12 березня 2026 року у межах проєкту «Європа та Центральна Азія: діалог без кордонів» відбувся стратегічний діалог на тему «Логістика і транспорт: Україна та Центральна Азія в новій архітектурі сухопутних коридорів».

Проєкт «Європа та Центральна Азія: діалог без кордонів» реалізується двома незалежними аналітичними центрами з України — БО «Міжнародний благодійний фонд громадської дипломатії» та ГО «Центр геополітичних досліджень KONSTANTA R&D Group» — за організаційної та фінансової підтримки Міжнародного фонду «Відродження».

Стратегічні діалоги в межах проєкту є платформою для експертних обговорень питань, що становлять взаємний інтерес для України та держав Центральної Азії, та спрямовані на розвиток міжрегіонального експертного діалогу у сферах економічної співпраці, логістики, інфраструктури та регіональної взаємодії.

Учасники обговорили роль України та країн Центральної Азії у формуванні нової конфігурації сухопутних транспортних коридорів між Європою та Азією. Зокрема, йшлося про зміни у структурі транзитних потоків, можливості диверсифікації маршрутів постачання та перспективи розвитку альтернативних логістичних шляхів.

Окрему увагу було приділено інфраструктурним можливостям, наявним інституційним обмеженням, а також питанням координації між державним і приватним секторами у реалізації транспортно-логістичних проєктів.

Учасники також розглянули потенціал розвитку мультимодальних логістичних рішень, транспортних хабів та регіональних інфраструктурних ініціатив, що можуть сприяти поглибленню економічної взаємодії між Україною та країнами Центральної Азії.

A Strategic Dialogue on Transport Corridors Held Within the Project “Europe and Central Asia: Dialogue Without Borders”

On March 12, 2026, within the framework of the project “Europe and Central Asia: Dialogue Without Borders,” a strategic dialogue titled “Logistics and Transport: Ukraine and Central Asia in the New Architecture of Land Corridors” was held.

The project “Europe and Central Asia: Dialogue Without Borders” is implemented by two independent analytical centers from Ukraine — the International Charitable Foundation for Public Diplomacy and the Center for Geopolitical Studies “KONSTANTA R&D Group” — with organizational and financial support from the International Renaissance Foundation.

The strategic dialogues within the project serve as a platform for expert discussions on issues of mutual interest for Ukraine and the countries of Central Asia and are aimed at fostering interregional expert dialogue in the fields of economic cooperation, logistics, infrastructure, and regional connectivity.

Participants discussed the role of Ukraine and the countries of Central Asia in shaping a new configuration of land transport corridors between Europe and Asia. In particular, the discussion focused on changes in transit flows, opportunities for diversifying supply routes, and the prospects for developing alternative logistics pathways.

Special attention was paid to infrastructure capabilities, existing institutional constraints, and the coordination between the public and private sectors in the implementation of transport and logistics projects.

Participants also explored the potential for developing multimodal logistics solutions, transport hubs, and regional infrastructure initiatives that could contribute to strengthening economic cooperation between Ukraine and the countries of Central Asia.

 10 березня 2026 року в рамках проєкту «Європа та Центральна Азія: діалог без кордонів» відбувся вебінар для студентів одного з провідних університетів Центральної Азії — KIMEP University (Алмати, Республіка Казахстан) на тему: «Знайомство із сучасною Україною».

Проєкт реалізується двома незалежними аналітичними центрами з України — БО «Міжнародний благодійний фонд громадської дипломатії» та ГО «Центр геополітичних досліджень KONSTANTA R&D Group» — за організаційної та фінансової підтримки Міжнародного фонду «Відродження».

Дана ініціатива спрямована на розвиток академічного та експертного діалогу між Україною та державами Центральної Азії із питань, що становлять взаємний інтерес.

Вебінар провів український політолог, дослідник і менеджер міжнародних проєктів Святослав Рубан. Під час виступу було представлено комплексний огляд сучасної України — її економічної структури, ключових соціально-економічних трансформацій, ролі країни у європейському просторі та потенціалу для розвитку міжнародного співробітництва.

Студенти KIMEP University проявили значний інтерес до теми вебінару та активно долучилися до дискусії.

БО «Міжнародний благодійний фонд громадської дипломатії» та ГО «Центр геополітичних досліджень KONSTANTA R&D Group» висловлюють особливу вдячність за підтримку даної ініціативи і допомогу в організації заходу асистенту професора Нігмету Ібадільдіну, доценту, завідувачу кафедри політичних наук і міжнародних відносин Коледжу соціальних наук KIMEP University.

A Webinar on “Introducing Modern Ukraine” Held as Part of the Project “Europe and Central Asia: Dialogue Without Borders”

On March 10, 2026, a webinar titled “Introducing Modern Ukraine” was held for students of one of Central Asia’s leading universities — KIMEP University (Almaty, Republic of Kazakhstan) — as part of the project “Europe and Central Asia: Dialogue Without Borders.”

The project is implemented by two independent analytical centers from Ukraine — the International Charitable Foundation for Public Diplomacy and the Center for Geopolitical Studies “KONSTANTA R&D GROUP” — with organizational and financial support from the International Renaissance Foundation.

This initiative aims to foster academic and expert dialogue between Ukraine and the countries of Central Asia on issues of mutual interest.

The webinar was delivered by Sviatoslav Ruban, a Ukrainian political scientist, researcher, and international project manager. During the presentation, participants were offered a comprehensive overview of modern Ukraine — its economic structure, key socio-economic transformations, the country’s role in the European space, and its potential for expanding international cooperation.

Students of KIMEP University demonstrated strong interest in the topic and actively participated in the discussion.

The International Charitable Foundation for Public Diplomacy and the Center for Geopolitical Studies “KONSTANTA R&D GROUP” express their sincere gratitude to Nygmet Ibadildin, Assistant Professor and Chair of the Department of Political Science and International Relations at the College of Social Sciences, KIMEP University, for supporting this initiative and assisting in organizing the event.

БО «Міжнародний благодійний фонд громадської дипломатії» розпочинає проведення серії глибинних експертних інтерв’ю у державах Центральної Азії. Дослідження реалізується паралельно щодо п’яти країн регіону – Республіки Казахстан, Республіки Узбекистан, Киргизької Республіки, Республіки Таджикистан та Туркменістану – і спрямоване на вивчення експертного бачення перспектив співпраці між Україною та кожною з держав. До участі в дослідженні запрошуються зацікавлені експерти з держав Центральної Азії – економісти, фінансисти, політологи, представники бізнесу, журналісти.

Дослідження проводиться двома незалежними аналітичними центрами з України – БО «Міжнародний благодійний фонд громадської дипломатії» та ГО «Центр геополітичних досліджень «KONSTANTA R&D Group» у рамках проєкту «Європа та Центральна Азія: діалог без кордонів» за фінансової та організаційної підтримки Міжнародного фонду «Відродження».

Мета дослідження – виявити експертну думку щодо перспектив і ключових напрямів співпраці України з державами Центральної Азії у сферах економіки, логістики, відновлення України, а також міграційної, освітньої та культурної політики.

Анкета структурована за тематичними блоками та передбачає оцінку поточного рівня економічної взаємодії, визначення пріоритетних форм і секторів кооперації, аналіз логістичного та транзитного потенціалу регіону, можливостей участі держав Центральної Азії у відновленні України, гуманітарного порядку денного, ролі діаспор та міжнародних партнерів, а також середньострокових і довгострокових стратегічних перспектив співпраці.

Заповнення анкети займає приблизно 20–25 хвилин. Проєктна команда буде щиро вдячна за ваш час та експертний внесок у проведення дослідження.

Експерти, зацікавлені в участі, можуть надіслати запит на офіційну електронну адресу info@civildiplomat.com або заповнити гугл форму https://forms.gle/4Et1prYrGy6nig1t7

Участь є добровільною. Імена та особисті дані учасників залишаються конфіденційними та не передаються третім сторонам і не публікуються без попередньої згоди респондента.

19 грудня у Національному університеті біоресурсів і природокористування України відбувся круглий стіл під назвою «Публічна дипломатія Центральної Азії: нові горизонти співпраці з Україною». Захід був організований БО «Міжнародний благодійний фонд громадської дипломатії» спільно з кафедрою міжнародних відносин і суспільних наук НУБіП України.

Із вітальними словами до учасників звернулися Олександр Лабенко, проректор НУБіП України з науково-педагогічної роботи та міжнародної діяльності, Федір Лавриненко, директор Фонду громадської дипломатії, Мухаммад Егамзод, радник Посольства Республіки Таджикистан в Україні, а також Інна Савицька, декан гуманітарно-педагогічного факультету НУБіП України.

У заході взяли участь представники дипломатичного корпусу держав Центральної Азії в Україні:
– Шамсіддін Абдуходжаєв, радник Посольства Республіки Узбекистан в Україні;
– Мухаммад Егамзод, радник Посольства Республіки Таджикистан в Україні;
– Сердар Какаджанов, перший секретар Посольства Туркменистану в Україні;
– Бегенч Союнов, третій секретар Посольства Туркменистану в Україні.

До дискусії також долучилися представники закордонних дипломатичних місій України , зокрема:
– Валерій Жовтенко, Надзвичайний і Повноважний Посол України в Киргизькій Республіці;
– Юрій Савченко, Надзвичайний і Повноважний Посол України в Республіці Узбекистан (2010–2019);
– Юсуф Куркчі, перший секретар Посольства України в Республіці Узбекистан;
– Олена Маснєва, другий секретар Посольства України в Республіці Казахстан.

Свої експертні думки та оцінки в ході бесіди також надали: Віра Константинова, голова правління ГО «Центр геополітичних досліджень “Константа Р енд Ді Груп”», Людмила Лановюк, доцент кафедри міжнародних відносин і суспільних наук НУБіП, науковці й викладачі Чорноморського національного університету імені Петра Могили, Національного університету «Одеська політехніка», Державного університету «Житомирська політехніка», а також студенти Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара та Київського столичного університету імені Бориса Грінченка.

У межах заходу було презентовано нові проєкти Фонду громадської дипломатії: аналітичний дайджест «Стратегічний компас Центральної Азії», проєкт «Ключові публічні дипломати України» та аналітичний матеріал «Публічна дипломатія Центральної Азії». Презентовані матеріали можна завантажити натиснувши на посилання:

Публічна_дипломатія_Центральної_

Ключові_публічні_дипломати_України

Дайджест_Стратегічний_компас_Центральної_Азії

Висловлюємо щиру подяку всім учасникам, спікерам, партнерам та гостям заходу за активну участь, змістовні виступи й конструктивний діалог. Саме завдяки спільним зусиллям круглий стіл став важливим кроком до поглиблення взаєморозуміння, зміцнення довіри та розвитку практичної співпраці між Україною та країнами Центральної Азії

18 травня у Румунії відбулися президентські вибори, за підсумками яких країна отримала нового главу держави. Перемогу здобув представник ліберальних сил, нинішній мер столиці Нікушор Дан. За нього проголосувала більшість виборців — 53,6%. Його основним суперником був Джордже Сіміон, відомий своїми проросійськими поглядами, який набрав 46,4% голосів.

Короткий анонс подій:

Президентські вибори в Румунії 2025 року проходили у два тури — 4 та 18 травня. Це сталося через скасування результатів виборів 2024 року, які викликали резонанс у суспільстві. Причиною такого рішення стали підозри у втручанні росії на користь переможця першого туру, Келіна Джорджеску. У зв’язку з цим вибори перенесли, а ситуація в країні залишалася напруженою — тривала політична нестабільність і спалахували протести. У березні Джорджеску було остаточно відсторонено від участі у перегонах через кримінальні розслідування. Замість нього балотувався лідер «Альянсу за союз румунів» Джордже Сіміон. За результатами першого туру Сіміон здобув 40,96% голосів виборців проти 20,99%, котрі румуни віддали столичному меру Нікушору Дану. Другий тур виборів став вирішальним протистоянням між Сіміоном та Даном, у якому перемогу здобув проєвропейський кандидат і чинний мер Бухареста.

Ставка на бунт: як Сіміон виграв перший тур румунських виборів 2025 року

У першому турі президентських виборів Джордже Сіміон продемонстрував блискучу здатність мобілізувати електорат не стільки через програму, скільки через глибоко емоційні меседжі, які апелювали до гніву, тривоги та ностальгії. Його кампанія була побудована навколо образу «останнього захисника справжньої Румунії» — обложеної фортеці, яку намагаються захопити зовнішні і внутрішні вороги. У Facebook він створив цілий всесвіт спротиву: «Lovitură de stat în plină desfășurare!» (Державний переворот у розпалі!) — кричав один із постів, оголошуючи державний переворот. Його лозунги «Opriți dictatura!» (Зупиніть диктатуру!), «Democrație? Momentan doar pe hârtie!» (Демократія? Поки що лише на папері!) і «Sistemul se teme. E pentru prima oară când tremură» (Система боїться. Вперше вона тремтить) не стільки інформували, скільки заряджали протестною енергією.

Сіміон грамотно використав фрейм «нас багато, і ми справжні», створивши моральну вертикаль, де його прихильники — герої, а опоненти — «зрадники» або «ліниві системні глобалісти». Гасло «ROMÂNIA MARE ÎN EUROPA!» (Велика Румунія в Європі!) стало багатозначним символом — водночас ностальгією за «сильною державою» та заявкою на суверенітет у межах ЄС, але без підпорядкування Брюсселю.

Він протиставив себе всім — медіа, правовій системі, інституціям: «Ignorați manipularea televizată!» (Ігноруйте телевізійну маніпуляцію!), «Nu mai avem reguli…» (У нас більше немає правил…). Це дозволило йому зібрати голоси розчарованих, аполітичних, тих, хто роками не голосував. Публічна підтримка Трампа («PACE ACUM!» — «Мир зараз!») лише підкреслила його зв’язок із міжнародною мережею консервативного популізму. У першому турі він виграв битву на полі емоцій, змусивши мільйони людей відчути, що їхній голос має значення. Але саме ця емоційна турбулентність — без інституційної глибини — згодом обернеться проти нього.

Голосно — не завжди впевнено:  чому Сіміон так багато втратив у другому турі?

У другому турі кампанія Джордже Сіміона увійшла в переломну фазу — і саме тут почали проявлятися його обмеження як кандидата. Популістський вогонь першого туру поступово згасав, і на його місце мала б прийти стратегія. Однак замість цього Сіміон продовжив грати на емоціях, хоча тональність змінилася: із «революційної» на вразливо-героїчну. Лейтмотивами стали образ самотнього борця, народного месії, жертви змови. У пості «Mergem până la capăt» (Йдемо до кінця) він буквально проголошує свою місію не як кандидата, а як пророка, який «іде до кінця». Його риторика все більше нагадувала оборону, а не наступ.

Запрошення на дебати з Нікушором Даном, яке зводилося до фраз типу «oriunde vrea el» (де завгодно, де він захоче), виглядало сміливо, але коли Дан все ж погодився — Сіміон сам відмовився брати участь. Це зруйнувало образ готовності до відкритої боротьби. Поява у Брюсселі мала показати, що він — серйозний політик на міжнародній арені, але пост про втрату європейських фондів і критика ЄС лише підкріпили сумніви в його здатності будувати конструктивний діалог. Заклики на кшталт «cer prelungirea programului» (я вимагаю продовження програми) і «Diaspora e România» (Діаспора — це Румунія) уже не сприймалися як захист демократії, а як пошук ворогів — будь-де: у діаспорі, у Молдові, в Брюсселі. Останні меседжі стали надто передбачуваними: або про зраду, або про перемогу, або про несправедливість. У фіналі кампанії Сіміон говорив ніби з позиції того, хто вже готується програти, але хоче залишити за собою моральну перемогу.

Дан і його кампанія впевненого спокою: на що робив акценти мер столиці?

Якщо Сіміон кричав «Mergem până la capăt!» (Йдемо до кінця!), то Дан відповідав спокійним і впевненим: «Viitorul nu se așteaptă – se construiește» (Майбутнє не чекають – його будують). І це не просто пафос — це про відповідальність і дію. Він не збирав людей на площах, не кричав з трибуни. Він будував — логіку, спокій, конструктив. Його Facebook став майданчиком чесності: хештег #RomâniaOnestă (Чесна Румунія) миготів майже у кожному пості. І що особливо цікаво — Дан не просто закликав бути об’єднаними, він буквально викликав Сіміона на дебати. Один, другий, третій, четвертий раз — а той усе не з’являвся. І саме тут Дан взяв на себе роль єдиного «дорослого в кімнаті», демонструючи себе відповідальним та відкритим лідером. А ще він влучно працював із меседжем на майбутнє: не «переможемо ворогів», не «врятуємо націю», а «зробимо Румунію такою, щоб наші діти захотіли тут жити». Просто, по-людськи, без пафосу. Це не була кампанія феєрверків. Але саме її передбачуваність, спокій та раціональність стали ключем до успіху у другому турі. І знаєте що? Іноді чесність — найсильніший виборчий лозунг.

Стратегія перемоги: як Нікушор Дан переміг завдяки підтримці міст і діаспори

Перемога мера була б неможливою без надзвичайного сплеску участі румунських виборців, які прийшли, щоб заблокувати ультраправого кандидата у другому турі виборів. Політичні аналітики стверджували, що перемога Дана можлива за умови, що явка досягне 65%. Коли виборчі дільниці закрилися в неділю ввечері, явка становила 64,7% — це близько 11,6 млн осіб, серед яких — 1,6 млн голосів закордонної діаспори. Це рекордний відсоток для Румунії.

З метою мобілізації свого електорату Нікушор Дан зосередив кампанію на великих містах, де традиційно мав сильну підтримку. У Бухаресті, Клужі, Тімішоарі та Констанці він проводив серії зустрічей з громадянами, студентськими спільнотами та місцевими активістами, організовував публічні обговорення з експертами, а також влаштовував «міські тури», під час яких відвідував райони з низькою активністю виборців. Штаб кандидата зробив ставку на «міський клас середнього рівня», який асоціює себе з цінностями Європейського Союзу: верховенством права, антикорупційною реформою та стабільністю. Саме тому в команді Дана були переконані, що при явці понад 65%, тобто за умови активізації міського електорату та діаспори, він матиме стабільну перевагу. Ці очікування базувалися на соціологічних дослідженнях, які фіксували перевагу Дана серед респондентів із вищою освітою, мешканців мегаполісів і закордонних виборців.

Для підвищення явки штаб запустив масштабну кампанію «RomânialnLumină» (Румунія в світлі). Кампанія «RomânialnLumină» була спрямована на підвищення політичної активності серед молоді та освічених виборців у великих містах. Вона об’єднала лідерів думок, студентські організації та громадські ініціативи для поширення проєвропейських цінностей і важливості участі у виборах. Через соціальні мережі та публічні заходи кампанія закликала громадян голосувати, щоб протидіяти ультраправим силам. Частково завдяки цій кампанії команда Дана змогла мобілізувати свій електорат на другий тур і забезпечити високу явку.

Президенство Нікушора Дана: що це означає для України?

Обрання Нікушора Дана президентом Румунії є важливим сигналом для України, адже він є проєвропейським політиком, який стримує поширення радикальних та євроскептичних настроїв у регіоні. Це особливо важливо з огляду на геостратегічне значення Румунії як члена НАТО і впливової чорноморської держави. Президент Румунії має вагомі повноваження у міжнародних організаціях, зокрема на самітах НАТО та ЄС, де може впливати на ключові рішення. Перед виборами експерти попереджали, що прихід до влади Джордже Сіміона міг означати різке скорочення допомоги Україні, оскільки, як голова Ради національної безпеки, президент має право накладати вето на ключові рішення. Тому політичні орієнтири Дана гарантують продовження підтримки європейського курсу країни. Для України це означає передбачуваність у партнерстві, особливо у військовій та логістичній підтримці. На сьогоднішній день Румунія є важливим партнером України. Вона виступає транзитним коридором для постачання зброї, має на своїй території американські системи протиракетної оборони і авіабази НАТО, що патрулюють повітряний простір над Україною та Чорним морем. Україна також значною мірою залежить від Румунії у експорті зерна, адже понад 70% вантажів проходять через румунські територіальні води, які піддаються розмінуванню румунським флотом. Окрім цього, румунські військові літають із українськими пілотами на навчаннях для опанування літаків F-16. Джордже Сіміон неодноразово критикував політику підтримки України, наприклад, вимагав компенсації за переданий Румунії зенітно-ракетний комплекс Patriot і називав це «зрадою національних інтересів». Він також використовував теми незадоволення частини румунського суспільства фінансовою підтримкою українських біженців, хоча і заперечував проросійські настрої. Вибір на користь Нікушора Дана означає, що Україна може розраховувати на продовження стабільної підтримки, яка є критичною для безпеки та економіки в умовах війни. Тож для України обрання Дана — це гарантія збереження важливого стратегічного партнера.

Ініціативи Д.Трампа завершити війну не через поразку росії на полі бою, а через діалог дають росії чудову нагоду вийти зі стратегічного глухого кута. Попри демонстрацію впевненості у своїх силах у Москві добре усвідомлюють, що продовження бойових дій проти України призводить до послаблення стратегічних позицій Росії. Навіть найбільш запеклі прибічники режиму В.Путіна констатують загрозу стрімкого скорочення економічного та людського потенціалу росії, а звичайні росіяни на фоні зниження рівня життя обговорюють на кухнях заявлені цілі СВО як недосяжні і нерозумні забаганки. Натомість перспектива зняття санкцій, відновлення торговельно-економічної та інвестиційної співпраці знаходить позитивний відгук серед російського істеблішменту, насамперед  в оточенні В. Путіна.

У публічний простір просочуються деталі зустрічі російської та американської делегації у Саудівській Аравії 18 лютого цього року. Серед тем, які ймовірно обговорювалися були спільні енергетичні проєкти в Арктиці та розробка покладів рідкоземельних металів на території Росії. Вже 2 березня видавництво Financial Times повідомило про переговори між Росією та США щодо використання трубопроводу «Північний потік 2» для поставок газу в Європу. У переговори, які за даними журналістів проходили в Швейцарії, залучені спецпосланець президента США Річард Гренелл та екс-керівник компанії «Nord Stream 2 AG» Маттіас Варнінг. Останній спростовує факт переговорів, однак чи варто вірити екс-службовцю німецької таємної поліції «Штазі», коли мова йде про такі чутливі теми, хай кожен вирішує сам.

Ідея поновлення поставок російського газу до Європи може знайти своїх прибічників не тільки у США і Росії, але й в ЄС. Євросоюз все ще не має плану практичної реалізації задекларованої мети – до 2027 року відмовитися від російського газу, частка якого на європейському ринку все ще залишається на рівні 15-20%. Якщо американський бізнес отримає контроль над газопроводом та ймовірно частку у видобутку газу в Росії, як відмічає Financial Times, Вашингтон зможе стверджувати, що американське посередництво забезпечить надійність Росії як партнера.

Створена Д.Трампом невизначеність щодо обсягів американської фінансової та військової участі у забезпеченні європейської безпеки дає президенту Сполучених Штатів хорошу можливість спонукати європейські країни, насамперед Німеччину, повернутися до ідеї купівлі газу з морського трубопроводу «Північний потік-2». Щоправда після пошкодження вибухами 26 вересня 2022 року придатною до експлуатації залишилася лише одна нитка трубопроводу потужністю 27,5 млрд. м³ на рік. Проте такого обсягу цілком достатньо щоб задовольнити попит на російський газ в Європі і фактично остаточно закрити перспективи поновлення транзиту газу через Україну не тільки російського, але і каспійського газу.

Замирення В.Путіна через економічну співпрацю виглядає як той випадок, коли добрими намірами вимощується дорога в пекло. Адже в обмін на свій розворот від Пекіна в умовах коли напруженість між США та КНР загрожує військовим зіткненням навколо Тайваню росія може вимагати капітуляції України. Задоволення її вимог дозволить Кремлю отримати як політичні, так і економічні дивіденди в Європі. Водночас Москва позбудеться принизливої потреби у економічній підтримці від КНР на правах бідного родича.

Такі наслідки російсько-американського зближення повинні непокоїти Китай. Попри заяву речника МЗС КНР Го Цзякуня з позитивною оцінкою будь-яких зусиль, спрямованих на досягнення миру, у Пекіні очевидно повернення росії до співпраці зі США сприймають щонайменше як невдячність, щонайбільше як зраду. А враховуючи наявність серед російських еліт прибічників антизахідного курсу, які свої кошти давно розміщують в Китаї, визрівання двірцевого перевороту і його проведення з урахуванням помилок очільника ПВК «Вагнер» Є.Пригожина вже не здається фантастичною ідеєю.

Almost every hour, the news gives us a reason to rejoice at the next step in the rapprochement between Washington and Moscow. By Putin’s decree, Alexander Darchiev has finally been appointed Russia’s new ambassador to the U.S. Great. NBC reports on the Trump administration’s plans to start sharing confidential data with Russia (right after the cessation of intelligence sharing with Ukraine, which even the British Storm Shadow blocked)? Even more fun.

Let’s try to figure out what’s going on.

Let’s start with the obvious. The negotiations, which began last year and are continuing right now, have already led to significant progress in bilateral relations.

Both sides show maximum satisfaction with the progress in the negotiations. Both sides are extremely satisfied with the progress made in the negotiations, both following the meeting in Riyadh and the round in Istanbul, and after other consultations that are unknown to the public.

For the first time, the international community became alerted on February 12, when D. Trump had a telephone conversation with V. Putin. The rumors that such calls had taken place before were in fact just rumors based on misinterpreted statements by the new US president, which the Kremlin decided to “play along” with and not refute through the mouth of Putin’s press secretary, Dmitry Peskov.

Soon after, on Valentine’s Day, a romantic (probably because both sides tried to hide it) phone conversation took place between Presidential Assistant for Foreign Policy Yuri Ushakov and US National Security Advisor M. Waltz. However, pragmatic issues were discussed: the purchase of 150 Boeing aircraft (one of the most painful issues for Russia, where every flight is now a game of Russian roulette), cooperation in space and energy, the Arctic, which is very interesting for both sides (as well as for China, by the way), and, of course, Ukraine.

 In their first real conversation, the two presidents agreed to hold talks in Saudi Arabia, a country acceptable to both sides. And Donald Trump immediately behaved like a skillful businessman, emphasizing the interest of American companies, including ExxonMobil, in regaining their positions in the Russian market. Putin easily picked up on the business side of the conversation, playing along when he mentioned Russia’s interest in returning to the dollar system.

On February 17-18, a “historic” meeting took place in Riyadh. In fact, it was two separate meetings: one on Ukraine and one on the normalization of bilateral relations. On the American side: Secretary of State M. Rubio, National Security Advisor M. Waltz, and Special Representative for the Middle East S. Vitkoff. For some reason, Special Representative for Ukraine, K.Kellogg, was not present.

The Russians were represented by presidential aide Yuri Ushakov, Minister Sergei Lavrov, and the current special representative for the lifting of sanctions, head of the Russian Direct Investment Fund hedge fund Konstantin Dmitriev (a counterparty acceptable to the Americans and a longtime acquaintance and business partner of Vitkoff). The future ambassador, A. Darchiev, was also not taken along.

Nevertheless, the Russians realized that the Trump administration needed to demonstrate progress following the meeting in Saudi Arabia. Therefore, they could have rigidly rejected the possibility of discussing a ceasefire (Lavrov himself openly stated in an interview that “a ceasefire is a road to nowhere, we need final legal agreements”), and instead demanded that Russia retain control over the territories already seized and enshrined in the Russian constitution, begin the process of lifting sanctions against it, and restore Russia’s access to world markets.

In fact, this is fully consistent with the logic of the demands that, as noted by Nowiny Polskie, the Kremlin has put forward to the West. These are: a quick reset of the government (starting with the President of Ukraine), the West’s refusal to support Ukraine with further demilitarization of the country and its deprivation of the ability to give an adequate response in the event of new aggression.

And what in return? First, the tempting (since Kissinger’s time) traditional and a priori unfulfillable promise to break with China (or at least reduce the level of cooperation).

Secondly, the insidious offer of a concession for the extraction of minerals (those coveted rare earth elements) in the occupied territories of Ukraine. It is clear that no one in Moscow wants to share resources. However, it is important for Russia that the United States agrees in principle to discuss this issue, thereby legitimizing the Kremlin’s sovereignty over the “new territories.”

There are many examples of projects for joint Russian-American work. There are already attempts to propose the joint development of the Shevchenkivske lithium ore deposit in the temporarily occupied territories of the Donetsk region of Ukraine (estimated reserves: ore – 14 million tons, lithium oxide – 500 thousand tons). In the future, such cooperation could develop into joint work in other regions of the world, such as the Democratic Republic of Congo, and potentially in Greenland.

It could be promised not to resume gas supplies to Europe. In general, it could be also raised the topic of energy, relying on the business outlook of our American counterparts. This is a win-win situation, because it is no secret that without Western investment and technology, the Russian energy industry is in decline.

As one of the possible options, the US administration is promoting the idea of creating a single operating company to manage the entire gas transportation infrastructure of Gazprom. It is proposed to involve Western giants such as BP, ExxonMobil, TotalEnergies, Shell and Blackrock as investors in this operating company.

But let’s get back to the actual negotiations. In Riyadh, first of all, they “agreed to negotiate further”. To create strategic groups in various areas of cooperation, to resume diplomatic contacts, and to prepare economic agreements.

In fact, the Riyadh summit clearly outlined two Russian-American negotiation tracks: a political one (which should culminate in a meeting between the two leaders one day) and a purely commercial one. The second track actively involves Russian oligarchs and American businessmen. But not only businessmen – both the U.S. State Department and the U.S. Department of Commerce are currently working on the prospects for the return of American business to Russia (focusing on energy, mineral resources, and the financial sector).

In addition, the Russians are trying very hard to find new topics on which the Trump administration would be interested in developing cooperation. For example, the fight against drugs. Today, Russian Interior Ministry representative to the United States A. Gusev is trying hard to demonstrate the relevant capabilities to the Department of Justice and Homeland Security, the FBI, and the Drug Enforcement Administration. 

A little more than a week later, on February 27, another round of consultations took place in Istanbul, this time exclusively through the Foreign Ministry, as a follow-up to the Saudi agreements. The delegation of Russian diplomats was headed by “almost ambassador” Darchiev. The American delegation was led by Deputy Assistant Secretary of State Sonata Coulter.

The low level of the officials was due to the technical nature of the issues discussed. First of all, the restoration of a full-fledged “pre-war” diplomatic presence (issuance of an agriman to Ambassador Darchiev, resumption of financial services for diplomatic missions, hiring local people to work in them, etc.) As the saying goes, “consultations to eliminate minor irritants”.

At the same time, the Istanbul meeting was supposed to prepare for the Rubio-Lavrov meeting of the heads of departments. It is expected to be held in the coming days in March in Baku or Istanbul again.

It is clear where this is going. Of course, the Kremlin wants to build on its success. It wants to show its own population that it is restoring its superpower status when one of the American officials, preferably Trump, takes pride of place among the spectators of the 80th anniversary of the Victory Parade on Red Square.

But in terms of “realpolitik,” Kremlin, while continuing consultations at various levels, is still betting on a Putin-Trump meeting. It is counting on the fact that “personal chemistry matters”. And Kremlin believes that this meeting will finally allow for a businesslike division of the world into zones of influence. And Putin may even sign a treaty with a secret additional protocol, like the one signed on August 23, 1939, by the foreign ministers of the Third Reich and the USSR.

Thus, the issue of European security remains a problem for Europe itself. Neither Russia nor the United States take its interests and voice into account, and the issue of Ukraine is just a bargaining chip.

During its time in the past, the Soviet Union regularly initiated or facilitated numerous conferences, summits and round tables within the Non-Aligned Movement. This international association helped Soviet politicians to promote ideas of the anti-colonial movement in Asia and Africa, and to gain considerable influence in the former or still existing colonies. However, after the USSR collapsed, the activity of the Non-Aligned Movement immediately stopped, and the struggle against colonialism became unpopular among third parties.
That lasted about 30 years. However, the successor to the Russian communist regime (Putin’s dictatorship) first built a strong authoritarian regime inside Russia, and then began to aggressively return their positions in Third World countries, primarily on the African continent.

The Kremlin has already organized large-scale Russia-Africa Summits twice (in Sochi in 2019 and in St. Petersburg in 2023), planning to conduct it every three years in the future. A regular dialogue called the Russia-Africa Partnership Forum was also developed. Under this “umbrella” various meetings, round tables, presentations of business projects, etc. take place. For example, the first ministerial conference of the Russia-Africa Partnership Forum is to be held in Sochi on November 9-10, 2024. The Ministry of Foreign Affairs of the Russian Federation has invited representatives of 54 states (that is, all political entities on the African continent) and 10 regional and subregional organizations to participate in the forum.
Undoubtedly, some European states – successors to former powerful empires – still try to maintain its dominance in one or another region of Africa. However, Russia and China jointly deny the interests of the former metropolises and sideline them in every possible way. For example, Russia began to successfully squeeze France out of the entire region of Equatorial Africa, having initially strengthened its positions in the Central African Republic (a former French colony)!
To strengthen its own positions in Africa, Putin’s Russia had also improved its bilateral relations with some states of the continent, using not only political and economic methods, but also military ones. For instance, at the end of October this year, Moscow has deployed mercenaries from the African Corps in Equatorial Guinea. It is a paramilitary unit of the Ministry of Defense of the Russian Federation that was created at the end of 2023 to protect Russian economic interests in Africa.

There are similar Russian contingents in Burkina Faso, Libya, Mali, CAR and Niger. In some сases, the African Corps is nothing but the successor to the Wagner Group. It consists of those unreliable for the Kremlin (after the unsuccessful, however, extremely high-profile rebellion of the Wagnerites led by Prigozhin in the summer of 2023). Sometimes, the African Corps cooperates with mercenaries from other Russian private military companies (PMC Shield, Russian Security Systems/RSB-Group, Redut, Patriot, Sewa Security Services). According to the Russian media, the Russian PMCs mostly only guard important economic facilities – gold mines, diamond mines, uranium deposits, oil wells, etc. But it is not always done peacefully.
Since 2016, about 2,000 Russian mercenaries (who fought on the side of the Libyan National Army led by Khalifa Haftar and the Tobruk-based government in the civil war in Libya) are well-known for torture, numerous acts of vandalism and a brutal murder of people, including women and children. Russian mercenaries burned people alive in containers, threw prisoners into mines and wells, and buried people alive in graves (sometimes, whole families). Moreover, Russian mercenaries robbed, looted and deliberately took local population hostage to exchange for a ransom. Those captured who had no wealthy relatives were inhuman treated by Russian soldiers (mostly sadists): dismemberment of living people, breaking vertebrae, cutting belly open, grenade detonating in the groin, crushing bones with a sledgehammer, burning alive, etc.
In 2018, the bloody traces of Russian mercenaries were found in Sudan, Congo and the CAR, in 2019 – in Mozambique and Mali, in 2020 – in Somalia, Burundi, Yemen, and further on the African continent. According to experts, the Russian PMCs’ mercenaries are currently present on the territory of 19 African countries!

For example, on October 21, 2024, pro-government Sudanese forces mistakenly shot down a large Il-76 cargo plane in the Malha area of North Darfur. There were Russian military specialists, weapons, ammunition and provisions on the board for the Sudanese regular army, surrounded by rebel groups in the city of El-Fashir. This incident has proved Russia’s involvement in the civil war in Sudan.
For sure, the Kremlin officials will try not to mention the “heroic pages” of Russian mercenaries on the “black continent” at the first ministerial conference of the Russia-Africa Partnership Forum, but to focus on the political and economic cooperation. However, this partnership is dangerous to African states, their political elites and populations.
The fact is that Russian presence in any African country may be beneficial in the short term, but not in the long term. There is no doubt that Russia will try to control local minerals. Taking into account the extensive development of the Russian economy (and a backward agrarian and raw material economy), Russian involvement in the extraction of natural resources will certainly lead to serious environment pollution, and perhaps even the destruction of local ecosystems, as this is exactly what we see on the territory of the Russian Federation.
Moscow’s influence on the internal politics of African countries will reduce the level of political culture, resulted in various corrupt schemes and permanent bribery.
The RF’s investment projects will surely have enslaving conditions, and long-term loans – extremely high interest rates. Thus, both authoritarian Putin’s Russia and communist China are similar in Africa. In general, the People’s Republic of China (unlike Russia) does not intervene in wars, civil conflicts and internal political struggles on the “black continent”, but uses methods of aggressive economic expansion in Africa. Chinese businessmen buy up everything that can be sold in Africa and invest their own capital wherever it is possible to invest it. Moreover, China deliberately makes obviously failed investment (in terms of expected demand and profit) in order to spread its influence in Africa.

The dictator Putin gave free food gifts to some African countries during these two Russia-Africa Summits. It should be emphasized that such gestures of the President of the Russian Federation are only one of the components of his unfair policy of food blackmail of some poor nations and hungry countries of the “black continent”. After all, the Kremlin, in fact, has blocked a number of transport corridors from Ukraine (which has been growing grain for export for several centuries). Instead, Putin loudly makes his little one-time gifts to African states, using them in his brutal game. By the way, a grain exchange initiated by the Kremlin during the BRICS Summit (Kazan, October 22-24) may also turn into a tool of blackmail in the future guaranteeing global food security.
As for the method of blackmail, Putin’s Russia also successfully uses African countries (primarily those with access to the Mediterranean coast) in order to control migration flows and latently manage them. The special services of the Russian Federation, in cooperation with international organized crime, influence the use of certain routes, the intensity of migration, and the determination of the final destination for migrants (today it is Spain, tomorrow – Germany, then – France, depending on Moscow’s needs to press some government). In addition, this cooperation between Russia and Africa provides the Kremlin with unlimited opportunities for the infiltration of its own agents in the Maghreb and Mediterranean region.
Of course, within the framework of Russia-Africa conferences, forums and summits, Moscow is systematically working on the development of a simultaneous voting mechanism in the UN and in other international organizations. For example, to enable the Russian Federation and 54 African countries to unanimously condemn military operations in defense of the State of Israel from powerful terrorist groups with the support of other countries.
After all, Russia will try to gain support from Africa to ease or lift sanctions, or even better – to prevent the introduction of any restrictions by some countries on others, even if it is about a dictatorship, which committed aggression against democracy.
In general, Putin’s regime cynically uses various forms of cooperation with Africa to strengthen its influence on the continent. However, he is doing quite well at the moment. The question is whether the collective West will respond to this?

9 серпня 2024 року відбулась закрита презентація дослідження, присвяченого аналізу впливу російської пропаганди на країни Центральної Азії.

Організаторами заходу виступили БО «Міжнародний благодійний фонд громадської дипломатії» спільно з Центром стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки.

В рамках заходу аналітик Фонду, Олексій Фещенко, презентував дослідження, метою якого було:

• Аналіз інформаційної площини країн Центральної Азії;
• Виявлення ключових аспектів взаємодії даних держав з РФ в інформаційному полі;
• Фіксування тез та наративів, які використовує Росія для інформаційного впливу на громадян;
• Формування плану дій, який може реалізувати Україна в контексті боротьбі з гібридними загрозам.

Захід був проведений з метою обміну думок, донесенні актуальної інформації до органів державної влади та їхніх профільних відомств для покращення розуміння специфіки інформаційної сфери, яка склалась в країнах Центральної Азії. В контексті зустрічі можна відмітити відвертий діалог між усіма учасниками, який сформував предметну площину для подальших взаємодій.