УСПІХ ІСПАНІЇ: ЯК СТРИМУВАТИ СЕПЕРАТИЗМ ПРОТЯГОМ ДВОХСОТ РОКІВ
Ігор Кирилюк, Політолог, студент ЛНУ ім. І. Франка

Конфлікт Каталонії та Іспанії має історичне значення, ще у XIX столітті при бурхливому розвитку капіталістичних відносин Каталонія була найрозвиненішим регіоном Іспанії. Вже в тогочасному суспільстві відбувалась культурна експансія і насадження своєї мови та культури, після чого почали виникати сепаратистські настрої, які у 1871 році переросли в певне повстання, правда зазнали фіаско.

Хоча такі події відбувались протягом двохсот років і слідували різними страйками робітників, заворушеннями, політичними терактами, референдумами та грою в автономію. Але каталонська політична еліта завжди вміла «грати» з центральною владою і за допомогою таких маніпуляцій жадала розширення своїх прав, сприятливих умов розвитку для своєї території. І в цій політичній грі завжди виступала гравцем який диктує свої умови державі, показуючи слабкість політичної еліти держави, саме при вирішенні і прийнятті рішення.

Це можна порівняти з риболовлею, а саме в підсікання риби, яка дратує риболова і в кінцевому варіанті вибудовується дві загально відомі теорії. Риболов «зривається» і втрачає свій улов, або просто-напросто терпить і добивається очікуваного результату. Хоча досвідчений «риболов» Іспанія вміє грати зі своєю ірраціональністю (нервами). По суті замість того, щоб вирішити дане питання і сісти за стіл переговорів, щоб «розставити всі крапки над і», економічні, політичні, та соціальні питання Іспанія вирішила пограти в «мафію», коли місто засинає і не прокидається. Тобто визнавати будь-які дії незаконними, до цього маючи підтримку із сторони суб’єктів міжнародних відносин.

З політичної точки зору досить гарно розіграли сценарії з лідером Каталонії Карлесом Пучдемоном. Після своєї втечі у Бельгію він  взагалі «захворів» на когнітивний дисонанс, спочатку стверджуючи, що він готовий до діалогу і бажає досягти деескалації конфлікту з Іспанією, зазначивши:  “Ми готові до діалогу і ми не проти Іспанії”, додавши, що каталонці – «не злочинці і не божевільні», просто вони хочуть самі вирішувати свою долю. А 25 листопада взагалі почав виборчу кампанії до регіональних виборів з Бельгії, заявляючи, що 21 грудня у Каталонії мають ратифікувати волю каталонців жити в незалежній країні, яку вони прийняли 1 жовтня цього року. Не будемо зважати на різних соцопитуваннях які показували кількість підтримки серед населення незалежності Каталонїї, але стверджувати це можна одним словом – каталонська влада догралась, або залишилась у «розбитого корита». Можна взяти альтернативну версію, за якою,  той кому був вигідний дестабілізуючий регіон у Європі переключився на інший не менш важливий об’єкт, Білорусь наприклад, але це тільки «думки в голос».

Якщо ж таки Карлеса Пучдемона політичний бомонд Іспанії допустить до виборів, то чи стане він знову «національним героєм»? Важко в це повірити, його місія напевно виконана. На мою думку тут виходить замкнуте коло, Мадрид розуміє, що не вирішення даної ситуації і придушення ще однієї хвилі каталонського сепаратизму призведе до ще одного «перевороту» з іншими «фейсами» та цілями, але результат той самий, Іспанія знов залишиться з тими проблемами які існували Баски, Каталонія та ін.

Також зміна позиції Каталонії може залежати від політичних інститутів чи політичної системи. Наприклад до 2011 року ситуація в каталонців була стабільна. Залежало все від «Соціалістичної партії» яка мала чималу підтримку в цьому регіоні і партії «Конвергенція та союз» яка є Каталонською партією і даний регіон вважали важливим для економічної розбудови Іспанії. А після виборів 2011 коли розвалився каталонський політичний блок, і прихід до влади «Народної партії» ситуацію помітно загострили. Каталонські представники втратили свою позицію в парламенті, і політична ситуація в країні розбалансувалась і призвела знову до політичної кризи та боротьби.

Найголовніше, щоб «рибак» не заснув, адже «риба» з’їсть усю наживку і під впливом сучасного турбулентного стану в міжнародному середовищі може услизнути, породивши новий локальний конфлікт і цим саме дестабілізувати Європейський Союз. А бо ж радикальніше каталонський народ вибухне як «іспанський бик в родео» і для Іспанії така подія стане початком кінця. Знову повертаючись до історії, потрібно стверджувати, що Каталонія завжди жила з думками незалежності, мені здається, якщо спитати в каталонця дату першого виступу за незалежність, вони не дадуть точної відповіді.

Навіть, якщо Каталонія стане незалежною, то Європейський Союз буде блокувати її в усіх її рішеннях, про це заявив президент Європейського парламенту Антоніо Таяні. Він вважає, що ні одна країна в Європі не визнає незалежність Каталонії. «Каталонія є проблемою Іспанії, а не Європи. Європа виступає за діалог Іспанії і Каталонїї», – зазначив голова парламенту. Це стосується і економіки, адже товари втратять ринки збуту, а переважна більшість товарів яка розрахована на експорт буде збиткова. Якщо брати Україну, то їй також не вигідна така ситуація, адже після переорієнтації всієї міжнародної спільноти на проблему Каталонії, забудуть про проблему Донбасу.

Автор: Ігор Кирилюк

 

Популярні статті