Зустріч міністрів оборони сорока світових держав набула величезного стратегічного та медійного значення в контексті визнання формату загрози з боку Кремля в питанні глобальної безпеки. Заяви найвищих посадових осіб США та Великої Британії до цієї зустрічі та сам безперецедентний факт таких переговорів – це ключовий перелом в плані надання військово-технічної допомоги Україні й зміни політичного вектора оцінки ситуації країнами Заходу, які можна виокремити в ряд конкретних меседжів – «режим Путіна потрібно усунути від влади в Росії» та, що головне для нас, «Україна отримає всю необхідну допомогу для ПЕРЕМОГИ у цій війні». Зустрічі у форматі міністрів оборони визначених держав (з можливим розширенням переліку учасників) відбуватимуться на регулярній основі (щомісячно) до завершення цієї війни.

Важливим фактором є симбіоз ряду факторів «за результатами», які можна виділити в декілька принципових речей:

• Попри складну внутрішньополітичну ситуацію у Франції Париж все-таки перейшов до конкретних дій, передавши Україні важке озброєння – САУ «Caesar». Так, це лише перший, але дуже значний крок в напрямку зміни зовнішньополітичного вектору, де Росія – стратегічний союзник. Безперечно, понад 40% підтримки тієї ж Ле Пен на президентських виборах – це негативний сигнал та підтвердження того, що парламентські вибори будуть проходи у вкрай важкій ситуації й, вірогідно, позиції президента будуть послаблені. Макрону доведеться проводити складні коаліційні перемовини та, ймовірно, формувати новий союз з лівими, які доволі скептично ставляться до ідеї розширення ЄС. В будь якому випадку, формат сприйняття російської агресії в французькому суспільстві радикально змінився, що стимулюватиме тамтешні еліти до конкретних кроків, які будуть вигідні для України.
• Цинічна позиція Німеччина похитнула політичну вагу Берліна на рівні ЄС, що йде в розріз з їх політико-економічними інтересами. Тактична помилка Німеччини – надія на швидку перемогу Путіна у цій війні. Ця тактична помилка стала наслідком стратегічної політики Німеччини останніх десятиріч та намагання послабити позиції США в Європі й розподілити потенційно нові сфери впливу з Москвою та КНР. Однак всі намагання створити потужний альянс з Росією виявилися безперспективними по ряду факторів – економічна слабкість РФ у порівнянні зі США та ірраціональний акцент Москви на силовий фактор у боротьбі за сферу «своїх геополітичних інтересів» в Європі. Німеччина послабила свої позиції на рівні держав ЄС, які в більшості своїй виявилися не готовими до сприйняття російських методів real politic. До того, Велика Британія кардинально змінила підходи до свого регіонального статусу та почала активно впливати на політично близькі до себе держави ЄС – Нідерланди, Данію та Швецію, що в сукупності зі збільшенням підтримки офіційного Києва з боку Польщі, Литви, Латвії, Естонії, Чехії, Словаччини, Болгарії та ряду інших членів утворення суттєво вплинуло на зміну загальної парадигми європейської політики.

На цьому фоні Бундестаг прийняв надзвичайно важливе рішення – законопроєкт про прискорення передачі важкого озброєння Україні під назвою «Захист миру та свободи в Європі – всебічна підтримка України», який підтримали 84% парламентарів. Фізичний вимір німецького озброєння точно не матиме значної військової ваги, адже збройні сили Німеччини станом на зараз знаходяться у критичному стані, але цей крок має важливе політичне значення. Свідчення цьому – реакція ексочільника Кремля Дмитра Медведєва, який охрестив німецьку владу «нацистською» та пригрозив Берліну «наслідками». Для України нехай навіть і дуже квола, але зміна позиції Німеччини та Франції щодо російсько-української війни має велике значення для консолідації антиросійської коаліції та подальших перспектив європейської та євроатлантичної інтеграції.

• ЄС скасував на рік усі імпортні мита та квоти на українські товари, що дозволить працюючій частині українських виробників отримати життєво важливі надходження й розширити існуючі торговельні зв’язки. В короткостроковій перспективі це важливіше, ніж яскраві декларації про наш європейський шлях. По факту – мова йде про перший реальний крок ЄС в напрямку реальної інтеграції України до складу Союзу.
• Питання повного ембарго російського газу та нафти отримала своє продовження через реальне скорочення поставок зі сторони тієї ж Німеччини. Звичайно, політичні заяви – це ще не реальні кроки, але одне зрозуміло точно – частка російських енергоресурсів на світових ринках дуже суттєво зменшиться в короткостроковій перспективі, що неодмінно призведе до послаблення регіональних амбіцій Москви в ситуації довгостроковій.
• Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг заявив, що російська військова агресія може затягнутись на місяці або роки, але Альянс буде підтримувати Україну до перемоги. Безперечно, ми зацікавлені у тому, щоб військова фаза конфлікту була обмеженою у часі, але основна суть такого меседжу полягає дещо в іншому – це свідчення того, що колективний Захід готовий грати в довгу й Україна повинна стати стратегічним безпековим форпостом Східної Європи у післявоєнний час.
• Очільник Білого дому Джо Байден попросив підтримати свій законопроєкт про надання Україні пакету допомоги на 33 мільярди доларів, який включатиме військову складову (20,5 млрд) та економічну – 12,5 млрд. Це історичний крок за своїм масштабом та суттю, який демонструє, що Україна довела свою національну спроможність до захисту власного суверенітету та починає отримувати справедливу підтримку.  

Зустріч міністрів оборони сорока світових держав набула величезного стратегічного та медійного значення в контексті визнання формату загрози з боку Кремля в питанні глобальної безпеки. Заяви найвищих посадових осіб США та Великої Британії до цієї зустрічі та сам безперецедентний факт таких переговорів – це ключовий перелом в плані надання військово-технічної допомоги Україні й зміни політичного вектора оцінки ситуації країнами Заходу, які можна виокремити в ряд конкретних меседжів – «режим Путіна потрібно усунути від влади в Росії» та, що головне для нас, «Україна отримає всю необхідну допомогу для ПЕРЕМОГИ у цій війні». Зустрічі у форматі міністрів оборони визначених держав (з можливим розширенням переліку учасників) відбуватимуться на регулярній основі (щомісячно) до завершення цієї війни.

Важливим фактором є симбіоз ряду факторів «за результатами», які можна виділити в декілька принципових речей:

• Попри складну внутрішньополітичну ситуацію у Франції Париж все-таки перейшов до конкретних дій, передавши Україні важке озброєння – САУ «Caesar». Так, це лише перший, але дуже значний крок в напрямку зміни зовнішньополітичного вектору, де Росія – стратегічний союзник. Безперечно, понад 40% підтримки тієї ж Ле Пен на президентських виборах – це негативний сигнал та підтвердження того, що парламентські вибори будуть проходи у вкрай важкій ситуації й, вірогідно, позиції президента будуть послаблені. Макрону доведеться проводити складні коаліційні перемовини та, ймовірно, формувати новий союз з лівими, які доволі скептично ставляться до ідеї розширення ЄС. В будь якому випадку, формат сприйняття російської агресії в французькому суспільстві радикально змінився, що стимулюватиме тамтешні еліти до конкретних кроків, які будуть вигідні для України.
• Цинічна позиція Німеччина похитнула політичну вагу Берліна на рівні ЄС, що йде в розріз з їх політико-економічними інтересами. Тактична помилка Німеччини – надія на швидку перемогу Путіна у цій війні. Ця тактична помилка стала наслідком стратегічної політики Німеччини останніх десятиріч та намагання послабити позиції США в Європі й розподілити потенційно нові сфери впливу з Москвою та КНР. Однак всі намагання створити потужний альянс з Росією виявилися безперспективними по ряду факторів – економічна слабкість РФ у порівнянні зі США та ірраціональний акцент Москви на силовий фактор у боротьбі за сферу «своїх геополітичних інтересів» в Європі. Німеччина послабила свої позиції на рівні держав ЄС, які в більшості своїй виявилися не готовими до сприйняття російських методів real politic. До того, Велика Британія кардинально змінила підходи до свого регіонального статусу та почала активно впливати на політично близькі до себе держави ЄС – Нідерланди, Данію та Швецію, що в сукупності зі збільшенням підтримки офіційного Києва з боку Польщі, Литви, Латвії, Естонії, Чехії, Словаччини, Болгарії та ряду інших членів утворення суттєво вплинуло на зміну загальної парадигми європейської політики.

На цьому фоні Бундестаг прийняв надзвичайно важливе рішення – законопроєкт про прискорення передачі важкого озброєння Україні під назвою «Захист миру та свободи в Європі – всебічна підтримка України», який підтримали 84% парламентарів. Фізичний вимір німецького озброєння точно не матиме значної військової ваги, адже збройні сили Німеччини станом на зараз знаходяться у критичному стані, але цей крок має важливе політичне значення. Свідчення цьому – реакція ексочільника Кремля Дмитра Медведєва, який охрестив німецьку владу «нацистською» та пригрозив Берліну «наслідками». Для України нехай навіть і дуже квола, але зміна позиції Німеччини та Франції щодо російсько-української війни має велике значення для консолідації антиросійської коаліції та подальших перспектив європейської та євроатлантичної інтеграції.

• ЄС скасував на рік усі імпортні мита та квоти на українські товари, що дозволить працюючій частині українських виробників отримати життєво важливі надходження й розширити існуючі торговельні зв’язки. В короткостроковій перспективі це важливіше, ніж яскраві декларації про наш європейський шлях. По факту – мова йде про перший реальний крок ЄС в напрямку реальної інтеграції України до складу Союзу.
• Питання повного ембарго російського газу та нафти отримала своє продовження через реальне скорочення поставок зі сторони тієї ж Німеччини. Звичайно, політичні заяви – це ще не реальні кроки, але одне зрозуміло точно – частка російських енергоресурсів на світових ринках дуже суттєво зменшиться в короткостроковій перспективі, що неодмінно призведе до послаблення регіональних амбіцій Москви в ситуації довгостроковій.
• Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг заявив, що російська військова агресія може затягнутись на місяці або роки, але Альянс буде підтримувати Україну до перемоги. Безперечно, ми зацікавлені у тому, щоб військова фаза конфлікту була обмеженою у часі, але основна суть такого меседжу полягає дещо в іншому – це свідчення того, що колективний Захід готовий грати в довгу й Україна повинна стати стратегічним безпековим форпостом Східної Європи у післявоєнний час.
• Очільник Білого дому Джо Байден попросив підтримати свій законопроєкт про надання Україні пакету допомоги на 33 мільярди доларів, який включатиме військову складову (20,5 млрд) та економічну – 12,5 млрд. Це історичний крок за своїм масштабом та суттю, який демонструє, що Україна довела свою національну спроможність до захисту власного суверенітету та починає отримувати справедливу підтримку.