Східна Європа 2020: яких змін чекати?

Основними тенденціями в безпековій сфері на просторі пострадянських країн Східної Європи на найближчі п’ять років, найімовірніше, будуть:

–  Зростання нестабільності і непевності через принципове неспівпадіння інтересів як регіональних суб’єктів так і поза регіональних акторів, до яких в першу чергу варто віднести РФ, США, ЄС а також КНР.

–   Збереження фрагментованості регіону: в той час як Україна і Молдова йдуть шляхом Євроатлантичної інтеграції, Білорусь має і, за прогнозованої відсутності радикальних змін на політичному ландшафті країни, матиме союзницькі відносини з Росією. Країни Балтії, з одного боку, почуватимуть себе відносно убезпеченими через членство в НАТО, з іншого боку, збільшення російської воєнної присутності в регіоні буде подразнюючим фактором для них. Це вже створило передумови підтримки з боку балтійських країн, передовсім Литви, України і Молдови.

–  Мілітаризація східноєвропейського простору через подальше існування і збільшення воєнних загроз з боку РФ. Нинішня ситуація з порушенням Москвою умов Договору про РСМД, розробка нею нових крилатих ракет корабельного базування а також наземних мобільних комплексів «Іскандер К», ймовірно, призведе до дзеркальних контрдій з боку США, де вже розробляються варіанти протидії посиленню Росії в цьому аспекті.

–  Головним викликом регіональній безпеці залишатиметься продовження збройного конфлікту на Сході України. Утримування під окупаційним режимом Кримського півострова та його подальша мілітаризація так само, без адекватної відповіді, становитимуть загрозу небезпеці не тільки пострадянським країнам Східної Європи, але також і Чорноморсько-Каспійському простору.

–   Певно, дефіцит ідей щодо побудови надійної системи безпеки буде прослідковуватися і надалі. Держави регіону не можуть вирішити всі безпекові проблеми, що постають перед ними своїми силами без позарегіональних гравців. Це може мати два варіанти вирішення:

1)    знаходження такого формату взаємодії між, перш за все США, країнами Європи та Росією, що б задовольнив усі сторони з одночасною прийнятністю для пострадянських країн Східної Європи, тобто, фактично, реформована, оновлена і збалансована ОБСЄ.

2)    збільшення безпеки регіону внаслідок більшої і не суто воєнної, а й економічної зацікавленості ЄС у безпеці регіону. Таке може статися у випадку, якщо так званий «Новий Шовковий Шлях» з Китаю до Європи (особливо, після планованого підписання між ними Угоди про ЗВТ) пройде територіями України, Молдови, країн Балтії. В такому випадку цим країнам можна розраховувати на підвищене кредитування з боку КНР, посилення технічної співпраці, а з іншого – на стратегічну зацікавленість країн Західної Європи у стабільності важливого транзитного регіону.

–  Незважаючи на показову стабільність, виникає низка питань щодо майбутнього політики і становища Білорусі. У випадку відходу від влади президента Лукашенка, система, побудована яким є запорукою не тільки лояльності Білорусі до РФ, а й забезпечення стабільності і безпеки самої країни може опинитися під загрозою. Ймовірним є варіант, що у випадку подібного роду несприятливих для РФ чинників, а може й знаходження заміни для білоруського лідера, Москва може вдатися до силових і асиметричних дій.

 

Автор: Володимир Різніченко, студент ІМВ Київського національного університету ім. Т. Шевченка

З повною версією конференції «Актуальні геополітичні тренди в пострадянських країнах Східної Європи: генерація нових думок» можна ознайомитись на YouTube-каналі Фонду громадської дипломатії