О польской  Конституции  3 мая 1791 года в большинстве случаев говорится в позитивном тоне. Подчеркивается ее пионерский характер ( вторая в Европе) и разумный подход ко многим процессам. Но есть польские историки, трактующие документ не столь однозначно. К ним можно отнести Анджея Хвальбе, который в своей книге «Обратная сторона процессов. Альтернативная  история Польши» не полностью соглашается с позитивными результатами принятия Конституции. Автор четко указывает на тот факт, что поляки должны гордиться этим документом: он свидетельствует о польском патриотизме, желании реформировать государство и амбициозном реформаторском подходе. Но историк так же обращает внимание та тот факт, что «король и основные инициаторы реформы немного увлеклись. Отсутствие у них политического воображения довел Польшу до состояния Второго, а в последствии и Третьего раздела.

Румунія перша серед держав членів ЄС ратифікувала Угоду про асоціацію між Україною і Євросоюзом. Бухарест активно вимагає посилення санкцій проти Росії як держави, що належить до ворожих згідно румунської Стратегії національної безпеки. Зовнішньополітичний вектор країни орієнтований, як і в офіційного Києва – посилення співпраці з ЄС та НАТО. Втім, відносини між Румунією та Україною тяжко назвати теплими і такими, які могли б задовільнити обидві країни. Хоча за останній рік прогрес в україно-румунських стосунках таки відбувся, все ж він є недостанім, зважаючи на зовнішньополітичну орієнтацію держав, спільні інтереси та вигоди, які можуть отримати Київ та Бухарест в ході посилення співпраці один з одним. Восени 2020 року між Україною та Румунією був підписаний договір із визначенням правової бази щодо військово-технічної співпраці. Були створені робочі групи в контексті посилення співробітництва між країнами в сфері енергетики. Окремо, продовжується співпраця у військових навчаннях «Riverin» та «PASSEX». На перший погляд Київ та Бухарест нарощує дружні стосунки. Однак, якщо суперечки навколо острова Зміїний між державами давно забуті, то питання національних меншин залишається не вирішеним і є одним з найбільш деструктивних в процесі зближення двох країн і налагодженні партнерських відносин.   Згідно офіційних даних на території Румунії проживає близько 53 тис. українців. Натомість, на території України приблизно 410 тис. румун та молдаван, тобто тих хто вважає рідною мовою румунську. Значну проблему в контексті національних меншин викликав новий український закон про освіту 2017 року. Якщо раніше вивчення всіх предметів рідною мовою національних меншин дозволялось в середній школі, то з прийняттям закону передбачалось вивчення предметів рідною мовою тільки в дошкільній та початковій школах. Як наслідок Румунія та Угорщина заявили про порушення Україною прав національних меншин. Венеціанська комісія дійшла висновку, що Київ має право сприяти вивченню державної мови. Однак, закон не визначає гарантії навчання на мові нацменшин. Тому було рекомендовано внести певні правки і консультуватися з представниками національних меншин щодо даного питання. Пізніше була організована зустріч на рівні міністрів закордонних справ щодо цієї проблеми, результатом якої став процес напрацювання спільного документа, який мав визначити імплементацію закону про освіту для дітей  рідною мовою яких є румунська.

Відноситись до Туреччини можна по різному. Одні симпатизують цій країні, інші обережно та з невдоволенням поглядають на політику Ердогана. Однак, заперечувати значний прогрес за останні десятиліття, який досягла Анкара в сфері зовнішньої політики, зміцнивши свої позицій в Лівії, на Кавказі та Близькому Сході неможливо. Сьогодні, Туреччина безсумнівно є одним із потужних регіональних лідерів. У свій час Україна могла піти тим самим шляхом в Східній Європі, але, чомусь, ми дуже часто робили помилки на своєму шляху. Відносини між Україною та Туреччиною нині знаходяться на новому рівні і співпраця між країнами з кожним роком посилюється. Можна впевнено стверджувати, що імперіалістичні амбіції Росії явно не в інтересах адміністрації Ердогана. Тому на фоні російсько-українського конфлікту зближення Києва та Анкари є природнім і корисним. 10 квітня президент України Володимир Зеленський вдруге за свою каденцію з робочим візитом відвідав Туреччину і зустрівся з Раджепом Ердоганом. Під час візиту було проведено дев’яте засідання Стратегічної ради високого рівня між Україною та Туреччиною під спільним головуванням. Варто відмітити, що з початком військової агресії РФ Туреччина послідовно підтримує територіальну цілісність та суверенітет України. В ході зустрічі Ердоган звернув увагу на нарощування військ Росії поблизу з українським кордоном і наголосив на підтримці України, окремо, відмітивши, що врегульовувати конфлікт на Донбасі потрібно дипломатичним шляхом.

У свій час Альберт Ейнштейн сказав: «Я не знаю, якою зброєю буде вестися третя світова війна, але четверта – палицями і камінням». Фраза, яка змушує задуматись. Сьогодні, напруга між Росією і США досягла нового рівня і, мабуть, є найбільшою з часів Карибської кризи. Втім, на цей раз причиною загострення стосунків двох ядерних держав є не острови в Атлантичному океані, а одна країна в Східній Європі. За словами прес-секретаря Білого дому Дженніфер Псакі на кордоні з Україною зосереджено більше російських військ ніж будь-коли. 30 березня головнокомандувач Збройних сил України Руслан Хомчак під час виступу у Верховній раді заявив, що вздовж державного кордону України та на тимчасово окупованих територіях і АР Крим утримується 28 батальйонних тактичних груп противника, і Росія продовжує стягувати війська до кордону з Україною. Протягом двох тижнів після заяви Хомчака в різних соціальних мережах з’являлись безліч відео у яких колони військової техніки РФ рухались в бік України. Група незалежних розслідувачів Conflict Intelligence Team (CIT) виявила за 150-250 км. від українського кордону польовий табір російських військ у Воронезькій області. СІТ дійшла до висновку, що диспозиція російських сил «носить скоріше наступальний, ніж оборонний характер». Журналісти британського телеканалу Sky опублікували сюжет про табір російських військових, включно із технікою, який розташувався недалеко від українського кордону.  У сюжеті британська кореспондентка описує постійний рух важкого транспорту та російських військових у таборі. Натомість головне управління розвідки Міністерства оборони стверджує, що Росія готується до дій, які мають спровокувати військову відповідь України на лінії зіткнення сторін на Донбасі. Таким чином окупанти будують тактику просування вглиб території України. В свою чергу директор ЦРУ Вільям Бернз заявив:

28 липня 2020 року була підписана спільна декларація між Україною, Польщею та Литвою про створення «Люблінського трикутника» – тристоронньої платформи для політичного, економічного, культурного й соціального співробітництва. В експертному середовищі думка традиційно розділилась між оптимістами, які вбачають перспективи для України у новому форматі міжнародної співпраці, та песимістами, які пророкують йому таку ж долю як і ГУАМу – регіональне об’єднання чотирьох держав: Грузії, України, Азербайджанської Республіки та Республіки Молдова. Однак, якщо ГУАМ відразу виглядав малоперспективним, то «Балто-чорноморська вісь» давно розглядається в науковому середовищі, як альтернативний  геополітичний проєкт для країн Східної та Центральної Європи. Дана ідея почала розроблятися українською, польською та литовською інтелігенцією ще на початку 20-го століття. В основу його створення теоретично мали лягти країни між Балтійським та Чорним морями. Об’єднання яких буде ґрунтуватися не лише на економічній співпраці, але і на спільності історії цього регіону в межах Великого князівства Литовського і Руського. В свій час перший прем’єр-міністр Литовської Республіки, Казиміра Прунскене говорила:  «Я не втрачаю надії, що Балто-Чорноморський альянс — не тільки наше історичне минуле з часів Великого Литовського князівства. Певні історичні мотивації залишилися й досі».

19 березня завершились перші переговори між США та Китаєм після зміни влади у Білому домі, відкрита частина яких відзначилась доволі гострим протистоянням. Топ дипломат Китаю Ян Цзечі, який є членом політбюро компартії і згідно китайської ієрархії має вищий статус за очільника МЗС, у своєму виступі зазначив, що  нові санкції США, пов’язані з Гонконгом, які Вашингтон оголосив за день до зустрічі дипломатів, «розлютили» китайський народ. Загалом його промова тривала 16 хвилин замість запланованих двох, що можна пояснити різким виступом Ентоні Блінкена, який, вочевидь, збурив китайських дипломатів. Держсекретар США говорив про глибоку стурбованість діями Китаю, такими як у Сіньцзян-Уйгурському автономному районі, Гонконгу, Тайвані, кібератаками проти США та заходами економічного примусу щодо союзників Вашингтону. Натомість Ян Цзечі зауважив, що багато людей у Сполучених Штатах насправді недостатньо впевнені в американській демократії, а також відмітив, що санкції це не те, як варто було би вітати своїх гостей, а якщо США вважають, що таким чином можуть створити додаткову перевагу перед Китаєм – то Білий дім прорахувався. Після закінчення офіційної частини обидві сторони ще декілька разів повертали журналістів. Спочатку Блінкен взяв слово зазначивши, що за короткий час на посаді Держсекретаря він поспілкувався із сотнею колег з усього світу, відвідав Японію та Південну Корею, і те, що він чув від інших, дуже відрізняється від того, що описала китайська сторона. Зокрема, Держсекретар США сказав:

Підготовка до чергового саміту ЄС 25-26 березня супроводжується зростанням нерозуміння у відносинах ЄС і РФ. Після відмови Росії відпустити на свободу опозиційного політика Олексія Навального, розгону протестів його прихильників, висилки послів Німеччини, Швеції та Польщі, в Брюсселі вирішили переглянути відносини з Москвою. Майбутні відносини ЄС і РФ стануть однією з тем нового саміту. Стратегія Борреля Верховний представник ЄС з міжнародних відносин і політики безпеки Жозеп Боррель вважає, що Росія віддаляється від ЄС, не бажає розвивати конструктивні відносини, сприймає демократичні цінності як загрозу. Він запропонував нову модель двосторонніх відносин: протидіяти провокаціям РФ, стримувати її, але продовжувати з нею співпрацювати в сфері освоєння Арктики, боротьби з коронавірусом, врегулювання кризи навколо ядерної програми Ірану.

Не зважаючи на COVID-19 і  локдауни  керівництво держав та органів місцевого самоврядування має непокоїти відсутність розуміння смислу і наслідків процесів глобалізації/локалізації і інформатизації, що фактично знищили їх вплив на суспільство. Інтернет остаточно нівелював державну ідеологію. Тим самим суспільна атмосфера  набула стану збурення і хаосу. Усі  заговорили про настання часу суспільства абсурду. Приватні інформаційні мережі фактично стали  параметрами управління  присутністю політика у суспільно-політичному житті країни і світу. Про це яскраво свідчить, наприклад,  їх вплив на авторитет і присутність у світовій політиці екс-президента США Дональда  Трампа або народного депутата О.Дубинського. У такій ситуації публічному менеджменту саме час звернутися до філософів і науковців, оскільки цивілізаційний зсув швидко спрямовує соціальний розвиток планетарного світу у невідомому напрямі. Для його підкорення менеджменту важливо оволодіти  якісно новими смислами і, відповідно, обрати  іншу ідеологію поведінки. Це важливо, як для  пересічної людини, так і для політиків і держслужбовців різного рангу.

На последнем заседании совета ассоциации Украины и ЕС, 11 февраля, премьер-министр Украины Денис Шмыгаль и верховный представитель ЕС по иностранным делам и политике безопасности Жозеп Боррель уделили внимание перспективе дальнейшей либерализации торговли и Соглашению о взаимном признании оценки соответствия для промышленных товаров. Документ позволяет предприятиям из третьих стран поставлять свою продукцию на европейский рынок без получения сертификатов соответствия ЕС. В день встречи европейское издание Euobserver опубликовало статью вице-премьера по вопросам европейской и евроатлантической интеграции Ольги Стефанишиной, в которой она акцентировала внимание на том, что Украина мало экспортирует промтоваров в ЕС и потому нужно добиться подписания указанного документа, что предусматривает соглашение об ассоциации. Однако, нужно знать не только о преимуществах данного механизма, но и о рисках, с которыми может столкнуться Украина.  

Всебелорусское народное собрание – неконституционный орган, впервые использованный Александром Лукашенко в 1996 году, во время противостояния с Верховным Советом Беларуси (тогдашним парламентом), для имитации наличия всенародной поддержки. С тех пор Всебелорусские собрания созывались центральной властью Беларуси каждый раз накануне президентских выборов либо референдумов для того, чтобы продемонстрировать дополнительную легитимацию позиции Лукашенко. Это было понятно: выборы 1994 года, на которых он и был избран первым президентом Беларуси, стали единственными, результат которых не подвергался сомнению ни внутри страны, ни извне. Во всех остальных случаях поддержка должна была быть зафиксирована хотя бы вербально – и многолюдные форумы предоставляли трибуну для подобного выражения верноподданнических чувств. Нынешнее Всебелорусское собрание стало шестым и прошло в условиях жесткого политического противостояния внутри Беларуси. Напомним, что выборы 9 августа 2020 года стали первыми, в которых Лукашенко не мог рассчитывать на прежний уровень тотальной поддержки. Это было связано, в первую очередь, с политикой, проводившейся белорусскими властями по отношению к пандемии COVID-19: сам глава белорусского государства до дня выборов не только фактически игнорировал опасность – он позволял себе хамские характеристики в адрес белорусов, ставших первыми жертвами пандемии. Кроме того, граждане видели, что правда об истинных масштабах опасности скрывается на всех уровнях власти. Это обрушило уровень доверия к власти в целом, к Александру Лукашенко персонально, а также и к государственным медиа – в первую очередь, к телевизионным каналам. Поэтому объявленный Центральной избирательной комиссией результат в победу Александра Лукашенко с 80 % народной поддержки вызвал решительное недоверие со стороны избирателей. Например, в крупном районном центре Брестской области, Пинске, это едва не повлекло за собой захват протестующими административных зданий. Волна протестов прокатилась по многим районным центрам и достигла пика в областных центрах и в столице.

27 октября 2020 года Конституционный суд Украины признал неконституционной статью 366-1 Уголовного кодекса Украины, которая предусматривает штрафны за неверную информацию в декларациях об активах и отдельные положения Закона о предотвращении коррупции. Очевидно, что подобные действия Конституционного суда Украины (КСУ) вызывают очередной политический кризис в стране, поскольку фактически разрушают антикоррупционную систему и подрывают отношения с западными партнерами. Это еще один вызов для действующего президента. В настоящее время европейское сообщество осуждает решение CCU и ожидает решительных действий от лидера Украины. «Решение ставит под сомнение ряд международных обязательств, которые Украина взяла на себя по отношению к своим международным партнерам, включая ЕС. Мы призываем украинские власти предпринять шаги для скорейшего восстановления необходимых условий для эффективного функционирования антикоррупционной системы в Украине в соответствии с Конституцией Украины», - говорится в сообщении представителей ЕС в Украине.

В США наближається один з найважливіших етапів виборчої кампанії, який покликаний закінчити непередбачувану політичну епопею. По-перше, Конгрес має сертифікувати результати голосів колегії виборців, яка віддала перемогу Джо Байдену. Проте, Дональд Трамп не здається і не визнає правомірність виборів, вбачаючи у них численні фальсифікації. Сьогодні у Вашингтоні збираються багатотисячні акції його прихильників. Заплановані масштабні акції протесту, які братимуть початок поряд з Капітолієм, мерією і Білим Домом та мають об’єднатися в один масштабний мітинг. Очікуються виступи Дональда Трампа. Боротьба обіцяє бути надзвичайно гострою, а чинний президент розраховує досягти відтермінування результатів офіційного оголошення Джо Байдена новим лідером держави, а згодом і перевиборів. Ключова боротьба має розгорнутися у Конгресі, адже саме парламентарі мають розставити «всі крапки на і» у цьому тривалому протистоянні. В ексклюзивних коментарях Фонду громадської дипломатії, політичний експерт, консультант і колишній дипломат Андрій Теліженко відзначає, що в рядах республіканської партії панує консенсус з приводу фактів фальсифікації виборів. Водночас, 70 конгресменів готові активно відстоювати позицію Дональда Трампа, змагаючись за відміну сертифікації виборів, відтермінування процедури оголошення Джо Байдена президентом і продовження подальшого розгляду прикладів порушення виборчого законодавства. 10 республіканців з Сенату планують використати всі наявні інструменти для оскарження результатів виборів в суперечливих штатах – Вісконсин, Пенсільванія, Мічигані, а Тед Круз планує підняти питання і про Арізону, де також є підстави вважати про фальсифікації.

Во вторник, 1 декабря, в сети появилась информация, что Религиозное Объединение мусульман в Республике Польша опубликовала на своем сайте календарь на 2021 год, в котором были рисунки мечетей в городах аннексированного Крыма (Феодосия, Симферополь, Бахчисарай, Старый Крым) подписанные как «Российская Федерация». Одним из первых, кто обратил внимание на этот казус, был член исполнительного комитета Всемирного конгресса крымских татар от Польши Недим Усейнов. Может сложиться впечатление, что это провокация РФ с использованием иностранных агентов влияния для дезинформации польских граждан о принадлежности украинского полуострова. Однако, дело иначе, если обратить внимание на некоторые детали. Серьезная ошибка Концепцию календаря разрабатывали глава Религиозного Объединения мусульман в Республике Польша, муфтий Томаш Мишкевич, а также редактор и пресс-секретарь учреждения Муса Чахоровский. Оба представители общины польских татар. Версткой и печатью календаря занималось существующее с 90-х в Белостоке рекламное агентство «Алиус Медиа» Иоанны Игнатовской и издательство Bialy Kruk («Белый ворон»), где среди авторов присутствует ныне покойный патриарх Иоанн Павел Второй и духовные лица Римско-католической церкви.

Пост выборные страсти в США не перестают утихать, но решение судьбы будущего президентства уже не зависит от избирателей (или с учетом последних американских тенденций, лучше сказать от членов комиссий считающих голоса), все трения перешли в суды и в плоскость кулуарного политического процесса. Независимо от результата кампании, она продемонстрировала огромную электоральную поддержку республиканцев и Дональда Трампа. Социологические прогнозы и мнения многих экспертов, предсказывающих разгромную победу Джо Байдена, категорически не оправдали себя. Действующий президент сумел консолидировать электорат и даже в случае победы Джо Байдена, он будет восприниматься как нелегитимный президент для почти 50% американского населения. Подливает масла в огонь Дональд Трамп и его команда, которые постоянно делают акцент на массовых фальсификациях и дискредитации потенциальной победы кандидата от демократов. В таком случае, если план Дональда Трампа остаться на второй срок благодаря отстаиванию своей победы через Верховный Суд или Конгресс не оправдает себя, уже созданы предпосылки для альтернативного сценария.

Конец прошлой недели ознаменовался анонсом своеобразной дипломатической сенсации. С подачи руководителя Офиса Президента Андрея Ермака при поддержке Министра иностранных дел Дмитрия Кулебы принято решение назначить послом Украины в США бывшего Министра финансов Оксану Маркарову. Пикантности таким кадровым ротациям добавляют сегодняшние обстоятельства и внутриполитические процессы в США. Но давайте обо всем по порядку. Дипломат Маркарова. Интересно, что потенциальный посол в стратегически важной стране не имеет опыта дипломатической службы. После получения диплома магистра экологии в Киево-Могилянской Академии, проходила практику во Всемирном Банке в Вашингтоне, после чего продолжила обучение в Университете Индианы, где получила ступень магистра в области публичных финансов и торговли. В дальнейшем возглавляла инвестиционную группу «ITT». В 2015 году начала строить карьеру на государственной службе. Несомненно, она занималась привлечением инвестиций, выступила с идеей создания украинского фонда стартапов, но это сложно назвать опытом деятельности классического дипломата. Критики Маркаровой вменяют ей причастность к созданию пирамиды с государственными облигациями внутреннего займа, когда зарубежные финансисты могли купить украинские государственные обязательства под беспрецедентно большой процент и хорошо заработать на сделке. Не остается без внимания и возможный конфликт интересов во время работы Маркаровой в Министерстве финансов, когда ее муж Даниил Волынец, через подконтрольный ему «Аккордбанк» инвестировал сотни миллионов гривен в гособлигации.

Отношения с Венгрией остаются в состоянии похолодания после местных выборов в Украине 25 октября и сопровождаются провокациями. В среду, 18 ноября, в генконсульстве Венгрии в Берегово прошла церемония награждения педагогов, общественников и членов «Партии венгров Украины» венгерскими государственными наградами. Журналист издания KárpátInfo Элемер Ковач написал, что «венгерской нации» удалось сохранить свои политические и экономические позиции в Берегово. Он назвал город родиной венгерской общины в Закарпатье, не упоминая принадлежности региона к Украине. В день выборов министр иностранных дел Венгрии Петер Сийярто рекомендовал в Facebook венграм Закарпатской области поддержать «Партию венгров Украины» и действующего мэра Берегово Золтана Бабяка. МИД Украины вручило ноту протеста послу Венгрии Иштвану Ийдярто, а двум венгерским чиновникам запретили въезд в нашу страну в ответ на вмешательство во внутренние дела Украины. Сийярто заявил, что запрет на въезд двух венгерских чиновников в Украину это недружественный шаг, который провоцирует отказ от поддержки Будапештом евроатлантических устремлений Киева. Дипломатический скандал является провокацией в интересах политической элиты Венгрии. Венгерский ревизионизм