Чи допоможе Україні ентузіазм Макрона?

Після саміту  G 20 ключові геополітичні актори, що займаються українським питанням нарешті мали очні зустрічі і виявили ініціативу у продовженні переговорів у Нормандському форматі.

А тепер поділюсь власними враженнями. У мене складається суб’єктивне враження, що новообраний президент Франції Е. Макрон активно включився у вирішення конфлікту для підтвердження власного статусу та реального підсилення країни у міжнародних відносинах. Тим самим Макрон декларує активізацію Франції щодо вирішення ключових проблем регіонального масштабу.  А. Меркель, виглядає скоріше досвідченним “скептиком-реалістом” та обмежується стриманими заявами про можливості вирішення україно-російського конфлікту.

Важливий аспект переговорів стосувався чергової фантазії Москви про створення квазідержавного проекту під назвою – Малоросія. Лідери ЄС чітко визначили на неприпустимості подібних меседжів, які повністю руйнують попередні домовленості. Ключовою темою стало питання про відведення важких озброєнь з лінії конфлікту. Особливо в тих частинах, які характеризуються найвищою загрозою ескалації. Наступні переговори задекларовані на 2 серпня, де експерти ОБСЄ повинні надати вичерпний план відведення озброєнь в трьох пілотних зонах зіткнення. Зокрема, найбільша увага приділялась Станиці Луганській.

П. Порошенко намагається тримати Україну в інформаційному пулі світових ЗМІ. Цього разу український президент відзначився резонансною заявою про необхідність введення миротворчої місії ООН в зону конфлікту. Зрозуміло, що подібні запити скоріше спрямовані на здійснення тиску на Францію та Німеччину, виходячи з низької ймовірності реалізації подібного сценарію. В даному випадку потрібно також визначити на загрозах, які можуть спричинити подібні дії. Чомусь згадується Югославія.

В продовження вчорашньої розмови потрібно наголосити на тому, що офіційні коментарі Путіна залишилися поза увагою медіа-спільноти. Це свідчить лише про те, що російська сторона послідовно дотримується обраної стратегії. В цьому контексті додам, що реальна можливість позитивних зрушень залишається малоймовірною. Підтвердження цьому можна визначити з сьогоднішньої заяви Курта Волкера, який визначив необхідність у наданні Україні летальної зброї. Зрозуміло, що подібні дії відображають скоріше політичну, а не військову площину конфлікту, але в цьому можна виходити на два головних аспекти:

  • США активно включилися у вирішення військового конфлікту в Україні, або займаються імітацією цього;
  • жодних конструктивних зрушень у переговорах з Росією не відбулось.

На даний момент залишається чекати реакції бойовиків на Сході України, що завжди залишається головним індикатором перемовин.

Автор: Гнидюк О.

Популярні публікації