12 мая 2020 года президент Польши Анджей Дуда подписал новую стратегию национальной безопасности страны, где главным стратегическим партнером по-прежнему остается США, а главной угрозой была определена «неоимпериальная политика властей Российской Федерации». Последний факт позволяет предположить, что если в данный момент и существует возможность нормализации польско-российских отношений, то поле для «маневра» крайне ограничено. Что такое стратегия нацбезопасности? Это самый важный государственный документ по безопасности и обороне в Польше. В нем говорится об основных интересах и целях Польши в сфере национальной безопасности. Речь идет не только о чисто милитарной угрозе, но и о внешней, внутренней, общественной, экономической, экологической, информационной, а также телекоммуникационной безопасности.

12 травня 2020 року президент Польщі Анджей Дуда підписав нову стратегію національної безпеки країни, де головним стратегічним партнером як і раніше залишається США, а головною загрозою була визначена «неоімперіальна політика влади Російської Федерації». Останній факт дозволяє припустити, що якщо в даний момент й існує можливість нормалізації польсько-російських відносин, то поле для «маневру» вкрай обмежене. Що таке стратегія нацбезпеки? Це найважливіший державний документ з безпеки та оборони в Польщі. У ньому йдеться про основні інтереси та цілі Польщі в сфері національної безпеки. Мова йде не тільки про чисто мілітарну загрозу, але й про зовнішню, внутрішню, громадську, економічну, екологічну, інформаційну, а також телекомунікаційну види безпеки.

Тема взаимодействия Украины с МВФ оставляет без ответов чрезвычайно много вопросов. Неопределенность начинается уже на этапе согласования условия нашего сотрудничества. Почему? Да потому, что никто в Офисе президента или Кабинете министров не представит вам полноценный документ, в котором сторонами будут выступать Украина и МВФ, а предметом договора станет размер транша, который нам обязуется выплатить международный кредитор в обмен на исполнение необходимых условиях. По сути, договоренности наивысшего международного характера держатся на честном слове или власть утаивает что-то от внимания широкой общественности? За время карантина мы слышали огромное количество заявлений от первых должностных лиц, оппозиционных политиков, лидеров общественного мнения, экспертов разнообразных финансовых структур и, честно говоря, информационное пространство превратилось в хаотичный набор сомнительных выводов, смелых предположений, манипуляционных тезисов и радикальных призывов. Разобраться в этом бесконечном потоке информации невероятно сложно. Оппоненты взаимодействия с МВФ призывают власть реструктуризировать долги, более «горячие головы» видят необходимость в объявлении дефолта. Сторонники «дружбы» с международными кредиторами называют недопустимым прекращение взаимодействия. По их мнению, дефолт – это конец нашей государственности и крах экономики, а реструктуризация – путь в никуда и утеря авторитета на рынке международных заимствований. Большинство представителей власти, не видит других возможностей перекрыть дефицит бюджета после пандемии кроме кредита МВФ и в ускоренном темпе исполняет все условия кредиторов, иногда даже в обход украинского законодательства. На этом фоне «экспертной анархии» происходят изменения профильных министров и натужные попытки разработать программы выхода из кризиса под аккомпанемент «львовского парня с донецким стержнем» Дениса Шмыгаля, который пока преуспевает только в спасении активов Рината Ахметова. Кто прав, кто виноват в этой вирусной дискуссии не так просто разобраться, но мы попытаемся дать объективную оценку бесконечным спорам. Быстрые деньги партнеров в обмен на землю и банки: миф или реальность?

Тема взаємодії України з МВФ залишає без відповідей надзвичайно багато питань. Невизначеність починається вже на етапі узгодження умови нашої співпраці. Чому? Та тому, що ніхто в Офісі президента або Кабінеті міністрів не дасть вам повноцінний документ, в якому сторонами будуть виступати Україна та МВФ, а предметом договору стане розмір траншу, який нам зобов'язується виплатити міжнародний кредитор в обмін на виконання необхідних умов. По суті, домовленості найвищого міжнародного характеру тримаються на чесному слові або влада приховує щось від уваги  громадськості? За час карантину ми чули дуже багато заяв від перших посадових осіб, опозиційних політиків, лідерів громадської думки, експертів різноманітних фінансових структур і, чесно кажучи, інформаційний простір перетворилося в хаотичний набір сумнівних висновків, сміливих припущень, маніпуляційних тез та радикальних закликів. Розібратися в цьому нескінченному потоці інформації неймовірно складно. Опоненти взаємодії з МВФ закликають владу реструктуризувати борги, більш «гарячі голови» бачать необхідність в оголошенні дефолту. Прихильники «дружби» з міжнародними кредиторами називають неприпустимим припинення взаємодії. На їхню думку, дефолт – це кінець нашої державності і крах економіки, а реструктуризація – шлях в нікуди й втрата авторитету на ринку міжнародних запозичень. Більшість представників влади, не бачать інших можливостей перекрити дефіцит бюджету після пандемії крім кредиту МВФ й в прискореному темпі виконують всі умови кредиторів, іноді навіть в обхід українського законодавства. На цьому тлі «експертної анархії» відбуваються зміни профільних міністрів й натужні спроби розробити програми виходу з кризи під акомпанемент «львівського хлопця з донецьким стрижнем» Дениса Шмигаля, який поки що демонструє найбільші успіхи тільки в порятунок активів Рината Ахметова. Хто правий, хто винен в цій вірусної дискусії не так просто розібратися, але ми спробуємо дати об'єктивну оцінку нескінченним суперечкам. Швидкі гроші партнерів в обмін на землю і банки: міф чи реальність?

Пандемия COVID-19 внесла свои коррективы во множество международных экономических и политических процессов. Польша не стала исключением. Казалось бы, что распространение вируса должно было поставить под угрозу проведение очередных президентских выборов, которые наметили на 10 мая. Однако правительство РП упорно двигается в направлении проведения голосования, даже несмотря на пандемию. 20 марта в Польше объявили режим эпидемии. Спустя четыре дня правительство Матеуша Моравецкого также ввело дополнительные ограничения на перемещение для граждан. А с 16 апреля в стране начнет действовать обязательный масочный режим. Но при этом политическую жизнь в стране парализовало задолго до этого. Первые заболевшие коронавирусом заставили большую часть страны уйти на добровольный карантин. Политики не могли стать исключением, поскольку с их стороны было бы безответственным проводить встречи с избирателями в условиях, несущих угрозу здоровью и жизни последних.

Пандемія COVID-19 внесла свої корективи в безліч міжнародних економічних і політичних процесів. Польща не стала винятком. Здавалося б, що поширення вірусу мало поставити під загрозу проведення чергових президентських виборів, які намітили на 10 травня. Однак уряд РП наполегливо рухається в напрямку проведення голосування, навіть незважаючи на пандемію. 20 березня в Польщі оголосили режим епідемії. Через чотири дні уряд Матеуша Моравецького також ввів додаткові обмеження на переміщення для громадян. А з 16 квітня в країні почне діяти обов'язковий масковий режим. Але при цьому політичне життя в країні паралізувало задовго до цього. Перші хворі на коронавірус змусили велику частину країни піти на добровільний карантин. Політики не могли стати винятком, оскільки з їх боку було б безвідповідальним проводити зустрічі з виборцями в умовах, що несуть загрозу здоров'ю та життю останніх.

This op-ed was written by the editors of New Eastern Europe. We would like to thank Yahor Azarkevich, Denis Cenusa, Victor Kipiani, Anna Korbut and Anton Naychuk for their input. Today, while the entire world is affected by the ongoing SARS-COV-2, Europeans are, more than ever, together in their fight. Our borders might be closed, but our hearts, minds and policies should stay open, especially to those who need help and solidarity the most. As a mission-driven publication that focuses specifically on the region of Eastern Europe we cannot forget about the societies that are not members of the EU and yet have been also affected by the pandemic.

Пандемия уже внесла свои коррективы во многие избирательные процессы. Франция, Сербия, Северная Македония, Армения и даже Россия уже объявили о переносе запланированных на ближайшее время выборов и референдумов. На их фоне особняком стоит Польша – 10 мая в стране должен пройти первый тур президентских выборов.

Пандемія вже внесла корективи у виборчі процеси в багатьох країнах. Франція, Сербія, Північна Македонія, Вірменія і навіть Росія вже оголосили про перенесення запланованих на найближчий час виборів і референдумів. На противагу ним, у Польщі 10 травня має відбутися перший тур президентських виборів. Неможливість проведення опозицією адекватної виборчої кампанії і наявність загрози для здоров'я виборців поставили цілком логічне запитання про перенесення виборів. Цю ідею підтримують опозиція і більшість поляків, проте уряд країни і політики правлячої партії «Право і справедливість» практично одноголосно заявляють, що підстав для перенесення немає.

На прошлой неделе прошел саммит глав государств G-20, который стал четким триггером того, что глобальная экономическая система входит в очередной период турбулентности. Начинается новый масштабный кризис, который, по своему размаху, может превзойти аналогичные процессы 2008-2009 годов. Наиболее мощные государства начинают просчитывать различные сценарии развития ситуации и варианты реакций на них, которые позволят минимизировать потенциальные убытки для собственных экономик. В финальном коммюнике было заявлено, что страны Большой двадцатки выделят 5 трлн долларов для преодоления экономических последствий, вызванных коронавирусом. Также была достигнута договоренность о координации совместной работы с Международным валютным фондом, ВОЗ и Всемирным банком в контексте поддержки развивающихся экономик. В частности, речь идет об отсрочке выплат по кредитным обязательствам, реструктуризации долгов и определения перечня слабых экономик, которым будут предоставляться новые кредиты на льготных условиях. Позже директор-распорядительница МВФ Кристалина Георгиева заявила о начале мировой рецессии, которая станет индикатором будущего кризиса. В таком случае нужно констатировать, что украинская экономика, уже традиционно, подходит к экономическому кризису в совершенно неподготовленном виде и только с одной стратегией – получить очередной транш от международных финансовых институтов, который позволит перекрыть социалку и залатать отдельные дыры в бюджете.

Минулого тижня пройшов саміт очільників держав G-20, який став чітким тригером того, що глобальна економічна система входить в черговий період турбулентності. Розпочинається нова масштабна криза, яка, за своїм розмахом, може перевершити аналогічні процеси 2008-2009 років. Найбільш потужні держави починають прораховувати різні сценарії розвитку ситуації та варіанти реакцій на них, які дозволять мінімізувати потенційні збитки для власних економік. У фінальному комюніке було заявлено, що країни Великої двадцятки виділять 5 трлн доларів для подолання економічних наслідків, спричинених коронавірусом. Також було домовлено про координацію спільної роботи з Міжнародним валютним фондом, ВОЗ та Світовим банком в контексті підтримки економік, які розвиваються.  Зокрема, мова йде про відтермінування виплат за кредитними зобов’язаннями, реструктуризацію боргів та визначення переліку найслабших економік, яким будуть надаватись нові кредити за пільговими умовами. Вже згодом директорка-розпорядниця МВФ Кристаліна Георгієва заявила про початок світової рецесії, яка стане індикатором майбутньої кризи. В такому випадку потрібно констатувати, що українська економіка, вже традиційно, підходить до економічної кризи в абсолютно не підготовленому вигляді та лише з однією стратегією – отримати черговий транш від міжнародних фінансових інституцій, який дозволить перекрити соціалку та залатати окремі дірки в бюджеті.

Запланировано на 25 марта заседание Трехсторонней контактной группы состоялось в формате видеоконференции, что сделало невозможным подписание документов для принятия резонансного решения о создании консультативного совета. Эпидемия коронавируса сдержала реализацию плана Андрея Ермака и снова завела переговорный процесс в угол с непонятными перспективами. Многочисленные проблемные моменты и инициативы по дополнению политической подгруппы ТКГ дополнительным консультативным органом, усилились неслаженностью дипломатических шагов, которые должны обеспечить ее реализацию. Андрей Ермак почему-то хотел посадить за один переговорный стол представителей ОРДЛО и уполномоченных лиц от Франции и Германии, но, как оказалось, новая модель переговоров не согласовывалась с нашими партнерами по нормандскому формату. Напротив, в немецких и французских дипломатов отсутствует четкое понимание принципов и функций консультативного совета, а главное – ее конечной цели. Именно поэтому, вместе с гражданским обществом и через каналы экспертной коммуникации они пытаются контактировать с министерством иностранных дел, чтобы получить детали «плана Ермака». В результате мы получили нежелательный дипломатический просчет – без окончательного согласия официальных Парижа и Берлина приступили к формированию новой переговорной площадки, которая предусматривает их участие в ней. Однако, не только внешнеполитические процедурные обстоятельства помешали инициативам руководителя Офиса президента. Громкий скандал с коррупционным подтекстом может не только ослабить позиции Андрея Ермака на внутриполитической арене, но и ограничить свободу действий в формировании политики на украинском направлении и относительно оккупированных территорий.

Заплановане на 25 березня засідання Тристоронньої контактної групи відбулося у форматі відеоконференції, що унеможливило підписання документів для ухвалення резонансного рішення стосовно створення консультативної ради. Епідемія коронавірусу стримала реалізацію плану Андрія Єрмака та знову завела переговорний процес у кут з незрозумілими перспективами. Численні проблемні моменти ініціативи з доповнення політичної підгрупи ТКГ додатковим консультативним органом, примножились незлагодженістю дипломатичних кроків, що мали забезпечити її реалізацію. Хоча Андрій Єрмак чомусь хотів посади за один переговорний стіл представників ОРДЛО та уповноважених осіб від Франції й Німеччини, як виявилось, нова модель переговорів не узгоджувалась з нашими партнерами по нормандському формату. Навпаки, в німецьких і французьких дипломатів відсутнє чітке розуміння принципів й функцій консультативної ради, а головне – її кінцевої мети. Саме тому, разом з громадянським суспільством та через канали експертної комунікації вони намагаються контактувати з міністерством закордонних справ, щоб отримати деталі «плану Єрмака». У результаті ми отримали небажаний дипломатичний прорахунок – без остаточної згоди офіційних Парижу і Берліну розпочали формування нового переговорного майданчика, який передбачає їх участь в ньому. Проте, не тільки зовнішньополітичні процедурні обставини стали на заваді ініціативам керівника Офісу президента. Гучний скандал з корупційним підтекстом може не тільки послабити позиції Андрія Єрмака на внутрішньополітичній арені, але й обмежити свободу дій у формуванні політики на українському напрямі та стосовно окупованих територій.

Restoring full membership of the Russian delegation in the Parliamentary Assembly of the Council of Europe, one of Europe’s key diplomatic platforms, is contradictory to the Council’s democratic traditions. In April of 2014, Russia was excluded from the right to vote in Parliamentary Assembly of the Council of Europe (PACE) due to the annexation of Crimea and the start of a hybrid war in the eastern parts of Ukraine. At the time, the international community was shocked that any modern country would violate international law and forcefully annex another country’s territory within the political matrix of Europe. This shock was followed by alienation and strict measures against Russia through the introduction of political and economic sanctions at the PACE and European Union level.

На фоне мировой борьбы с распространением эпидемии коронавируса на второй план отошли вопросы военного конфликта на востоке Украины и его урегулирования. Однако представители оппозиционных сил украинского парламента актуализировали данную тему своим постановлением, которое имеет целью признать незаконными решения, согласованные во время встречи ТКГ в Минске 11 марта в участии Андрея Ермака и Дмитрия Козака. На 25 марта была запланирована следующая встреча, где стороны должны подписать решение о создании консультативного совета, что вызвало критические отзывы, как среди парламентариев, так и среди представителей общественности. Завуалированность дипломатии Офиса Президента вызвала много вопросов, которые до сих пор находятся без четкого ответа. Попробуем максимально расставить все точки над «и» и учесть аргументы всех сторон, задействованных в данном процессе. Для чего создается консультативный совет?

На фоні світової боротьби з поширенням епідемії коронавірусу на другий план відійшли питання військового конфлікту на сході України та його врегулювання. Проте, представники опозиційних сил українського парламенту актуалізували дану тему своєю постановою, яка має на меті визнати незаконними рішення, узгоджені під час зустрічі ТКГ у Мінську 11 березня за участі Андрія Єрмака та Дмитра Козака. На 25 березня була запланована наступна зустріч, де сторони мали б підписати рішення про створення консультативної ради, що викликало критичні відгуки як серед парламентарів, так й серед представників громадськості. Завуальованість дипломатії Офісу Президента спричинила багато питань, які дотепер перебувають без чіткої відповіді. Спробуємо максимально розставити всі крапки над «і» та врахувати аргументи всіх сторін, задіяних у зазначеному процесі.   Для чого створюється консультативна рада?