Інтерв’ю з Андріаном Прокіпом про українську енергетику в умовах відкритої війни з Росією
Спілкувався Богдан Боднарук, експерт Фонду громадської дипломатії
З моменту початку повномасштабного нападу Москви, українська енергетична галузь опинилася у скрутному становищі.
Про ситуацію в енергетиці з поправкою на напад Росії, перспективи України в європейському енергетичному просторі, співпрацю нашої країни з Молдовою в енергетичній площині та енергетичні взаємини з Білоруссю – у ексклюзивному інтерв’ю Фонду Громадської Дипломатії розповів експерт Українського Інституту Майбутнього Андріан Прокіп.
На тлі «газового шантаж», яким Росія займається стосовно Європи, який у нас стан справ на газовому ринку?
Обсяги споживання впали, як і видобутку, до речі. Зараз дані по видобутку закриті, але на кінець квітня падіння рівня видобутку за день склало до 35%. Основні регіони газовидобутку такі, як Полтавська та Харківська області, перебувають під вогнем.
Плюс тривають постійні обстріли газотранспортної та газорозподільчої інфраструктури. До того ж росіяни взяли під контроль частину газорозподільчих станцій у Новомосковську. Як говорив Вітренко, в нашого профільного міністерства є підозра, що відбуваються крадіжки газу. Тобто вони не приймають заявку на транзит звідти, але росіяни не хочуть переносити заявку по транзиту на інший маршрут, бо наче б то, у них нема можливості.
Хоча, оператор ГТС наводив дані про те, що на тій ділянці транзит таки відбувався. Транзит не зупиняють тому, що є діючий контракт і європейці можуть звинуватити нас у шантажі. Андрій Герус кілька тижнів тому говорив, що транзит можна зупинити, якщо самі відмовляться від цього газу.
Вочевидь, у нас падає видобуток. На цьому тлі у нас там іде якийсь імпорт. Також з кінця квітня триває закачка у сховища.
Імпортуємо ми в основному з Польщі.
Наша найбільша проблема нині – це пошкодження інфраструктури. У нас буде падіння споживання та видобутку. Зараз ми нарощуємо свої запаси газу у сховищах, але якщо є руйнування інфраструктури, як наприклад, Кременчуцька ТЕЦ, то це створює великі проблеми. Не кажучи вже про неможливість проводити поточний ремонт на пошкоджених ділянках.
Чи зможемо ми спокійно пройти майбутній опалювальний сезон?
Зараз сказати складно, однак, у перспективі є дві загрози.
Перша, це руйнування газотранспортної інфраструктури. Коли газ не можна буде довезти в окремі регіони та його спожити, впаде теплопостачання. Інша проблема в тому, що ми, припустимо, будемо готові на середину-кінець вересня, а потім прилетять ракети, зруйнують інфраструктуру і ми вже не готові. Це повна непрогнозованість в умовах війни.
Тому дуже важко щось казати напевне.
Друга загроза дещо менша. Це наявність необхідного ресурсу при одночасному падінні рівня споживання за рахунок зниження рівня промислового виробництва відносно попиту. Можливо падіння споживання буде зумовлене заходами з економії. При тому всьому, у нас падає видобуток, але є достатньо великі шанси, що самого газу вистачить для того, щоби закрити всі потреби в повному обсязі.
Як на структурі споживання відобразиться те, що вцілілі українські підприємства переносять свої виробничі потужності на захід нашої країни?
По-перше, скажімо так, вузьких місць в інфраструктурі не буде. 25-30 років тому обсяги транспортування і розподілу газу у нас були в 4 рази вищі. І ці потужності не зменшувалися відтоді.
Я би не переоцінював зміну структури енергоспоживання через перенесення окремих підприємств. Ключові найбільш енергоємні підприємства так легко не перенесуться. До прикладу, не так просто перевезти якийсь хімпром. Так само з електроенергією. Основні її споживачі це різні металургійні підприємства.
Мені видається, що проблеми в цьому не буде.
Чи можливо якось реалізувати власний видобуток в умовах війни?
Нарощувати видобуток немає жодної можливості. У нас навпаки падіння в цих умовах. Розвивати видобуток ми не зможемо, зважаючи на це.
Як у нас йдуть справи у єдиному європейському енергетичному просторі, куди ми увійшли разом із Молдовою?
Наразі все йде добре. Енергосистема працює в нормальному режимі. Інша справа в тому, що нам треба змінити підходи до регулювання енергоринку в частині обмеження цін. Треба приймати для цього деякі законодавчі акти. Я слабко бачу, яким чином це буде відбуватися в умовах війни.
Можливо, там ЄНСІ піде на якісь поступки. У нас практично зараз немає комерційного експорту, а він нам дуже потрібен. Однак, на даний момент все гаразд.
Як на стабільність нашої енергосистеми вплине той факт, що Росія контролює ЗАЕС?
Там знищені деякі високовольтні лінії, знищено лінію, яка йде на Донбас та лінію, яка йде на Каховку. Відповідно, споживання на ЗАЕС зменшилось рівно, як і обсяги виробництва електрики.
Зараз росіяни заявляють про те, що хочуть цю електроенергію з цієї станції вивести на свою територію. Але наразі це виглядає технічно нереально. Це просто меседжі, які розраховані на внутрішню аудиторію, а також це спрямовано на зовні, щоб підірвати впевненість у стабільності нашої енергетичної системи.
Ми зможемо допомогти Молдові в разі, якщо «Газпром» відімкне тій газопостачання?
Чисто технічно Кишинів може цей газ отримати з Європи через територію України. У нас вистачатиме власних проблем. Ми зможемо допомогти хіба лише як транзитер. І це лише за умови, що у нас не буде якихось аварій на ГТС.
Можливо, ще зможемо постачати Молдові електроенергію.
Як сьогодні нам подолати паливний дефіцит?
Це дуже складне питання. Раніше ми отримували ресурс зі всіх боків кордону плюс внутрішнє виробництво. Зараз же у нас тільки західний кордон, який є вузьким місцем.
Виглядає так, що легко постачати цей обсяг, який ми споживали, неможливо. Водночас, я думаю, що споживання впаде. В тому числі через високі ціни та економічний спад.
Не можна виключати в цій ситуації і якихось змов учасників ринку. Якщо подивитися на динаміку цін, то ціна палива в дрібному гурті, по суті та ціна, яка передбачена для звичайних споживачів, і вона суттєво виросла. Більше, ніж ціна палива на кордоні. До того ж, зважаючи на те, що внутрішнього виробництва немає, ми потрапляємо у ще більшу залежність від знецінення гривні. А це ще один фактор, який тисне на ціну. Окрім того, не виключено, що ті постачальники, які нам зараз постачають, розуміють наше залежне від них становище. Тому цілком собі можуть заробляти на цьому додаткову маржу.
Вочевидь, на виході ми матимемо завищену ціну і менша пропозиція. Понад те є надія, що все таки внормується.
Постачання палива з Білорусі відбувається?
Не відбувається зі зрозумілих причин. Щоправда, є непідтверджена інформація про проходження азербайджанського палива через білоруську територію. Не знаю, наскільки можна їй вірити.
Якби Ви мали можливість дати президентові 3 ключові поради стосовно рішень на енергетичному напрямі, якими б були ці поради?
Першою була б порада створити антикризовий план для проходження зими. Готувати рішення для усунення тих пошкоджень, які сталися в теплоенергетиці. Пропрацьовувати якісь варіанти з індивідуальним теплопостачанням. Грубо кажучи, це вирішення проблеми з постачанням в холодний період в умовах пошкодженої інфрастуктури.
Друга стосувалася б ще більш тісної співпраці із західними партнерами для постачання нам енергоресурсів. Зокрема газу.
Третя – це максимізація експортного потенціалу для продажу електроенергії за рахунок залучення допомоги союзників. Все це має відбуватися на засадах взаємовигідної співпраці.
