19 грудня у Національному університеті біоресурсів і природокористування України відбувся круглий стіл під назвою «Публічна дипломатія Центральної Азії: нові горизонти співпраці з Україною». Захід був організований БО «Міжнародний благодійний фонд громадської дипломатії» спільно з кафедрою міжнародних відносин і суспільних наук НУБіП України.

Із вітальними словами до учасників звернулися Олександр Лабенко, проректор НУБіП України з науково-педагогічної роботи та міжнародної діяльності, Федір Лавриненко, директор Фонду громадської дипломатії, Мухаммад Егамзод, радник Посольства Республіки Таджикистан в Україні, а також Інна Савицька, декан гуманітарно-педагогічного факультету НУБіП України.

У заході взяли участь представники дипломатичного корпусу держав Центральної Азії в Україні:
– Шамсіддін Абдуходжаєв, радник Посольства Республіки Узбекистан в Україні;
– Мухаммад Егамзод, радник Посольства Республіки Таджикистан в Україні;
– Сердар Какаджанов, перший секретар Посольства Туркменистану в Україні;
– Бегенч Союнов, третій секретар Посольства Туркменистану в Україні.

До дискусії також долучилися представники закордонних дипломатичних місій України , зокрема:
– Валерій Жовтенко, Надзвичайний і Повноважний Посол України в Киргизькій Республіці;
– Юрій Савченко, Надзвичайний і Повноважний Посол України в Республіці Узбекистан (2010–2019);
– Юсуф Куркчі, перший секретар Посольства України в Республіці Узбекистан;
– Олена Маснєва, другий секретар Посольства України в Республіці Казахстан.

Свої експертні думки та оцінки в ході бесіди також надали: Віра Константинова, голова правління ГО «Центр геополітичних досліджень “Константа Р енд Ді Груп”», Людмила Лановюк, доцент кафедри міжнародних відносин і суспільних наук НУБіП, науковці й викладачі Чорноморського національного університету імені Петра Могили, Національного університету «Одеська політехніка», Державного університету «Житомирська політехніка», а також студенти Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара та Київського столичного університету імені Бориса Грінченка.

У межах заходу було презентовано нові проєкти Фонду громадської дипломатії: аналітичний дайджест «Стратегічний компас Центральної Азії», проєкт «Ключові публічні дипломати України» та аналітичний матеріал «Публічна дипломатія Центральної Азії». Презентовані матеріали можна завантажити натиснувши на посилання:

Публічна_дипломатія_Центральної_

Ключові_публічні_дипломати_України

Дайджест_Стратегічний_компас_Центральної_Азії

Висловлюємо щиру подяку всім учасникам, спікерам, партнерам та гостям заходу за активну участь, змістовні виступи й конструктивний діалог. Саме завдяки спільним зусиллям круглий стіл став важливим кроком до поглиблення взаєморозуміння, зміцнення довіри та розвитку практичної співпраці між Україною та країнами Центральної Азії

«Дана стаття досліджує заходи, які впроваджує Великобританія для збільшення своєї стійкості у сучасному світі, методи їх здійснення та основні стратегії щодо їх виконання.»

Посилання:

Integrated Review Refresh 2023
Responding to a more contested and volatile world
Presented to Parliament by the Prime Minister by Command of His Majesty
March 2023
«Deter, defend and compete across all domains»

У розділі «Deter, defensa and compete across all domains» (Стримувати, захищати і конкурувати у всіх галузях) з глобального звіту Уряди Її Величності перераховуються основні шляхи та методи підтримки стабільності та безпеки всього Сполученого королівства і не тільки.

На самому початку Уряд підкреслює важливість захисту британського народу, рідних островів Сполученого Королівства, залежні території Корони і заморські території, а також необхідність адаптуватися до загроз в міру їх зміни. Досягатися це буде шляхом наявності та підтримки збалансованих та надійних ядерних, звичайних, кібернетичних та космічних сил, та чіткими заявами про готовність використовувати їх у потрібному місці та у потрібний час. Також наголошується на важливості НАТО як основи євроатлантичної безпеки.

Враховуючи, що ситуація у сфері безпеки з кожним роком стає все більш напруженою, Великобританія почне підвищувати витрати на оборону в найважливіших галузях, інвестуючи туди 2,5% ВВП, зміцнюючи цим свої лідируючі позиції в НАТО. На додаток до зміцнення Великобританії у сфері оборони уряд також усуне ризики, нерозуміння і прорахунки, які можуть призвести до повномасштабного військового конфлікту між великими державами. А це означає більш ефективну роботу з іншими країнами, у тому числі і з тими, хто може загрожувати нашим інтересам та безпеці, але це необхідно для забезпечення стабільності, прозорості та кращого порозуміння, щоб були чіткі шляхи для майбутніх деескалацій.

І для закріплення всього вище сказано, уряд продовжить програму модернізації, яка була розпочата після 2020 року, і яка забезпечила британській обороні стійке зростання бюджету, а також будуть здійснені інвестиції в програми НДДКР. До всього цього за зобов’язаннями IR2021 уряд також повинен контролювати як кількість, так і відносний баланс інвестицій в оборону, і так було вирішено надати підприємствам цієї сфери додаткове фінансування у розмірі 5 мільярдів фунтів стерлінгів, з яких 3 мільярди будуть інвестовані в оборонне та ядерне підприємство, а 2 мільярди, що залишилися, дозволять поповнити запаси і збільшити кількість підводних човнів відповідно до переоцінки відповідних рівнів. У міру розробки та реалізації цих планів уряд враховуватимемо уроки України, зосередивши увагу на тих силових елементах, які, швидше за все, відіграють вирішальну роль у майбутніх конфліктах.

Крім цього, цей підхід до стримування та оборони вимагає від Великобританії об’єднання ширших важелів державної влади для збільшення витрат агресії з боку ворожих суб’єктів, тому Великобританія продовжуватиме розробляти нові важелі для адаптації до середовища загроз і краще інтегрувати існуючі важелі для досягнення цих цілей. Також Великобританія зміцнить свої економічні можливості та інформаційне управління державою, і спираючись на практичний успіх цих інструментів в обмеженні простору для маневру Росії в Україні, уряд впроваджуватимемо їх для розробки, впровадження та забезпечення дотримання санкцій для максимального впливу на Росію та інших можливих агресорів. Розробляючи свої автономні санкції, до всього цього було створено нове управління FCDO, що включає Урядову інформаційну комірку, як частину прагнення до підвищення здатності оцінювати і реагувати на ворожі маніпуляції інформацією з боку таких суб’єктів як Росія, Китай, або Іран. Але на сьогоднішній день Великобританія організувала свої ресурси навколо окремих відповідей на окремі транснаціональні виклики, такі як тероризм чи серйозні та організована злочинність (СОП).

Оскільки Євроатлантичний регіон залишається основним театром бойових дій, Великобританія направить туди більшу частину свого оборонного потенціалу, і НАТО в цьому є основою колективної безпеки в регіоні, і прихильність Великобританії до 5 статті договору є найпотужнішим стримуючим фактором. Тому незабаром у регіоні буде більше заздалегідь розміщеного обладнання та сил з засобами передового розгортання, прибудуть нові сили реагування, що підтримуються великою кількістю військ високої бойової готовності, та модернізуватимуться плани оборони регіону, і все це дозволить швидко підготуватися до майбутніх можливих конфліктів. Так почалося посилення бойової групи НАТО в Естонії артилерією, протиповітряною обороною та посиленим командуванням, а в наступні роки Великобританія приділятиме особливу увагу розвитку високотехнологічних оборонно-промислових партнерств, як AUKUS і GCAP і виступила за інвестиції в цифрову магістраль НАТО, щоб краще забезпечувати багатодоменні операції, поряд із кроками щодо подальшого зміцнення стратегічної військової безпеки в Європі. Також наразі найнагальнішим пріоритетом у євроатлантичному регіоні є підтримка України у відновленні її суверенітету та позбавлення Росії будь-якої стратегічної вигоди від її вторгнення.

Спираючись на вже існуючу військову, гуманітарну та економічну підтримку, уряд надаватиме подальшу дипломатичну та військову допомогу у 2023 році на тому ж рівні оборонної підтримки, що й у 2022 році, або навіть перевищивши її.

«Дана стаття досліджує заходи, які впроваджує Великобританія для збільшення своєї стійкості у сучасному світі, методи їх здійснення та основні стратегії щодо їх виконання.»

 

Посилання:

Integrated Review Refresh 2023

Responding to a more contested and volatile world

Presented to Parliament by the Prime Minister by Command of His Majesty March 2023

3. Address vulnerabilities through resilience – 44

 

Фундаментом процвітання Великобританії – є її національна відкритість у торгівельних та інвестиційних справах. Саме глобальний взаємозв’язок Великобританії з іншими країнами є тим джерелом сили, що відображається на відданості свободі слова та загальним правам людини, а отже є основою демократії. Але глобальні кризи, такі як Covid-19 чи війна в Україні, які виникають за межами кордонів Великобританії, показали свій вплив на добробут і якість життя громадян країни.

У зв’язку з цим Великобританія розробила деякі заходи, які повинні зміцнити її стійкість та усунути вразливі місця. Вони полягають у зміцненні базових систем і можливостей для стійкості із заходами, зосередженими на оцінці ризиків, обов’язках і підзвітності, партнерстві, спільнотах, інвестиціях і навичках. У рамках цього Сполучене королівство сформулювало свою операційну модель національної безпеки «безпеки через стійкість». ЇЇ мета полягає саме у довгострокових втручаннях на глобальному системному рівні, наприклад, на знищенні злочинців, які завдають шкоди, за межами кордонів.

Пріоритетною сферою вирішення проблем вразливості Великобританії є енергетична безпека. Саме процес переходу країни на більш економічні та екологічні засоби енергодобування. У зв’язку з цим Великобританія буде здійснювати інвестиції у вітрову енергетику, водень з низьким вмістом вуглецю, чіткий канал нових ядерно-енергетичних проектів і нові передові технології. Також уряд Сполученого Королівства ставить найближчою перспективою зробити інвестування в безпечні ланцюги поставок товарів і послуг від надійних партнерів. Вже зараз Великобританія скорочує використання російського вугілля, на заміну йому прийшло енергетичне партнерство з США. Також будуються енергетичні партнерства з країнами Перської затоки.

Паралельно з цим Великобританія розробляє і впроваджує засоби екологічної безпеки, що дає змогу уникнути у майбутньому кліматичних та екологічних криз. Продовольча стратегія до 2022 року визначила, як буде працювати Сполучене Королівство над більш стрімким виробництвом харчових продуктів, щоб усунути ризики для харчової та водної безпеки. Тепер Британія буде укріпляти свої вразливі місця в продовольчій системі та ланцюгах постачання.

У зв’язку з світовою пандемією, Британський підхід «One Health» визначив тісний зв’язок між здоров’ям навколишнього середовища, людей і тварин. У зв’язку з першим пунктом, Великобританія впроваджує зміцнення здоров’я не тільки у межах своєї країни, а й за кордоном для зміцнення стійкості. Основна стратегія Сполученого Королівства полягає у пом’якшенні біологічних ризиків – природніх або випадкових, чи навмисних вивільнень.

Другою пріоритетною сферою є зміцнення економічної безпеки Великобританії. Згідно зі статистикою, у 2021 році Сполучене Королівство посідало друге місце для іноземних інвестицій у світі. Економічна стратегія полягає саме у відкритості та орієнтації на зовнішню економіку, але при цьому забезпечується стійкість до ворожих дій і глобальних потрясінь.

З 2021 року Великобританія вижила рішучих заходів для економічної безпеки, у 2022 було видано 14 основних розпоряджень відповідно до «Закону про національну безпеку та інвестиції», блокуючи, скасовуючи або встановлюючи умови щодо придбань, які становлять загрозу національній безпеці. Також було запущено першу Стратегію Великобританії щодо критичних корисних копалин. Крім того Великобританія:

• Розширила інструменти, які можна розгорнути для боротьби із загрозами глобальній безпеці.
• Практично підтримує можливості і ланцюги поставок та технологій, які мають стратегічне значення для країни.
• Роз’яснить бізнесу основний підхід для інвестування (Управліня національної захисної безпеки (NPSA) замінить Центр захисту національної інфраструктури).
• Буде ще тісніше співпрацювати з своїми союзниками та партнерами, а також підтримувати країни з низьким і середнім рівнем доходу.

Паралельно з цим Великобританія буде боротись з економічною відкритістю для міжнародної злочинності та корупцією. У березні  2022 року Сполучене Королівство опублікувало другий План боротьби з економічною злочинністю (ECP2), у якому буде викладений основний підхід до боротьби з економічною злочинністю.

Третьою сферою вразливості є стійкість до демократії. У зв’язку з цим мета виробітки стійкості полягає у меті зробити виборчі процеси безпечними та стійкими, протистоянні дезінформації, а також у захисті на всіх рівнях посадових осіб.

Однією з задач є забезпеченні якісної та безпечної освіти, а також забезпечення кібер-безпеки.

Уряд Сполученого Королівства впроваджує реалізацію Прикордонної стратегії до 2025 року та 10-річного плану боротьби з наркотиками до 2022 року для зміцнення кордону і зменшення вразливості країни перед загрозами з боку терористів, злочинців, потрапляння в країну незаконних товарів та емігрантів.

Таким чином Великобританія усуває вразливі місця за допомогою стійкості.

Ситуація з COVID-19 гіршає. Не лише в Україні, де кількість нових випадків коливається від 8 до 12 тисяч на день, і вірус підчепив президент, а й у світі.

В Україні напередодні запуску загальнонаціонального карантину вихідного дня влада почала говорити про повний локдаун – введення жорстких обмежень на пересування, соціальні контакти й доступ до громадських місць, такі як кафе і кінотеатри.

11 листопада в Україні запроваджено карантин вихідного дня, який діє щосуботи й щонеділі з 14 по 29 листопада включно. Однак якщо він виявиться неефективним або ж його не будуть дотримуватися, карантинні заходи можуть посилити. Про це наголосив голова Кабміну.

Під час карантину вихідного дня заборонено працювати непродовольчим магазинам і ринкам, закладам харчування, культури й розваг, а також закладам із надання низки послуг. Але таке рішення уряду сприйняли не всі. Проти виступила влада декількох міст, а також представники бізнесу, які через такі заходи зазнаватимуть великих збитків, адже найбільший дохід надходить саме у суботу та неділю.

Таким чином уряд намагається стримати поширення коронавірусу. «Якщо не вживати заходів, то вже за місяць у нас можуть закінчитися ліжко-місця. Це при тому, що в останні місяці ми збільшили їх кількість вдвічі. І тоді шлях буде тільки один – це жорсткий карантин аж до повного локдауну», – наголосив Денис Шмигаль. Карантин вихідного дня він назвав збалансованим варіантом – повного локдауну економіка України не витримає. При цьому прем’єр визнав, що такі обмеження будуть болючими для бізнесу.

Міністр закордонних справ Дмитро Кулеба заявив, що, у разі запровадження в Україні повного локдауну, влада розглядатиме питання про закриття кордонів.

«М’який карантин» у Польщі

У Польщі з 7 по 29 листопада запроваджено так званий «м’який карантин». Закриваються театри, кінотеатри та заклади культури. Готелі не поселяють туристів. Працювати можуть тільки продуктові магазини, аптеки та заклади обслуговування громадян. Молодша і старша школи працюють дистанційно.

На сьогодні у Польщі спостерігається стабілізація кількості нових випадків захворювання COVID-19, тому уряд планує дещо послабити обмеження. Зокрема в грудні мають намір відкрити торгові центри, щоб стимулювати роздрібних торговців напередодні Різдва. Хоча прем’єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький наголосив: «Є одна умова … дисципліна кожного магазину, торгового центру, меблевого магазину. Якщо ні, то ці магазини будуть закриті». Такі дії були узгоджені зважаючи на економічну ситуації, адже вони можуть врятувати велику кількість робочих місць, що є досить важливим в умовах пандемії.

Також Моравецький закликав поляків проводити Різдво тільки з найближчими родичами у своїх сім’ях і не подорожувати, заявивши, що уряд працює над обмеженнями для пересування.

Словаччина знайшла альтернативу локдауну

Словаччина першою в Європі проводить загальне тестування населення, щоб запобігти локдауну.

Зузана Кріштуфкова, завідувач кафедри епідеміології Словацького медичного університету в Братиславі, заявила: «Загальне тестування – це єдиний спосіб запобігти повному локдауну й економічній катастрофі».

Уряд Словаччини хоче виявити осередки поширення коронавірусної інфекції й з’ясувати – які регіони чи населені пункти мають найбільше інфікованих людей.

Тестування добровільне, але через ЗМІ людям пояснили, що це єдина альтернатива жорсткому локдауну – запровадженню жорстких обмежень, що повністю паралізують життя в країні.

За результатами тестування його учасникам видали сертифікати.

Ті, хто отримав негативний результат, отримали право подорожувати та здійснювати покупки без будь-яких обмежень в рамках комендантської години, яка була запроваджена у Словаччині 2 листопада.

У Словаччині відкриті магазини й торгові центри, дитячі сади, банки, адміністративні будівлі, але їхні співробітники мають право вимагати у відвідувачів пред’явити сертифікат про негативний тест на коронавірус. Кінотеатри, ресторани й театри працюють з обмеженням кількості відвідувачів. Залишаються закритими бари й ресторани, а ще багато шкіл. Носіння масок також є обов’язковим.

Країні вдалося у ході масового тестування виявити десятки тисяч інфікованих коронавірусом та відправити їх на карантин, «тим самим значно зменшити темпи інфікувань».

Угорщина йде на новий локдаун

Прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан оголосив про введення жорстких карантинних заходів, щоб уповільнити темпи поширення коронавірусу.

В країні з 10 листопада, закрили всі середні школи, університети й ресторани. Спортивні заходи проводитимуться без глядачів, а всі масові зібрання скасовуються. Театри, кінотеатри та фітнес-центри закриті. За словами Орбана, початкові школи й дитячі садки будуть продовжувати працювати у звичайному режимі, але вчителям і медпрацівникам доведеться проходити тестування щотижня.

За словами Орбана, новий локдаун необхідний, оскільки «якщо число випадків коронавірусу буде рости нинішніми темпами, то угорські лікарні не зможуть впоратися з таким навантаженням».

Раніше в Угорщині оголосили про закриття всіх розважальних закладів і введення комендантської години в нічний час, яку тепер розширили (раніше починалася опівночі, з 10 листопада тривалість з 20:00 до 05:00).

Австрія вводить повторний локдаун

Уряд Австрії на тлі активного поширення коронавірусу в країні вдруге з початку пандемії вводить особливо жорсткі карантинні заходи (локдаун). Про це повідомив канцлер Себастьян Курц на прес-конференції у Відні в суботу, 14 листопада.

Введення локдауна означає, що з вівторка, 17 листопада, і аж до 6 грудня в країні закриється майже вся торгівля і сфера послуг, крім магазинів щоденної необхідності, банків, пошти й аптек. Дитячі садки будуть закриті. Школи перейдуть на дистанційне навчання. Залишати свій будинок з цього дня буде дозволено тільки з поважної причини. До них відносяться, зокрема, поїздка на роботу, надання допомоги родичам або відпочинок на свіжому повітрі. Дане правило, однак, буде переглядатися парламентом кожні десять днів.

Беручи приклад зі Словаччини, Австрія має намір теж провести масове тестування населення країни на наявність коронавірусу. Про це повідомив Курц 16 листопада. Канцлер Австрії пояснив, що задуми його уряду стосуються насамперед проведення масових тестувань серед окремих груп населення, приміром, вчителів, але також і щодо інших груп, щоб мати змогу 7 грудня якомога безпечніше вийти з локдауну. Тестування можуть повторити напередодні Різдва, аби зробити свято максимально безпечним.

М’який локдаун у Німеччині

Теперішні протиепідемічні обмеження, що діють у ФРН до кінця листопада, значно слабші за запроваджені навесні цього року, тож їх називають «м’яким локдауном». В країні зачинені всі гастрономічні та розважальні заклади (ресторани й кафе торгують тільки на виніс) та посилені норми соціального дистанціювання для громадян. Закрито, зокрема, спортзали, кіно- і інші театри, але продовжують працювати школи й дитячі садки. Також закриті косметичні й масажні салони, студії татуювання. Робота перукарень дозволена за умов дотримання суворих заходів гігієни.

Наміри уряду ФРН посилити заходи «м’якого локдауну» не знайшли підтримки більшості керівників федеральних земель. Більшість прем’єрів виступили за те, щоб ніяк не змінювати теперішні правила до завершення терміну дії «м’якого локдауна» – тобто, до кінця листопада.

Сама Ангела Меркель вважає, що потрібні додаткові заходи.

Частковий локдаун та деконфайнмент у Франції

У Франції 30 жовтня набув чинності частковий локдаун, який триватиме до 1 грудня. У країні закрилися бари, ресторани й частина магазинів, хоча фабрики та школи залишаються відкритими. Окрім того, почали діяти обмеження щодо подорожей всередині Франції. Заборонені приватні зібрання людей за межами сімейного кола. Скрізь, де можливо, має застосовуватися дистанційна робота.

Як і навесні, людям потрібно заповнити форму, щоб залишити свій будинок, і їм буде дозволено це зробити тільки для покупки товарів першої необхідності, на випадок надзвичайних ситуацій, для годинних тренувань або для основної роботи.

Президент Макрон має намір наступного тижня оголосити про поступові етапи припинення ізоляції у Франції, оскільки друге блокування описується як таке, що «почало приносити плоди».

Очікується, що кампанія масової вакцинації буде включена в майбутні плани країни, щоб уникнути «зіпсування» нового процесу деконфайнменту і можливої третьої хвилі епідемії Covid-19.

Офіційний представник уряду Габріель Аттал сказав: «Зараз ведеться розробка правил на найближчі тижні й місяці з однією метою: організувати все в контексті, щоб дозволити населенню жити якомога більш нормально, при цьому епідемія залишається під контролем».

4 травня 2020 року президент Польщі Анджей Дуда урочисто оголосив про початок будівництва стратегічного для польської економіки проекту і геостратегічного для всього регіону Центральної та Східної Європи –  газопроводу Baltic Pipe.

З чим ми маємо справу?

Baltic Pipe (Далі по тексту – BP) – це проект магістрального газопроводу, який реалізовує оператор газотранспортної системи Польщі Gaz-System. BP пройде по дну Балтійського моря, забезпечивши доставку газу з родовищ на норвезькому шельфі в Північному морі в Польщу через Данію. Його довжина складе 275 км.

Проектну документацію BP, за даними Gaz-System, затвердили ще 9 січня 2020 року. Проект складається з трьох етапів:

• З’єднання ГТС Норвегії і Данії;
• Розширення інфраструктури Данії;
• Будівництво труби BP, що з’єднує Данію і Польщу.

30 квітня компанія Gaz-System підписала контракт на реалізацію проекту з фірмою Saipem Limited, а також отримала всі необхідні дозволи в Польщі.

У Gaz-System заявляють, що проект рухається відповідно до графіка. Перші роботи, за які відповідатиме Saipem Limited, почнуться в середині / другій половині 2020 року. Вони будуть включати в себе підготовку будівельних майданчиків в Данії і Польщі, а також початок будівельних робіт пов’язаних з мікротуннелірованіем, яке, за даними Gaz-System, дозволить зберегти натуральне навколишнє середовище морських берегів.

У другому півріччі очікують початок активності на морі, а саме передбудівничого дослідження траси газопроводу. Кораблі, які підготують грунт під укладання газопроводу з’являться на Балтійському морі в першому півріччі 2021-го. Укладання труби почнеться влітку 2021 року. А газопровід буде відданий в експлуатацію в жовтні 2022 року. Планована пропускна потужність Baltic Pipе – 10 млрд. М3/рік.

У чому інтерес Польщі, негатив для Росії, а найголовніше –  позитив для України?

Інтерес в будівництві такого газопроводу очевидний як в разі Польщі, так і в разі Данії. Про це свідчить хоча б те, що на отримання всіх дозволів від Данії для будівництва проекту Газпрому Північного Потоку – 2 пішло близько двох років. У випадку з Baltic Pipe ситуація розвивалася діаметрально протилежним чином. Дозвіл від датських екологів для BP било отримано в планові терміни – 25 жовтня 2019 року (BP отримав дозвіл навіть раніше, ніж СП-2, якому дали «зелене світло» лише 30 жовтня). Звичайно ж, вся справа в тому, що Gaz-System заздалегідь передбачили ряд технологічних рішень, які мінімізують вплив Baltic Pipe на навколишнє середовище.

У випадку Польщі Baltic Pipe є стратегічним об’єктом не тільки в економічному (газ, який буде доставлятися через BP обіцяє коштувати дешевше від російського), але і в геополітичному плані. Він дозволяє диверсифікувати газовий ринок в регіоні, позбавивши його від безальтернативності монополії РФ, а також захиститися від тиску Кремля, який очевидно розглядає перебої в поставках газу в якості політичного інструменту. Повна незалежність від російського газу – це завдання номер один Польщі в сфері енергетичної безпеки. За цим, безсумнівно, піде ще більша зміна зовнішньої політики РП щодо Росії, а також ряд приємних бенефітів для Варшави.

Наприклад, Польща, починаючи з деякого часу, відкрито замислюється про те, щоб скласти конкуренцію європейським газовим хабам і стати одним з основних постачальників сировини в регіоні (взяти в приклад хоча б співпрацю Варшави і Вашингтону в цьому напрямку). Клієнтами Польщі повинні стати держави «Триморья», а також їхні сусіди, наприклад, Україна і Білорусь, які вже деякий час всіляко намагаються послабити вплив РФ на їх внутрішню політику або зовсім розпрощатися з ним (у випадку України).

Фактично Польща (разом зі США та низкою союзних держав) зараз займається побудовою нової геостратегічної архітектури в регіоні, яка убезпечить ряд країн від російського газового шантажу, тим самим знизивши геополітичний вплив РФ вцілому. Якщо говорити з чисто бізнесовий точки зору, то досвід показує, що Росія не є постачальником, якому можна довіритися та на якого можна покластися.

Поглиблення інтеграції з Польщею (також у сфері енергетичної безпеки) має виключно позитивні наслідки для України. Це зайвий раз зміцнює наші двосторонні відносини, додатково позбавляє нас необхідності вести справи з РФ в даній сфері, додає впевненості в тому, що Київ щорічно буде в змозі до зими забезпечувати всі регіони необхідними запасами газу.

Це визнає і Дуда, заявляючи, що «Польща буде одним з тих гарантів енергетичної безпеки України, яка, як ми знаємо, роками піддається газовому, енергетичному шантажу з боку Росії. Тому цей елемент вкрай важливий для суверенітету та повної незалежності України».

Ще одним наслідком будівництва та запуску Baltic Pipe стане ймовірний розрив «ямальського контракту» між Росією та Польщею. Варшава однозначно не збирається продовжувати даний контракт на діючих умовах. Про це в публічній площині вже неодноразово говорилося польськими політиками різного калібру. Існує погляд, що Польща, виходячи з фінансового інтересу, знайде іншу, нову формулу для укладення/продовження ямальського контракту, проте в Варшаві усвідомлюють, які профіти підуть за цим для РФ, а тому можна бути впевненим, що посилені переговорні позиції Польщі негативно позначаться на стані справ Росії. Тобто зміни на енергетичному ринку Європи обіцяють початися вже в 2022 році.

Наступним позитивним наслідком від будівництва BP для Польщі стане ймовірне поглиблення співпраці з Норвегією та Данією з метою отримання нових дозволів на розробку Польщею газових та нафтових родовищ. Це позитивно позначиться на реалізації польських планів збільшення впливу на європейському енергетичному ринку. Планується, що до 2022 року буде добуватися 2,5 млрд. кубів газу в Норвегії, що дозволить їм на чверть заповнити BP.

Висновки

Північний Потік – 2 – це проект, який має під собою очевидну політичну підоснову. Він обходить Польщу та Україну, що збільшить тиск на них з боку Кремля. СП-2 (в разі відсутності альтернативи) дозволить Росії продовжити політику ультиматумів та шантажу у відносинах з країнами Європи. У цьому контексті BP є елементом ширшої стратегії для ряду країн, спрямованим на зміцнення позицій в досить непростих відносинах з Росією. Іншими словами, він нівелює загрози.

Збільшення інтересу до газу, який надходитиме через ВР, може призвести до появи нових проектів – додаткових газопроводів, які лише сильніше вдарять по Газпрому та його впливу. Це стане ще одним, додатковим фактором, який вплине на «газову географію», коли газ на Захід надходив в основному зі Сходу. Тепер він буде надходити в Східну Європу з Півночі, а також інших континентів.

Африка – це другий за розмірами материк світу, чисельність його населення, за даними на початок 2020 року, складає понад 1,3 млрд осіб. Для багатьох людей цей материк як ніщо інше є лише «периферією світу», яку не можна поставити в ряд з іншими регіонами через незначні економічні або політичні показники африканських держав. Як наслідок, у людській свідомості сформувався стереотип неперспективності, тобто недооцінки ролі Африки у політичній чи економічній складовій відносин у світі. Проте, чи справді африканський континент заслуговує на звання «периферії світу», яка не заслуговує уваги серед великих світових держав?

Насправді, Африка – регіон, який є ласим шматком для ряду держав, зокрема для таких великих геополітичних гравців, як Китай, Росія та США, котрі переслідують власні інтереси щодо збільшення їх сфер впливу у світі, отримання політичних чи економічних дивідендів.

Китай

 

Інтерес Китаю до Африки зародився ще з часів правління Мао Дзедуна –  саме починаючи з нього китайські політики започаткували створення образу Китаю в якості «надійного друга та партнера Африки». Велика частина того що китайці роблять чи планують зробити здійснюється через саміт Китай-Африка (FOCAC). Учасники даного форуму збираються раз на три роки і кожний форум закінчується новими домовленостями щодо збільшення інвестицій у африканські країни з боку китайської сторони. Результатом останнього форуму стала заява про виділення $60 млрд Китаєм. Значну долю, а саме $15 млрд, складають кредити з нульовою ставкою, що є важливим аргументом проти критиків, які вважають китайські фінансові позики «кармою для африканських країн». Зараз Піднебесна вважається найбільшим торгівельним партнером континенту. Для Африки це означає понад 15% імпорту: електроніка, металургія та обладнання.

Для Китаю цей континент важливий передусім з точки зору його ресурсного та військового потенціалу:

1) Видобуток нафти (Ангола, Південний Судан), урану (Намібія), кобальту та нікелю (Демократична Республіка Конго), алмазів (Зімбабве), що у майбутньому надасть змогу вирішити проблему ресурсного забезпечення Китаю.

2) Фінансування інфраструктурних проєктів китайською владою задля поліпшення торгівельних умов між країнами, збільшення їх виробничих потужностей, спорудження мережі ГЕС у Ефіопії та збільшення можливостей вантажообігу африканських портів. Зокрема, це будівництво порту у Камеруні чи модернізація порту Момбасі (Кенія) та Джибуті,  спорудження нових залізниць Найробі-Момбасі, Джибуті-Аддис-Абеба.

3) Спорудження військово-морської бази у Джибуті, котра повинна вирішити питання безпеки доставки сировини для китайської промисловості.

Важливою перевагою Китаю є те, що Китай, на відміну від Заходу, не висуває вимоги для отримання позик – саме це підтримує боротьбу Піднебесної за ресурси у Африці. Для африканських країн співпраця з Китаєм є також привабливою, що пояснює причину розривання дипломатичних стосунків між Буркіна-Фасо, Гамбією, Сан-Томе, Принсіпі та Тайванем заради китайських інвестицій.

Росія

 

Як і Китай, Росія почала проводити форуми «Росія-Африка». Головною метою даного форуму є зближення та покращення позицій Російської Федерації на африканському континенті. Результатами Сочинського форуму, який був проведений у жовтні 2019 року стало ухвалення ряду рішень, зокрема:

1) Підписання понад 50-ти торгівельних договорів на суму понад $10 млрд. Це договори переважно про постачання військової техніки: танків, військових літаків, систем протиповітряної оборони;

2) Підписання меморандуму про взаєморозуміння та основи взаємовідносин і співпраці між РФ та Африканським союзом;

3) Погодження розміщення російської військової бази на території Судану;

4) Списання зовнішнього боргу країн Африки перед Росією на суму $20 млрд.

Варто відзначити, що це перший такого роду форум після розпаду СРСР. На відміну від Радянського Союзу, Росія не може розраховувати на великі фінансові вливання у Африку, тому в інвестиційному плані Росія не є  конкурентом Китаю чи Заходу у цьому регіоні. Саме тому російський вплив значно вужчий:

• Підтримка лівійського генерала Халіфи Хафтара з метою збереження свого геополітичного впливу у Лівії та підтримка першочергового права російських компаній на розробку перспективних покладів нафти у цій країні;
• Вплив Росії у Центральноафриканській республіці:
• основа для подальшого збільшення впливовості РФ у Демократичній Республіці Конго
• отримання контролю над родовищами золота, діамантів та нафти
• блокування РФ купівлі Китаєм активів французької компанії Arevy на уранових копальнях, де видобувають фосфати, які за якістю вважаються найкращими у Африці
• Діяльність ПВК «Вагнер» на території Мадагаскару, Лівії та ЦАР.

США

 

Для США розширення російського та китайського впливів є загрозою втрати власних політичних позицій. Підтвердження цьому є промова колишнього радника Президента США Дональда Трампа Джона Болтона, в якій останній наголошував, що інвестиційні проекти є ніщо інше як інструмент здобуття конкурентної переваги над США.

Споконвіку поширення демократичних принципів та ідей вільного ринку були засобом заохочення переходу держав на сторону США. Проте африканський регіон є досить специфічним, що ускладнює використання демократичного консенсусу для цілей США на цьому континенті. Концепція лояльної опозиції – основа для сучасної парламентської демократії, може прижитися лише у двох країнах – ПАР та Нігерія. Інші країни розцінюють опозицію як загрозу національній єдності.

Складнощами у процесі демократизації політичного режиму вдало користується Китай. За даними соціологічного опитування Afrobarometer, 63% респондентів вважають, що Китай здійснює позитивний вплив на континенті і економічна модель Китаю є значно кращою за американську.

З метою протидії зростаючих впливів Росії та Китаю на континенті, США використовує ряд засобів, зокрема:

• Просування проекту «Power Africa»
• Електрифікація 60 млн домогосподарств
• Збільшення енергетичної бази континенту на 30 тисяч МВт
• Підтримка Континентальної зони вільної торгівлі (CFTA), що надасть змогу США збільшити власний експорт
• «Закон про економічний зріст і розширення можливостей у Африці» (AGOA), що надав право безмитного експорту африканських товарів на суму $9,3 млрд.

Підсумовуючи, варто наголосити на тому, що боротьба за Африку лише починається, враховуючи, що ООН стає все більш важливим інструментом у геополітичних битвах. У африканських держав є 54 голоси – саме тому дипломати Китаю, Росії та США зроблять все, аби залучити африканські держави до своїх альянсів.

Лідери країн Індо-Тихоокеанічного регіону з 20 по 23 червня збирались в Бангкоці на 34–му саміті Асоціації держав Південно – Східної Азії (АСЕАН). Питань для обговорення було доволі достатньо, концепція переформатування Індо-Тихоокеанського регіону, економічна напруга Китай – США, яка безпосередньо стосується країн учасниць, становище економічного партнерства (The Regional Comprehensive Economic Partnership), екологічна (морська) проблема та розроблення культурної стратегії.

Розберемо детальніше різні проекції обговорення. Екологічна криза. Розпочався 34–ий саміт АСЕАН з того, що на вулиці Бангкоку вийшли представники «Greenpeace» і перед Міністерством закордонних справ провели акцію проти морського забруднення.  На самому ж саміті виробили план сталого відновлення прибережних територій  регіону до 2025 року. Це в першу чергу стосується кризових територій та екологічно чутливих морських районів які потерпають від забруднення. Лідери Асоціації держав Південно-Східної Азії прийняли Бангкокську декларацію про боротьбу з морським сміттям.  

Запроваджено:

• збереження та стале використання морських ресурсів;
• скорочення виробництва і використання пластмаси і мікропластику;
• розгортання регіональних і національних планів подолання кризи;
• скликання майбутньої зустрічі представників АСЕАН стосовно морського питання;
• встановленню партнерства між державою та приватним сектором через різні стимули та мотивації, задля подолання кризи.

Економіка. Через економічний конфлікт США – Китай, розвинуті країни АСЕАН знаходяться в стані напруження. Пояснюється це тим,  що експорт та імпорт товарів в США та Китай дає змогу країнам розвиватись, а зниження постачань до однієї з країн, може відображатись на позитивному розвитку в Індо–Тихоокеанічному регіону. Не виключення, назрівання політичних конфліктів, які в подальшому можуть призвести до дестабілізації відносин між країнами АСЕАН.

На саміті прем’єр міністр Тайланду Чан–Оча Прают у свому звернені закликав лідерів країн «АСЕАН» домогтись завершення переговорів по Регіональному економічному партнерстві (RCEP), яке було ініційоване Китаєм.  Відомо що об’єднання, яке включає 16 країн, на сьогодні було призупинене через конфлікт Китаю і Індії з приводу доступу до економічних ринків у регіоні.  Сам «RCEP» в ідеальному варіанті передбачає створення зони відкритої торгівлі, яка буде охоплювати 45%  населення світу і більшу частину ВВП. Ймовірно, що сам договір підпишуть в 2020 році, де Китай отримає найбільший вільний ринок та економічний контроль у регіоні, а також ще інтенсивніше запроваджуватиме програму «Один пояс – один шлях».

Також з  послабленням розвитку і відповідно виробництва електорніки, яке призвело до економічного застою, учасники 34–Саміту в Бангкоці, обговорювали стратегію економічної стабільності, та методам які будуть задіяні для розгортання технологічної революції. Розвиток технологій, який відбуватиметься не в супереч безпеці країнам АСЕАН та їх особистої конфіденційності. Знаючи про країни які входять в союз, можна спрогнозувати, що об’єднання в один суцільний економічний ринок в найближчому майбутньому не відбудеться. В першу чергу це залежить від рівня економічного розвитку кожної взятої країни а також ситуативних союзів, які відобразяться на відносинах між країнами регіону.

Геополітика. АСЕАН опиняється в центрі американо-китайських економічних відносин. Хоч і Китай в регіоні є найбільшим торгівельним партнером, але до суцільного сприяння і ухвалення міжнародної політики «піднебесної»  організація не наважилась і скоріше всього не наважиться.  Пояснюється це зацікавленістю США до країн Південно-Східної Азії. Нещодавно, співробітник Міністерства оборони США  Рендал Шрайвер, виступаючи на засіданні  Ділової ради «США – АСЕАН» сказав, що Індо-Тихоокеанський регіон на сьогодні є «пріоритетним полем дій для Сполучених Штатів Америки». Спершу ніж визначатись зі своїми глобальними довгостроковими стратегіями АСЕАН-у потрібно розглянути варіанти, які запропонував Китай та США щодо розвитку регіону», – говорить Шрайвер. Тому, на мою суб’єктивну думку, політична орієнтація країн буде дуалістична з короткочасними ситуативними союзами і розділена на два табори. Країни цього регіону не зможуть нехтувати умовами та союзом з  американцями, адже в сучасній міжнародній системі все вирішує співвідношення сили, яке на сьогодні не на користь Китаю порівнюючи його з США.

Отож, за 52 роки існування Асоціації держав Південно-Східної Азії  в регіоні був стримуючий фактор під егідою стабільності. По суті 34 саміт був кристалізуючим, і мав на меті розробити стратегію, яка б допомогла АСЕН вийти з фази невизначеності, в яку напередодні загнав геополітичний конфлікт США та Китаю. Але на сьогодні, коли розгортається геополітичне протистояння США та Китаю, країнам АСЕАН потрібно зайняти самостійницьку позицію та прорахувати всі відповідні ризики, які можуть спонукати до турбулентності регіону і попаданню конкретної країни під вплив однієї з наддержав. Наслідки конфронтації можуть бути дестабілізуючими і призвести до загострень відносин в середині АСЕАН. Не виключно, що конфлікт двох світових монстрів в майбутньому зможе розколоти  АСЕАН на два табори, які будуть орієнтовані на одну з двох конфронтуючих країн.

18-24 жовтня пройшов 19-й з’їзд Комуністичної партії Китаю – ключова подія в політиці держави, яка визначає нове керівництво, принципи економічного розвитку та зовнішньої політики. Під час нього відбулися 2 основні події: переобрали голову КПК Сі Цзіньпіня та затвердили план розвитку Китаю до 2050 року («план соціалістичної модернізації»), який повинен зробити державу процвітаючою і прекрасною, за допомогою екологічних та економічних реформ.

Сі прийшов до влади у 2012 році, після чого модернізація і реформи в державі прискорились, але посилилась авторитарна влада, контроль за населенням, цензура та арешти активістів. Під час свого вступного слова китайський лідер, перерахувавши здобутки держави, зазначив, що «Китай вступає в нову еру, що забезпечить головну роль в світі».  Також в стратегічному плані було закладено ідеологію «відродження нації», яка покликана модернізувати національну ідею і стати мотиваційним чинником для китайського суспільства.

На першій стадії з 2020 по 2035 рік Китай планує збільшити базу середнього класу, щоб забезпечити процвітання населення та ліквідувати бідність, а це передбачає подвоєння показника ВВП на душу населення. Тобто, китайці планують до 2021 року вийти на рівень середньо-розвинених країн, оскільки зараз вони вважають себе країною, що розвивається. А вже до 2050 року вони хочуть вийти на рівень США та розвинених країн Європи, але з альтернативною, соціалістичною моделлю розвитку. Китайське керівництво зазначало, що буде проводити реформи для лібералізації ринку, залучати  закордонних інвесторів і створювати вільні економічні зони. Ці всі дії покликані дати новий поштовх економіці та вивести Китай на якісно новий рівень.

Китай поставив за мету змінити вектор розвитку економіки – в них закриваються малоефективні та збиткові підприємства, а статистика показує, що основним елементом економічної системи стає сфера послуг. Важливим нюансом є те, що китайці почали інвестувати в новітні технології та залучати зарубіжних фахівців. Наразі Китай створює інноваційні виробництва, які випускають продукцію високої якості. Це свідчить про те, що тепер в пріоритеті не темп росту економіки, а якість цього зросту. Такі реформи повинні вирішити проблему незбалансованого розвитку, адже попит у населення росте, а економіка не встигає його задовільнити. Якщо ж це питання не буде вирішене, то в Китаї буде така ж проблема, яка була в СРСР. Їм потрібно перейти на нову модель розвитку економічної системи, або розвиватися за сценарієм країн Заходу.

Ще однією проблемою є активна урбанізація. В Китаї існує розрив між бідними та багатими, при цьому середній клас малочисельний. Значна кількість бідного населення проживає переважно в сільській місцевості, тому люди переселяються в міста в пошуках кращого життя. Хоча за останні 5 років кількість бідних значно зменшилася, проте ще декілька мільйонів осіб живуть за межею бідності. Якщо Китай планує стати державою з високим рівнем доходів, то їм потрібно подолати проблему нерівності населення.

Ці проблеми взаємопов’язані між собою, адже наразі китайське виробництво не може забезпечити населення елементарними матеріальними благами. Для здійснення «плану соціалістичної модернізації» потрібно створити економічну основу та збільшити чисельність середнього класу для подальшого розвитку. Розуміючи це, керівництву держави потрібно змінювати вектор економіки, щоб пропозиція дорівнювала попиту, що китайці й планують зробити до 2035 року.

Китай планує стати головним актором на геополітичній арені, змінивши США. Керівництво держави створює потужну та збалансовану економічну основу – це означає, що такий варіант розвитку подій цілком реальний, більше того, це лише питання часу. Тим паче, правильне планування та сильний лідер цьому сприяють. Китайці змогли раціонально визначити свої проблеми та знайти ефективні шляхи їх вирішення, що гарантує продовження здійснення реформ та успішного розвитку. Тому, «план соціалістичної модернізації» є гарним прикладом раціонального планування та аналізу проблем. Незважаючи на те, що після вирішення цих проблем виникнуть інші, на мою суб’єктивну думку, з такою системою управління Китай зможе ефективно їх вирішувати.

Автор: Роман Шевчук

Інформаційний простір Росії подекуди нагадує сюжети Орвелла в частині Міністерства Правди та поклоніння культу Старшого Брата, яке  подекуди переходить рамки розумного. В тамтешньому «експортному» середовищі продукується міф щодо зростаючого рівня економічної та політичної співпраці з країнами ЄС. Подібні тенденції підсилюються в інформаційному просторі та заповнюють більшу частину контенту, яким користуються рядові користувачі. Маніпулятивна складова полягає у конструюванні ідеї «великої Росії», яка продовжує активно розвиватись всупереч санкцій та створювати геополітичну повістку дня в регіоні. Однак, якщо копнути дещо глибше стає очевидно, що офіційні дані суттєво відрізняються від стандартних меседжів Кисельова.

В конкретному випадку мене зацікавили реальні показники зовнішньої торгівлі РФ. На сайті Міністерства економічного розвитку Російської Федерації оприлюднені цифри, які абсолютно не співпадають з тим, що продукують в медіа.

Далі простою мовою цифр. Згідно офіційних даних, піковим для торгово-економічних відносин між Росією та державами ЄС став 2013 рік. На той момент російський експорт в країни Західної Європи становив 283,4 мільярди $, а імпорт – 134,2 мільярди $. Позитивна динаміка була створена за рахунок експорту російських нафтопродуктів, частка яких становила, за оцінками різних експертів, близько 85% від загального товарообігу.

В наступні роки ситуація різко погіршилась через впровадження санкцій зі сторони ЄС та США. У 2016 році загальна цифра від російського експорту складає 130,4 мільярди $. Цей показник вдвічі менший від того, який спостерігався у 2013. Імпорт, в період чотирьох останніх років, знизився з 134,2  до 69,9 мільярдів $.

Незважаючи на це, «рупори правди» продовжують заповнювати всі ефіри на TV заявами про чергове збільшення зовнішньої торгівлі з європейцями. На жаль, результати такої політики суттєво впливають на формування суспільної думки та відображають сутність політичного режиму. А якщо говорити про об’єктивні реалії, то цілком логічно виглядає потреба в пошуку компромісів, які дозволять вивести країну з міжнародної ізоляції та нормалізувати відносини з Західними партнерами.

 

Інформація про експорт вугілля з ОРДЛО до Польщі, яку підтвердив міністр енергетики РП Кшиштоф Тхужевський, швидко стала однією з топ-новин в українському інформаційному просторі. Поява такої інформації на фоні і не без того напружених відносин Києва та Варшави може, на перший погляд, здатися чистою випадковістю, однак огляд ситуації на енергетичному ринку Польщі та безпосередня участь у цих подіях Росії, проливають значно більше світла на цю неприємну історію. А також дають підґрунтя для роздумів щодо майбутньої участі Росії у вибудовуванні відносин між Україною та Республікою Польща.

Останній звіт про споживання вугілля польськими домогосподарствами дає досить цікаву статистику для роздумів. Відповідно до результатів опитування, проведеного Kantar TNS у вересні 2017 року, 31% домогосподарств Польщі використовують вугілля для обігріву власних будинків, в яких фактично проживає одна третя населення Польщі (близько 37% громадян). При цьому середньомісячні витрати цих домогосподарств становлять 2534 зл., тобто понад 11% від їх доходів.
Згідно методології ЄС, 31% (фактично 1,5 млн.) домогосподарств, які використовують вугілля для обігріву власних будинків, знаходяться за межею так званої «енергетичної бідності», оскільки витрачають понад 10% доходів на опалення. При цьому кількість домогосподарств, які потраплять до цієї категорії за результатами наступного сезону, згідно прогнозів аналітиків, зросте ще на 10%.

Ще цікавіші цифри зустрічаємо в інформаційних звітах Торгівельної палати польських дилерів вугілля. Палата інформує, що станом на вересень 2017 року неспроможна забезпечити всіх потреб польського ринку, а ціна вугілля в порівняні з минулим сезоном уже зросла на 25%, і тенденція до її зростання зберігається.

Головна причина такої ситуації, на думку польських аналітиків, криється у недостатніх об’ємах видобування власного вугілля. У звіті зазначається, що зменшення власного видобутку було спричинене спадом інтересу інвесторів до гірничо-видобувної галузі у 2013-16 роках. Натомість, зміни які відбулися на світовому енергетичному ринку впродовж останніх двох років призвели до значного зростання цін (близько 100 %), що і спровокувало дефіцит на внутрішньому ринку Польщі. Палата очікує, що ціна на вугілля зростатиме, а дефіцит внутрішнього ринку буде покрито за рахунок експорту.  

Наведена вище інформація свідчить про кілька важливих тенденцій, на які варто звертати увагу Україні.

По-перше, польський енергетичний ринок перебуває у пошуках джерел ліквідації дефіциту, і варто очікувати, що одним із таких джерел може бути антрацит з ОРДЛО. Україна повинна налагодити тісний контакт з польською стороною задля того, щоб вугілля з окупованих територій не потрапляло ані на ринок Польщі, ані інших країн ЄС.

По-друге, міфи про те, що Україна зможе експортувати дешеве польське вугілля не мають жодного підґрунтя. Тому єдиний вихід у ситуації, яка складається – налагоджувати співпрацю з Польщею для пошуку спільних каналів експорту. З одного боку, це дозволить нам вирішити власні енергетичні проблеми, а з іншого – не допустити на польський ринок вугілля з ОРДЛО.  

По-третє, Росія намагатиметься використати існуючу ситуацію на енергетичних ринках ЄС, та легалізувати вугілля з ОРЛДО. А це означає, що Україна має проводити жорстку зовнішню політику задля захисту власних інтересів, і адекватно реагувати на нові загрози.