Європа різних швидкостей: як Польща та Хорватія творять простір «нової Європи»

Поки “Стара Європа” переживає ряд внутрішньополітичних потрясінь:  міграційну кризу та підйом праворадикалів у Німеччині, переформатування політичної системи в інтересах нового президента та його політичної партії у Франції, а також пошуки британцями оптимального механізми виходу з ЄС, у центрально-східній Європі народжується амбітне міждержавне утворення – «Тримор’я», здатне стати новим двигуном європейської інтеграції.

Зміцнілі в економічному та політичному плані поляки та хорвати прагнуть використати механізми та інституції, створенні в рамках ЄС, для реалізації нових інфраструктурних та енергетичних проектів, які можуть посилити і без того непогані позиції “нових членів”.

Особливо варто відмітити зусилля, які докладають в цьому напрямку польські політики, які, здається, чи не найкраще скористалися можливостями членства в ЄС, а тепер намагаються використати європейські інституції для створення альтернативного геополітичного проекту, здатного в умовах продовження європейської кризи, замінити собою вже налагоджені канали комунікації між державами Центральної та Південно-Східної Європи.

Граючи на випередження, “нові члени” не тільки посилюють власні позиції в межах ЄС, але й убезпечують себе від цілком очікуваного припинення політики розширення. В контексті євроінтеграційних прагнень України, нашим політикам варто більш уважно придивитись до ініціативи “Тримор’я”, і не чекаючи запрошення налагоджувати комунікацію з головними двигунами цього проекту – Польщею та Хорватією, для того, щоб мати альтернативний сценарій зовнішньополітичного позиціонування.

157 проектів співпраці між 12 країнами Центральної та Південно-Східної Європи, які розробили польські експерти, мають забезпечити реалізацію спільних транспортних, енергетичних та телекомунікаційних проектів по осі Північ-Південь. Ключовими для країн-засновниць ініціативи на сьогодні вважаються транспортні проекти, представлені автомагістраллю “Via Carpathia” та реалізацією Дунайської стратегії ЄС, яка спрямована на використання транспортного потенціалу Дунайського регіону, і до якої, до речі, включена і Україна.

Очевидно, що успішна реалізація принаймні кількох транспортних та енергетичних проектів значно посилить позиції Польщі та Хорватії в межах ЄС. Однак питання чи підуть на підтримку цієї ініціативи Берлін та Брюсель, без фінансової допомоги яких реалізація наміченого плану виглядає досить малоймовірною, залишається відкритим.

З одного боку “Стара Європа” розуміє загрози посилення позицій “нових членів”, а з іншого – навряд чи готова іти на відкритий конфлікт в умовах і так непростих відносин всередині інтеграційного об’єднання. Якщо ж Берлін і Брюсель не підтримають фінансування запланованих проектів, це тільки додасть козирів радикально налаштованим колам євроскептиків і може стати причиною чергового витка кризи в ЄС.

Загалом ситуація складається на користь ініціаторів нового проекту, оскільки з одного боку дозволяє  їм використовувати механізми ЄС для посилення власних позицій, а з іншого – демонструє ефективну  співпрацю в межах ЄС, в чому зацікавлені і старі члени.

Формальна присутність на липневому саміті ініціативи”Тримор’я” Дональда Трампа і його заяви щодо підтримки проекту, свідчать про те, що новий союз може стати геополітичним союзником США у глобальному протистоянні, яке набирає нових обертів і змінює традиційне уявлення про новітні загрози.   

Автор: Михайло Мозоль
PhD student, викладач НУ “Острозька академія”