Ключова обставина для реалізації подібної цілі – консенсус на рівні керівництва країни та громадянського суспільства. Також потрібно, щоб європейський вектор став стратегічною основою незалежно від того, які політичні сили приходитимуть до влади.

У протилежному випадку, країна може повторно повернутись до політичної кризи періоду протистояння Санду – Додон. Тоді російська сторона отримає додатковий інструментарій просування власних інтересів.

Чи рухається зараз Молдова у правильному напрямку? Події останнього тижня демонструють позитивну тенденцію.

По-перше, розпочата проти України війна значно маргіналізувала позиції політичних сил лояльних до зближення з Кремлем, а російські політичні персоналії стають ще більш токсичними. Невдалий візит керівника республіки Татарстан Рустама Мініханова, який намагався підтримати проросійського кандидата на виборах башкану Гагаузії – яскрава демонстрація.

У Кишиневі намагалися зафіксувати нові правили гри, за яких російський чиновник не може просто так приїздити для «вирішення» власних політичних питань. Навряд чи така історія могла б відбутися раніше. Щобільше, нещодавній візит представників «Партії соціалістів» в Росію в інформаційному полі Молдови взагалі виглядав як дивний та ледь не протизаконний акт.

Якщо раніше російська підтримка грала на руку Ігорю Додону чи його оточенню у ході виборів, то сьогодні – це вже може викликати навіть зворотний ефект в межах усієї країни. Єдиним виключенням залишається Гагаузія, де сильні проросійські настрої зберігаються, а відеозвернення зірок російської естради залишається дієвим політтехнологічним інструментом.

Єдина національна ціль у Молдові

По-друге, перерозподіл груп впливу в опозиційних колах. Останні роки основним опонентом Маї Санду виступають проросійська «Партія соціалістів», а віднедавна політсила олігарха з російськими зв’язками Ілана Шора. Проте, все більше амбіцій виправити теперішній стан справ проявляється з боку примара Кишинева Іона Чебана.

Минулого тижня, за його ініціативи новостворена політична сила MAN затвердила так званий Кишинівський пакт, який передбачає безальтернативність курсу європейської інтеграції Молдови.

Документом передбачено необхідність об’єднання усього експертного і суспільного потенціалу, об’єднання партій та рухів навколо єдиної національної цілі – інтеграції в ЄС.

Що це означає з огляду трансформації політичної ситуації в Молдові?

Якщо політсила Іона Чебана здобуде переконливу перемогу на місцевих виборах 2023 року, а його оточення зуміє використати столицю як майданчик для старту, щоб перетворити політичний проєкт на впливову партію національного масштабу, існує висока ймовірність, що ключове протистояння на парламентських виборах 2025 року буде між MAN та партією «Дія і Солідарність».

Проросійські діячі відходять на другий план

За таких умов, «Партія соціалістів» чи «Шор» поступово відходитимуть на третій план. Основні ролі в країні гратимуть політичні сили з проєвропейськими орієнтирами. Це відображатиметься на зменшенні російського фактора впливу.

Вказана тенденція в перспективі наступних років може призвести до конфігурацій, за яких переконливу більшість в країні займатимуть представники відверто проєвропейського та центристського електорату. Кількість прихильників посилення союзу з російською стороною поступово зводитиметься до мінімальних значень.

Приклад російської агресії в Україні лише сприятиме вказаним електоральним трансформаціям. Таким чином, і конкуренція та формування коаліцій відбуватиметься між партіями з проєвропейським спрямуванням, що задаватиме чіткий вектор зовнішньополітичної стратегії країни.

Джерело: авторський блог Антона Найчука на сайті 24-го каналу

Ключова обставина для реалізації подібної цілі – консенсус на рівні керівництва країни та громадянського суспільства. Також потрібно, щоб європейський вектор став стратегічною основою незалежно від того, які політичні сили приходитимуть до влади.

У протилежному випадку, країна може повторно повернутись до політичної кризи періоду протистояння Санду – Додон. Тоді російська сторона отримає додатковий інструментарій просування власних інтересів.

Чи рухається зараз Молдова у правильному напрямку? Події останнього тижня демонструють позитивну тенденцію.

По-перше, розпочата проти України війна значно маргіналізувала позиції політичних сил лояльних до зближення з Кремлем, а російські політичні персоналії стають ще більш токсичними. Невдалий візит керівника республіки Татарстан Рустама Мініханова, який намагався підтримати проросійського кандидата на виборах башкану Гагаузії – яскрава демонстрація.

У Кишиневі намагалися зафіксувати нові правили гри, за яких російський чиновник не може просто так приїздити для «вирішення» власних політичних питань. Навряд чи така історія могла б відбутися раніше. Щобільше, нещодавній візит представників «Партії соціалістів» в Росію в інформаційному полі Молдови взагалі виглядав як дивний та ледь не протизаконний акт.

Якщо раніше російська підтримка грала на руку Ігорю Додону чи його оточенню у ході виборів, то сьогодні – це вже може викликати навіть зворотний ефект в межах усієї країни. Єдиним виключенням залишається Гагаузія, де сильні проросійські настрої зберігаються, а відеозвернення зірок російської естради залишається дієвим політтехнологічним інструментом.

Єдина національна ціль у Молдові

По-друге, перерозподіл груп впливу в опозиційних колах. Останні роки основним опонентом Маї Санду виступають проросійська «Партія соціалістів», а віднедавна політсила олігарха з російськими зв’язками Ілана Шора. Проте, все більше амбіцій виправити теперішній стан справ проявляється з боку примара Кишинева Іона Чебана.

Минулого тижня, за його ініціативи новостворена політична сила MAN затвердила так званий Кишинівський пакт, який передбачає безальтернативність курсу європейської інтеграції Молдови.

Документом передбачено необхідність об’єднання усього експертного і суспільного потенціалу, об’єднання партій та рухів навколо єдиної національної цілі – інтеграції в ЄС.

Що це означає з огляду трансформації політичної ситуації в Молдові?

Якщо політсила Іона Чебана здобуде переконливу перемогу на місцевих виборах 2023 року, а його оточення зуміє використати столицю як майданчик для старту, щоб перетворити політичний проєкт на впливову партію національного масштабу, існує висока ймовірність, що ключове протистояння на парламентських виборах 2025 року буде між MAN та партією «Дія і Солідарність».

Проросійські діячі відходять на другий план

За таких умов, «Партія соціалістів» чи «Шор» поступово відходитимуть на третій план. Основні ролі в країні гратимуть політичні сили з проєвропейськими орієнтирами. Це відображатиметься на зменшенні російського фактора впливу.

Вказана тенденція в перспективі наступних років може призвести до конфігурацій, за яких переконливу більшість в країні займатимуть представники відверто проєвропейського та центристського електорату. Кількість прихильників посилення союзу з російською стороною поступово зводитиметься до мінімальних значень.

Приклад російської агресії в Україні лише сприятиме вказаним електоральним трансформаціям. Таким чином, і конкуренція та формування коаліцій відбуватиметься між партіями з проєвропейським спрямуванням, що задаватиме чіткий вектор зовнішньополітичної стратегії країни.

Джерело: авторський блог Антона Найчука на сайті 24-го каналу