Чи були санкції? Вашингтон тисне на Варшаву неформальними каналами

Минулого вівторка польський портал Onet.pl оприлюднив інформацію про те, що Вашингтон запровадив неформальні санкції проти польського уряду та вищого політичного керівництва у зв’язку з підписанням закону про ІНП.

Приводом для подібних заяв стала дипломатична депеша посольства Польщі у США, датована 20 лютого. Відповідно до інформації, яка була передана у Варшаву дипломатичними каналами, польські дипломати провели зустріч із трьома американськими колегами – радником віце-президента США Моллі Монгомері, а також двома співробітниками Держдепу, які відповідають за європейський напрямок зовнішньої політики – Томасом Язджерді та Вес Мітчелл.

Згідно повідомлення польських дипломатів, у ході зустрічі американська сторона, вустами пані Мітчелл, озвучила своїм східно-європейським партнерам ультиматум, суть якого зводилася до наступних трьох пунктів. По-перше, Білий Дім обмежує контакти з польським урядом до того часу, поки не буде вирішено спірні питання щодо закону про ІНП. По-друге, у зв’язку з наростанням антипольських настроїв серед американського політикуму, Білий Дім не може гарантувати продовження фінансування військових проектів у Польщі, якщо польський уряд і надалі буде проводити подібну політику. І, по-третє, американці попередили польських колег, що будь-які спроби кримінального переслідування американських громадян, відповідно до положень оновленого закону про ІНП, матимуть «вкрай драматичні наслідки» для американсько-польських відносин.  

Такі відверто різкі заяви американських партнерів не могли залишитись поза увагою польських урядовців. Як зазначають польські журналісти, першим отримав цю інформацію прем’єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький. Глава уряду, за словами джерел, гостро відреагував на обмеження контактів на вищому дипломатичному рівні, натомість Ярослав Качинський, лідер правлячої партії, віднісся до цього повідомлення більш стримано. Зважаючи на досвід політичної діяльності, реакція ключових політиків, здається, цілком прогнозованою. Моравецький відповідає за реальний політичний процес  і обмеження контактів для нього однозначно негативний результат політики «ПіС». Так чи інакше, інформація про меседж Держдепу стане відомою європейським політикам, а у довгостроковій перспективі це може мати ще більш загрозливі наслідки, в тому числі, і на європейському зовнішньополітичному полі. Натомість, для Качинського ця ситуація нічого не змінює. Партія під його керівництвом отримує небувалу електоральну підтримку, і не в останню чергу, завдяки скандальним рішенням. Тож його позиції за внутрішньополітичній арені тільки міцніють.

Наступного дня після оприлюднення інформації, віце-міністр МЗС Польщі Бартош Ціхоцький заявив, що жодного ультиматуму від Держдепу не було. Урядовець повідомив, що американська сторона висловлювала занепокоєння законом про ІНП ще на стадії його підготовки, тому вирішення спірних питань, наразі, є головним завданням, яке стоїть на порядку денному. Контакти на дипломатичному рівні, за словами Ціхоцького, продовжуються і спірні питання будуть врегульовані в інтересах обох країн.

Подібні заяви щодо оприлюдненої інформації прозвучали і з американського боку. Так, речниця Держдепу Хізер Ноєрт заявила, що інформація про призупинення військової співпраці та контактів на найвищому дипломатичному рівні – це просто фальшивка. При цьому Ноєрт уточнила, що американці неодноразово звертали увагу польських колег на проблемні пункти закону про ІНП, і вважають, що окремі положення цього правового акту потребують доопрацювання.

Залишається відкритим питанням, чи були оприлюднені Onet.pl факти позицією Держдепу чи суб’єктивною думкою представників адміністрації, однак сам факт існування депеші, а отже і розмови між дипломатами ніхто не заперечує. Звідси можна зробити висновок про те, що американці намагаються неформально тиснути на польський уряд, з метою корекції політики офіційної Варшави. Очевидно, що ситуація із законом про ІНП не може бути розв’язана без репутаційних втрат – на міжнародній або внутрішній арені. Тому цілком прогнозованою є пауза, яку взяли очільники «ПіС», щоб оцінити можливі здобутки та втрати від подібних дій.

Щодо позиції української сторони у цьому питанні, то вона, впродовж останніх тижнів, теж зазнала певних змін, точніше стала більш жорсткою. Зокрема, міністр МЗС України Павло Клімкін у своїй статті на порталі «Збруч» досить критично пройшовся по позиціях польської сторони у питаннях історичної пам’яті. Якщо попередньо ми чули від українських чиновників досить помірковані і конструктивні пропозиції щодо налагодження діалогу і пошуку спільного бачення минулого, то у статті «Україна і Польща. Випробування історією» можна помітити певну зміну дискурсу очільника дипломатичного відомства України.

З поміж іншого, у статті можна твердження, які на мою думку, свідчать про певну зміну позицій української сторони у питаннях історичного минулого. Так, зокрема, у своїй статті Павло Клімкін пропонує відмовитись від практики «намагання силоміць надягти свої власні історичні окуляри на носа сусідові», чим на його думку сьогодні займаються польські політики. Згадуючи про принцип «почни з себе», глава МЗС України пропонує полякам замість заборони Степана Бандери «заборонити Юзефа Пілсудського з його жорстокою «пацифікацією» українців Галичини». Міністр зауважує, що українська сторона готова засудити злочини, вчинені проти поляків, однак чекає подібного кроку і від Польщі, натомість спостерігає намагання змалювати українську сторону «виключно чорними фарбами, а польську як «білу і пухнасту».  

У завершенні статті Клімкін звертає увагу на те, що історичні протиріччя можуть стати на заваді майбутньому обох народів, а це далеко не те, чого прагне українська сторона. Він закликає до відвертого діалогу і наголошує, що іншого шляху просто не існує.

Зміна дискурсу як з американського, так і з українського боку, може свідчити про те, що надія польської сторони на те, що скандал навколо закону про ІНП вдасться подолати через нав’язування власного бачення історії, не працює. А отже, Варшава має прийняти рішення, яке багато в чому може вплинути не тільки на характер відносин із стратегічними партнерами, але й вплинути на систему європейської безпеки.      

 

Автор: Михайло Мозоль, PhD student, викладач НУ «Острозька академія»