Протягом останніх кількох років зросли припущення, що Пекін прискорює плани вторгнення в Тайвань. Хоча немає сумнівів у тому, що Пекін прагне одного дня повністю приєднати Тайвань до Китайської Народної Республіки. Залишається питання щодо термінів і методів, які Китай може використати для досягнення цієї мети.

 Опираючись на статтю від Джуд Бланшетт і Джерарда ДіПіппо для CSIS BRIEFS, спробуємо розібрати основні дії такого нападу та його наслідки.

Якщо розглядати більш цілісно, ​​то наслідки нападу на Тайвань будуть похмурими для Пекіна, навіть якщо китайські сили «успішно» захоплять острів. Китай, ймовірно, буде дипломатично та економічно ізольований від ключових розвинутих економік, і китайському лідеру Сі Цзіньпіну доведеться ходити по тонкому лезу, щоб уникнути жахливих наслідків для Китаю та Комуністичної партії Китаю в цілому.

Відповідно, аналіз допоможе прояснити, що може бути поставлено на карту для світу, і підтверджує важливість стримування Пекіна від планування такого нападу на Тайвань.

Є кілька причин, чому Пекін може розпочати військову кампанію проти Тайваню:

1. Давні прагнення до територіальної та національної ідентичності;
2. Особисті амбіції та почуття спадщини Сі;
3. Подолання передбачуваної загрози власній безпеці, що виникає внаслідок поглиблення співпраці США та Тайваню в галузі оборони;
4. Відповідь на передбачувані провокації з боку Тайваню, зокрема офіційне проголошення де-юре постійної незалежності від КНР.

Для аналізу, розіб’ємо можливий наступ Китаю на 3 фази:

1 фаза – період підготовки та нападу;

2 фаза – період безпосереднього конфлікту;

3 фаза – період після успішного вторгнення КНР (як житиме після цього світ і сам Китай).

ПЕРШИЙ ЕТАП: ПІДГОТОВКА ТА НАПАД КИТАЮ НА ТАЙВАНЬ

Підготовка Пекіна до нападу на Тайвань, швидше за все, попередить іноземні уряди та інвесторів про конфлікт, що насувається, але сигнали будуть не зовсім чіткими. Ці дії включатимуть заходи з мобілізації їх сил, ізоляції економіки та фінансової системи, підготовки населення та підготовки дипломатичного простору до конфлікту, який китайські лідери можуть припустити, що призведе до величезних витрат для комуністичної партії Китаю. Хоч Пекін й намагатиметься приховати свої наміри, але в деяких сценаріях необхідні військові, економічні та політичні приготування, які будуть, принаймні частково, помітні для міжнародної спільноти.

В такому випадку, Сполучені Штати попередили б про військові наміри Китаю, сподіваючись згуртувати союзників і стримати Пекін. Ефективність таких попереджень залежатиме від сили керівництва США, стану дипломатичних відносин Вашингтона з третіми країнами та довіри до американської розвідки. Пекін, ймовірно, продовжить атаку таким чином, щоб затьмарити або звести нанівець спроби США покласти провину на Китай, наприклад, стверджуючи, що Тайвань спровокував Пекін, перетнувши червону лінію, або навіть, що військові Тайваню атакували китайську територію.

Деякі союзники США вже на цьому етапі приєдналися б до Вашингтона. Такими союзниками були б: Австралія, Японія та Сполучене Королівство, які координуватимуть заходи по стримуванню КНР. Однак, навіть серед союзників планка для припущення, що напад на Тайвань є неминучим, буде високою. Таким чином, інтенсивність відповіді союзників значною мірою залежатиме від довіри до розвідки США, потужності заяв і дій уряду США та власних демонстрацій Тайваню того, що він сприйняв загрозу серйозно.

Інші уряди реагували б повільно на дії Пекіну, думаючи, що це не на довго, як було у випадку з вторгненням росії в Україну.

ДРУГИЙ ЕТАП: ПЕРІОД КОНФЛІКТУ

Ціна Китаю тут буде надто високою, так як конфлікт навколо Тайваню зруйнує світову економіку. Щойно почнуться військові дії – буде відчутний негативний економічний вплив. Комерційне судноплавство через зону бойових дій і прилеглі порти впаде, ланцюги постачання багатьох товарів заблокуються, а на фінансових ринках виникне потенційна паніка, яка буде навіть більша, ніж під час глобальної фінансової кризи 2008 року. Пекін, ймовірно, запровадить надзвичайні економічні заходи: ще більш жорсткий контроль над капіталом, продаж китайських активів за кордоном, накопичення екстрених запасів важливого ресурсу, призупинення важливого (!) експорту, обмеження поїздок закордон.

В свою чергу, з боку Тайваню, початковий опір тайванської армії змусить Китай вжити руйнівних заходів щодо економіки для захисту своїх військових дій у східних провінціях і населених пунктах від повітряних/ракетних атак з боку Тайваню або сил США.

ЕТАП ТРЕТІЙ: СВІТ ТА КИТАЙ ПІСЛЯ НАПАДУ

Навіть якби НВАК вдалося захопити й утримати Тайвань, Пекін все одно зіткнувся б з величезними економічними, дипломатичними та політичними проблемами. Єдиним вірогідним шляхом до пом’якшення цих викликів було б, щоб військові операції, Китаю в Тайвані були швидкими і «чистими».

Китай займе новий, але значно пошкоджений та ізольований «спеціальний адміністративний регіон», який зіткнеться з серйозним економічним спадом і буде дорогим для підпорядкування, охорони та відновлення. Китайські військові будуть боротися з непокірним населенням, навіть якщо місцевий опір не буде тривалим. Витрати на реконструкцію будуть високими та поглинуть значну частину фіскального потенціалу Тайваню, що залишився.

Навіть попри те, якщо військові сили США зазнають поразки, у Вашингтоні, Токіо та деяких європейських столицях практично не було б політичного апетиту відновити нормальні економічні відносини з войовничим Китаєм. Постраждали б обидві сторони, але Китай відчує це набагато сильніше.

Анексія Тайваню, швидше за все, дасть Сі Цзіньпіну, на початку, схвалення від громадськості Китаю, але зростаючі витрати на «розбудову держави» підірвуть загальну внутрішню довіру до КПК. Органи пропаганди намагатимуться стримати критику вторгнення, але близькість конфлікту ускладнить приховати ймовірні військові втрати. Такі зусилля були б ще більше підірвані, знаючи скільки громадян Китаю проживає поза КНР в інших державах, котрі мають необмежений доступ до інформації про перебіг і наслідки вторгнення.  В додаток, Пекін буде змушеним застосувати терор і репресії, щоб приборкати народний супротив на території Тайвані, і повідомлення про такі звірства неминуче просочуватимуться по всьому світу.

Тобто, можна зробити висновки, що таке різке і ризиковане рішення Китаю, як напад на Тайвань, матиме серйозні наслідки, що є доволі очевидним, але масштаби наслідків можна описувати довго. Всі можливі варіанти розвитку подій закінчуються економічним упадком, інвестиційною блокадою та втратою великої кількості ресурсів на утримання нової територіальної одиниці Китаю.

Протягом останніх кількох років зросли припущення, що Пекін прискорює плани вторгнення в Тайвань. Хоча немає сумнівів у тому, що Пекін прагне одного дня повністю приєднати Тайвань до Китайської Народної Республіки. Залишається питання щодо термінів і методів, які Китай може використати для досягнення цієї мети.

 Опираючись на статтю від Джуд Бланшетт і Джерарда ДіПіппо для CSIS BRIEFS, спробуємо розібрати основні дії такого нападу та його наслідки.

Якщо розглядати більш цілісно, ​​то наслідки нападу на Тайвань будуть похмурими для Пекіна, навіть якщо китайські сили «успішно» захоплять острів. Китай, ймовірно, буде дипломатично та економічно ізольований від ключових розвинутих економік, і китайському лідеру Сі Цзіньпіну доведеться ходити по тонкому лезу, щоб уникнути жахливих наслідків для Китаю та Комуністичної партії Китаю в цілому.

Відповідно, аналіз допоможе прояснити, що може бути поставлено на карту для світу, і підтверджує важливість стримування Пекіна від планування такого нападу на Тайвань.

Є кілька причин, чому Пекін може розпочати військову кампанію проти Тайваню:

1. Давні прагнення до територіальної та національної ідентичності;
2. Особисті амбіції та почуття спадщини Сі;
3. Подолання передбачуваної загрози власній безпеці, що виникає внаслідок поглиблення співпраці США та Тайваню в галузі оборони;
4. Відповідь на передбачувані провокації з боку Тайваню, зокрема офіційне проголошення де-юре постійної незалежності від КНР.

Для аналізу, розіб’ємо можливий наступ Китаю на 3 фази:

1 фаза – період підготовки та нападу;

2 фаза – період безпосереднього конфлікту;

3 фаза – період після успішного вторгнення КНР (як житиме після цього світ і сам Китай).

ПЕРШИЙ ЕТАП: ПІДГОТОВКА ТА НАПАД КИТАЮ НА ТАЙВАНЬ

Підготовка Пекіна до нападу на Тайвань, швидше за все, попередить іноземні уряди та інвесторів про конфлікт, що насувається, але сигнали будуть не зовсім чіткими. Ці дії включатимуть заходи з мобілізації їх сил, ізоляції економіки та фінансової системи, підготовки населення та підготовки дипломатичного простору до конфлікту, який китайські лідери можуть припустити, що призведе до величезних витрат для комуністичної партії Китаю. Хоч Пекін й намагатиметься приховати свої наміри, але в деяких сценаріях необхідні військові, економічні та політичні приготування, які будуть, принаймні частково, помітні для міжнародної спільноти.

В такому випадку, Сполучені Штати попередили б про військові наміри Китаю, сподіваючись згуртувати союзників і стримати Пекін. Ефективність таких попереджень залежатиме від сили керівництва США, стану дипломатичних відносин Вашингтона з третіми країнами та довіри до американської розвідки. Пекін, ймовірно, продовжить атаку таким чином, щоб затьмарити або звести нанівець спроби США покласти провину на Китай, наприклад, стверджуючи, що Тайвань спровокував Пекін, перетнувши червону лінію, або навіть, що військові Тайваню атакували китайську територію.

Деякі союзники США вже на цьому етапі приєдналися б до Вашингтона. Такими союзниками були б: Австралія, Японія та Сполучене Королівство, які координуватимуть заходи по стримуванню КНР. Однак, навіть серед союзників планка для припущення, що напад на Тайвань є неминучим, буде високою. Таким чином, інтенсивність відповіді союзників значною мірою залежатиме від довіри до розвідки США, потужності заяв і дій уряду США та власних демонстрацій Тайваню того, що він сприйняв загрозу серйозно.

Інші уряди реагували б повільно на дії Пекіну, думаючи, що це не на довго, як було у випадку з вторгненням росії в Україну.

ДРУГИЙ ЕТАП: ПЕРІОД КОНФЛІКТУ

Ціна Китаю тут буде надто високою, так як конфлікт навколо Тайваню зруйнує світову економіку. Щойно почнуться військові дії – буде відчутний негативний економічний вплив. Комерційне судноплавство через зону бойових дій і прилеглі порти впаде, ланцюги постачання багатьох товарів заблокуються, а на фінансових ринках виникне потенційна паніка, яка буде навіть більша, ніж під час глобальної фінансової кризи 2008 року. Пекін, ймовірно, запровадить надзвичайні економічні заходи: ще більш жорсткий контроль над капіталом, продаж китайських активів за кордоном, накопичення екстрених запасів важливого ресурсу, призупинення важливого (!) експорту, обмеження поїздок закордон.

В свою чергу, з боку Тайваню, початковий опір тайванської армії змусить Китай вжити руйнівних заходів щодо економіки для захисту своїх військових дій у східних провінціях і населених пунктах від повітряних/ракетних атак з боку Тайваню або сил США.

ЕТАП ТРЕТІЙ: СВІТ ТА КИТАЙ ПІСЛЯ НАПАДУ

Навіть якби НВАК вдалося захопити й утримати Тайвань, Пекін все одно зіткнувся б з величезними економічними, дипломатичними та політичними проблемами. Єдиним вірогідним шляхом до пом’якшення цих викликів було б, щоб військові операції, Китаю в Тайвані були швидкими і «чистими».

Китай займе новий, але значно пошкоджений та ізольований «спеціальний адміністративний регіон», який зіткнеться з серйозним економічним спадом і буде дорогим для підпорядкування, охорони та відновлення. Китайські військові будуть боротися з непокірним населенням, навіть якщо місцевий опір не буде тривалим. Витрати на реконструкцію будуть високими та поглинуть значну частину фіскального потенціалу Тайваню, що залишився.

Навіть попри те, якщо військові сили США зазнають поразки, у Вашингтоні, Токіо та деяких європейських столицях практично не було б політичного апетиту відновити нормальні економічні відносини з войовничим Китаєм. Постраждали б обидві сторони, але Китай відчує це набагато сильніше.

Анексія Тайваню, швидше за все, дасть Сі Цзіньпіну, на початку, схвалення від громадськості Китаю, але зростаючі витрати на «розбудову держави» підірвуть загальну внутрішню довіру до КПК. Органи пропаганди намагатимуться стримати критику вторгнення, але близькість конфлікту ускладнить приховати ймовірні військові втрати. Такі зусилля були б ще більше підірвані, знаючи скільки громадян Китаю проживає поза КНР в інших державах, котрі мають необмежений доступ до інформації про перебіг і наслідки вторгнення.  В додаток, Пекін буде змушеним застосувати терор і репресії, щоб приборкати народний супротив на території Тайвані, і повідомлення про такі звірства неминуче просочуватимуться по всьому світу.

Тобто, можна зробити висновки, що таке різке і ризиковане рішення Китаю, як напад на Тайвань, матиме серйозні наслідки, що є доволі очевидним, але масштаби наслідків можна описувати довго. Всі можливі варіанти розвитку подій закінчуються економічним упадком, інвестиційною блокадою та втратою великої кількості ресурсів на утримання нової територіальної одиниці Китаю.