Олег Дунда: «Москва ні на що не впливатиме, а Київ притягуватиме до себе ось ці нові держави»

Питання про те яким буде світ після завершення російсько-української війни постало, ймовірно, ще 24 лютого 2022 року. Проте, спочатку про успіхи України не йшлось. Рік по тому ЗСУ вдалось звільнити частину території країни, а Міжнародний кримінальний суд у Гаазі видає ордер на арешт Путіна. Тож наразі невизначеним майбутнє є й для Російської Федерації.

Одним із варіантів до чого призведе майбутній програш у війні є транзит влади в Кремлі та початок демократичних процесів. Однак, куди бажанішим для українського суспільства є розпад РФ. Саме такий прогноз для ворога дає народний депутат України Олег Дунда.

Для України необхідною умовою успіху у цій війні стане не лише відновлення своєї територіальної цілісності у кордонах 1991 року, а й розпад Росії, — говорить нардеп уже на початку розмови.

Пане Олеже, але ж можуть існувати й варіанти того, що Росія збережеться у своїх кордонах…

Наразі він один — повне знищення української держави. Ми знаходимось у тій частині історії коли є лише два варіанти: або буде українська держава і не буде Російської імперії, або не буде України і буде Росія. Інших варіантів немає.

Також Олег Дунда зазначає, що розпад Росії не триватиме десятиліттями. Політик передбачає, що все завершиться протягом двох років. І пояснює чому:

Десь пів року тому почалася дуже швидка криміналізація російського суспільства. Наприклад, у Брянській і Білгородській областях кількість злочинів, пов’язаних із використанням вогнепальної зброї, зросла в шість разів. Раніше ніхто й подумати не міг, що ПВК «Вагнер» намагатиметься збирати данину з місцевого бізнесу та контролювати ці області, а наразі є саме така ситуація.

Інший фактор – невпинне зменшення військової могутності Росії. Наприклад, вони вже не можуть завдавати настільки масованих ракетних ударів по України, як це було раніше. Тому нині імперія дуже слабка й повинна розвалитись у найближчі два роки.

Які російські суб’єкти на вашу думку першими стануть на вихід зі складу федерації?

У першу чергу це будуть національні республіки: Бурятія, Татарстан та регіони Кавказу. А далі все буде, як під час розвалу СРСР, коли достатньо було країнам Балтії заявити про свою незалежність і рухатися на вихід із радянської імперії, як одразу на це зважились усі інші. Тому достатньо буде дагестанцям, бурятам, калмикам та чеченцям заявити про свої претензії на суверенітет і показати, що в Москви немає сили на їх приборкання, як всі інші регіональні еліти на це зважатимуть. І почнеться карколомний процес.

Нещодавно ми чули як про це говорять уже й Путін та Медвєдєв. Це ознака паніки у Кремлі?

Є певний алгоритм подій, які мають для цього статись. І вони постійно відбуваються, одне за одним. До цього шляху входять і заяви Путіна та Медвєдєва стосовно їх страхів щодо розвалу імперії. Тим паче вони самі підтвердили — перемога України у війні призведе до розвалу Росії. Окрім того, якщо дотепер вони ніколи не казали, що їх країна є імперією, то зараз вони відкрито про це говорять. Тобто, те, що обговорювалось у закритих кабінетах виходить назовні. Вони це визнають і чітко розуміють, що сутність імперії — постійна експансія. Як тільки від неї починають відколюватись шматки — вона швидко йде до власного знищення. Саме тому Путін та Медвєдєв і заявляють, що від питання війни в Україні й залежить те чи існуватиме російська імперія.

Звісно, йдеться й про панічні настрої й серед інших представників російської еліти. Що більше, багато можновладців Москви уже розмірковують про те де буде їх місце після розпаду імперії та як вони захистять свої статки. А дехто, більш авантюристичний, думає як отримати свою невелику суверенну країну. Ще інші, як, наприклад, Пригожин їх звинувачують у намірах розколу. Зокрема, губернатора Свердловської області.

У грудні на фронті з’явились бійці ПВК «Патріот», яка контролюється міноборони РФ. Про що це свідчить?

Про те, що хоч у міністра оборони Росії Сергія Шойгу є мільйонна армія, він все одно створює власну ПВК чисельністю 20-30 тисяч. Сенс цього дуже простий — всередині їхньої країни армія ні на що не випливає. Так є й історично. З часів Російської імперії примусити війська контролювати якісь внутрішні території неможливо, цим займались спецслужби: ФСБ, колись КДБ та інші. А армія це сила яку можна відправити в Афганістан, Україну чи іншу державу. Це розуміють Герасимов та Шойгу, й їм потрібні такі невеликі загони, які виконають будь-який наказ усередині Росії. Бо ПВК вони ж і так поза законом, а натомість регулярна армія обмежена законодавчими рамками. І подібні процеси розпочались ще восени. Свою воєнну кампанію створює й Газпром, та, наприклад, так званий глава Криму, колаборант Сергій Аксьонов. І цей процес неминучий усі регіональні лідери, які бачать своє майбутнє та мають хоч якісь ресурси створюватимуть свої воєнні кампанії, які будуть їх приватними арміями.

Чи можуть вони бути небезпечними для України?

Ні, Росія розвалиться навіть не по національних республіках, а територіях, які може контролювати той чи інший регіональний лідер. У кого більше сили, той й більше земель отримує. Для України вони загрозою не будуть, адже у лідерів цих республік буде стільки власного клопоту у власних кордонах, із сусідами, Москвою, фінансами, що їм буде зовсім не до протистоянь із нами. Окрім цього, більшість з цих лідерів приїздитимуть до Києва готові укласти із Києвом будь-яку угоду, щоб Україна стала на їх сторону та допомогла у легітимізації. Вони будуть згодні і на репарації, і на знищення ядерної зброї.

Але чи несе це ризику, що ядерна зброя опиниться під контролем десятка нових держав?

Це не можливо і уже перевірено історією. Згадаємо 1991 рік, коли були такі ж самі міфи про те, що ядерна зброя розбредеться по всій планеті й існуватимуть щонайменше 15 республік, які це усе контролювати. Ми знаємо, що цього не сталось і навіть не у 1991, а уже у 1994 вона була передана на зберігання росіянам. Сталося це завдяки тому, що лідерам Білорусі, України та Казахстану потрібно була легітимізація та допомога у визнані їх країн, аби вони стали повноцінними членами світової спільноти. Також — ядерна зброя це ж не валіза яку можна покласти у багажник автомобіля і повезти. Це великі арсенали, багатотонні ракети та боєголовки, як нікуди не вивезеш без контролю. А використати їх неможливо, бо усі центри управління знаходяться у Москві. Тому, умовно, з Казані чи Уфи запустити ракети неможливо, а очільникам нових держав ця зброя буде просто ні до чого. Ба більше, у них з’являються шанси: створити свою національну республіку, бути президентом, їздити до ООН, використовувати ту сировину яка є на їх територіях. І ця ситуація є наразі єдиним сценарієм того як на території РФ можна знищити ядерну зброю.

Але ж імперія може спробувати зберегтись провівши невелику переміжну війну деінде. Наприклад, влаштувати держпереворот у Молдові…

Це для неї нічого стратегічно не вирішить. Окрім цього, а як вони втримуватимуть Молдову? Вона ж наразі є анклавом, який знаходиться в оточенні країн, яких підтримують західні демократії. Зверніть увагу, що за рік після початку повномасштабної війни російська армія у Придністров’ї не зробила жодної дії щодо настпу на Україну.  А арсенали там великі, хоч і маленька чисельність військ. Якщо вони це почнуть, то їх у Придністров’ї не стане дуже швидко. Тому й сидять тихо, як миші.

Чи потрібен розвал Росії нашим західним партнерам?

Безумовно. У 1991 році від розпаду радянської імперії найбільшу вигоду отримали саме західні країни, а саме майбутні члени ЄС. І якби СРСР не припинив своє існування не було б 30 років комфортного існування Європи. Чому деякі держави, зокрема Німеччина, не вірили у повномасштабне вторгнення РФ в Україну? Вони звикли, що протягом 30 років у них не було жодної військової загрози. За цей час вони знищили усі свої військові сили та скоротили витрати на оборону й у цей час займались лише розвитком своїх економік. Відповідно, якщо не буде РФ кошти знову можна буде направити на розвиток своїх економік. Окрім цього — вони отримають багато країн на сході з якими можна вести економічні відносини без жодного політичного підтексту. Наприклад, коли стало потрібно ЄС почав активно укладати економічні угоди з Азербайджаном. А уявімо, що СРСР не розпався. Про яке Баку тоді б йшла мова? Так і тут, оскільки виникає багато держав, які мають багато сировини та готові нею торгувати за дисконтними цінами. Вирішення російської проблеми — розвиток європейського проєкту на багато десятиліть уперед.

Але ж окремі із цих територій можуть відійти іншим країнам: Монголії, Казахстану, Китаю.

Це питання також необхідно вирішувати за сценарієм розпаду Радянського Союзу, де не буду місця жодним експансіям. Оскільки якщо це почнеться — з’являться великі ризики для усього світу, адже тоді почнуть битись усі. Тому необхідно укласти пакт, що ніхто не претендуватиме та території колишньої Російської Федерації.

Яка майбутня роль Москви на геополітичній карті світу?

Другорядна. Оскільки у майбутньої московської держави немає жодних ресурсів для розвитку: ні сировини, ні вигідного географічного положення. Останнє до речі є у Санкт-Петербурга, який може стати «північним Гонконгом». Москва ж просто живе коштом викачування ресурсі зі своїх колоній. Коли це припиниться вона ні на що не впливатиме. А от Київ притягуватиме до себе ось ці нові держави, оскільки він переміг у війні, є частиною НАТО та ЄС. Й будуватиме з умовними Татарстаном та Брянськом відносини подібні до тих, що є у Великої Британії з її домініонами.

Популярные публикации