Визнання Кремлем факту ураження літака AZAL російською системою ППО – хай і під соусом «технічної несправності» – стало вододілом. Москва зробила саме те, чого від неї від початку домагався Баку: взяла на себе відповідальність і фактично відкрила дорогу до компенсацій. Головне інше: вперше за тривалий час Путін опинився в ролі того, хто вибачається. Для нього це незручна позиція, але простору для маневру не було. Затяжна сварка з Азербайджаном загрожувала зривами експорту російської нафти та ще тіснішим зближенням Баку з Києвом. Подальша розмова в Душанбе лише підкреслила зміну ролей. Ільхам Алієв тримався як господар процесу, російська сторона – як та, що намагається мінімізувати збитки. Йшлося не лише про «деескалацію навколо літака». Фактично стартувала нова фаза великої гри на Кавказі, де Туреччина і Азербайджан вибудовують власну енергетично-геополітичну стратегію, що виходить далеко за межі пострадянського простору. Перший фактор – задум із побудови «енергетичної дуги» з Катару, Саудівської Аравії та Курдистанського регіону Іраку до Європи. План Ільхама Алієва та Реджепа Ердогана простий і водночас амбітний. Уже з 2026 року вони хочуть суттєво наростити експорт нафти і газу через азербайджанську та турецьку інфраструктуру. Для цього потрібен мінімум турбулентності – і військової, і політичної. Саме так варто розцінювати нинішнє «потепління» у відносинах з Москвою. І Баку, і Анкара купують собі спокій на період запуску стратегічних маршрутів, не плутаючи тимчасові тактичні кроки з довгими союзами.

Центральна Азія входить у фазу швидкого балансування між Китаєм, ЄС, США та Туреччиною. Для України це вікно можливостей: нові коридори постачання, виробничі кооперації, доступ до ринків і сировини. Водночас є й неприємна правда: держави ЦА зберігають глибокі бізнес-зв'язки з Росією і подекуди допомагають обходити санкції. Та їхня відносна залежність від Москви помітно зменшується. Столиці регіону – на прикладі агресії Росії проти України – краще усвідомлюють власні ризики і системно посилюють безпеку, зокрема через Організацію тюркських держав (ОТД), яка набирає політичної й логістичної ваги. Регіон у балансі: як слабшає російський вплив і кого це підсилює?

Олександр Гнидюк, провідний аналітик Фонду Парламентські вибори 28 вересня 2025 року стали для Молдови не просто технічною ротацією складу законодавчого органу, а тестом на стратегічну стійкість євроінтеграційного курсу. За підсумками підрахунку понад 99% бюлетенів партія влади "Дія і солідарність" (PAS) отримала близько 50,1% голосів, упевнено випередивши "Патріотичний блок" (сукупність соціалістів та споріднених проєктів) з 24,2%. До парламенту також проходять "Альтернатива" з 7,9% і "Демократія вдома" з 5,6%. У перерахунку на мандати PAS очікувано формує одноосібну більшість – близько 55 місць зі 101, майже повторивши результат попереднього скликання.

Arslan Suleymanov

Arslan Suleymanov

By independent researcher Matvii Pidlisnyi We live in a fundamentally new era where the structure of international relations and politics, as well as the principles of interaction between political players, are undergoing profound changes. This epoch is marked by a distinct shift of the political vector to the right. As a result, the world is experiencing an unprecedented wave of right-wing populism, the beginning of which was marked and led by the 45th and 47th President of the United States, Donald Trump. His victory signified profound changes not only in the internal policy of the United States but also in the foreign policy interactions of regional actors. Trump’s case is particularly remarkable, as he became the second president in U.S. history to be elected to two non- consecutive terms. This situation is exceptional because he became president twice under entirely different geopolitical conditions, providing an opportunity to assess the shift in his approaches, considering the reshaping of the global context. Therefore, there is a need to conduct a comparative analysis of his approaches to both domestic and foreign policy during the two administrations. In 2016, Donald Trump first became president of the United States, a victory that surprised many. He ran as the Republican candidate, with Hillary Clinton from the Democratic Party as his opponent. One of the major surprises of the 2016 election was that Trump won with fewer votes from U.S. citizens (46.1% versus 48.2%) but triumphed in the Electoral College (304 to 227). In 2020, he lost the election to the Democratic candidate, Joe Biden. However, in 2024, Trump won again, defeating the Democratic candidate Kamala Harris, becoming the second U.S. president to win a second, non-consecutive term after Grover Cleveland. This time, despite polling predictions being on the edge of statistical error, he achieved a fairly convincing victory in the popular vote (49.8% to 48.3%) and in the Electoral College (312 to 226).

By independent expert Yana Varyvoda   The origins of China’s relations with Central Asian countries can be traced back to their historical connection through the Silk Road — an ancient trade route that linked China with the West from the 2nd century BCE to the mid-15th century. China’s interest in Central Asia, from the emergence of newly independent states after the collapse of the USSR to the present day, is driven by several key factors:

Як змінюється Центральна Азія в новому багатополярному світі? Центральна Азія стає важливим регіоном у глобальній грі. Як впливають на неї Росія, Китай, США та Туреччина? Які перспективи має Україна для стратегічної співпраці з країнами регіону? Які виклики та можливості постають перед державами ЦА в умовах змін глобального балансу сил? У нашому новому аналітичному дайджесті "Центральна Азія в системі нового багатополярного світового порядку" зібрані відповіді на ці та інші важливі запитання. Ексклюзивний матеріал підготовлений аналітиками Фонду громадської дипломатії спільно з експертами з Казахстану, Узбекистану, Киргизстану та України.

In the face of international isolation, Putin, who is not spoilt by visits from foreign leaders, is preparing with special care for the BRICS summit to be held in Kazan on 22-24 October. Not only leaders of the BRICS member states will gather in the capital of Tatarstan, but also invited guests. According to Yuri Ushakov, the BRICS summit will be attended by representatives of 32 countries, 24 of which will be represented by their leaders. Among the summit participants, a special guest is expected - UN Secretary General António Guterres, to whom the Kremlin is already preparing a warm welcome. Although the UN Secretary General's office does not comment on his future visit, Guterres' arrival was announced by Deputy Foreign Minister Sergei Vershinin, and later confirmed by Foreign Ministry spokeswoman Maria Zakharova.

Фото - https://gmk.center/ua/news/kazahstan-znovu-prodovzhiv-zaboronu-na-eksport-bruhtu/ Публічна дипломатія, яка завжди була спрямована на захист державних інтересів країн у світовому співтоваристві, часто сприймається складно, неоднозначно та суперечливо. Публічна дипломатія, як особлива галузь дипломатичної діяльності стала формуватися лише у другій половині ХІХ століття. Однак, елементи публічної дипломатії існували в дипломатичній практиці у всі часи з появи державних утворень та розвитку міжнародних відносин.

The annual UN General Assembly session starts on Tuesday. For most, this will seem like a routine event with global leaders in formal or traditional attire delivering speeches on various global or local issues. It may appear to be just another ceremonial gathering at the UN, with no real effect on everyday life in cities like Brussels, Paris, or Prague. However, this time is different. This year’s General Assembly could mark the beginning of significant shifts that directly impact the comfort zone Europeans have come to expect. The reason for this is China. At first glance, China may not appear as a serious threat. After all, one of the key issues on the agenda will be finding a way to stop Russia’s aggression against Ukraine. Leaders will once again offer both genuine and insincere calls for peace and propose mediating the conflict.

Фонд громадської дипломатії публікує дослідження на тему «Вплив російської пропаганди на країни Центральної Азії» (доступне для завантаження Азія ЗМІ (українська версія) Asia media ENG). Дана стаття є всебічним аналізом впливу російської інформаційної політики на Казахстан, Узбекистан, Туркменістан, Киргизстан і Таджикистан. Структурний огляд охоплює оцінку механізмів і каналів поширення російської пропаганди, аналіз її сприйняття серед різних соціальних і вікових груп, а також вплив на громадську думку і політичні настрої в Центральній Азії. У статті розглядаються різні аспекти пропагандистського впливу, такі як культурний та історичний вплив, використання медійних ресурсів і соціальних мереж, а також економічні та політичні важелі. Автори наводять конкретні приклади і статистичні дані, що підтверджують ступінь проникнення російської пропаганди та її вплив на формування громадської думки в країнах регіону. У рекомендаціях запропоновано конкретні заходи щодо посилення інформаційної безпеки, підвищення медіаграмотності населення та зміцнення міжнародного співробітництва у сфері протидії пропаганді.

Цей аналітичний дайджест пропонує комплексне дослідження ключових геополітичних тем, що формують сучасні міжнародні відносини. Охоплюючи широкий спектр тем, включаючи ситуацію в Україні на тлі напруженості між Заходом і Сходом, застосовність західних демократичних стандартів в Азії, стратегічний підхід Китаю до Південної Азії та архіпелагів Океанії, а також розширення впливу Росії та Китаю в Африці, кожна стаття дає тонке розуміння складнощів сучасної геополітики. Від регіональної боротьби за владу до наслідків для глобальної стабільності - це видання пропонує глибокий погляд на найважливіші питання, що формують наш сучасний світ. Переглянути весь дайджест можливо за посиланням Дайджест квітень 2024

Цим матеріалом, Фонд Громадської Дипломатії запускає новий проект під назвою «Публічна дипломатія Азії». Це буде цикл аналітичних досліджень стосовно публічної дипломатії ключових азійських країн. Особлива увага буде приділена аналізу формування публічної дипломатії в даному регіоні, механізмам впливу та унікальним моделям, які використовують ці країни для успішного просування власного іміджу за кордоном.   Роль публічної дипломатії у формуванні національного іміджу

On 20 April, the Public Diplomacy Foundation hosted a panel discussion on the topic “The war in Ukraine as an impetus for revising the security system in Europe: regional and global context”. We have assembled several experts to assess the situation as it is now, the dilemmas and obstacles to ending the war, and the challenges of envisioning the future security environment regionally and globally. Experts: Frederic Labarre, Doctor of political sciences, Adjunct professor of political science at the Royal Military College of Canada and co-chair of the Regional Stability in the South Caucasus Study Group of the Partnership for Peace Consortium of Defense Academies and Security Studies Institutes

На початку травня генеральний секретар ЦК Комуністичної партії Китаю Сі Цзіньпін планує відвідати три європейські країни – Францію, Сербію та Угорщину. Починаючи з 5 травня, глава КНР буде два дні в Франції, потім проведе ряд зустрічей в Белграді і закінчить своє турне в Будапешті. На перший погляд, досить незвичне «тріо», проте аналізуючи поточні політичні тренди та тенденції, можна зафіксувати певну закономірність, особливо в контексті посилення самостійності цих країн та зменшення їхньої залежності від США.    Дана поїздка насичена глибоким символізмом і відбудеться у вирішальний час на фоні часткових успіхів РФ на фронті, загострення економічних відносин між Пекіном і Брюсселем та посилення політичної турбулентності в США. Це дуже показова подія, адже крайній раз Сі Цзіньпін  відвідував Європу ще до початку пандемії коронавірусу. Варто відмітити, що ключовим мотивом даної поїздки на найвищому рівні є посилення впливу Китаю на регіон через реалізацію спільних економічних ініціатив. Окрім цього, візит глави КНР в ряд європейських країн сигналізує, що Пекін прагне зменшити ворожість ЄС з приводу зв’язків КНР з РФ. Які можливі теми для обговорення будуть лунати впродовж даного турне і як сформовані домовленості вплинуть на загальноєвропейський політичний ландшафт далі в матеріалі аналітика Фонду Громадської Дипломатії Олексія Фещенка.