Формально, все виглядає як «лише» торгівля комплектуючими, але практика показує, що такі оборудки не обходяться без контактів керівників «оборонки» обох країн. Аналіз 84 тисяч записів у митній статистиці РФ показує, що Кремль зумів стабілізувати показники по імпорту комплектуючих для виробництва зброї в обхід санкцій Заходу. При цьому вагому частку в таких поставках займають комплектуючі, які постачають росіянам державні компанії Китаю. Про це йдеться в публікації The Wall Street Journal.

Міністр оборони України, який покидає свою посаду, заявив, що країна очікує нового наступу росії вже цього місяця. На прес-конференції Олексій Резніков сказав, що не вся західна зброя надійде до того часу, але Україна має достатньо резервів, щоб стримати російські сили. Президент Володимир Зеленський заявив, що війська ведуть запеклі бої в Бахмуті, Вугледарі та Лимані.

У найближчі тижні війни в Україні ви часто почуєте термін «весняний наступ». У традиційному військовому розумінні це коли армії намагаються створити імпульс після використання поганих зимових умов для реалізації власних планів. Це правда, що бої стають більш статичними під час зазвичай холодних умов. Однак, здається, всі ознаки вказують на майбутній наступ Росії. Москва мобілізувала ще сотні тисяч людей, а також збільшила виробництво зброї та амуніції. Київ очікує великих атак зі сходу та півдня вже 24 лютого, на річницю повномасштабного вторгнення.

2022 рік став доленосним для України та всієї Європи з точки зору стримування мілітаристських потуг Росії та переформатування геополітичної карти світу. Росія продемонструвала свою справжню «силу» та підірвала власний вплив на рівні ЄС, який вибудовувала попередні два десятиліття на фоні часткового самоусунення США з європейського простору. Минулий рік продемонстрував найбільшим симпатикам Володимира Путіна у Європі, що реальний максимум Москви – це статус більш менш потужного регіонального гравця, такого собі Ірану з ядерною зброєю. Росія технологічно та ментально відстале квазідержавне утворення, яке за жодним з показників не може нав’язувати конкурентну гру колективному Заходу або Китаю. Кремль фактично відмовився від можливості бути молодшим партнером США у Європі, але так і не зміг домогтися аналогічного статусу з боку Піднебесної. Адже попри усі розбіжності американо-китайських відносин та протистояння в Азійському регіоні, Китай не готовий реально підтримувати Росію та займає абсолютно нейтральну позицію щодо україно-російської війни. Звичайно, для Пекіну вигідно, щоб військова авантюра Путіна не завершилась повним фіаско Росії, тому що це посилить позиції США, але китайці жодним чином не зацікавлені у програші України, що вже не погано для нас.

Адміністрація Байдена розглядає аргумент про те, що Києву потрібна можливість, щоб завдати удару по українському півострову, анексованому Росією в 2014 році. Протягом багатьох років Сполучені Штати наполягали на тому, що Крим все ще є частиною України. Проте адміністрація Байдена дотримувалася жорсткої лінії після вторгнення Росії в Україну, відмовляючись надати Києву необхідну зброю для націлювання на Кримський півострів, який Росія використовує як базу для нанесення нищівних ударів. Тепер ця лінія починає пом'якшуватися

«Сейчас Россию можно задушить только политически и экономически. Путину необходимо затянуть политико-экономическую петлю. Если этого не сделать, у Украины нет военного шанса выиграть эту войну. Понятно, что санкции неэффективны, поскольку Россия восстанавливает свою армию. Куда мы идем? Ставим на то, что все украинцы погибнут в этой войне? У меня складывается впечатление, что Запад все время хочет вооружать Украину капельным методом. Это позволяет украинцам бить, но не побеждать. Повторяю – все украинцы должны погибнуть на поле боя? Вместо помощи Запад обсуждает», – говорит генерал Вальдемар Скшипчак, бывший командующий Сухопутными войсками, в интервью порталу wPolityce.pl. wPolityce.pl: После долгих боев русские, к сожалению, взяли Соледар. Но каково общее положение на фронте? Генерал Вальдемар Скшипчак: Русские бросили все свои силы в направлении Соледар-Бахмут. Они рассматривают эти города как ворота в Донбасс. После поражений летом и осенью прошлого года Путин пересмотрел свои стратегические цели. Теперь его стратегическая цель – оккупация восточной части Украины. Путин убежден, что если он захватит Донбасс, Украина не сможет развиваться экономически, но будет аграрной страной. К сожалению, Россия добьется своего, потому что сейчас наращивает преимущество. Ключом к ее успеху будет то, что она делает сейчас –  отказались от «спецоперации» и теперь готовятся к полномасштабной войне, в которой преимущество России – в несколько раз превосходить украинскую армию. Русские добьются этого, и, к сожалению, нет смысла это обсуждать. Русские будут проводить операцию с севера…

Соледар пал. Следующей целью Вагнера является оперативное окружение Бахмута. Активизируются и подразделения Минобороны РФ. Поступают сообщения об интенсификации боевых действий на запорожском направлении. Герасимову нужно реабилитироваться, т.к. имидж начальника Генштаба давно упал до уровня ниже плинтуса. Но желания далеко не всегда совпадают с возможностями. Поэтому происходящее можно назвать спешкой. Ресурсы – штука дорогая, многие из них в текущей ситуации невосполнимы. Следовательно, их рациональная трата – критически важный элемент в современной войне. Соотношение сил

Війна Росії з Україною вступає в другий календарний рік. Ми спитали кількох військових аналітиків, як, на їхню думку, розвиватимуться події у 2023 році. Чи може війна завершитися наступного року та як – на полі бою чи за столом переговорів? Чи це може тривати до 2024 року? «Весняний наступ Росії буде ключовим»

Проблемы в отношениях двух стран вряд ли исчезнут в ближайшее время. Германия вряд ли заслужит полное доверие Украины по российской теме, а Берлин и Киев, скорее всего, разойдутся по вопросу о том, как дальше сдерживать Россию Отношения Германии и Украины устроены парадоксальным образом. С одной стороны, страны можно назвать стратегическими союзниками, они активно сотрудничают, а немецкая поддержка играет важную роль и в сближении Украины с Западом, и в противостоянии российскому вторжению. С другой — в публичном поле между Киевом и Берлином регулярно происходят громкие скандалы, звучат взаимные обвинения и претензии. Такой контраст неслучаен и связан, прежде всего, с тем, как по-разному две страны воспринимают Россию. 2022 год и российская агрессия против Украины значительно уменьшили эту разницу, но не устранили полностью — она по-прежнему велика во многих вопросах, вроде того, что может стать приемлемым итогом российско-украинской войны. А значит, репутация у украинско-немецких отношений и дальше будет хуже, чем их реальное содержание.

Більш ніж пів року тому президент США Джо Байден підписав закон про ленд-ліз для України. Символічно, що це відбулося на 9 травня. Однак досі цей закон так і не запрацював. Чому? Документ під назвою «Закон про ленд-ліз на захист демократії в Україні 2022 року» було внесено до Конгресу США ще до початку повномасштабного російського вторгнення в Україну, у січні 2022 року. Його схвалили 3 травня більшістю голосів Палати представників Конгресу США (417 - за, 10 - проти), а до цього його розглянув Сенат.

Пропонуємо чергову порцію аналітики від Тома Купера про війну росії в Україні в редакторському перекладі Сергія Чернявського. Пройшло більше тижня з моменту мого останнього звіту/оновлення, тож настав час для ще одного. Перш ніж я почну, кілька відповідей на «найбільш часті питання». Чи рівні російських втрат прийнятні для Путіна?

Обстановка на фронте остается без особых изменений. Коротко ее можно обрисовать следующим образом: инициатива остается за ВСУ, ВС РФ готовятся к активной обороне. Тем не менее серьезных позиционных изменений (не считая незначительных тактических успехов с обеих сторон) не наблюдается. Начала говорить о себе неготовность российской армии к зиме. В этой связи сообщается о массовом поступлении обмороженных российских солдат в больницы «ЛДНР». Но и уровень медсервиса здесь от уровня российской армии далеко не ушел. Поэтому многие пострадавшие от сурового генерала мороза просто-напросто остаются без конечностей. На этом фоне больший интерес представляет развитие событий в политической сфере.

Російські аеродроми стратегічної авіації потрапили під удар з повітря 5 грудня. Це стало несподіванкою для Кремля, оскільки ці об'єкти перебувають в тилу і на значній відстані від кордону з Україною. Київ, як вважається, не має настільки далекобійної зброї. Україна не взяла на себе відповідальність за атаки на авіабазі в Рязані, Курську і Енгельсі (Саратовська область) 5-6 грудня. Однак чиновники натякають, що це була відплата за ракетні удари по українській інфраструктурі. «Земля кругла… якщо дуже часто запускати щось у повітряний простір інших країн, рано чи пізно невідомі літальні об'єкти повернуться до місця вильоту», – так прокоментував ці події радник голови Офісу президента України Михайло Подоляк.

Япония, так же, как и Южная Корея, находится под «ядерным зонтиком» США в соответствии с двухсторонними договорённостями. Дискуссии о необходимости разработки собственного ядерного арсенала активизировались в японском политическом истеблишменте чуть менее 60 лет назад, особенно после неожиданного ядерного испытания Китаем в 1964 году. Китай и Япония после окончания Второй мировой войны не перестали быть соперниками, как в геополитическом, так и в военно-идеологическом аспектах. Китай беспокоили союзнические отношения Японии с США, наличие на японской территории американских баз и военного контингента, риск ремилитаризации Японии. Для коммунистического Китая союз геополитического соперника с вражескими империалистами был крайне негативным явлением. Япония со своей стороны опасалась роста экономической и военной мощи Пекина. В этой новой реальности, японский политический истеблишмент раскололся надвое. Правые националистические силы настаивали на том, что оборонных гарантий США недостаточно, и Токио должен иметь инструменты для отражения возможной атаки самостоятельно, а потому необходимо сделать «ядерный выбор». Им в противовес выступили лево-демократические силы из оппозиции, требовавшие не только подтвердить безусловный запрет на ядерное оружие, но и запретить его ввоз, складирование на японской территории.

Вооруженные силы Украины (ВСУ) получили высокоточные ракетные системы TRLG-230, созданные турецким оборонным гигантом Roketsan. Эту информацию одновременно подтверждают российские и мировые СМИ. Речь идет о перспективной системе, которая недавно поступила на вооружение самой Турции. Ракеты наводятся по лучу лазера, для чего применяется корректировка с беспилотника «Байрактар». Кстати, «Байрактары» на протяжении последнего полугодия продолжали поступать в Украину сплошным потоком. Сегодня Турция, наряду с КНР, успешно проводит политические маневры на фоне событий в Украине. Как это работает? Турция продает ВСУ ультрасовременное оружие и перекрыла доступ российским военным кораблям в Черное море. Усиление Украины является частью турецкого проекта успешной конкуренции с Россией в черноморском регионе; последнее – традиционная задача турецкой политики. Одновременно, Турция получает российские инвестиции, поскольку не присоединилась к антироссийским санкциям. Россия, согласно сообщениям Wall Street Journal, кредитует строительство в Турции АЭС «Аккую», переведя с этой целью в Турцию до 25 млрд долларов. Фактически, Москва строит для Анкары АЭС за свой счет. Разумеется, Турция взяла деньги в кредит, но сам по себе кредит таких масштабов – огромная услуга и благодаря этому Турция пытается стабилизировать лиру, одновременно развивая свою энергетическую инфраструктуру.

Эксперты о том, стоит ли ждать глубоких реформ во время второго срока Токаева. Стремительная избирательная кампания в Казахстане завершилась закономерным переизбранием действующего президента на второй и последний срок. Он вновь обещает стране реформы и справедливость, которая была главным словом в его кампании. Власть поговорила с экспертами о том, чего ждать от второго срока Токаева. Большого оптимизма они не проявили.