Чому Джонсон допомагає Києву у війні Путіна: інтерв’ю з керівницею Chatham House в Україні

Що відомо про потенційний новий військово-політичний союз, до якого офіційний Лондон запропонував увійти Україні, хто має скласти компанію Лондону та Києву у новопроголошеному альянсі, якою буде роль Туреччини у випадку її входження до нового союзу та чи звертають інші західні країни увагу на британську позицію в контексті надання нам зброї – в ексклюзивному інтерв’ю сайту 24 каналу розповіла керівниця українського відділення у Chatham House Орися Луцевич.

Новий союз для України

Пані Орисю, розкажіть про деталі союзу, який пропонує Україні Борис Джонсон.

Перш за все, треба зрозуміти, що у публічному просторі жодних деталей сьогодні поки немає. Певні перемовини тривають між Україною, США та Британією на тему надання нашій країні безпекових гарантій. Про них постійно говорить Андрій Єрмак, який виступав у нас у Chatham House 2 рази.

В заяві Джонсона про можливість створення нового об’єднання країн, до якого запропоновано увійти і нам, мене стурбувало те, що за його словами, воно буде складатися з країн, які не дуже люблять Брюссель.

Джонсон – це прем’єр-міністр Брекзиту, який зараз шукає для Великої Британії місце в глобальному світі, де його держава не втратила б насправді позицій. Останні вона зараз втрачає, як частина європейського простору після свого виходу з ЄС.

Як це буде пов’язано з бажанням України отримати статус кандидата на вступ до Євросоюзу – не зовсім зрозуміло. Можливо, це якийсь запасний варіант на випадок відхилення українського запиту на кандидатство у червні. Або ж, якщо європейці навіть на пряму не відмовлять нам, а висунуть якусь обтічну пропозицію, тоді українська сторона може відповідним чином відреагувати та віддати перевагу пропозиції британській.

Однак, як я вже сказала, на цей час жодної конкретики в цьому питанні немає.

Хто ще може увійти в цей клуб «євроскептиків»?

Може, це і не зовсім євроскептики. Скоріше, це ті, хто не відчуває, що Стара Європа (маються на увазі в першу чергу Франція та Німеччина, котрі є давніми членами Європейського Союзу – 24 канал), докладає достатньо зусиль для протидії російській агресії. Зокрема, говорячи про інших членів потенційного новоствореного союзу, згадували країни Балтії, Польщу. Саме вони на першому етапі за задумом ініціаторів створення об’єднання мали б скласти компанію Україні та Великій Британії.

Якщо Молдова та Грузія, що теж подали заявку на кандидатський статус, не отримають бажаного, то вони також можуть розраховувати на запрошення від Лондона. Вже зараз можу сказати, що Грузія точно не отримає статус кандидата, Молдова – поки під питанням.

Цей союз можна розглядати, як альтернативу ЄС?

Я вважаю, що досить ризиковано позиціонувати його, як саме альтернативу. З політичної точки зору це, можливо, і привабливо, але не співвідноситься із реальністю. Все-таки треба розуміти, що до євроскептиків можна зарахувати й Орбана. Однак, не варто очікувати вступу Угорщини в цей союз в разі його втілення в реальність.

Тому, це дещо неправильне формулювання. Україна зараз дуже залежить від західного фінансування і це не тільки гроші на зброю, а й загальна фінансова підтримка. І Європейський Союз в цьому сенсі відіграє дуже важливу роль. Він надає мікрофінансову підтримку нашому бюджету, буде вкладати кошти у відбудову України.

Саме тому нам зараз вкрай небажано робити будь-які демарші відносно Брюсселю.

Можливо, варто оцінювати пропозицію британців крізь призму заяв Макрона, котрий не поспішає говорити про статус кандидата для України, а пропонує нам замість цього перебування у чомусь на кшталт розширеного європейського простору?

Наша влада зробила помилку, коли відразу зажадала пришвидшеної процедури членства. Противники ідеї нашого вступу тієї ж миті вхопилися за це слово «пришвидшеної».

Є країни Західних Балкан, які швидше за нас стали в чергу за квитком до ЄС. Хоча насправді негативний присмак розширення Євросоюзу криється навіть не в питанні Західних Балкан. Причина скоріше у Румунії та Болгарії, які вступили у ЄС ще не зовсім готовими. Найбільшою слабкістю їх на момент вступу було недостатнє верховенство права і нездорову конкуренцію на ринку через потужну корупційну складову.

Румунські і болгарські компанії не на рівних працювали із представниками інших європейських країн на західному ринку. Це була нечесна конкуренція. Це навіть більше відкидає тінь на нашу заявку ніж балканський фактор. Хоча останній озвучено, як офіційну причину.

Пропозиція Парижа про «концентричні кола» Євросоюзу не є новою. Вона побутує у французькому політикумі ще з кінця минулого століття. Просто вона поки що не має жодного змістового наповнення.

В будь-якому разі на сьогодні Київ чітко заявив, що не розглядатиме жодних альтернатив ЄС, віддавши перевагу докладанню всіх зусиль задля одержання статусу кандидата. Така позиція української сторони прямо відображає очікування нашого суспільства, яке пов’язує перемогу у війні з отриманням Україною згаданого статусу. І, якщо Зеленський ітиме на якісь компроміси по НАТО, чого ми достеменно не знаємо, він повинен дати щось в обмін на це.

Водночас для європейців у питанні статусу України вирішальним залишається питання судової реформи. Не проведена реформа судочинства, на мій погляд, є найбільшою перешкодою на нашому шляху до набуття статусу кандидата на вступ до ЄС.

Роль Туреччини

Говорять, що офіційний Лондон направив пропозицію про приєднання до ініційованого ним союзу ще й Анкарі. Мене це не дивує, враховуючи те, як британські партнери свого часу ревно відстоювали право Туреччини ввійти до ЄС. Яка роль має бути відведена Анкарі в цій історії?

Так, Туреччина згадувалася також під час розмов про цей альянс. Вона була присутня в переліку можливих членів цього військового союзу. Наголошую, що цей союз має бути саме військовим.

Туреччину внесли у цей членський список зовсім не випадково. Британія зацікавлена у тому, щоб Анкара розділила відповідальність за безпеку у Чорному морі. До неї маємо, вочевидь, долучитися й ми у статусі вартових чорноморського басейну.

Не дарма двостороння українсько-британська співпраця має у своїй структурі досить значний військово-морський компонент. Зі всіх європейських країн британська монархія має один з найпотужніших військово-морських, скажімо так, комплексів.

Підписана Україною угода про стратегічну співпрацю з Британією передбачає розбудову вітчизняного флоту. Москітного флоту, захисту узбережжя та інших речей. Зараз ми бачимо, як наші британські друзі дають нам «Гарпуни» для боротьби із російським флотом та розблокування Чорного моря.

Туреччина, своєю чергою, є дуже важливим гравцем у Чорному морі.

Безмитний режим торгівлі з Великою Британією

Як і скільки має працювати безмитний режим торгівлі між Україною та Британією, про який нещодавно було заявлено нашими британськими партнерами?

Поки що він буде діяти один рік, як і в аналогічному випадку в американсько-українській торгівлі. Згодом, можливо, дія цього режиму буде продовжена ще на якийсь час. Цей режим поширюється на всі без винятку товари.

Знову ж таки, в межах вже згаданої нами рамкової угоди про стратегічне партнерство також передбачено поглиблення економічної співпраці. Якщо говорити цинічно, у випадку падіння української економіки на 30 – 40%, за різними оцінками, то постане питання, а що ж ми тоді будемо експортувати?

Рішення про режим безмитної торгівлі треба розцінювати як жест доброї волі, політичну підтримку.

Британці будуть пізніше аналізувати результати цього свого рішення і тільки потім ухвалюватимуть остаточне рішення. Не можна виключати, що ініціатива виллється у щось більше. Як, наприклад, зона вільної торгівлі, яка стане завершальним етапом лібералізації торгівлі започаткованої зараз.

Наскільки гучним є британський голос у питанні надання нам озброєння іншими країнами? Чи мають британці тут якийсь вплив на решту наших партнерів?

Вирішальний вплив справляє Америка в цьому випадку. Наша країна та Британія одностайні в тому, що Росія має бути вибита з усіх наших захоплених нею територій.

В Лондоні в цьому переконані всі поголовно. Британська сторона виступає з позиції того, що наша перемога вигідна не лише нам. Однак, ключову координаційну роль тут продовжують відігравати виключно Штати.

Яку мету переслідує Лондон, допомагаючи Києву дати прочуханки Москві?

Джонсон хоче довести світові британську військово-політичну ефективність в такий спосіб. Діючий британський прем’єр бажає зробити Британію лідеркою Європи.

Джерело: сайт 24-го каналу. Спілкувався Богдан Боднарук, політолог, експерт Фонду Громадської Дипломатії, політичний оглядач-міжнародник

 

Популярні публікації