Саміт НАТО у Мадриді видав декілька важливих сентенцій, які змінюють глобальну архітектуру безпеки. В першу чергу мова йде про зміцнення військової складової Альянсу в Східній Європі та нове розширення шляхом приєднання Швеції та Фінляндії.

Російська загроза

В заявах лідерів країн-членів НАТО стало зрозуміло, що Росія створила найбільший з часів Другої світової війни каскад безпекових загроз, які заслуговують на особливу увагу. Повномасштабна війна Кремля проти України вплинула на перегляд складової колективної безпеки в Чорноморському, Балтійському та Середземноморському регіонах й становить собою головну загрозу для Альянсу вперше з часів холодної війни, що було закріплено у нових стратегічних документах. Погрози Кремля розмістити ядерну зброю на територію Білорусі стали ще одним негативним фактором у відносинах між Москвою та заходом оскільки це прямо порушує Договір про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ), зобов’язання по якому взяла на себе Росія. До того можна додати постійні погрози в бік Польщі та країн Балтії (чинні члени НАТО) та Швеції й Фінляндії, які приєднаються до Альянсу найближчим часом.

У спільній декларації саміту у Мадриді пройшов чіткий сигнал Олександру Лукашенку, оскільки в документі Білорусь визнали співучасницею цієї війни й закликали офіційний Мінськ зупинити агресивні дії проти України. Це може стати додатковим аргументом для очільника Білорусі не піддаватися на тиск зі сторони Москви. 

Все це виглядає як чітко сформована позиція по Росії на  фоні попередньої зустрічі очільників країн G7, де канадський та британський прем’єри Джастін Трюдо й Борис Джонсон відповідно дозволили собі відкриті насмішки особисто над Путіним. Москва перетворюється у колективну загрозу для ЄС та США й політика умиротворення агресора відходить на задній план.

Негативний аспект полягає у тому, що НАТО може гарантувати власну безпеку без фактора України – це суттєво послаблює наші переговорні позиції щодо отримання достатнього рівня колективної підтримки у цій війні. Так, Заходу не вигідно, щоб Росія поглинула Україну в теперішніх умовах, але нас поступово починають запевняти в тому, що повернути окуповані території на Сході та Півдні «вже не вдасться». Зрозуміло, що подібні прогнози неодноразово провалювались по ходу цієї війни, але сама тенденція загрозлива для нас. Оскільки від оцінки нашої оборонної здатності державами-партнерами залежатиме й рівень військової допомоги, який Україна зможе отримати в перспективі наступних місяців.

Підсумовуючи, доцільно виділити декілька ключових аспектів:

• НАТО розширює військову присутність у Східній Європі та буде здатне вести повномасштабні військові дії в регіоні.
• Вашингтону таки вдалося домовитись з Туреччиною, що дозволить Швеції та Фінляндії приєднатись до Альянсу найближчим часом. Таким чином НАТО практично забере під власний контроль Балтійський регіон.
• Німеччина оголосила про реформування власного сектору оборони та створення в перспективі найближчих років найбільшої армії в Європі – це може стати основою для формування нової європейської концепції безпеки з мінімізацією ролі США в регіоні.

Допомога Україні

З відносно приємного варто відзначити рішення про виділення нового пакету допомоги Україні, який включатиме нелетальне озброєння, кіберзахист та не зовсім зрозумілу станом на зараз модернізацію оборонної промисловості. Однак «проривні та історичні» рішення про які говорив Генсек Альянсу Єнс Столтенберг, на жаль, не стосувалися України. Принаймні судячи з публічної частини заяв. НАТО прийме Швецію та Фінляндію – це доконаний факт. Зрозуміло, що в такому випадку мова йде більше про стратегічні економічні вигоди, ніж безпекову складову. Україна не має шансів отримати навіть щось на рівні ПДЧ (аналог кандидатства в ЄС), що не є гарантією членства, але точно могло б стати серйозним фактором підтримки.

Виступ президента Зеленського в конкретному випадку чітко розстав акценти через наступний заклик – дайте нам зброю, бо Росія воює не з Україною, а з колективним Заходом й наслідки, у разі військового фіаско Києва будуть однозначно негативними для усіх. Меседж цілком виправданий та доречний у конкретній ситуації оскільки за понад чотири місяці війни ми так і не отримали достатню кількість артилерії, систем ППО та інших важких озброєнь (не говорячи вже про авіацію), попри дійсно «безпрецедентну помпезність» усіх Ленд-Лізів та Рамштайнів разом узятих.

Саміт НАТО у Мадриді видав декілька важливих сентенцій, які змінюють глобальну архітектуру безпеки. В першу чергу мова йде про зміцнення військової складової Альянсу в Східній Європі та нове розширення шляхом приєднання Швеції та Фінляндії.

Російська загроза

В заявах лідерів країн-членів НАТО стало зрозуміло, що Росія створила найбільший з часів Другої світової війни каскад безпекових загроз, які заслуговують на особливу увагу. Повномасштабна війна Кремля проти України вплинула на перегляд складової колективної безпеки в Чорноморському, Балтійському та Середземноморському регіонах й становить собою головну загрозу для Альянсу вперше з часів холодної війни, що було закріплено у нових стратегічних документах. Погрози Кремля розмістити ядерну зброю на територію Білорусі стали ще одним негативним фактором у відносинах між Москвою та заходом оскільки це прямо порушує Договір про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ), зобов’язання по якому взяла на себе Росія. До того можна додати постійні погрози в бік Польщі та країн Балтії (чинні члени НАТО) та Швеції й Фінляндії, які приєднаються до Альянсу найближчим часом.

У спільній декларації саміту у Мадриді пройшов чіткий сигнал Олександру Лукашенку, оскільки в документі Білорусь визнали співучасницею цієї війни й закликали офіційний Мінськ зупинити агресивні дії проти України. Це може стати додатковим аргументом для очільника Білорусі не піддаватися на тиск зі сторони Москви. 

Все це виглядає як чітко сформована позиція по Росії на  фоні попередньої зустрічі очільників країн G7, де канадський та британський прем’єри Джастін Трюдо й Борис Джонсон відповідно дозволили собі відкриті насмішки особисто над Путіним. Москва перетворюється у колективну загрозу для ЄС та США й політика умиротворення агресора відходить на задній план.

Негативний аспект полягає у тому, що НАТО може гарантувати власну безпеку без фактора України – це суттєво послаблює наші переговорні позиції щодо отримання достатнього рівня колективної підтримки у цій війні. Так, Заходу не вигідно, щоб Росія поглинула Україну в теперішніх умовах, але нас поступово починають запевняти в тому, що повернути окуповані території на Сході та Півдні «вже не вдасться». Зрозуміло, що подібні прогнози неодноразово провалювались по ходу цієї війни, але сама тенденція загрозлива для нас. Оскільки від оцінки нашої оборонної здатності державами-партнерами залежатиме й рівень військової допомоги, який Україна зможе отримати в перспективі наступних місяців.

Підсумовуючи, доцільно виділити декілька ключових аспектів:

• НАТО розширює військову присутність у Східній Європі та буде здатне вести повномасштабні військові дії в регіоні.
• Вашингтону таки вдалося домовитись з Туреччиною, що дозволить Швеції та Фінляндії приєднатись до Альянсу найближчим часом. Таким чином НАТО практично забере під власний контроль Балтійський регіон.
• Німеччина оголосила про реформування власного сектору оборони та створення в перспективі найближчих років найбільшої армії в Європі – це може стати основою для формування нової європейської концепції безпеки з мінімізацією ролі США в регіоні.

Допомога Україні

З відносно приємного варто відзначити рішення про виділення нового пакету допомоги Україні, який включатиме нелетальне озброєння, кіберзахист та не зовсім зрозумілу станом на зараз модернізацію оборонної промисловості. Однак «проривні та історичні» рішення про які говорив Генсек Альянсу Єнс Столтенберг, на жаль, не стосувалися України. Принаймні судячи з публічної частини заяв. НАТО прийме Швецію та Фінляндію – це доконаний факт. Зрозуміло, що в такому випадку мова йде більше про стратегічні економічні вигоди, ніж безпекову складову. Україна не має шансів отримати навіть щось на рівні ПДЧ (аналог кандидатства в ЄС), що не є гарантією членства, але точно могло б стати серйозним фактором підтримки.

Виступ президента Зеленського в конкретному випадку чітко розстав акценти через наступний заклик – дайте нам зброю, бо Росія воює не з Україною, а з колективним Заходом й наслідки, у разі військового фіаско Києва будуть однозначно негативними для усіх. Меседж цілком виправданий та доречний у конкретній ситуації оскільки за понад чотири місяці війни ми так і не отримали достатню кількість артилерії, систем ППО та інших важких озброєнь (не говорячи вже про авіацію), попри дійсно «безпрецедентну помпезність» усіх Ленд-Лізів та Рамштайнів разом узятих.