Якщо Папа приїде в Україну…
Юлія Подлюк, Студентка КПНУ ім. І.Огієнка

Нещодавно Папа Римський Франциск зустрівся у Ватикані з президентом України Володимиром Зеленським в рамках його візиту до Італії. Під час зустрічі обговорювалося декілька тем, але ключовим стало питання миру – врегулювання конфлікту на сході України, або, якщо називати речі своїми іменами, – припинення війни, яка вже не один рік виснажує людський, духовний та економічний потенціал нашої держави й є одним з основних джерел нестабільності у межах наших кордонів. Також, як відомо, Володимир Зеленський запросив Римського Понтифіка відвідати Україну.

Постає питання: запрошення Святішого Отця відвідати нашу державу – це лише вияв ввічливості з боку українського президента чи важливий крок у підтримці дипломатичних зв’язків? Чи насправді візит Папи в Україну є настільки суттєвим для України і як він може вплинути на стан справ в нашій державі?

Щоб відповісти на ці питання, необхідно спочатку зрозуміти, ким є Папа Римський і яку роль відіграє очолюваний ним Святий Престол у міждержавних й міжнародних відносинах.

Якщо говорити про роль Папи і Ватикану у світовій політиці, варто нагадати, що основним інструментом ведення міжнародної діяльності Святого Престолу є дипломатія. Ватикан не має ані військових сил, ані потужної економічної системи, не володіє інноваційними технологіями, не здійснює жодних передових розробок у галузях науки й техніки. Його могутність на світовій арені полягає в авторитеті морального характеру, який спирається на значний людський потенціал (понад 1 мільярд населення планети). Католицизм – одна з найбільш поширених релігій, й найбільш сповідуваною вона є у країнах Західної Європи, а також Північної й Південної Америки (якщо враховувати кількісне співвідношення між конфесіями у кожній конкретній державі). А серце католицизму б’ється у Ватикані.

Завдяки своєму авторитету і досвіду дипломатичних відносин Святому Престолу вдавалося досягати успіху у вирішенні міжнародних конфліктів там, де не допомагали зусилля державних дипломатичних представників, і навіть погрози застосування сили.

Можна навести декілька прикладів на доказ цього:

У 1962 році у розпал Карибської кризи, яка поставила світ перед загрозою ядерної війни, Папа Йоан ХХІІІ звернувся у своєму посланні до Джона Кеннеді й Микити Хрущова, а також до представників влади та усієї світової громадськості, закликаючи не допустити ядерного протистояння. Згодом генсек КПРС визнавав, що саме втручання Папи стало стримуючим фактором під час прийняття доленосного рішення. За свої посередницькі зусилля у цьому конфлікті Йоан ХХІІІ був названий «Папою миру».

У 1978 році Папа Йоан Павло ІІ втрутився у конфлікт між Чилі та Аргентиною, причиною якого стало питання володіння островами, які розташовані у протоці Бігл. Папа звернувся до президентів цих держав із закликом не допустити збройного протистояння, а також відрядив до них свого представника, який виступив посередником у цьому конфлікті. Завдяки втручанню Ватикану згодом була укладена мирна угода між сторонами.
Також Святий Престол відігравав роль посередника під час Ліванської війни, в арабо-ізраїльському конфлікті

Як можна спостерігати, досвід дипломатичної й, зокрема, посередницької діяльності Ватикану заслуговує поваги. Але як цей досвід може стати в пригоді Україні?

По-перше, візит Папи може знову привернути увагу світової спільноти до подій в Україні. Гібридна війна на Сході триває майже шість років і впродовж цього часу ця проблема, відверто кажучи, вже набридла Заходу, який воліє перейматися більш хайповими проблемами – як от Brexit, Ґрета Тумберґ чи щось подібне. Приїзд Папи – це чудовий спосіб нагадати світові про те, що війна в Україні не закінчилася після того, як з’явилися інші новини й ця проблема досі є актуальною для Європи.

По-друге, дипломатичні зусилля Ватикану справді заслуговують на увагу, свідченням чого є події, описані вище. Дипломати Святого Престолу володіють неабияким досвідом участі у врегулюванні міжнародних суперечок і могли б стати незацікавленою стороною у переговорах між Україною та Російською Федерацією – так званим медіатором, а крім того, мобілізувати до переговорного процесу країни Європейського Союзу, які вже трохи втомилися від безрезультатних зустрічей і угод.

По-третє, приїзд Папи в Україну – це величезний плюс для міжнародного іміджу нашої держави, адже за його подорожами стежать мільйони людей, а також провідні засоби масової інформації.

По-четверте, це також чудова нагода для зміцнення дипломатичних відносин між Святим Престолом і Україною, врегулювання міжконфесійних конфліктів у нашій державі, можливо, навіть для початку процесу підготовки до укладення конкордатної угоди.

По-п’яте, приїзд Папи міг би позитивно вплинути не лише на звільнення полонених чи на проведення мирних переговорів, а й у більш глибокому духовному сенсі. Адже проблеми України не обмежуються війною, економічною та демографічною кризою та еміграцією населення. Криза духовних цінностей, нівелювання інституту сім’ї, втрата християнської моралі у свідомості значної кількості населення – усе це впливає на загальний стан суспільства. Чого лише варті масштаби корупції, або гендерна ідеологія, яку нам намагаються нав’язати у законодавстві, у повсякденному житті як «віяння Заходу», без якого нібито не можливо досягти встановлення ліберальної демократії в Україні. Втрата чітко окреслених ціннісних дороговказів несе в собі загрозу втрати моральних орієнтирів, що аж ніяк не сприятиме стабільності і здоровому розвитку суспільства. Приїзд Папи – це вияв підтримки християнам усіх конфесій в Україні, усім громадянам, які поділяють християнські цінності у своєму повсякденному житті і житті держави загалом.

Тож, зважаючи на усі перераховані пункти, можна сказати, що Папа Римський – це не просто знаменитість, за якою спостерігають медіа в усіх куточках світу. Як і Папа одноосібно, так і Святий Престол в особі своїх співпрацівників можуть здійснювати значний вплив на перебіг подій як у регіональному, так і у міжнародному масштабі. Відвідини Папою України справили б позитивний вплив на ситуацію в нашій державі, тож будемо сподіватися, що Його Святість прийме запрошення українського президента і все-таки нас відвідає.

Популярні статті