Лі Хуей. Китайська човникова дипломатія
З 2 березня 2024 року у спеціального представника Китаю Лі Хуея почнеться серія офіційних зустрічей в рамках другого дипломатичного турне по країнам Європи. Ключова суть даної ініціативи – проведення чергового раунду перемовин з країнами Євросоюзу, Україною та РФ щодо мирного врегулювання військового конфлікту. Які основні задачі ставить перед собою китайський дипломат, які результати можуть мати ці перемовини і чи дійсно це вплине на врегулювання війни, детальніше в матеріалі Олексія Фещенка, аналітика Фонду громадської дипломатії. Коментарі надані головним консультантом Інституту стратегічних досліджень Аліною Гриценко та аналітиком, автором на LB.ua Петром Шевченком.
Оперативне рішення
Показовим моментом стала раптовість даного рішення, адже між інфоприводом і офіційною датою початку турне лише три дні.
28 лютого пролунала наступна заява від Мао Нін, речниці МЗС Китаю:
«Лі Хуей, спеціальний представник уряду Китаю у справах Євразії, відвідає Росію, штаб-квартиру ЄС, Польщу, Україну, Німеччину та Францію, починаючи з 2 березня, щоб провести другий раунд човникової дипломатії для просування політичного вирішення української кризи».
Тобто, на повістці дня залишається така ж задача, яка була при першому турне спецпредставника, яке розпочалось 15 травня 2023 року. Це теж демонструє максимальну системність і послідовність позиції Китаю, яка залишається сталою впродовж 2 років бойових дій. Єдине, якщо порівняти з поїздкою минулого року, то в цьогорічний план включене відвідування штаб-квартири ЄС.
Хто такий Лі Хуей і для чого це все
Китай послідовно і цілеспрямовано реалізовує концепцію човинкової дипломатії в якій хоче відігравати конструктивну роль посередника у врегулюванні конфлікту.
Відповідаючи на запитання журналістів, чому Китай вирішив провести другий раунд човникової дипломатії саме зараз, Мао Нін зазначила:
“Вже минуло повних два роки з моменту всебічної ескалації кризи в Україні, і воєнні дії продовжують затягуватися. Найнагальнішою справою є відновлення миру. Почати мирні переговори на день раніше, значить зменшити збитки”.
Фактично, цілий рік не були прийняті до уваги позиції Китаю по врегулюванню конфлікту, адже вони не відповідали тим реаліям, які відбуваються «на полях». Тому, китайські чиновники вирішили нагадати про себе і про свою конструктивну роль шляхом повторного проведення чергового раунду перемовин.
Якщо говорити про спецпредставника Лі Хуея, то більше за все питань в українського політичного і медійного істеблішменту виникає щодо його «російського сліду» в біографі, проте це не зовсім так.
71-річний дипломат був Надзвичайним і Повноважним послом КНР в РФ (2009-2019), проте більшість його кар’єрного шляху була присвячена комунікації з колишнім СРСР і Європою. Лі Хуей також був заступником міністра закордонних справ КНР (2008-2009).
У 2019 році Лі Хуея призначили спеціальним представником уряду КНР у справах Євразії, що абсолютно закономірно виходячи з його колосального досвіду роботи в даному регіоні. А вже з 26 квітня 2023 року фіксує за собою роль офіційного представника КНР з врегулювання “української кризи”. Це професіонал, який присвятив 49 років свого життя роботі в МЗС Китаю, тому і підхід до комунікації з чиновником такого рівня повинен бути відповідним.
Які вигоди може для себе отримати Україна?
Однозначно, що подібну дію з боку Китаю можна характеризувати чіткою системністю і прагматичністю, адже вони за собою фіксують репутацію міжнародного посередника, глобального «голуба миру», який знаходиться над процесом, і всіляко намагається внести конструктив у врегулюванні конфлікту хоча б на рівні публічної політики.
Проте, яким чином дане дипломатичне турне може використати Україна в своїх інтересах?
В першу чергу − це фіксація активізації комунікації на найвищому рівні. Дуже потужний сигнал в цьому контексті продемонструвала зустріч міністра закордонних справ Дмитра Кулеби з очільником МЗС Китаю Ван Ї на полях Мюнхенської конференції з безпеки, яка відбулась два тижні тому. Ван Ї відмітив, що Китай та Україна є давніми стратегічними партнерами і між двома народами існує традиційна дружба. Також, підкреслив зацікавленість китайської сторони щодо проведення телефонної розмови Володимира Зеленського з президентом Сі Цзіньпіном. Це гарний привід нагадати Лі Хуею про цю зацікавленість, щоб все таки дану ідею перенести в практичну площину реалізації.
Другий аспект для України – це донести китайській стороні важливість участі в глобальному саміті миру в Швейцарії. Потрібно долучення якомога більше азійській країн, країн «Глобального Півдня» для налагодження повноцінного діалогу і вироблення спільних механізмів по врегулюванню конфлікту. Головне, не втрачати дипломатичного імпульсу і продовжити системну комунікацію на високому рівні між Україною і КНР.
Також, зустріч з Лі Хуеєм може стати особливою нагодою підкреслити позицію Китаю щодо поваги до територіальної цілісності. На крайньому засіданні Ради Безпеки ООН посол КНР Чжан Цзюнь (Zhang Jun), Постійний представник при ООН відмітив:
«Китай завжди наголошував на тому, що суверенітет і територіальна цілісність усіх країн повинні поважатися, а всі зусилля, що сприяють мирному вирішенню кризи слід підтримати».
В рамках перемовин, українська сторона може акцентувати на синхронності позиції з в цьому питанні з китайською, адже Україна теж наголошує, що вона захищає свою територіальну цілісність на яку посягнула РФ. Тому це теж може бути спільним знаменником для пошуку ефективної взаємної комунікації з Піднебесною.
Ексклюзивний коментар з приводу дипломатичного турне Лі Хуея дала головний консультант Національного інституту стратегічних досліджень Аліна Гриценко:
«Я скептично ставлюся до змін щодо китайської позиції. Навряд чи якихось радикальних і неординарних заяв від Лі Хуея ми почуємо. Це його друга спроба такого турне і його потрібно було вже давно зробити».
Серед ключових питань, які, можливо, Лі Хуей обговорить в рамках свого візиту в Україну, пані Аліна виокремила наступні:
«Ключове питання на порядку денному буде ініціатива Китаю щодо проведення мирних переговорів. Але це не означає, що Китай прагне заморозки конфлікту. Ми всі розуміємо, що заморозка конфлікту не призведе до чогось хорошого, адже немає жодних позитивних наслідків і вона не призведе до його розв’язання і може спровокувати повторний вибух через 5-10 років. Тому відбуваються заклики до мирних переговорів, адже Китай не бачить, як його (конфлікт) можна розв’язати, вони не мають жодних пропозицій. Китай дуже обережний в своїх заявах. В них є дуже усталена риторика, набір певних фраз і висловлювань, яких вони дотримуються. В контексті російсько-української війни буде пропозиція припинити бойові дії і сідати за стіл переговорів. Це допомагатиме Китаю позиціонувати себе, як державу, яка підтримує будь-які мирні ініціативи. Тиснути Китай навряд чи буде. Скоріш за все буде по новому озвучена пропозиція дипломатичного врегулювання конфлікту, бо по іншому ніяк. Але цю ініціативу я вважаю маловірогідною».
Щодо перемовин Лі Хуея з дипломатами Польщі, Німеччини, Франції та ЄС, експерт переконана, що більшість часу буде приділена стабілізації економічних зв’язків між Китаєм та ЄС:
«Лі Хуей скористається можливістю аби поговорити про європейсько-китайські відносини, про подальшу торговельну співпрацю, адже сторони налаштовані на стабілізацію економічних відносин, особливо на фоні невизаченості виборів в США, адже якщо до влади прийде Дональд Трамп, то велика вірогідність, що китайсько-американські відносини погіршаться, тому на європейському континенті потрібно налагоджувати контакти. Лі Хуей скористається цим моментом».
Підсумовуючи, Аліна Гриценко запевнила, що серйозних змін в риториці китайської сторони очікувати не варто:
«Загалом я дуже скептично ставлюсь до сподівань щодо позитивних змін, наприклад зміни до проукраїнської позиції з боку Китаю, адже він дотримується тієї позиції, яку обрав ще на початку повномасштабного вторгнення і всі в цілому змирились з цією позицією. Скоріш за все, це буде турне для демонстрації, що Китай активно залучений в процес мирного врегулювання конфлікту, бо останнім часом якихось глобальних дій не прослідковувалось. Щодо залучення китайської сторони до реалізації української формули миру, воно, скоріш за все, буде обмежене, як і в більшості країн Азії, по деяким окремим пунктам. Для Китаю це можуть бути пункти про ядерну, екологічну та продовольчу безпеку. Це ті пункти, які не викликають критики з будь-якої сторони».
В будь-якому випадку, будемо слідкувати за результатами зустрічей. Однозначно, серйозних сенсацій або дипломатичних проривів очікувати не варто. Проте Україна може максимально використати дану подію в рамках своїх національних інтересів. Головне вибрати оптимальну переговорну позицію з урахуванням прагматичного і конструктивного бачення майбутнього світового порядку.
На думку аналітика та автора на LB.ua Петра Шевченка, один із перших висновків, який можна зробити з низки візитів Лі Хуея, – це бажання Китаю говорити з європейцями без участі США, що, своєю чергою, сигналізує про ідею китайців про стратегічну автономність. Так Китай ще раз підтверджує свою прихильність до того, що на євразійському континенті європейські держави повинні підвищувати свою суверенність. Другий момент стосується бажання Китаю отримати статус peace broker, не тільки в контексті російсько-української війни, а й мирного возз’єднання з Тайванем. Приблизним кейсом може слугувати успіх у перезавантаженні відносин Тегерана та Ер-Ріяда. У випадку з Україною КНР хоче запропонувати припинення вогню за її безпосередньої участі та можливе подальше післявоєнне відновлення, як це було прописано в десятому пункті Китайської позиції з мирного врегулювання.
По суті, інтерес Китаю лежить у заморожуванні конфлікту, власній участі, налагодженні та підтримці відносин з Євросоюзом у більш новій якості. Також варто розуміти, що за статусом брокера стоїть чітке усвідомлення наявності у КНР важеля тиску на РФ, і це важливо для країн ЄС, коли необхідно з Росією обговорювати гострі питання, яких дуже багато: від країн Балтії до проблеми Придністров’я. Тому Китай вбачає в цьому підвищення свого міжнародного статусу, можливу участь у повоєнному відновленні та отримання економічних вигод.
Очевидно, що китайці мислять стратагемами, особливо, що стосується геополітики і великої гри. Першою застосованою стратагемою була 打草惊蛇, тобто бити по траві, щоб сполохати змій. Усвідомлюючи низькі шанси на успіх, метою цього було побачити реакцію Києва і Москви, а також США і країн ЄС на китайські ініціативи. І ця мета була досягнута, тому що Лі Хуей зробив своєрідне зондування цієї ситуації, що може бути охарактеризовано як розвідувальна операція з формування зв’язків. Друга стратагема 金蝉脱壳 – золота цикада скидає шкірку. Тобто стейкхолдери побачили, що з Китаєм можна і потрібно спілкуватися, але він стоятиме на своєму.
І в цьому випадку КНР починає застосовувати наступну стратагему 借尸还魂, яка дослівно перекладається “як повернути душу старому трупу”. На ділі це означає, що китайці нічого не міняли і не поміняють, але роблять усе, щоб вдихнути життя в стару ідею і щоб вона привела до результату. У цьому сценарії саме вони мають бути безпосереднім учасником або медіатором переговорного процесу. І усвідомлюючи поточну ситуацію, шанси на застосування та успіх цієї стратагеми виглядають набагато реальнішими. За допомогою здійснюваних ініціатив Китай хоче 抛砖引玉 – кинути камінь, щоб отримати нефрит, що означає набуття більшої кількості балів на міжнародній економічній та геополітичній арені.
