В силу свого духовного та морального авторитету, інститут Папи Римського має широкий спектр обов’язків, які ускладнюються і доповнюються руйнівними викликами сучасності. Наслідки глобалізаційних процесів у поєднанні з поширенням гегемоністської політики ставлять під загрозу традиційні вчення Святого Престолу до мирного співіснування. Особистість Папи Римського характеризується постійним прагненням захистити християн католицького віросповідання та запобігти їхньому стражданню. Зважаючи на вагому кількість католиків та греко-католиків, Україна завжди стояла на порядку денному католицької Церкви. Особливість конфесійного складу населення задає тон міждержавному діалогу та розвитку зв’язків між Україною та Святим Престолом, які тісно співпрацюють на благо миру в Україні. Попри велику кількість офіційних зустрічей з обох сторін, відносини Святого Престолу та України завжди бажали більш тісної співпраці. Єдиним фактором, який докорінно змінив хід подальшої співпраці стало російське вторгнення на територію України у 2014 році, а згодом у 2022 році. Звідси теза про достатню кількість католиків набуває нових обрисів, оскільки від того, який буде подальший сценарій російсько-української війни залежить найближче майбутнє католицизму у регіоні Східної Європи. Позиція Папи Франциска щодо перебігу російсько-української війни 2022 р. стала предметом дискусії багатьох академічних кіл. На початковому етапі російського вторгнення, варто виділити досить стриманий та упереджений характер його висловлювань. Цьому передує стала політика Ватикану не обирати сторони у конфлікті, а виступати міжнародним миротворчим арбітром та платформою для діалогу.

Упродовж січня-травня 2023 року представники Центру «Нова Європа» здійснили низку адвокаційних візитів до країн ЄС: Франції, Італії, Німеччині та Нідерландів, а також до Сполучених Штатах Америки (переважно за підтримки МФ «Відродження»). У фокусі всіх активностей були військова підтримка для України (зокрема розблокування рішення по F-16), політичне запрошення для України в НАТО вже у Вільнюсі (принаймні обумовлене), а також рішення про початок вступних переговорів України з ЄС у цьому році та впровадження на практиці підходу, заснованого на заслугах. Ми спробували проаналізувати та підсумувати настрої та наративи у цих країнах, щоб краще зрозуміти, де Україні – як офіційному Києву, так і представникам експертного середовища – потрібно докласти додаткових зусиль, а де – дещо змінити підходи.

Связь генерала с «Вагнером» ни для кого не являлась секретом. Пригожин не раз восхвалял Суровикина, называя его, наряду с Мизинцевым, одним из руководителей операций ЧВК. Само по себе явление, по меньшей мере, странное. Суровикин оставался заместителем Герасимова, а Пригожин состоял в открытой оппозиции по отношению к Минобороны. В такой ситуации лояльность Суровикина по отношению к группе Шойгу-Герасимов вызывала много вопросов. Во время мятежа Суровикин отличился призывом к «Вагнеру» остановиться. Речь генерала была похожа на плохо заученный под давлением текст, при прочтении которого командующий ВКС даже умудрился допустить ошибки в окончаниях слов. Затем начался каламбур, весьма свойственный для российской политической элиты в последнее время. Песков опровергает связь Суровикина с мятежниками, а спустя некоторое время появляются сообщения об аресте последнего. Теперь Песков не опровергает, а в привычной манере перекидывает данный вопрос к Минобороны. Налицо явный раздрай в руководстве страны. Ситуация свидетельствует о следующем:

Вместо эпиграфа цитата из интересной статьи по теме: «Про демонтаж російської федерації спочатку говорили як про неможливий, нині як про можливий, незабаром будуть говорити як про бажаний, згодом як про основний сценарій, нарешті як про неминучий.» Почему на русском языке? – для моих родственников и знакомых в Польше, Беларуси, Штатах (еще, может быть, несколько процентов из прочитавших текст россиян проникнутся своим будущим).

Коли мова йде про теракт на ЗАЕС, необхідно розуміти, що його наслідки цілком можуть бути у десять разів більшими ніж аварії на ЧАЕС, при цьому МАГАТЕ підтвердило наявність мін на станції. Наслідки теракту із витоком радіації на Запорізький атомній електростанції, який вже підготувала РФ, дійсно будуть катастрофічними й не лише для України. Ще літом минулого року, коли вперше про цю можливість почали говорити предметно, зокрема й на державному рівні, у Державній агенції з управління зоною відчуження проаналізували можливі наслідки, виходячи з досвіду аварії на ЧАЕС. Зокрема, площа забрудненої території може становити до 2 млн кв. км (це три України), зона відчуження буде розміром у 10 Чорнобильських зон - 20 тисяч кв. км й поглине всю Запорізьку область. Кількість евакуйованих осіб перевищить 2 млн, кількість загиблих буде вимірюватись у десятка тисяч.

Це могло стати просто доброю новиною або дати старт дипломатичному примиренню Києва та Будапешта, зрушивши накопичену недовіру між двома столицями. Адже звільнення з російського полону 11 українських військових – це річ непересічна, і в Україні цінують ті держави, яким вдається подібне. Але натомість це перетворилося на токсичну історію, що додатково переконала і українську владу, і західних лідерів у тому, що Угорщина готова грати роль у спектаклях, зрежисованих Кремлем.  Варто підкреслити: історія ще не завершилася.

Цього тижня відбувся офіційний візит прем’єр-міністра Великої Британії Ріші Сунака до Вашингтона. Було обговорено питання зміцнення економічної співпраці Британії та США, а також міжнародна безпека. Головним результатом зустрічей двох лідерів є підписана Атлантична декларація. Що означає для України переосмислення стратегічного партнерства між Лондоном та Вашингтоном далі в огляді АрміяInform. Союз Британії та США, більш відомий під назвою «особливі відносини», було утворено ще під час Другої світової війни завдяки зусиллям Вінстона Черчилля та Франкліна Делано Рузвельта. Тоді метою об’єднання була спільна боротьба з нацизмом. І тепер, за умов російської агресії проти України, посилення ролі Китаю у світі та загроз у сфері кібербезпеки, партнерство США та Британії є вирішальним для майбутнього міжнародних відносин. Передусім це основа НАТО – головного військово-політичного альянсу Заходу, в якому усвідомили взаємозв’язок європейської та азійської безпеки.

Турция – сосед Украины. Большая страна с населением ~88 млн. человек. Это примерно 1% населения мира. В 1990г. население Турции было очень близким (54,3 млн.) к населению Украины (~52 млн.) того времени. По уровню благосостояния, если его оценивать по ВВП на душу населения, Турция и Украина 1990-го тоже были совсем рядышком. Сегодня ~77% турок живёт в городах. В 1960г. 68,5% турок жили в сельской местности. Медианный возраст - ~31 год (в Украине ~40,5 лет). ~ 27% населения Турции моложе 15 лет, старше 65 лет – только 6,3%. Продолжительность жизни при рождении составляет 78,5 лет (В Украине – 72,5 лет). По итогам 2022г. ВВП Турции составил $905,5 млрд. (0,9% мирового ВВП) или $10618 per capita. Среднегодовые темпы роста в период 1960 – 2022гг. составили ~4,8% ВВП. В 2000г. доля турецкой экономики была 0,86%, а ВВП на душу населения - $4238. Это примерно столько, сколько в Украине сегодня. Украинская экономика в 2022г. составила 0,16% мирового ВВП, в 2000г. она формировала 0,1%.

Протягом попередніх частин пропоную поговорити про перехід протистояння Китай vs Захід у гарячу фазу в середньостроковій перспективі. Чи це буде битва за Тайвань, чи знайдеться якийсь інший привід, але військове зіткнення США та їхніх союзників із Китаєм практично неминуче. Далі мовою оригіналу. Китай vs Запад: война неизбежна?

Попри те, що створення ракети із дальністю понад 1000 км, яку анонсував Міністр оборони Олексій Резніков, виглядає доволі масштабною задачею, необхідно враховувати технологічні напрацювання, які вже має Україна для реалізації цієї програми. Україна розробляє ракетне озброєння, яке зможе уражати цілі на дальності понад 1000 км. Цю інформацію озвучив Міністр оборони Олексій Резніков, зазначивши, що виконавцями робіт є українські виробники й мова йде про державну програму. Перспективу появи такого озброєння у ЗСУ очільник оборонного відомства оцінив, як «дуже добру». Цю заяву посадовець зробив під час виступу на форумі «Великий день з NV. Діалоги про відновлення України».

Перемогою для України є лише зникнення росії, тому що для самої росії це війна за наше знищення. В такій ситуації компромісів не існує. Більшість це розуміють, але мало хто дивиться правді в очі – ні поголовний перехід на українську мову, ні вихід на кордони 1991 року, ні навіть захоплення Москви не призведуть до розпаду росії. Самі московити її спалювали, а потім проводили марші та бали в Парижі. Банально, в них більше ресурсів, матеріальних та людських, та є стратегічна глибина. А що найголовніше – в них є власна релігія, котра може змінювати назву (зараз на ній висить вивіска «Русский мир») і здаватися нам абсурдною, але здатна генерувати в них міцну ідею та волю до її втілення. Забудьте наш телемарафон і погляньте на російську історію, росія весь час існування веде експансію. Завжди аргументує це «загрозою власних інтересів» і захопивши територію починає стверджувати про нову «загрозу» на кордонах. Зупиняється лише отримавши по зубам, але будь який ліберальний режим стає періодом накопичення сил для подальшої експансії. І це не прикриття її імперіалізму чи необхідності грабунку заради існування, це її природа. І це нутро нашого ворога ми повинні знати й розуміти. Найпростіше охарактеризувати релігію росіян як єресь на заквасці православного християнства та місцевих «болотних» архаїчних вірувань. Але для кращого розуміння доведеться все ж таки трохи заглибитися в суть питання, тому що зараз мало хто повноцінно розуміє навіть те ж християнство. Кожна міфологія є складною символічною системою, котра несе різноманітні ідеї, наративи та сенс. Наші предки мислили цілком раціонально, в них був обмежений інструментарій для пізнання світу (до телескопів та мікроскопів ще мав минути тривалий час), але були цілком спроможні творити символічні системи та абстрактні поняття тогочасною термінологією задля передачі знань наступним поколінням. Умови виживання в минулому були надзвичайно складними – постійно переслідуючий голод, хвороби, небезпека практично за кожним деревом, природні катаклізми та такі ж представники homo sapiens, які борються за життя. Людські роздуми над поняттям «зла» та його природою й походженням надзвичайно давні.

Щоб завадити агресору, треба сильніше вдарити по доходах та обрізати «руку допомоги» від дружніх до РФ країн та компаній, яких досі чимало в ЄС та США. Завдяки чому російський ВПК нарощує потужності? путін уже 15 місяців намагається довести світу, що не воює з Україною, а проводить «спеціальну воєнну операцію». Росія заперечує перехід економіки на воєнні рейки і вдає, що все йде за планом. Однак по той бік залізної завіси окупанти збирають на війну всі можливі ресурси та витрачають рекордні кошти на посилення армії.

Постачання західних танків «прямо втягнуті» в український конфлікт: Кремль Стаття згадує про рішення країн Заходу постачати Україні сучасні танки і вказує, що Кремль вважає це прямим втручанням у конфлікт. Німеччина та США затвердили постачання зброї Києву, включаючи танки. Кремлівський прес-секретар Дмитро Пєсков висловив незгоду з твердженням, що постачання різних видів зброї, включаючи танки, не означає прямого втручання у бойові дії. Кремль вважає цей крок як пряме втручання у конфлікт та спостерігає за зростанням таких дій з боку Заходу. Детальніше на сайті – https://english.sina.com/

Наявність таких літаків, як E-2 Hawkeye ​та ​GlobalEye значно підвищить ефективність роботи, як F-16, так й загалом всієї ППО України. Коли мова заходить про будь-яке озброєння, то необхідно одразу розуміти, що найбільше свою ефективність воно демонструє лише у комплексі. Й для F-16, які стають реальністю для України, важливою частиною розширення їх можливостей будуть літаки далекого радіолокаційного виявлення – ДРЛВ. Й одразу треба зазначити, що мова йде не про AWACS E-3 Sentry чи E-7 Wedgetai, а про трохи простіші машини, отримання яких може бути трохи простішим з огляду на цілий ряд факторів. Але саме літаки ДРЛВ забезпечують огляд повітряного простору на сотні кілометрів та наведення авіації на цілі, координують роботу ППО в цілому та слугують важливою ланкою взагалі в управлінні тактичною авіацією.

Подсчитано более 94% бюллетеней. Эрдоган на первом месте, набирает 52% голосов. Кемаль Кылычдароглу получает почти 48%. Вряд ли цифры существенно изменятся. Несколько предварительных выводов:

Пришло время вернуться к дискуссии о внешней политике Украины, её сущности и принципов. Несколько лет назад я начинал эту тему, написав статью, в которой изложил свои аргументы относительно того, почему в Украине НЕТ внешней политики, и почему она находилась в глубоком кризисе. Эскалация нашей войны с Россией в феврале 2022 года, на мой взгляд, стала для неё окончательным приговором. И вот, спустя более чем год полномасштабной войны, пришло время задаться вопросом: какую внешнюю политику нам нужно строить уже сегодня, и на перспективу? Я хочу изложить свое видение стратегической рамки нашей новой внешней политики, которая, как мне кажется, должна лечь в основу внешнеполитической концепции на ближайшие 5-7-10 лет. Чтобы понять рамку нашей внешней политики, нужно исходить из потребностей нашей внутренней политики и внешнего контекста, состояния международной эко-системы. Без понимания контекста мы не можем строить планы, ставить цели, определять наши интересы, формулировать повестку и выбирать инструменты для её продвижения. А без понимания наших внутренних потребностей, внешняя политика никогда не будет целостной, понятной обществу и элитам, направленной на решение конкретных задач и улучшения благосостояния государства и населения. Наша внутренняя политика будет неразрывно связана с трансформацией украинского государства. Пост-советская Украина, существовавшая с 1991 года, была смертельно ранена 24 февраля 2022 года, и сейчас доживает свои последние месяцы. Попытка построить на руинах Советского Союза мощное, эффективное государство, на мой взгляд, оказалась неудачной. Вторжение РФ добило систему окончательно, принеся с собой немыслимые по масштабам, необратимые разрушения, существенно меняющие жизни целых городов и регионов. Кроме тех вызовов, которые уже стояли перед нами накануне российского вторжения (коррупция, неэффективное госуправление, политический инфантилизм, примат патернализма в обществе, упрощающаяся экономика и т. д.), к ним добавились и другие, с которыми мы раньше не сталкивались, так как не переживали подобной интенсивности и масштаба конфликтов: гуманитарный кризис, разрушение инфраструктуры и жилья, деоккупация и реинтеграция, эмиграция миллионов граждан, рост критической зависимости от внешней помощи, необходимость обеспечивать безопасность и обороноспособность на постоянной основе. Такое количество вызовов само по себе обуславливает необходимость фундаментальной перезагрузки системы, фактически переоснования государства, переформатирования модели экономического развития и социальной политики.