Франція є тим унікальним партнером України, яка на практичному рівні надає нам значну підтримку, але в інформаційному полі часто стикається з докорами про відсутність або брак такої підтримки. Одна з причин – те, що навіть та допомога, що надається Парижем, не завжди афішується, а керівництво Франції не використовує надану Україні зброю для піару. Ще один позитив у французько-українських відносинах, на якому варто наголосити – це те, що відносини з Україною нарешті виокремлюються. Париж вже не сприймає Україну винятково в контексті або крізь призму відносин з РФ.

19 березня 2023 в Казахстані відбулися вибори депутатів до нижньої палати Мажилісу та у масліхати (місцеві ради). Касим-Жомарт Токаєв завершив переформатування політичного режиму під себе. З Сенату, а тепер й з нижньої палати парламенту та масліхатів, прибрали людей з ближнього кола Нурсултана Назарбаєва і їх «клієнтів». Токаєв убезпечив себе від будь-яких неприємностей з боку представницьких органів, гарантував собі конституційну більшість в парламенті. Проте, досить низька явка виборців свідчить, що казахстанці все ще не бачать у реформах Токаєва появи обіцяного «Нового Казахстану». Режим діє перевіреними за часи Єлбаси методами. В суспільстві продовжує накопичуватися незадоволення, втома та протестні настрої, які так і не були каналізовані владою. КОНТЕКСТ ВИБОРІВ

Україна активно шукає підтримки у багатих нафтою та газом країнах Арабської (Перської) Затоки. 6 країн – Саудівська Аравія, Об’єднані Арабські Емірати, Катар, Кувейт, Оман та Бахрейн – підтримали цілісність України, але не приєдналися до санкцій проти Росії і не надають зброю. Хоча є ознаки того, що зростає готовність деяких аравійських монархій підтримувати Україну як під час війни, так і в післявоєнній відбудові. 26 лютого неочікувано і вперше в історії Київ відвідав міністр закордонних справ Саудівської Аравії, представник королівської родини, який оголосив про надання допомоги Україні на 400 млн доларів. Потім відбулося кілька знакових візитів українських представників до країн Затоки. Олена Зеленська та перша віцепрем’єрка Юлія Свириденко зустрілися з керівництвом Об’єднаних Арабських Еміратів, а спецпредставник України на Близькому Сході та в Африці Максим Субх відвідав Оман та Катар.

Після оприлюднення 24 лютого китайських пропозицій щодо розв'язання війни, позиція Китаю та візит Сі Цзіньпіна до Москви перетворилися на топ-тему в українських ЗМІ. Не минає і дня без виступів експертів різних щаблів щодо того, які наслідки матиме для України візит і чи буде Китай постачати зброю Росії. Перший день візиту Сі Цзіньпіна переважно минув у формі неформального спілкування з Путіним. В українських ЗМІ одразу викликав здивування той факт, що попри важливість контактів з Китаєм, зустрічати Сі Цзіньпіна в аеропорт Путін направив маловідомого віцепрем'єра Чернишенка. Знаком поваги до близького партнера могла бути зустріч хоча б за участі російського прем'єра.

У той час як зростаюча економічна могутність Китаю почала змінювати світову економіку в 2000-х роках, а зовнішньополітичний підхід Пекіна дедалі більше намагався змінити міжнародний порядок з 2010-х років, майбутня глобальна роль китайської армії, яка швидко вдосконалюється, саме Народно-визвольної армії (НВАК), залишається незрозумілою. Однак, в останні роки китайські лідери чітко сформулювали рішучість Пекіну стати провідною світовою військовою державою. Як заявив Генеральний секретар Сі Цзіньпін на 19-му національному з’їзді Комуністичної партії Китаю (КПК): «Ми візьмемо за нашу мету те, щоб до 2035 року модернізація нашої національної оборони та наших сил була в основному завершена; і це до середина 21 ст. І щоб Збройні сили нашого народу були повністю перетворені на сили світового рівня» (Сі, 2017). Закордонний військовий доступ і базування є критично важливим компонентом глобальних військових амбіцій Китаю. З відкриттям свого першого закордонного військового об’єкта в Джибуті в 2017 році Китай, здавалося, зробив важливий крок до глобальної проекції могутності. Але стратегічні наслідки такого доступу та базування за межами безпосередньої периферії Китаю гаряче обговорюються. Деякі західні оглядачі попереджають, що «уряд Китаю активно шукає закордонні бази для розміщення та ротації військових сил» (Ратнер, 2018), тоді як інші стверджують, що Китай ще не продемонстрував жодних конкретних ознак свого бажання стати традиційний військовий діяч у регіонах, віддалених від його берегів (Heath, 2018). Опираючись на статтю «Глобальні амбіції Китаю» від RAND Arroyo Center, проаналізуємо китайське військове зміцнення та її глобальний рівень розвитку.

Африка, зокрема на південь від Сахари, має вирішальне значення для здійснення і подальшого просування глобальних пріоритетів США. Африка є з лідерів по темпам зростання кількості населення, має гігантські зони вільної торгівлі, різноманітні вражаючі екосистеми. Африканські країни досягли значних успіхів не лише у співпраці між собою, а й в міжнародному партнерстві. Африка не пасла задніх у пошуках вакцини від коронавірусу, активно брала участь в припиненні пандемії COVID-19, розв’язанні кліматичних проблем, вирішенні проблем продовольчої безпеки в світі, зміцненні міжнародної системи відносин, протистоянні загрозі тероризму, міжнародної злочинності. Внаслідок аналізу стратегії США щодо Африки ми не лише зрозуміємо роль Африки в політиці і міжнародній співпраці, а й зможемо передбачити подальший політичний розвиток африканських країн і дізнатися як США бачать подальшу співпрацю з Африкою. Варто згадати, що у листопаді 2021 року держсекретар Ентоні Блінкен заявив, що «Африка сформує майбутнє не тільки африканського народу, а й усього світу».  Ця стратегія формулює нове бачення того, як США і Африка будуть співпрацювати. Цей документ є стимулом розвитку африканської ініціативи. Також зазначено, що Африка має право брати участь у переговорах, торгівлі зі США за особливими умовами.

У недавній заяві міністр зв’язку та оцифровки Гани Урсула Овусу-Кефул підкреслила, що без підтримки з боку міжнародних партнерів Національний демократичний конгрес не впорався з регулюванням економіки в умовах російського вторгнення. Урсула під час виступу члену парламенту Атти Ак’я додала, що б за таких умов «ми б були мертвими». Варто зазначити, що нині Гана веде переговори з метою отримання допомоги розміром 3 мільярди доларів від Міжнародного валютного фонду. Більше деталей та пряма мова за посиланням: URL

БРАЗІЛІЯ (Reuters) – Президент Бразилії Луїс Інасіо Лула да Сілва заявив у вівторок, що не відвідає Росію чи Україну через триваючу війну, але він залишається відданим мирному врегулюванню конфлікту. Лідер лівих додав на заході в столиці Бразиліа, що конфлікт, спровокований вторгненням Росії в Україну, має бути немислимим. Детальніше на сайті – https://yhoo.it/3mOtkO1

Експорт озброєння з Японії суттєво обмежений внутрішнім законодавством, яке є наслідком капітуляції у Другій світовій війні, але не відповідає інтересам, як світової безпеки, так й планам Токіо. Японія є однією із країн, яка не постачає до України озброєння, обмежившись передачею засобів індивідуального захисту та іншої нелетальної допомоги. Й основною причиною цього є скільки не внутрішні політичні аспекти, скільки законодавство, яке обмежує експорт озброєння взагалі. Зокрема експортувати зброю у Японії дозволено лише в тому випадку, коли мова йде про спільне виробництво. Цей аспект взагалі доволі сильно стримує японську оборонну промисловість, яка вимушена працювати в абсолютній більшості випадків лише на власні сили оборони.

Повітряні сили США хочуть вивільнити кошти для фінансування нових програм та закупівлі літаків, і у 2024 році з цією метою планують відправити на пенсію 310 своїх літаків – таку цифру в службі розглядають у рамках бюджету на 2024 фінансовий рік, розповідають у виданні Defense News. Так, у 2024 році ПС США хочуть отримати загалом 215,1 млрд доларів, що на 9,3 млрд доларів більше, ніж у цьому році, і з цих коштів фактично 5 млрд підуть на збільшення бюджету на дослідження, розробку, випробування та оцінку, в результаті чого він має зрости до 55,4 млрд доларів. Серед усього, у ПС США у 2024 році планують закупити 72 винищувачі, з яких 48 F-35A та 24 F-15EX, а також продовжувати працювати над такими програмами, як новітній бомбардувальник B-21 Raider, літаки AWACS Boeing E-7A тощо.

Вторгнення Росії в Україну за декілька тижнів призвело до шокуючого зростання цін на пшеницю, соняшник, олію по всьому світу. Західноафриканський Берег Слонової Кістки має сильну залежність саме від цих товарів і зміна частоти поставок безпосередньо вплинула на життя африканців. Абдулахі Муке Ассані розповів про сумну реальність і про те, що ціни «повсюдно зросли», що безперечно призведе до виникнення ризику гіперінфляції. Жителі столиці країни Абіджану зазначають, що приголомшливе зростання цін на пальне та продукти харчування стало найбільш помітнішим наслідком української війни для Африки. За даними Червоного Хреста наразі близько 150 мільйонів людей в Африці голодують. Голова МЗС Марокко про те як конфлікт між Росією і Україною впливає на глобальну безпеку і мир

Геополитика на южном Кавказе традиционно складывалась на основе баланса региональных сил – России, Турции и Ирана. В течение последних 100 лет региональная ситуация выстраивалась преимущественно в соответствии с советско-турецкими, а затем российско-турецкими отношениями и, в меньшей степени, исходя из иранского фактора. То, что происходит сегодня называется изменением традиционной геополитической конфигурации на Южном Кавказе, т.к. наблюдается активное вовлечение в регион нерегиональных игроков в лице ЕС и США. На самом деле процесс вовлечения нерегиональных стран на Кавказ начался с Грузии. Однако, с приходом к власти команды Иванишвили этот процесс частично удалось сбалансировать путем активной российской экономической экспансии в эту страну. Но лишь частично, потому что сместить прозападный вектор Грузии полностью, России так и не удалось. Тем не менее о перспективе полного ухода России из Южного Кавказа еще год назад и речи идти не могло. Азербайджан воспринимал российский фактор, как ключевой в разрешении карабахского вопроса, Армения же, оставалась заложником бездарной внешней политики своего прежнего руководства. Все изменила война в Украине.

Ми живемо в епоху, яка потребує стратегічного бачення, щоб розпізнавати швидкі зміни в усьому світі та їх вплив на нас і реагувати на них. Нам необхідно адаптувати наші держави, суспільства та інститути до реалій, що виникають. Пандемія COVID-19 ще раз нагадала нам про високий рівень взаємозалежності, який існує у зв’язку з нашим процвітанням, розвитком і безпекою та їх наскрізними вимірами, і ми не можемо дозволити собі ігнорувати цей факт. Крім того, незважаючи на уроки минулого, міжнародний мир, безпека та процвітання все ще нестабільні. Міжнародна система має сприяти безпеці та добробуту всіх країн, продовжуючи просувати загальнолюдські цінності. Регіональні організації можуть зіграти важливу роль у підтримці цих вкрай необхідних глобальних зусиль.

БРАЗІЛІЯ, 2 березня (Reuters) – Президент Бразилії Луїс Інасіо Лула да Сілва у четвер сказав президенту України Володимиру Зеленському, що він заохочуватиме країни приєднатися до мирних переговорів для припинення конфлікту між Україною та Росією. «Я підтвердив бажання Бразилії розмовляти з іншими країнами та брати участь у будь-якій ініціативі, пов'язаній із розбудовою миру та діалогу. Ніхто не хоче війни», – написав Лула у Twitter після відеодзвінка із Зеленським. Детальніше на сайті – https://reut.rs/3mA64Dm

Пропонуємо вашій увазі декілька оглядів, підготовлених Defense Express щодо перспектив та можливостей підсилення військового авіапарку України, технічних особливостей різних моделей та можливих термінів їх передачі офіційному Києву. Словаччина каже, що за «декілька днів чи тижнів» вирішить, чи буде передавати свої МіГ-29 Україні Зі своїми 11 літаками МіГ-29 Словаччина попрощалася ще в серпні минулого року. Словаччина передала Україні оборонної допомоги на суму майже 168 млн євро (і ще 82 млн через спецфонд ЄС), і в цієї країни ще залишаються в «запасі» зразки озброєння, які б цілком могли «перекочувати» в ЗСУ – йдеться, звичайно, про винищувачі МіГ-29, які все ніяк не потраплять до наших Повітряних Сил.

Проаналізовано стан і перспективи розвитку китайсько-іранських відносин у контексті державного візиту президента Ірану Ебрагіма Раїсі до Китаю 14–16 лютого поточного року. Висновки Китайська Народна Республіка (КНР) та Ісламська Республіка Іран (ІРІ) розвивають партнерство задля реалізації національних інтересів. КНР прагне задовольнити потреби в енергоресурсах та поширити геополітичний вплив на країни близькосхідного регіону. Іран своєю чергою прагне заручитися надійним партнером у конфронтації зі США, а також отримати потужного інвестора для розвитку інфраструктури країни та підтримки економіки.