Дрейф Сербії від Росії та шанси Москви дестабілізувати Балкани: інтерв’ю з Ігорем Федиком

До початку повномасштабної війни, яку 24-го лютого розпочала проти України Москва, більшість балканських країн були достатньо лояльними до Кремля. Однак, після того як Київ вистояв, число симпатиків Путіна на півострові почало зменшуватися.

Сербія

 Якою є офіційна позиція Белграда щодо відкритої війни Росії проти України?

В перші дні війни сербська політична верхівка, в цілому, займала вичікувальну позицію. Але, коли ситуація пішла в іншому напрямку ніж всі очікували, то офіційний Белград почав думати, що з цим усім робити. Чим довше Україна трималась, чим глибше Росія заходила на її територію, попутно зазнаючи втрат і вчиняючи дедалі більше злочинів, тим очевиднішим для Белграду ставало те, що російський вектор її зовнішньої політики потребує перегляду.

З одного боку, Росія з кожним днем ставала все токсичнішою і подальші загравання Белграду з Москвою ніхто в цивілізованому світі просто б не зрозумів. З іншого – війна в Україні, очевидно, різко наблизила посилення тиску Заходу на Сербію, яке до цього було лише питанням часу.

Відтак, Белград почав швидко шукати виходи з ситуації, в яку він роками себе заганяв заграючи з «братнім народом» та президентом Путіним. Так, на приклад, Белград вперше підтримав резолюцію Генеральної асамблеї ООН від 2-го березня, яка засудила вторгнення Росії в Україну. Це стало, можна сказати, проривом у сербській зовнішній політиці, оскільки Сербія ніколи раніше не підтримувала подібні рішення, що стосуються РФ.

Далі більше. Декілька днів тому Сербія приєдналася до рішення Ради ЄС, яке продовжує обмежувальні заходи проти колишнього президента України Януковича та інших представників української влади періоду 2010-2014 років. Сербія, яка є кандидатом на вступ до Євросоюзу, повинна узгоджувати свою зовнішню політику з зовнішньою політикою ЄС, зокрема, що стосується санкцій. Раніше, Белград всіляко намагався уникати підтримки санкцій, накладених ЄС на Росію за її дії щодо України. Однак ми бачимо, що  в цьому питання позиція Белграду починає змінюватись.

Всі ці зміни у сприйнятті Сербією нової геополітичної дійсності свідчать про те, що вона починає усвідомлювати, що зараз саме час починати дрейфувати подалі від путінської Росії. Іншими словами, президент Вучич, якому раніше було досить комфортно і безпечно сидіти на двох стільцях – умовних «Західному» і «Східному» – потроху починає сповзати з останнього.

Поряд з цим, слід зазначити, що у Вучича на носі президентські і парламентські вибори. Значна частина його електорату є проросійською. Тому зараз, навіть за таких умов коли Росія продовжує знищувати українські міста з мирними жителями, не слід чекати, що сербський президент одразу відмовиться від російського треку. А от після виборів – буде цікаво спостерігати за його поведінкою.

Що спричинило зміну сербської позиції щодо перевезень росіян до Європи та використання російських літаків?

Донедавна Сербія була єдиною країною в Європі, яка зберігала повітряний міст з Росією. Більш того, на фоні відмови інших авіакомпаній літати в Росію, вона збиралась навіть збільшити кількість своїх авіарейсів туди. Але, внаслідок тиску Заходу, президент Вучич заявив, що головний авіаперевізник країни Air Serbia скоротить кількість рейсів до Росії в два рази. В Україні навіть поширили новини про те, що Серібя повністю припинила авіасполучення з Росією, однак згодом виявилось, що це не зовсім так і що літаки між Белградом і Москвою досі продовжують курсувати. 

Чому сербська верхівка дозволяє росіянам вербувати найманців для війни з Україною?

Я не сказав би, що вона дозволяє це робити. Відповідно до сербського законодавства, участь сербських громадян у воєнних конфліктах за кордоном карається позбавленням волі. Сам Вучич про це заявляв і наголошував, що покарання буде незалежно від того, на чиєму боці вони будуть воювати. Тому, якщо російські спецслужби і вербують когось для участі у війні на їх боці, то це відбувається без відома сербської влади. Навіть якщо Белград знає про випадки участі своїх громадян у війні в Україні і закриває на це очі, то при виявленні і оприлюдненні таких випадків, він все одно буде наголошувати, що нічого про це не знав і що такими своїми діями, сербські громадяни порушили місцеве законодавство. Іншими словами, сербська влада поводить себе до бажаючих воювати в Україні наступним чином: можете собі їхати, однак якщо попадетесь – ми вас не знаємо.

Слова Вучича про відмову від вступу до НАТО продиктовані страхом перед Росією?

Не зовсім. Справа в тому, що Сербія офіційно є нейтральною та позаблоковою країною і намагається, принаймні на міжнародно-правовому рівні, цього дотримуватись. По-друге, НАТО досі вкрай негативно сприймається сербським суспільством. У його свідомості ще досить свіжі рани від натовського бомбардування Сербії у 1999 році. Будь які відверті кроки сербської влади в бік Північно-Атлантичного Альянсу були б просто не сприйняті сербським суспільством.

Тим не менше, слід зазначити, що військове співробітництво Сербії з НАТО є досить активним. Щороку відбувається велика кількість спільних навчань різного рівня. І що цікаво, кількість цих навчань є більшою за ту, що Сербія проводить з Росією. Але, розуміючи те, що сербське суспільство може бути не в захваті від такої сербсько-натовської активності, Белград всіляко намагається її приховати та применшити її значення. Тоді як навчання з Росією піддаються дуже широкому розголосу.

Боснія і Герцеговина

А як відреагували на війну у Боснії і Герцеговині?

Ми знаємо, що ця країна складається з двох ентитетів: Федерації Боснії і Герцеговини, в якому переважають етнічні боснійці та хорвати і Республіки Сербської, де домінуючим етносом є серби. Керує країною т.зв. тристороннє президентство, до якого входять представники вищезгаданих найбільших етносів країни. Так от, боснійський і хорватський члени президентства кожен зробили окремі заяви, в яких засудили агресію Росії проти України. При цьому представник Хорватів Желько Комшич заявив, що Боснія і Герцеговина підтримає Україну в межах її можливостей. Натомість сербський член президентства Мілорад Додік не тільки не підтримав своїх колег, але й заявив, що Боснія і Герцеговина є нейтральною і що вона не підтримає санкції. Тут слід також відмітити, що позиція Республіки Сербської в цілому нагадує позицію самої Сербії і при прийнятті тих чи інших зовнішньо політичних рішень, Баня-Лука нерідко споглядає на Белград.

Наскільки сильно на політичний клімат в Боснії і Герцеговині впливає її сербська частина?

Якщо говорити про функціонування Боснії і Герцеговини як єдиного державного утворення – то цей вплив є досить сильним. І нерідко деструктивним. Остання гостра криза, яка відбулася в Боснії і Герцеговині, була якраз ініційована Республікою Сербською. Баня-Лука захотіла повернути собі ряд повноважень, що, загалом, суперечить і Конституції Боснії і Герцеговини, і Дейтонським угодам. Йдеться про намір створити власну армію, судові органи та податкову систему. Така поведінка боснійських сербів спровокувала гостру інституційну кризу, наслідком якої став фактичний параліч держави.

Крім того, Республіка Сербська має сильний вплив на зовнішню політику Боснії і Герцеговини, особливо в питанні, що стосується її європейської та євроатлантичної інтеграції. Незважаючи на те, що НАТО таки схвалило надання Боснії і Герцеговині Плану дій щодо членства (ПДЧ), подальший рух країни до Альянсу фактично забуксував на місці. Після отримання ПДЧ Боснія і Герцеговина повинна була подати до НАТО річну національну програму, однак через вето Мілорада Додіка, цього зроблено не було. Він продовжує наполягати на тому, що Республіка Сербська залишається відданою військовому нейтралітету, тим самим дотримуючись тієї ж позиції, що і Белград.

 

Болгарія

Як Вам Болгарія в якості посередника в перемовинах між Зеленським та Путіним?

Пропозиція стати переговорним майданчиком для України та Росії від Болгарії лунають вже не вперше. Подібні ідеї висувались й раніше, зокрема, щодо переговорів між НАТО і Росією. Болгари це подавали так, що з одного боку ми в НАТО, але з іншого – ми як ніхто інший в Альянсі розуміємо Москву. Відтак, Софія могла б бути дуже хорошим переговорним майданчиком. Інтерес болгарської влади зрозумілий: піддаючись постійній критиці в тому, що Болгарія є найслабшою ланкою в НАТО і своєрідним «троянських конем» в ньому, вона хоче таким чином підняти статус своєї держави як в Альянсі, так і на міжнародній арені. Однак, далі висловлених ідей справа поки не йде.

Чому Болгарія виступила за те, щоб санкції ЄС не стосувалися російських газу і нафти ?

Все дуже просто – тому, що вона сильно залежна як від російської нафти, так і від газу. Як з цього приводу заявив сам прем’єр-міністр Болгарії Кіріл Петков, «наразі країна не має альтернатив серед постачальників газу та нафти – вона «надто залежна» від Росії». Про такий стан справ, дуже потурбувалася попередня болгарська влада. І уряди соціалістів і відверто проросійський президент Пирванов, і формально проєвропейський уряд на чолі з Бойко Борісовим, який донедавна правив в країні біля 11 років, робили все для того, щоб якомога сильніше підсадити Болгарію на російську нафто-газову голку. Апофеозом цього всього, стала реалізація і нещодавній запуск російського газопроводу «Турецький потік 2», який має дуже сумнівні вигоди для економіки і енергетичної безпеки Болгарії, однак точно відповідає інтересам Кремля. Зокрема, в його бажанні позбавити Україну статусу важливого транзитера газу до Європи.

Популярные публикации