14 Липня 2022

Прагматична позиція США щодо Кремля

Ситуація навколо підтримки України та застосування антиросійських санкцій для багатьох держав, зокрема й для США, виходить через призму власних інтересів та конкретних економічних вигод.

Російська агресія проти України дозволила Вашингтону консолідувати ЄС та посилити власний вплив у Європі, що включає ряд конкретних показників. Військово-політична конфігурація дозволила інтегрувати до складу Альянсу Фінляндію та Швецію – це дозволить фактично витіснити росіян з басейну Балтійського моря та відкрити нові можливості для розширеної економічної співпраці. Поставки американського газу в Європу через СПГ-термінали вперше перевершили об’єм відповідного експорту російського палива трубами, що цілковито відповідає інтересам Вашингтону та є одним з ключових бенефітів від конфлікту з Москвою – витіснення РФ з енергетичного ринку Європи, принаймні з точки зору їх по суті монопольного становища до початку російсько-української війни. До цього відноситься й те, що Європа вперше за останні 6 років випередила Азію за кількістю закупок американської нафти (213 мільйонів проти 191 мільйона барелів).

Разом з тим Вашингтон залишає для Москви окремі «послаблення» у вигляді окремих держав, які можуть торгувати з Росією, але з урахуванням певних обмежень. Ключове – мінімізувати можливість закупок Москвою озброєнь, технологій для енергетичного сектору й будь яких товарів оборонного та розвідувального значення. Що стосується сировини або базових побутових продуктів – операції будуть відбуватися з урахуванням багатьох обмежень.

Таке рішення було прийняте структурними підрозділами міністерства фінансів США – мережа по боротьбі з фінансовими злочинами та Бюро промисловості та безпеки сформували список країн, яким дозволено  торгувати з РФ та РБ, серед яких: Туреччина, Казахстан, ПАР, ОАЕ, Узбекистан, Сінгапур, Тайвань, Китай, Бразилія, Вірменія, Грузія, Індія, Ізраїль та ряд інших.

Безперечно, якщо брати Казахстан або Туреччину, то вони відштовхуються виключно від власних прагматичних інтересів та зберігають доволі конструктивний рівень співпраці з Москвою попри дуже жорстку конкуренцію в багатьох зонах впливу. Казахстан експортує через російський порт в Новоросійську практичну всю свою нафту – це майже 70 мільйонів тонн на рік, яка в більшості транспортується в Китай. Нур-Султан розпочав масштабну програму релокації західних виробництв з території Росії й прагне, разом з Анкарою, зіграти ключову роль в реалізації Транскаспійського торговельного маршруту в рамках «Один пояс, один шлях», що можливо лише у випадку стабільної безпекової ситуації. Китай максимально зацікавлений у тому, щоб нинішній баланс сил у Середній Азії та на Кавказі зберігався в довгостроковій перспективі, що влаштовує і США, які інвестували величезні кошти в економіку РК тоді як Туреччина – стратегічний партнер по НАТО й потенційний жандарм Середньої Азії.

Таким чином створюється ситуація, коли Росію поступово вичавлюють з європейського енергетичного ринку, зменшуючи таким чином їхні можливості впливати на політичну складову на рівні провідних держав ЄС. Натомість Кремль зберігає більшість торгово-логістичних можливостей на своїх південних кордонах – Середня Азія. Росія намагається сповна використати ці можливості для того, щоб інтегруватися в інфраструктурні проєкти КНР. Кремль активізував діалог з Тегераном, який найближчим часом може піти на чергове загострення двосторонніх відносин зі США, домовляється з Анкарою щодо Сирії й Азербайджану. В сукупності така ситуація виглядає несприятливою для України й черговий раз демонструє прагматизм Туреччини, що потрібно враховувати на довгострокову перспективу. 

14 Липня 2022

Прагматична позиція США щодо Кремля

Ситуація навколо підтримки України та застосування антиросійських санкцій для багатьох держав, зокрема й для США, виходить через призму власних інтересів та конкретних економічних вигод.

Російська агресія проти України дозволила Вашингтону консолідувати ЄС та посилити власний вплив у Європі, що включає ряд конкретних показників. Військово-політична конфігурація дозволила інтегрувати до складу Альянсу Фінляндію та Швецію – це дозволить фактично витіснити росіян з басейну Балтійського моря та відкрити нові можливості для розширеної економічної співпраці. Поставки американського газу в Європу через СПГ-термінали вперше перевершили об’єм відповідного експорту російського палива трубами, що цілковито відповідає інтересам Вашингтону та є одним з ключових бенефітів від конфлікту з Москвою – витіснення РФ з енергетичного ринку Європи, принаймні з точки зору їх по суті монопольного становища до початку російсько-української війни. До цього відноситься й те, що Європа вперше за останні 6 років випередила Азію за кількістю закупок американської нафти (213 мільйонів проти 191 мільйона барелів).

Разом з тим Вашингтон залишає для Москви окремі «послаблення» у вигляді окремих держав, які можуть торгувати з Росією, але з урахуванням певних обмежень. Ключове – мінімізувати можливість закупок Москвою озброєнь, технологій для енергетичного сектору й будь яких товарів оборонного та розвідувального значення. Що стосується сировини або базових побутових продуктів – операції будуть відбуватися з урахуванням багатьох обмежень.

Таке рішення було прийняте структурними підрозділами міністерства фінансів США – мережа по боротьбі з фінансовими злочинами та Бюро промисловості та безпеки сформували список країн, яким дозволено  торгувати з РФ та РБ, серед яких: Туреччина, Казахстан, ПАР, ОАЕ, Узбекистан, Сінгапур, Тайвань, Китай, Бразилія, Вірменія, Грузія, Індія, Ізраїль та ряд інших.

Безперечно, якщо брати Казахстан або Туреччину, то вони відштовхуються виключно від власних прагматичних інтересів та зберігають доволі конструктивний рівень співпраці з Москвою попри дуже жорстку конкуренцію в багатьох зонах впливу. Казахстан експортує через російський порт в Новоросійську практичну всю свою нафту – це майже 70 мільйонів тонн на рік, яка в більшості транспортується в Китай. Нур-Султан розпочав масштабну програму релокації західних виробництв з території Росії й прагне, разом з Анкарою, зіграти ключову роль в реалізації Транскаспійського торговельного маршруту в рамках «Один пояс, один шлях», що можливо лише у випадку стабільної безпекової ситуації. Китай максимально зацікавлений у тому, щоб нинішній баланс сил у Середній Азії та на Кавказі зберігався в довгостроковій перспективі, що влаштовує і США, які інвестували величезні кошти в економіку РК тоді як Туреччина – стратегічний партнер по НАТО й потенційний жандарм Середньої Азії.

Таким чином створюється ситуація, коли Росію поступово вичавлюють з європейського енергетичного ринку, зменшуючи таким чином їхні можливості впливати на політичну складову на рівні провідних держав ЄС. Натомість Кремль зберігає більшість торгово-логістичних можливостей на своїх південних кордонах – Середня Азія. Росія намагається сповна використати ці можливості для того, щоб інтегруватися в інфраструктурні проєкти КНР. Кремль активізував діалог з Тегераном, який найближчим часом може піти на чергове загострення двосторонніх відносин зі США, домовляється з Анкарою щодо Сирії й Азербайджану. В сукупності така ситуація виглядає несприятливою для України й черговий раз демонструє прагматизм Туреччини, що потрібно враховувати на довгострокову перспективу. 

Підписуйтеся на новини Фонду