«Російська Весна» v2.0 або «поправка імені Безпалька»: чи варто остерігатися можливості ухвалення експансіоністських змін у Конституції РФ?

Богдан Боднарук, Студент КПНУ ім. І.Огієнка

Вже понад тиждень у світових ЗМІ та спеціалізованих експертних колах точаться дискусії навколо впринципі очікуваних трансформацій основоположного закону РФ. Конституції федерації. Увага аналітиків, та оглядачів спрямована на цілком зрозумілі наміри господаря Кремля таким чином знайти шпарину у законодавстві та залишитися при справах після збігання свого надцятого президентського терміну у 2024-му році. Поряд із бурхливими обговореннями «президентського» питання В. Путіна, непомітними залишилися деякі інші законодавчі ініціативи. Зокрема поза увагою більшості провідних фахівців залишився один вельми тривожний для нац безпеки України сигнал. Стосується він пропозиції очільника національно-культурної автономії «Українці Росії» Б. Безпалька відносно закріплення на законодавчому рівні дозволу прикордонним регіонам нашої держави за бажання увійти до складу Росії.

Легітимізована реінкарнація «Російської Весни»

Весна 2014-го року стала часом бенефісу російської геополітики. Спочатку безкровна експансія Криму, далі вервечка не менш злощасних для нас подій, що призвели до утворення «больової точки» на тілі українського півдня. Простуючи вслід за насичено багряною ниткою, бере свій початок в кремлівському клубку Аріадни, можемо наштовхнутися на двері високих кабінетів прихильників «збирача земель руських». На столі в одній із особистих службових кімнат бачимо загадковий пакет документів із грифом «цілком таємно». Погляд глядача ненароком падає на «шапку» першого аркуша. На ньому пишномовний напис «Російська весна». Як стане відомо вже дещо згодом, всі без виключення листки у вказаному пакеті списані детальним описом плану з розширення зони соціально-політичного хаосу в Україні на інші 7 областей (всього таких областей 9 з урахуванням Донецької та Луганської). В той період Москві не вдалося вповні реалізувати замислене. Інша справа коли механізми втілення зазначеного плану відполірувати та перевести в рамки російського законодавства. Тим більше коли розвиток ситуації вказує на те, що змінивши конституцію прибічники ВВП фактично скасують чинність міжнародного права на території країни чиї кордони не закінчуються ніде. За словами того ж таки керманича РФ.

До складу робочої групи (всього 75 осіб) яка працюватиме над майбутніми ледь не кафкіанськими метаморфозами тамтешнього засадничого державовпорядкувального документу входить Богдан Безпалько. Постать дрібнокаліберна в порівнянні із широко відомими завсідниками федерального політичного олімпу. Заява експерта про можливість внесення правки щодо входження прикордонних областей України за їхнім бажанням у склад північного сусіда, означає майстерно приховуване прагнення вершків російського політикуму вдихнути нове життя у давно заморожений проект російської весни. Безпалько запропонував приймати бажаючі українські землі до складу РФ не тільки за принципом вільного самовизначення а й надати право на безпосереднє насильнецьке приєднання самій Федерації. Громадський діяч хоче таким чином об’єднати весь «русский мир» під пануванням двоголового орла. Про те як Росія організовує й відповідно підтримує акти «національного самовизначення» російськомовних ми чудово знаємо пам’ятаючи «повернення» Криму в «рідну гавань». Та й алгоритм успішно відпрацьований в ЛДНР так само добре відомий.

Мовчання ягнят-затишшя перед бурею

Буквально напередодні речник російського керманича Д. Пєсков відповідаючи на питання журналістки інформагенстства «ТАСС» чи є наміри затвердити право РФ на відбирання територій України (про Білорусію також згадувалося. Слова про білоруські землі належать тому таки Безпальку) на офіційному рівні, медійний «голос» президента відповів аж надто нейтрально. Мовляв ми про такі побажання перший раз почули. Але як то кажуть диму без вогню не буває. Такі відмовки можуть свідчити лише про те, що розгляд даної вельми заманливої пропозиції поки не на часі. Інакше кажучи, ця скринька пандори поки чекає свого часу припадаючи пилом. Немає ані найменшого сумніву, що у момент вирішення всіх насущних проблем пов’язаних із утвердженням путінського неоабсолютизму вирішать, вже згадану пилюку із цих амбітних планів миттю здмухнуть. Адже, за словами колишнього радника пана Путіна, А. Ілларіонова жодна держава неподалік від нової абсолютно тоталітарної Росії більше не почуватиметься безпечно.

Якою має бути реакція Києва?

Безперечно, такі слова вимовлені офіційними особами Кремля не можуть залишати байдужими вітчизняних державних мужів. В гру повинна активно вступити зовнішня розвідка. Окрім цього не повинен залишатися осторонь і дип корпус очолюваний міністром Пристайком. Врешті решт необхідно активізувати зусилля із реалізації давно започаткованого проекту «Стіна». До слова, споруди означеного комплексу якраз таки зводять на ділянках кордону, котрі в майбутньому із великою ймовірністю будуть перевірятися агресором на міцність. Простіше кажучи, провідним лейтмотивом зараз як ніколи раніше для України повинні стати слова давньоримського історика Корнелія Непота: «Ci vis pacem, para bellum» («Хочеш миру-готуйся до війни»).

Підводячи підсумок хочеться сказати, що такі тривожні сигнали, котрі нещодавно надійшли з того боку поребрика не можуть не насторожити. Вони ілюструють ще абсолютно не потамовану спрагу щодо втілення Московією імперських планів, крізь які червоною ниткою проходять такі до болю знайомі жадання наздогнати червону примару минулого. Якщо зміни в політичній системі Російської Федерації демонструють намагання повернутися до радянських реалій у внутрішній побудові держави, то ось такі от гучні заяви є демонстрацією бажання Кремля і ззовні облаштувати все так як було до 1991-го року.

Популярні статті