Прогнози щодо КНР на 2023 рік

111переглядів

Економіка

ВВП. Наразі ВВП Китаю становить 18.321 трлн доларів США і, як очікується, досягне 19.243 трлн у 2023 році, згідно з «World Economic Outlook Database» від МВФ.

За прогнозами Світового банку, після уповільнення до 2.7% у 2022 році, зростання ВВП Китаю підніметься до 4.3% у 2023. Суттєве підвищення пов’язане передусім із послабленням антиковідної політики та поступовим відкриттям економіки. З іншого боку, збільшення кількості випадків інфікування може призвести до добровільного уникнення людьми персональних зустрічей, що зумовлюватиме подальше падіння споживчого попиту. Крім того, фізична відсутність працівників може спричинити послаблення сфер виробництва та логістики. Згадана тенденція особливо актуальна для першого кварталу 2023 року, оскільки надалі ринок поступово адаптуватиметься до впливу Covid-19.

Завдяки зростанню економіки прогнозується, що зростатимуть і темпи подолання бідності, хоча досягнення рівня доковідних років малоймовірне. Очікується, що 26 мільйонів людей вийдуть за межу бідності у 2023 році (порівняно з 15 мільйонами у 2022 році).

Trading Economics прогнозує зростання ВВП на 4.5% до кінця 2023 року. Аналітики також очікують збільшення темпів зростання до 1.6% до кінця першого кварталу (порівняно з поточним показником у 0%). Крім того, за оцінками, він становитиме близько 1.3% та 1.2% у 2024 та 2025 роках відповідно. І наостанок, МВФ прогнозує зростання ВВП на рівні 4.4%.

Рівень інфляції. Згідно з глобальними макромоделями Trading Economics, на кінець першого кварталу очікується інфляція на рівні 2.5%. Звіт же МВФ, опублікований у жовтні 2022 року, прогнозує 2.2% у 2023.

Низька інфляція споживчих цін (що перебувала на рівні нижче 3% протягом 2022 року) демонструє обмеженість впливу світових енергетичних цін на економіку КНР; дана ситуація виникає внаслідок регулювання витрат на енергоносії та укладання контрактів із підприємствами за фіксованими цінами. Крім того, Китай уникає наслідків коливань світових цін на зерно, оскільки країні вдалося досягти незалежності у продовольчій сфері.

Баланс поточного рахунку. За даними Світового банку, на фоні рецесії глобальної економіки зовнішній попит на китайські товари та послуги, ймовірно, знизиться, що призведе до скорочення поточного рахунку до 1.5% від ВВП. Ба більше, внаслідок стрімкого «відкриття» країни після Covid-19 очікується розширення дефіциту торгівлі послугами. МВФ робить ідентичний прогноз стосовно поточного балансу, який вірогідно становитиме 279.29 млрд доларів США. Trading Economics також очікує негативну тенденцію із коливанням на рівні 1.2% ВВП.

Рівень безробіття. МВФ прогнозує рівень безробіття у 4.1% – незначне зниження з 4.2% у 2022 році. Однак Світовий банк концентрується на новому виклику, пов’язаному зі зростанням безробіття серед молоді. Дійсно, цифри швидко зростали протягом років пандемії, досягнувши піку в майже 20% у липні 2022 року. Непропорційні вікові показники безробіття є проявом структурної проблеми, оскільки випускники коледжів стикаються із невідповідністю навичок і чинного попиту. Труднощі виникають як через недовіру до молодих працівників з боку роботодавців, так і внаслідок незадовільної якості освіти в закладах із низьким рейтингом, де бракує належного фінансування та викладацьких кадрів. Уряд переживає труднощі зі створенням робочих місць, передусім у секторі послуг, а вживані політичні заходи орієнтовані здебільшого на короткострокову перспективу. Однак, необхідний пошук структурного рішення (наприклад, посилення мобільності на ринку праці, боротьба з інформаційною асиметрією, підвищення якості навчальних закладів тощо) задля уникнення майбутніх проблем.

Нові ризики та виклики

Китайська економіка зіткнеться із численними проблемами, в першу чергу, через потенційні спалахи Covid-19 у майбутньому. Дійсно, високий рівень інфікування та можливість поновлення карантинних обмежень зумовлюють ситуацію високої невизначеності, що перешкоджає відновленню приватного інвестування та порушує торговельні потоки.

Іншою загрозою є кліматична катастрофа. Збільшення викидів CO₂та зміна погодних умов призводять до виникнення надзвичайно високих температур і зумовлюють численні повені, спричиняючи суттєві економічні втрати. Використання відновлюваних джерел енергії уповільнить процес зміни клімату та гарантує сталий розвиток, однак низьковуглецевий перехід вимагатиме надійного постачання, а також призведе до трансформації всієї структури закупівель, оскільки потребуватиме специфічної сировини (наприклад, за даними Міжнародного енергетичного агентства, нестача літію може призвести до 150-тисячного розриву між попитом і видобувними потужностями станом на 2030 рік).

Крім того, високий рівень глобальної інфляції, що може збільшитись у будь-який момент внаслідок торговельних «перебоїв» через війну Росії проти України, спонукає фінансові установи до загострення монетарної політики. Таким чином, глобальні фінансові умови можуть виявитись більш жорсткими, аніж спрогнозовано, що призведе до виникнення численних проблем для економіки КНР.

Крім того, експерти побоюються наслідків напруги на ринку нерухомості, оскільки зниження цін на житло негативно вплине на домогосподарства, призводячи до скорочення їх витрат. Хоча збільшення власності на майно є однією з основних задач китайської влади, важливо при цьому уникнути виникнення «бульбашок». Місцеві органи влади також постраждають від невизначеності в секторі нерухомості, оскільки вони надалі покладатимуться на продаж прав землекористування як на основне джерело бюджетних надходжень.

І наостанок, посилення геополітичних конфліктів та зростаюча фрагментація світу створюватимуть низку проблем, як-от критичні обмеження імпорту та перебої в ланцюгах постачання, ставлячи під загрозу позицію Китаю на глобальних ринках.

Внутрішні справи

Курс внутрішньої політики в Китаї регулюється насамперед так званими «п’ятирічними планами», які встановлюють загальні рамки розвитку на відповідні періоди. Це свідчить про те, що політика КНР є доволі жорсткою та орієнтованою на довгострокову перспективу.

Однак, ми стали свідками несподіваного повороту: на початку грудня 2022 року режим оголосив про відхід від стратегії «нульового Ковіду», що до цього характеризувалася державними ЗМІ як однозначно успішна. Експерти стверджують, що різка зміна не є суто наслідком антиковідних протестів, але й високої альтернативної вартості політики (близько 2.2% ВВП); дана проблема є надзвичайно актуальною в умовах посилення конкуренції між Китаєм та США. Крім того, країна зіткнулася з уповільненням темпів зростання експорту та сектору нерухомості, що змусило владу поставити під сумнів обраний курс. Загалом, можна зробити кілька прогнозів щодо внутрішньої ситуації в Китаї на 2023 рік.

Велика кількість летальних випадків, пов’язаних з Covid

Протягом усієї кризи коронавірусу КНР була зосереджена на запобіганні поширенню інфекції, замість реформування та адаптації системи охорони здоров’я, що призвело до суттєвої нестачі медичних установ та обладнання. За різними прогнозами, кількість смертей від Covid-19 може досягнути від 0.05% до 0.1% населення. Люди похилого віку є найбільш вразливою категорією, тож теоретично поширення вакцин серед групи 65+ значно зменшить показники смертності.

Проте розробка єдиної стратегії – справа нелегка, оскільки більшість ковідних прогнозів ґрунтувались на даних Гонконгу (адже регіон зіткнувся з подібною проблемою на початку 2023). Однак ситуація на материку суттєво відрізняється, передусім через брак медичних закладів у сільській місцевості. Додатковий виклик пов’язаний із масовим переміщенням робочої сили, оскільки вперше за три роки велика кількість заробітчан повертались додому під час Весняного фестивалю. Таким чином, 2023 рік однозначно принесе численні виклики для системи охорони здоров’я КНР.

Збільшення числа дрібних/локальних протестів

Після розгону на площі Тяньаньмень люди в Китаї вкрай обережні в питанні організації масових протестів (попри регулярне проведення локальних страйків). З 1989 року апарат КПК був доволі «ефективним» у придушенні альтернативних точок зору. Дійсно, ті, хто виступав проти режиму під час демонстрацій 2022 року, зазнали суворих покарань. Однак більшості, що вимагала припинення антиковідних заходів, вдалося уникнути затримання. Щобільше, протести виявилися успішними в очах громадськості, оскільки першочергова мета, а саме вихід з політики «нульового ковіду», була досягнута. Як наслідок, люди імовірно ставатимуть більш наполегливими, особливо в питаннях, пов’язаних з місцевими справами. Проте громадяни, які критикуватимуть центральну владу, і надалі будуть піддаватися переслідуванням. До того ж, очікується продовження репресивних кампаній у регіонах, населених національними меншинами (таких як Сіньцзян, Тибет і Внутрішня Монголія).

Зростання ролі Metaverse у створенні цінності

Сприйняття громадськістю метапростору як частини індустрії розваг, імовірно, зазнаватиме змін, оскільки дана технологія відкриватиме безліч унікальних можливостей. За прогнозами Deloitte, у 2023 році її потенціал буде видимим у кількох сферах: окрім збільшення якості досвіду користувачів за рахунок появи нових додатків та цифрових просторів, розвиток Metaverse сприятиме підвищенню продуктивності в певних галузях «реального життя», як-от виробництві й освіті, а також уможливлюватиме створення багатства за допомогою віртуальних товарів та валют. Крім того, очікується, що досягнення успіху в матеріальному світі шляхом ведення активної діяльності у віртуальних спільнотах стане цілком реальним.

Закордонні справи

20-й З’їзд комуністичної партії ознаменував зміни у зовнішній політиці КНР, оскільки у робочий звіт Сі проголосив відмову від концепції «миру і розвитку» Дена, проголосивши натомість обрання більш жорсткого підходу. В цілому, у 2023 році Китай буде вимушений діяти у непростому міжнародному середовищі, що характеризуватиметься політичними, економічними та енергетичними викликами. Як і у внутрішніх справах, варто відзначити низку тенденцій у сфері зовнішньої політики.

Подальше зростання напруженості між Пекіном і Вашингтоном

США та Китай зберігали дух конкуренції з моменту отримання останнім статусу «глобального гравця» в результаті стрімкого економічного зростання. Однак нова хвиля антагонізму виникла під час президентства Трампа, що ознаменувало початок торговельних воєн. Відтоді геополітичне протистояння двох наддержав лише підсилювалось.

Прогнозується, що з призначенням Кевіна Маккарті спікером Палати представників відносини будуть надалі загострюватись, оскільки республіканцю вже вдалося створити так званий «Китайський комітет» після голосування із разючою більшістю серед обох партій (365 голосів «за» і 65 голосів «проти»). Новостворений орган виконуватиме насамперед слідчі функції, чинячи таким чином опір «китайській загрозі».

Інша пертурбація пов’язана із суперечкою щодо чіпів, коли США суттєво обмежили експорт обладнання для виробництва напівпровідників до КНР. Конфронтація в цьому питанні лише посилюватиметься, адже Японія та Нідерланди пообіцяли приєднатися до американських санкцій. Оскільки значущу роль Пекін присвоює стратегічному інвестуванню та утриманню панівних позицій у сфері інновацій, створення антикитайської коаліції є великою дипломатичною перемогою Байдена і суттєвою втратою для КНР.

На додаток, низка експертів занепокоєні тим, що уряд Сі намагатиметься перемикнути увагу громадськості від внутрішніх проблем (посиленими поширенням Covid-19) на зовнішні загрози. Це закріплюватиме за Штатами імідж «ворога», що консолідуватиме народ та посилюватиме антагонізм між Пекіном і Вашингтоном.

З огляду на зазначені вище тренди, розрядка між двома наддержавами є малоймовірною; вірогідно, ми станемо свідками суттєвого посилення турбулентності міжнародного середовища.

Тим не менш, КНР демонструє зацікавленість у співпраці з Європою, оскільки прагне запобігти формуванню єдиного блоку в питанні антикитайських санкцій. Для сприяння діалогу президент Сі вказує на дистанціювання Китаю від Росії в різних аспектах (наприклад, засудження позиції Москви щодо проведення тактичних ядерних ударів, відмову від постачання зброї тощо). Крім того, пекінський уряд вірить у дієвість економічного інструменту, тож відкриття китайських ринків для німецького, французького і, можливо, британського бізнесів розглядається як потенційний важіль впливу.

Посилення напруги у Тайванській протоці

Примітно, що в останнє десятиліття президент Сі перестав використовувати слово «мирне» для опису потенційного возз’єднання материкового й острівного Китаю, що свідчить про обрання більш наполегливого зовнішньополітичного курсу. Ще до візиту Пелосі порушення повітряного та морського простору Тайваню з боку НВАК були регулярним явищем. Однак з серпня 2022 року політика КНР стала значно більш агресивною.

Деякі прогнози стверджують, що повномасштабне військове вторгнення, найімовірніше, відбудеться у 2027 році, що пов’язано з відкриттям 21-го Всекитайського з’їзду народних представників. Однак переважна більшість американських аналітиків вважає, що «дедлайном» для возз’єднання є 2049 рік, що збігається зі 100-річчям проголошення КНР. Інша ж частина запевняють, що Пекін готовий чекати «стільки, скільки необхідно» в питанні присвоєння Тайбею. Водночас, візит Пелосі однозначно відкрив певне вікно можливостей для КНР, оскільки надав можливість НВАК проводити навчання поблизу острова, відрізнити які від фактичного вторгнення ставатиме дедалі важчим.

Отже, цілком імовірно, що 2023 рік характеризуватиметься збільшенням кількості військових навчань у протоці з неминучим порушенням тайванських зон протиповітряної та протиракетної оборони (а також більш частими візитами американських політичних діячів до Тайбею, можливо навіть Маккарті особисто).

Посилення співпраці між Росією та Китаєм

З початком повномасштабного вторгнення в Україну товарообіг між Москвою та Пекіном суттєво зріс. Росія хотіла і надалі отримувати прибуток в обхід західних санкцій, а Китай прагнув купувати енергоносії за вигідною ціною. Щобільше, спільні антиамериканські настрої Пекіну та Москви роблять їх природними союзниками. Тому, допоки антагонізм між США та Китаєм посилюватиметься, зближення КНР та РФ є неминучим.

У світлі неоднозначної позиції уряду Сі щодо російської війни (особливо після заяви МЗС про те, що Вашингтон має припинити підтримувати Київ зброєю) відносини між Китаєм та Україною ризикують суттєво погіршитись. Не виключено, що протайванське міжфракційне об’єднання у Верховній Раді набуватиме дедалі більшого значення; навіть питання відкриття першого українського агентства в Тайбеї вже виноситься на обговорення. Утім, перспектива налагодження тісного співробітництва з островом залишається доволі обмеженою, оскільки найбільшим торговельним партнером Києва все ще виступає КНР. Крім того, чинною є Стратегія зовнішньої політики від 2021 року, яка визначає українсько-китайські відносини як «стратегічне партнерство». Таким чином, перегляд поточної політики та ухвалення нового документу, що регулюватиме відносини з Пекіном, є необхідними задля зміни китайської політики України.

Автор: Поліна Пєнкіна, КНУ ім. Т.Г. Шевченка

Посилання