Станіслав Желіховський про польську політику під час відкритої російської агресії проти України
Польський Сейм не зміг ухвалити резолюцію про визнання РФ державою, яка підтримує і є спонсором тероризму, через внесену правлячою партією поправку «Права і справедливості», ухвалення якої заблокувала опозиція.
Як Польща під час українсько-російської війни вийшла на новий військовий рівень підготовки та як живеться українським біженцям в сусідній державі про все це розповів провідний фахівець Дипломатичної академії Імені Г. Удовенка при МЗС України Станіслав Желіховський.
Чому польські парламентарі провалили голосування за статус держави-терориста для РФ?
Під час дебатів, що передували голосуванню, до проєкту резолюції про визнання Росії державою, що підтримує тероризм, була подана поправка від правлячої партії «Право і справедливість», яка викликала заперечення опозиції. А саме засудження РФ за Смоленську авіакатастрофу 2010 року.
Чому опозиція зірвала кворум, хто на це вплинув і які наслідки?
Перед голосуванням за резолюцію опозиція подала клопотання про перенесення засідання у зв’язку з запропонованою поправкою. Пропозицію було відхилено і Сейм приступив до голосування про негайний початок розгляду резолюції, що й було прийнято.
Опісля було проведено голосування за поправку до резолюції. Опозиція не брала участі в голосуванні, тому кворуму не було.
Коли Сейм зможе повернутися до розгляду резолюції, скільки це можу зайняти часу?
Заступник речника «ПіС» Урсула Русецька оголосила, що її партія подасть до Сейму проєкт резолюції про визнання Росії державою, що підтримує тероризм повторно. Це підтвердив і речник партії Рафал Бохенек.
Якихось деталей щодо того, коли саме розглядатиметься новий проєкт резолюції, немає. Однак цілком вірогідно, що процес затягнеться, адже представники політсили, зокрема пані Русецька і пан Бохенек, заявляють про подання такої ж резолюції, що і на початку грудня, тобто з поправкою про пряму відповідальність РФ за Смоленську катастрофу.
Під час засідання до резолюції була внесена поправка «Права і справедливості», що викликало обурення з боку опозиції. Чому?
Річ у тім, що тези про «замах у Смоленську» так і не вдалося довести. Також слід розуміти, що деякі політики від «ПіС», в тому числі Антоній Мацеревич (автор скандальної поправки до резолюції), стверджували, що у тодішнього прем’єр-міністра Дональда Туска «кров на руках». А також те, що Туск співпрацював із Владіміром Путіним і що він спокійно насолоджувався смертю президента Польщі Леха Качинського.
Зрозуміло, що тема навколо смоленського питання є болючою для опозиції. Тому вона не могла погодитися на голосування за резолюцію з такою нормою.
Які плани на зміцнення власної армії виношує Варшава?
Після повномасштабної агресії Росії проти України в лютому 2022 року потреба зміцнення збройних сил Польщі стала беззаперечною. Тому Варшава активно працює у цьому напрямку.
У відповідь на загрозу останнім часом були прийняті рішення щодо посилення потенціалу Війська Польського. Їх впровадження є одним із найбільших, якщо не найбільшим викликом, з яким зіткнулася армія із часів падіння комунізму.
Перші дзвіночки пролунали у попередні роки, що ознаменувалися пандемією коронавірусу та боротьбою з міграційною кризою на кордоні, спричиненою Білоруссю. Саме після сфальсифікованих президентських виборів у Білорусі спостерігається погіршення безпекового середовища навколо Польщі.
Реакцією на нові виклики було подання заявки польським урядом на постачання Сполученими Штатами танків Abrams в рамках термінової оперативної потреби, а також початком роботи над законом «Про захист вітчизни».
Однак, якщо до повномасштабної російської агресії прогрес в зміцненні збройних сил відбувався поступово, то після її початку справа набрала обертів. В короткі строки закон «Про захист вітчизни», що передбачає збільшення витрат на оборону до 3%, заснування додаткового Фонду забезпечення збройних сил, створення добровільної строкової військової служби, а також ряд інших змін, які мають стати основою для суттєвого зміцнення можливостей Війська Польського, було прийнято переважною більшістю голосів.
Паралельно цьому Польща почала інтенсивніше займатися закупівлею передових видів озброєнь. Це, зокрема, як постачання для потреб польської армії 250 танків Abrams у найсучаснішій конфігурації, угоду про що між Польщею та США було підписано в квітні 2022 року, так і інших видів озброєнь й не лише американських.
Наразі дуже активно в цьому контексті Варшава співпрацює із Південною Кореєю, продукція якої є найвищої якості та ефективності. Так, польським урядом було затверджено контракт на закупівлю танків K2, гаубиць K9 і літаків FA-50. І в грудні перші зразки K2 вже прибули до Польщі.
Також, спостерігаючи за війною в Україні й вбачаючи, яку велику перевагу має артилерія на полі бою, є запит польської сторони на постачання 300 реактивних систем залпового вогню K239 Chunmoo. Ці південнокорейські установки мають такі ж можливості, як і законтрактовані Польщею американські HIMARS, з можливістю вражати цілі на відстані до 300 км. Перші Chunmoo повинні бути доставлені у 2023 році.
Варшава активно займається налагодженням оборонних замовлень з багатьма країнами світу, водночас не забуваючи про розвиток власних військових потужностей, деякі зразки з яких вже перевіряються у реальних бойових умовах в Україні (зокрема, САУ KRAB), вже довівши свою ефективність. А тому у найближчому майбутньому збройні сили Польщі мають усі шанси перетворитися на одні із найсильніших та найсучасніших в регіоні.
Заяви від міністерства оборони Польщі. Вони говорять що ймовірність війни між НАТО і Росією є дуже високою. Оцінка цих ймовірностей і що це має давати для нашого розуміння?
Дійсно, після падіння 15 листопада ракети на території Польщі, розмови про імовірність прямого зіткнення НАТО та РФ значно активізувалися. Про це говорять не лише польські урядовці, а й високопосадовці наднаціонального рівня. Зокрема, генеральний секретар Альянсу Єнс Столтенберг, який на початку грудня заявив, що «жахлива війна в Україні може поширитися на інші країни і перетворитися на повномасштабну війну між НАТО і Росією».
Втім, генсек НАТО наголосив, що слід уникати конфлікту, який «залучає більше європейських країн і стане повномасштабною війною в Європі». Він запевнив, що в Альянсі щодня працюють над тим, щоб цього не сталося.
Наскільки НАТО справді готове включатись у захист?
За словами Єнса Столтенберга, Альянс посилив свою присутність на східному фланзі. На переконання генсека, НАТО сильніше, аніж будь-коли й що Путін недооцінив здатність країн блоку захищати одна одну.
Також одним із головних завдань, що стоять перед польським урядом, є посилення співпраці в рамках Північноатлантичного альянсу. У Польщі є сподівання, що рішення, ухвалені на Мадридському саміті, дозволять за короткий час підключити до системи колективної оборони не лише кілька спеціалізованих підрозділів, таких як Сили реагування НАТО, але й значну частину потенціалу основних сил окремих держав-членів.
Російська пропаганда постійно використовує наративи, нібито західні сусіди будують плани відхопити якихось українських земель. Наскільки це відповідає реальності справ у польському суспільстві?
Вже кілька місяців у російському інформаційному просторі поширюється наратив про буцімто бажання Польщі окупувати Західну Україну. Зокрема, в грудні Путін заявив, що у Польщі є націоналістичні організації, які мріють окупувати західні території України і працюватимуть в цьому напрямку.
Існують навіть спроби замаскувати інформацію про нібито її польське походження, як це мало місце в жовтні, коли Незалежний політичний журнал опублікував статтю «Європейські гієни вже почали ділити падаль. Допомога Україні аж ніяк не була безкорисливою» неіснуючого редактора Марека Галася. Головною ниткою в матеріалі є те, що президент України Володимир Зеленський «продав» Україну, бо частина «колишньої України» має увійти до складу Росії, а її західна частина «продасться «ПіС»», який «готується до воскресіння Речі Посполитої в історичних межах». Це була повністю сфабрикована стаття.
Хай там як, створена російськими службами абсурдна інформація потрапляє до сприйнятливих до російського наративу наївних читачів, які вірять в її справжність. Головна мета – виправдання кремлівською пропагандою «спецоперації» на території України й заохочення росіян до залучення до збройних сил РФ для нібито порятунку українців від «західних інтервентів». Також може мати місце спроба розварити українців та поляків.
Насправді ж ситуація не відповідає дійсності. Усе це є одним із елементів путінської пропагандистської машини.
Чи справді є загроза виходу Польщі з ЄС? І що на це впливає?
Побоювання щодо можливого виходу Польщі з Європейського Союзу мали місце раніше. Однак ситуація поліпшилася, особливо на тлі повномасштабної агресії Росії проти України.
Так, Варшава наразі має певні неузгодженості із Брюсселем щодо виплати грошових коштів з фондів Євросоюзу для Польщі. Особливо в цьому відіграє чималу роль євроскептична партія «Солідарна Польща» (коаліційний партнер «ПіС») міністра юстиції Збігнева Зьобро, який є головним архітектором судової реформи, котра підпадає під критику Єврокомісії.
Втім, поляки зацікавлені у членстві своєї країни в ЄС і з великою долею вірогідності впораються з «домашнім завданням» Брюсселя. Тому сценарій виходу Польщі зі Спільноти наразі є малоймовірним.
Як Україна, Польща та Литва боротимуться проти російської пропаганди? І які плануються нововведення?
26 листопада 2022 року у Києві відбулася зустріч прем’єр-міністрів країн-учасниць «Люблінського трикутника» – України, Польщі і Литви. За її результатами очільники урядів підписали спільну заяву, яка, зокрема, передбачає подальшу важливість тристороннього співробітництва у таких сферах, як кібербезпека та боротьба з дезінформацією.
Також 6 грудня в Брюсселі неурядові організації з України, Польщі і Литви презентували першу в історії доповідь щодо російської дезінформації у країнах «Люблінського трикутника». Окрім аналізу наявних викликів та цілей російської пропаганди, в звіті представлено низку рекомендацій щодо їх протидії, серед яких: підвищення обізнаності, створення відповідального за стратегічну комунікацію органу, розробка або зміцнення комплексної системи моніторингу дезінформації тощо.
Як зараз живеться українським біженцям Польщі, які не можуть працювати, наскільки вони є соціально захищеними?
Вторгнення Росії в Україну спричинило втечу мільйонів співвітчизників, переважно до Польщі. Ймовірно, багато українських біженців ще деякий час залишаться перебувати у сусідній державі.
В умовах великого потоку людей було прийнято спеціальний закон, який полегшує громадянам України легалізацію перебування, а також працевлаштування та навчання, отримання соціальних виплат.
Положення спецзакону поширюються на осіб, які прибули до Польщі з 24 лютого 2022 року і діятимуть протягом півтора року. Щоб скористатися перевагами біженець повинен зареєструватися у ґмінному офісі та отримати номер PESEL, корисний, наприклад, для реєстрації в ZUS (закладі соціальних забезпечень) під час працевлаштування.
Варто зазначити, що формальності, пов’язані з працевлаштуванням українців, зведено до мінімуму. Адже вони відбуваються так само, як і при працевлаштуванні громадян РП. Потрібно лише повідомити повітову службу зайнятості. Також усі грошові виплати, які громадяни України отримують як біженці, звільняються від ПДФО.
Втім, польський уряд готує нововведення. Він хоче, щоб біженці з України здійснювали оплату за проживання. Тому планує запровадити положення про часткову оплату за перебування в місцях колективного розміщення.
Згідно з проєктом нового закону, з 1 березня 2023 року біженці, які понад 120 днів перебувають в місцях колективного розміщення, повинні покривати вартість перебування у співвідношенні 50 на 50, а після трьох місяців – в співвідношенні 75 на 25. Це пояснюється бажанням активізації цих людей, щоб надати можливість стати незалежним, а також не фінансувати їхнє перебування безкінечно. Адже, за словами урядового уповноваженого у справах біженців, нескінченна допомога демотивує.
Зазначена ініціатива стала причиною панічних настроїв серед біженців з України. Через що на плечах громадських організацій та працівників організацій, що займаються питаннями соцзабезпечення, лежить завдання заспокоїти людей – що їх ніхто не викине, якщо вони не матимуть можливості заплатити. А це додаткові виклики для усіх залучених сторін.
Спілкувалася студентка КПНУ ім. І. Огієнка Анастасія Вонсович
