У сусідній Молдові проходять президентські вибори, перший тур яких відбувся 1 листопада 2020 року, де високу активність показала молдовська діаспора – проголосували понад 150 тисяч громадян Республіки Молдова, які живуть за кордоном. Діаспора переважно проголосувала за Майю Санду (70,12%) й кандидата від «Нашої партії» Ренато Усатого (17,25%), Ігор Додон отримав за кордоном лише 3,65% голосів виборців, після чого заявив про наявність якогось «паралельного електорату». Активність була неймовірною, попри карантин у багатьох європейських країнах. Заради молдован, які проживають за кордоном, роботу дільниць навіть продовжили на кілька годин. За перебігом голосування в другому турі стежили національні і міжнародні спостерігачі. Як бачимо, задля більшої прозорості та чесності виборчого процесу в Молдові покладено ще більше зусиль та старань.

Протягом тисячоліть вірменський народ був унікальним мостом між Сходом і Заходом. В результаті втрати державності та численних іноземних вторгнень мільйони вірмен були змушені виїзджати до інших держав, створюючи там численні діаспори. Вірменська діаспора одна з найбільших діаспор світу. Хоча населення самої Вірменії становить менш як 3 млн осіб, близько 8 млн етнічних вірменів проживають за кордоном. Протягом століть еміграція вірмен, як і інших народів, була обумовлена трьома основними факторами: економічним, релігійним і політичним, які за відсутності незалежної держави завжди супроводжувалися репресіями та гоніннями з боку інших країн. Вірмени живуть у більш ніж 120 країнах по всьому світу. Великі вірменські діаспори знаходяться в РФ, США, Францї, Ірані, Грузіїї, Сирії та інших державах. Цей фактор є величезним джерелом підтримки для країни.

Кібератаки ніколи не сприймалися міжнародним співтовариством в якості самостійного інструменту прийнятного дипломатичного впливу. Поміж тим, майже усі без найменшого винятку резонансні події глобального масштабу за останніх пів року так чи інакше не обійшлися без присутності теми несанкціонованих цифрових втручань у власному контексті. За таких обставин, виникають суттєві причини вважати небачену досі інтенсивність та систематичність масованих кіберударів передумовою для поповнення арсеналу традиційних методів міжнародного тиску іще одним елементом, значно більш ефективним за засіб відкладеної шкоди, що його прийнято іменувати санкціями. Все буває вперше Літньо-осінній період цього року за правом повинен визнаватися часом рекордів і прецедентів у міжнародній політиці. Цьогоріч чи не вперше за останній час Німеччина, а пізніше й увесь ЄС задіяли важіль санкційного стримування посягань на надважливу інформацію, яка на сьогодні зберігається на серверах Бундестагу, а також в цифровій екосистемі ОЗХЗ(Організація Заборони Хімічної Зброї). Так, унаслідок введених в дію контрзаходів під удар потрапили відповідальні особи з числа співробітників силових структур РФ. Крім російських високопоставлених силовиків обмеження торкнулися також і партійних структур Китаю та КНДР. Своєю чергою, вже дещо ближче до сьогодні, не далі як в середині вересня спеціалізований моніторинговий підрозділ «Майкрософт» публікує звіт за результатами попереднього зондування світового кіберпростору на предмет фіксування останніх тенденцій функціонування цифрового середовища. Внаслідок операцій з відстежування загроз для кібербезпеки окремих країн фахівцями було нараховано близько 13 тисяч випадків незаконного механічного втручання. Переважна більшість відслідкованих актів кіберагресії походили з РФ. Наступними в цьому антирейтингу були КНР, КНДР та Іран. Ніколи раніше любителі зневажити міжнародне право методом непрямого нехтування не були аж такими активними у власних прагненнях поживитися серкретною інформацією держав-представників демократичної спільності. В цьому сенсі найбільшим попитом серед одержавлених «воїнів невидимого фронту» користувалися відомості стосовно прогресу в наукових пошуках які мають стосунок до винайдення протиковідної вакцини. Іншою рівносильно значущою мішенню став до прикладу штаб одного із кандидатів на посаду президента США Джо Байдена.

В Білорусі вже четвертий місяць не стихають протести. Сісти легко на президентське крісло Лукашенку не вдалося. За старою звичною схемою так званих «братських народів», бацька намагається знайти порятунку у Кремлі, який наразі залишився останнім другом на межі з Європою після того, як в Києві прийшов до влади антиросійський уряд у 2014 році. Він також передав бойовиків із  затриманої раніше приватної військової компанії «Вагнер» до Росії. 15 серпня під час виступу в Центрі стратегічного управління в Міністерстві оборони Білорусі, Лукашенко заявив, що Росія при першому запиті надасть всебічну допомогу щодо забезпечення безпеки Білорусі в разі зовнішніх військових загроз. І вже 16 серпня на вулицях Мінську збирається найбільша масова акція в історії сучасної Білорусі – на неї вийшли не менше 200 тисяч осіб. Тим часом Захід реагує традиційними методами: Європейський Союз, Канада, країни Балтії вже впровадили санкції проти Лукашенка та наближених до нього осіб, причетних до ймовірної фальсифікації виборів президента Білорусі і жорстокого придушення акцій протесту. У США ж він перебуває під санкціями ще з 2006 року.

20 августа министр иностранных дел Польши Яцек Чапутович подал в отставку. В тот же день, спустя несколько часов, стало известно, что Чапутовича на должности главы МИД РП заменит профессор, доктор права и политик «Права и Справедливости» Збигнев Рау. Что стало причиной отставки Чапутовича, кто такой Збигнев Рау и как перестановка во внешнеполитическом ведомстве Польши повлияет на последующие действия РП на международной арене, а самое главное, – в двусторонних отношениях с Украиной. Контекст

Останні події довкола китайсько-індійського прикордоння, підсумком яких стали двадцятеро загиблих із індійського боку слугували яскравим прикладом того, що Пекін ніколи не полишав думок про захоплення спірних територій. Наміри Китаю закінчити почате у 1962-му році лежать на поверхні. Не секрет, що агресія проти одного зі своїх найближчих сусідів це лише перший етап у далекосяжному плані поширити свій вплив на весь Азійсько-Тихоокеанський регіон. Утворення поясу лояльних держав-сателітів – тільки такий варіант розвитку подій вдовольнить КПК на всі 100%. Зважаючи на поточний стан справ доцільно шукати потужний стримуючий фактор, що міг би підтримувати рівновагу сил у регіоні. Такі пошуки приведуть нас до інтерконтинентальної спілки держав під назвою «Quad». Азійське НАТО Основні принципи діяльності «Quad`у»(Quadrilateral Security Dialogue)-«Чотиристоронній Безпековий Діалог»(англ.), запозичені з концепції «Демократичного миру». Стисло викладаючи суть даної теорії хочеться першочергово вказати на її основоположний лейтмотив. «Демократії всього світу повинні об’єднатися, щоби стати могутньою противагою всім недемократичним режимам». Насправді ж все виглядає дещо менш амбіційно. Декларативна політика цього міжурядового напіврегулярного і відповідно, напівофіційного безпекового форуму зводиться до мирного стримування і протидії зростаючій могутності Китаю у межах вищеозначених територій. До створення цього альянсу причетні США, Австралія, Японія та Індія. В нинішньому вигляді платформа існує з 2007 року. Тоді з інціативи її номінального архітектора Д. Чейні до альянсу були запрошені Австралія та Індія. За три роки до повноцінного оформлення все той же Чейні разом із тогочасним представником Японії Таро сформували ядрову діаду. Вже 2007-го сторони узгодили основні напрямки діяльності:

Протести імені Дж. Флойда кардинально змінили конфігурацію внутрішньополітичної ситуації в США. Питання внутрішньої безпеки стримить назовні оголеним нервом поряд зі знову актуалізованою темою расизму. За таких обставин, коли традиційні засоби регулювання та нагляду за правопорядком стрімко здають позиції, на допомогу Білому Дому готові прийти два холдинги-техногіганти –  «IBM» та «Microsoft». Які зміни очікують Америку в разі, якщо Трамп прийме руку допомоги, яку йому люб’язно простягають такі вражаюче серйозні гравці на глобальному IT ринку? Сьогодні спробуємо в усьому докладно розібратися. Компромат на вас для нас Цифровий алгоритм який дозволяє зчитувати широкий спектр персональних данних індивіда всього лише завдяки лицевій ідентифікації останнього вперше побіжно згадувався у статті «Forbes» раніше цього місяця. Тоді ішлося про те, що три компанії («MS» «Amazon» і «IBM») незалежно одна від одної займаються розробкою спеціалізованого комплексу програмного забезпечення, що його призначенням є ідентифікація людини з допомогою досконалих механізмів упізнання. По завершенню цієї процедури на екрани моніторів у дата центрах правоохоронних органів виводяться всі без винятку персональні дані взяті із накопичених заздалегідь архівів. Для складання якомога більш точного досьє на потенційного порушника, правоохоронним структурам відкриватиметься доступ також й до особистісних властивостей та рис характеру громадянина. За роботу із цим сектором інформації відповідальна підсистема заточена на філігранну роботу з мімікою людини, з метою визначення всіх ментальних характеристик. Моніторинг динаміки змін у палітрі емоційних станів поєднаний з даними одержаними після здійснення зовнішнього сканування, у результаті дасть можливість мати у власному користуванні тепер вже максимально насичений фактажем портрет соціальної одиниці. На цей час найближчими до кінцевої мети є саме фахівці компанії Б. Гейтса. Версія багаторівневого сітізентрекінгу у виконанні «майків» поки єдина має «товарний вигляд».

Пандемія коронавірусу сколихнула увесь світ. Вона втрутилася зі своїми планами практично в усі сфери життя сучасної людини. Навчання, робота, розваги, відпочинок, здоров’я, родинне життя, спілкування, подорожі – усе це зазнало суттєвих змін. Не винятком є й релігійне життя. Церква стала однією із найбільших жертв карантинних заходів, оскільки переважна більшість її практик відбуваються за умови великого скупчення людей та особистого контакту. Обмежень зазнало практично все, чим вона звикла жити – спільні масові богослужіння, Таїнства, зустрічі у спільнотах і т.д. Ізоляція людей один від одного стала для Церкви одним із найбільших викликів. Однак, неохоче, не раз бунтуючись проти таких рішень, вона переважно (за винятком ортодоксальних спільнот у деяких державах) виконала вимоги публічної влади (окрема подяка тут Папі Франциску, який ще на початку березня закрив Ватикан для туристів, а потім на деякий час скасував усі публічні меси, чим подав приклад послуху й розсудливості мільйонам католиків). У таких умовах Церква почала шукати нові можливості для здійснення своїх функцій і на деякий час перекочувала в інтернет. Онлайн-богослужіння, молитви через платформи дистанційного спілкування, проповіді в соцмережах – на декілька місяців для вірян це стало звичайною практикою. Однак електронний формат ніколи не замінить живої присутності. Думаю, багато хто у цьому переконався за час пандемії. І не лише ті, хто змушений був сповідувати свою релігію онлайн, а й ті, чиї навчання, робота, та й навіть таке звичне спілкування з рідними раптово перенеслися в екран смартфона чи комп’ютера.

ПВК в США протягом цього століття вже неодноразово супроводжувалися подіями, явищами та процесами котрі так чи інакше впливали на перебіг гонитви. Найчастіше результати цих впливів позначалися на коливанні особистих рейтингів кандидатів. Сьогодні під мікроскоп потраплять дві сесії ВК – попередня і поточна. 2016: Clinton vs Trump. Диспозиція Гаряча фаза виборчої кампанії в той рік розпочалася влітку. Демпартія в якості єдиного кандидата висунула дружину скандального екс-президента Клінтона – Х. Клінтон. З боку республіканців претендентом на крісло в овальному кабінеті став успішний бізнесмен та завсідник телеекранів Д. Трамп.

Політики та підвладні їм функціонери почали активно провадити свою діяльність в ще донедавна зовсім чужому для себе віртуальному просторі. Інтернет ЗМІ тепер стали комфортним середовищем для політичних елітаріїв, що хочуть випробувати себе в ролі блогерів й заразом проштовхнути в інфопростір вигідне власній персоні бачення тієї чи іншої суспільно-політичної ситуації, проблеми, явища чи процесу. Не дивно бачити на Ютубі відео в хронометраж якого вбудовано заздалегідь обумовлений блок політичної реклами. Соціальні мережі вже тривалий час використовуються як мультифункціональні ареали для ефективної роботи з електоратом. Намагаючись увійти в якнайтісніший контакт із народом, й бажаючи бути «в тренді», політична верхівка не так давно вторглася у Інстаграм. Погляньте-но лише на Ляшка в «Тік-току» й все відразу стане зрозумілим. І от постає цілком собі логічне питання: чи варто сильним світу цього використати у своїх інтересах останню нерозвідану область віртуального середовища – віртуальні розваги? Працівники американської геймдев компанії «Stardock» вважають, що, мабуть, таки воно того варте. І от чому. Ультрареалістичний симулятор президентської кампанії в США

Глава польської правлячої партії «Право і справедливість» Ярослав Качинський та його союзник Ярослав Говін повідомили, що вибори президента Польщі переносяться з 10 травня на інший  термін. Вони заявили, що партії «ПіС» та «Угода» вже підготували рішення, що надасть полякам можливість взяти участь у демократичних виборах. Політики також додали, що не вдалося провести вибори упродовж конституційного періоду через те, що опозиція виступала проти всіх ініціатив. У партії повідомили, що спікер Сейму Республіка Польща оголосить нові президентські вибори якнайшвидше. Планується, що вибори будуть проводитися поштою задля безпеки поляків. Звідки виникла «поштова ідея?»

Незважаючи на останні тенденції коронавірусної кризи, яка змінила наше сьогодення, проблема врегулювання ситуації на Донбасі залишається актуальною. Не змусила довго чекати на себе й чергова підготовка до засідання глав держав в «нормандському форматі». Так, міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба та керівник Офісу президента України Андрій Єрмак оголосили про здійснення запланованої на 2 червня поїздки до Берліну. Основна ціль візиту –проведення консультацій з приводу підвищення рівня ефективності роботи Нормандського та Мінського переговорного форматів. Обговорення має здійснюватися в рамках взаємодії між німецькою та українською сторонами без безпосередньої участі Росії. Про що говоритимуть?

4 травня 2020 року президент Польщі Анджей Дуда урочисто оголосив про початок будівництва стратегічного для польської економіки проекту і геостратегічного для всього регіону Центральної та Східної Європи –  газопроводу Baltic Pipe. З чим ми маємо справу? Baltic Pipe (Далі по тексту – BP) – це проект магістрального газопроводу, який реалізовує оператор газотранспортної системи Польщі Gaz-System. BP пройде по дну Балтійського моря, забезпечивши доставку газу з родовищ на норвезькому шельфі в Північному морі в Польщу через Данію. Його довжина складе 275 км.

Батько ідеології класичного комунізму провіщав нескінченну класову боротьбу поміж пролетаріатом та дещо більш статечними членами соціуму. Найбільш близькою до первинної (принаймні на перший погляд) стала російська інтерпретація урівняйлівки. Росіяни гадали, що збагатили канонічний комунізм, увівши до формули змінну посиленого державного нагляду. Це нововведення виявилося для них фатальним, зайвий раз довівши низьку життєздатність соціально орієнтованих політичних систем, де держконтроль є особливо виразною та сильною компонентою. Усунути цей істотний нелолік спробував анархокомуністичний міжнародний радикальний антиглобалістський рух «Чорний Блок». Що ж являють собою три наріжні камені, котрі згідно із переконаннями чорноблоківців допоможуть успішному будівництву неокомунізму? Комуністичний анархізм і антиглобалізм Члени радикального суспільно-політичного руху «Чорний Блок», утвореного в роздробленій Німеччині на початку 80-х зараховують себе до анархокомуністів та антиглобалістів. Основу їх переконань становлять з одного боку цінності притаманні так званому «вільному комунізму», сенс якого в тому, щоби позбавити державу панівної позиції в обраній моделі суспільного устрою, натомісць запропонувавши всій верхівці роль арбітра-розпорядника. Основним завданням глави держави, а отже й урядовців буде розподіл матеріальних благ. Тобто мова йде про щось віддалено схоже на мінімізований етатизм. В рамках цього таки дуже пом’якшеного етатизму передбачено надання економічній системі абсолютної свободи розвитку. Зміст анархокомунізму в частині розвитку економіки і суспільства можна вмістити у гасло: «Вільна економіка – вільне суспільство». З іншого боку – у поглядах «Блоку» досить чітко прослідковуються антиглобалістичні мотиви. Задля сприяння всебічному розвиткові фінансово-економічної сфери в планетарному масштабі, «Чорний Блок» проголосив себе непримиренним ворогом ТНК, чия успішність не в останню чергу залежить від регулярних інвестицій урядів та зацікавлених світових фінансових еліт. Послідовники «Блоку» оцінюють такий перебіг подій як найгірший прояв вселенської несправедливості. Радикалів невимовно обурило те, що замість інвестування в економіки національних держав, господарі високих кабінетів добровільно дозволяють ТНК в рамках закону займатися грабунком держб’юджетів. Єдиноправильний спосіб відновлення статусу кво активісти вбачали у саботуванні глобалізації, нівелюванні останньої за всяку ціну. Головним інструментом підривної роботи антиглобалісти обрали насильство.

За прогнозами ВООЗ вакцина проти нового коронавірусу повинна з’явитися у масовому вжитку не раніше ніж за півтора-два роки. Цей проміжок часу цілком імовірно буде використаний політичними елітами задля спроб здійснити на перший погляд вкрай необхідні, а головне «тимчасові» трансформації політико-правової конфігурації власних країн. Простіше кажучи, більшість громадянських прав і свобод підуть у тривалу відпустку. Разом із обміном досвідом боротьби з інфекцією, між Європою та Китаєм вочевидь відбудеться і подібний обмін щодо побудови політичних режимів, адаптованих до нових реалій. Піднебесна, в якій успішно діють елементи цифрової диктатури, стане чудовим прикладом для правлячих кіл європейського континенту. Які саме фрагменти кібердиктатури вже сьогодні  активно готуються до випробувань у польових умовах? Чи мають вони шанс стати невід’ємною частиною континентальної політичної реальності? Та чи стане фрагментарний підхід до побудови цифрової диктатури поштовхом до відкату західної демократії? А головне-які європейські країни стануть піонерами? Відповіді на ці питання шукайте у матеріалі. Австрія Буквально кілька днів тому офіційний Відень заявив про намір відслідковувати власних громадян шляхом отримання доступу до їхніх особистих смартфонів. Тим же, двом мільйонам австрійців, котрі не мають гаджетів, присвоюються електронні брелоки, завданням яких буде зчитувати дані про повсякденну активність людей. Весь обсяг зібраної інформації буде надано урядовим структурам. Пілотний проект зі стеження за суспільством запустять в якості допоміжного інструмента, який використовуватимуть в боротьбі із поширенням «бацили». Після успішного тестування в реальних умовах кишеньковий «Великий Брат» цілком успішно може завоювати право на постійну роль такого собі мовчазного наглядача за дотриманням громадського порядку. На якісь протести проти дбайливого «цифрового ока» розраховувати навряд доведеться. Адже мешканці будуть безмежно вдячні верхівці за своєчасні та рішучі, а головне ефективні моніторингові операції, які збережуть життя багатьох. Рятівник, хай навіть і не з плоті та крові, не може раптово виявитися невсипущим спостерігачем. Правда ж?

Історія сходження одіозного В. Суркова на політичний олімп РФ заслуговує вийняткової поваги. Він, будучи уродженцем чеченщини, звичайнісіньким мешканцем сільської місцевості зумів продемонструвати вражаючу волю й цілеспрямованість та на момент найбільшого свого особистого тріумфу контролювати мало не цілком формування політичного устрою сучасної Росії. Ось так і буває: спочатку твоя мама-вчителька (Зоя Суркова 1935 р.н.) кличе тебе Асланбеком (пестлива форма «Асік», насправді вживалася нею значно частіше) і от минає якихось декілька десятків років і ти розплющивши очі одного прохолодного московського ранку розумієш, що можеш робити практично все, що заманеться зі спадкоємицею Радянського Союзу. Своєю новою матінкою-Росією. Незабаром тебе називатимуть сірим кардиналом російської політики. А поки цього не трапилося ти із жахом і соромом згадуєш як не зміг довести до кінця жодної з двох спроб отримати «вишку». Спочатку на дрібні друзки розбив надії свого батька-інженера не пішовши його слідами, а потім не зміг вивчитися на театрала. Мабуть таки правду кажуть, коли говорять, що двієчникам щастить (необхідно зауважити, що вищу освіту майбутній «верховний лялькар» отримати таки спромігся, наприкінці буремних 90-х ставши магістром економіки) У випадку Владислава Суркова фортуна невідступно крокувала за ним як тінь, щоби у потрібний момент осяяти його своєю сліпучою посмішкою на всі 32. Ну що ж, розпочнімо подорож звивистою стежкою буремного політичного життя Владислава (Асланбека) Юрійовича Суркова, аби в повні зрозуміти, яку спадщину залишив він своєму наступнику пану Козаку. Політична юність. Перша каденція в путінській адміністрації Своє безпосереднє знайомство із політикою Асланбек-Владислав розпочав 1999-го року. Особистий соціальний ліфт Суркова допоміг йому із блискавичною швидкістю дістатися до крісла помічника заступника в ті часи ще адміністрації президента Єльцина. Перед цим майбутній майстер маріонеток обіймав одну з керівних посад у структурі державного медіахолдингу ОРТ. Скупо коментуючи отримання «щасливого квитка» у інтерв’ю німецькому «Der Spiegel», котре було зроблене 2011-го, посадовець зазначив: «Я був серед тих, хто забеспечив мирну передачу влади з рук в руки. А опісля допоміг В. Путіну стабілізувати політичну систему». Повертаючись до реалій останнього року минулого століття, буде доречним згадати, що восени, ще до того як Сурков заступить на свою майбутню посаду, російські експерти назвуть його «геніальним комунікатором», геніальним піарником-консультантом, здатним передбачити багато подій». Виходячи із всього викладеного вище, постійна присутність російського Рішельє поруч із керманичем аж ніяк не дивина. Так наприклад В. Сурков сидів опріч Путіна поки той проводив зустріч із керівниками парламентських фракцій 2001-го року. А це ж був лише світанок насиченої політичної кар’єри головного двієчника сучасної російської підкилимної політики. Мабуть і справді молодий тоді політтехнолог демонстрував неабиякі результати з перших днів своєї політичної юності. Яскравим прикладом рідкісної старанності й політичного мультиінструменталізму є робота над створенням першого в Росії пропутінського громадського об’єднання під назвою «Ті, що крокують поруч». Забігаючи трішечки наперед відзначимо, що ідейними спадкоємцями крокуючих вже незабаром судилося стати молодіжній навколопрезидентській тусовці «Наші». Починання Суркова у випадку із «Тими...» зазнали провалу через очевидне політичне, більше того прокремлівське забарвлення руху. Очевидно далі політ діяч спіймав кураж, оскільки наступною «пробою пера» для нього стали три проекти в рамках парламентської творчості. Першим, відверто невдалим стала партія «Батьківщина» («Родина»-рос.). 2004-го в ході внутрішньопартійного конфлікту між її ключовими фігурами Д. Рогозіним та С. Глазьєвим, останній заявив про наявність «сурковсько-рогозінського блоку» у його партії.  Швидко зметикувавши, що справа пахне смаженою політичною репутацією Сурков наступного року раптово відмежовується від «Батьківщини». Політсила прогнозовано поринає в небуття практично відразу після відходу свого тіньового лідера. Невдовзі в інкубаторі ідей найвірнішого помічника господаря Кремля визріла ідея поставити локомотив російського парламентаризму на рейки двопартійності. Для втілення своїх задумів кремлівський володар маріонеток закладає фундамент двох нових політичних партій: «Єдина Росія» та «Справедлива Росія». Вони повинні були почати прокладання курсу на початок вождистських трансформацій політичної системи. Такі собі стовпи, що тримають безхмарне небо над вежами Кремля. Пізніше самим Сурковим було підтверджено вождистський курс російської політичної дійсності. 2007-го під час публічного виступу на партійному зібранні єдиноросів, він заявить, що «Єдина Росія» (Росія Справедлива перегодом непомітно увійшла в склад Єдиної) буде гарантом збереження лінії В. Путіна в парламенті. Російська версія Грими Змієуста зручненько вмостилася біля президентського крісла. Не за горами був рік наступний. Д. Мєдвєдєв призначив керманичем адміністрацї В. Володіна, проте Сурков залишився при справах на посаді в уряді Путіна.