SWOT- аналіз політики США щодо Ірану

Історія відносин США та Ірану є досить складною, але водночас і динамічною. Постійна зміна внутрішньополітичного життя в Ірані та нестабільність регіону Близького Сходу ускладнює формування політики США щодо Ірану. Упродовж ХХІ століття Іран для США став комплексом проблем, які тісно взаємопов’язані і вирішення яких потребує залучення додаткових механізмів. Окрім цього, для США складно визначити як розглядати Іран: у комплексі з усіма державами Близького Сходу чи окремо як потужного гравця регіону. Ні перший, ні другий варіант повністю не відображує усю позицію Америки через досить високий рівень зв’язку між усіма державами регіону та Штатами.

Окрім цього, причетність Ірану до фінансування світового тероризму, його тісні зв’язки Хезболлою, Аль-Каїдою, ХАМАСом, підтримка ядерної програми на противагу ядерному комплексу США, розробка ракетно-балістичної програми, втручання у регіональні конфлікти, співпраця з основними конкурентами США та економічно невигідний Спільний план дій ускладнює політику Штатів тим, що вони не розуміють з чого потрібно починати, щоб стабілізувати відносини: з Ірану, Хезболли чи може палестино-ізраїльського конфлікту. Високий рівень взаємозалежності конфліктів у регіоні унеможливлює вирішення усіх проблем одночасно. Навіть теорія міжнародних відносин не дає відповідь на питання як вирішувати комплекс питань одночасно, який підхід застосувати, якщо тенденції на міжнародній арені характеризуються асиметричністю, динамічністю та гібридністю. Окрім цього, неможливо навіть збудувати логарифм дій щодо Ірану через постійну зміну важливих компонентів: геополітичної ситуації, союзників та ворогів, ролі третіх сторін. Враховуючи те, що формули співіснування у такому середовищі не знайдено, США не можуть сформулювати стратегію. Деформація системи наскільки швидка, що вчорашні напрацювання сьогодні вже не актуальні. Якщо охарактеризувати систему міжнародних відносин одним слово, то це авантюризм або точніше імпровізація.

Тому оптимальним варіантом проаналізувати політику США щодо Ірану за президенства Д. Трампа є SWOT-аналіз. Першим етапом дослідження є визначення сильних сторін політики. Політику президента Д. Трампа щодо Ірану можна охарактеризувати як непередбачувану, але яка все – таки відповідає національним інтересами США. Адже рішення прийняті ним повністю відображають лозунг «Зробити Америку великою знов», навіть якщо це шкодить відносинах з іншими державами та в певній мірі загрожує існуванню сучасної системи міжнародних відносин. Тому сильні сторони та інші елементи дослідження слід визначати з огляду на мету, яку поставив Трамп  –  відповідність національним інтересам США.

Відповідно до Стратегії Національної безпеки США від 2017 р., промов та низки інших програмних документів, метою політики США є, передусім, будівництво безпечної та стабільної системи на чолі з США. Тому відповідно така мета поширюється і на регіон Близького Сходу, де США намагається позиціонувати себе  лідером, однак саме у цій точці і стикаються інтереси США та Ірану. Адже Іран також хоче стати лідером регіону без будь-якої присутності США навіть через треті країни. Сильною стороною політики американського президента є те, що лідерство США в регіоні гарантуватиме контроль. У якійсь мірі це навіть означатиме безпеку, однак, враховуючи специфіку регіону та жорстку позицію Трампа, консенсусу досягнути не вдасться, що призведе до ескалації низки конфліктів. Тому мету, яку ставлять перед собою США можна віднести до сильної сторони, однак інструменти її реалізації частково свідчать про протилежне. Адже держави регіону не погодяться на присутність США в регіоні, проти цього виступлять навіть найбільші партнери Саудівська Аравія та Ізраїль. Окрім цього, зросте ймовірність терористичної загрози з боку ХАМАСу та Хезболли. Однак, враховуючи залежність від США основних партнерів та за допомогою ізоляційно-санкційної політики збільшується залежність від США і основних конкурентів, у тому числі Ірану. Відповідно, ймовірність того, що США контролюватимуть ІРІ є, але поки що вона дуже далека. Прикладом цього може бути те, що Іран неодноразово звинувачував США у втручанні у внутрішні справи та у спробі державного перевороту. Тобто гарантування безпеки і стабільності в регіоні  – це сильна сторона американської політики, яка супроводжуватиметься низкою загроз, які ми розглянимо нижче.

Сьогодні Іран програє суперництво, а США намагається отримати контроль не лише над регіоном, а й хоче контролювати набагато глобальніші процеси. Перший фактор, який ми визначили сильною стороною політики США є більш загальним і стосується Ірану опосередковано, але саме за допомогою нього ми можемо ознайомитися з тим, яку роль США віддає Ірану у регіоні і відповідно визначити більш конкретні сильні сторони у політиці США щодо Ірану.

До однієї з найсильніших сторін можна віднести створення у серпні 2018 р. Робочої групи щодо Ірану. США розірвали дипломатичні відносини з Іраном понад 40 років тому і від того часу не було сформованого жодного підрозділу, який би займався б вивчення політики Ірану. Зрозуміло політику Ірану моніторили інші державні агенції як ЦРУ, РНБ однак, для створення комплексної стратегії щодо Ірану цього не достатньо. Створення такої групи свідчить про високий рівень зацікавленості в Ірані, більший ніж за будь-якого іншого президента, однак саме це і насторожує Іран. Оскільки іранський уряд розуміє, що США прямо чи опосередковано втручатимуться у справи Ірану. Відповідно до заяв Держсекретаря та керівника групи, метою такої інституції є, передусім, налагодження відносин однак, між рядків можна прочитати і те, що США за допомогою усіх методів хочуть встановити свій вплив над Іраном. Тому створення такої групи можна розглядати як механізм подвійної дії. На офіційному рівні США намагатимуться будувати відносини з ІРІ, насправді будуть збирати компромат, щоб використати його проти Ірану. Однак, не є виключенням, що робоча група може стати своєрідним містком між США та Іраном і сприятиме укладенню нової ядерної угоди. Але враховуючи політику та риторику Трампа, наразі реалізація таких завдань неможлива.

Наступними сильними сторонами його політики є ліквідація ядерної та ракетно-балістичної програм Ірану. Незважаючи на бажання лідерства США у регіоні, агресивна ядерна політика ІРІ становить загрозу не лише США та її союзникам, а усьому регіону і навіть самому Ірану. Тому зрозуміла санкційна політика США. Незважаючи на низку різних механізмів зниження ролі держави, зокрема і військова інтервенція станом на ХХІ століття не є настільки ефективними як ізоляційно-санкційна політика. Таку політику США вже проводило щодо ІРІ, однак її необхідно було призупинити через зниження підтримки міжнародної спільноти. Повернення до такої політики після виходу з JCPOA ймовірно не принесе очікуваних результатів. У даному випадку ізоляційно-санкційна політика виступає інструментом реалізації ліквідації ядерної та ракетно-балістичної програм. Тому, щоб призупинити роботу ІРІ над цими програмами, потрібно обмежити доступ до ресурсів та фінансових механізмів, тобто запровадити обмеження на всі структури Ірану, які хоч якось причетні до сприяння створення ядерних та ракетно-балістичних об’єктів. Санкційна політика США дає шанс та час Ірану деформувати свої програми, адже основний пакет санкцій, спрямований проти нафтових, фінансових та військово – технічних установ, які саме приносять прибуток, вступили у дію з 5 листопада 2017 р. Ці санкції завдадуть шкоди іранській економіці та зменшать швидкість розробки ядерної та ракетно-балістичної програми. Зокрема, санкції накладені на фінансові установи, які фінансують КВІР та понад 700 іранських чиновників та бізнесменів. Уже сьогодні помітні негативні наслідки першого санкційного пакету, який вступ в дію з 7 серпня і сприяв знеціненню іранської валюти у декілька раз. Однак, існує ймовірність того, що основні партнери ІРІ не збираються розривати важливі енергетичні контракти з нею через санкції Ірану, однак детальніше ця тема буде розкрита частині про загрози. Після першого етапу дослідження вважаємо, сильними сторонами політики США щодо Ірану є:

 

  • Досягнення стабільності та безпеки в регіоні на чолі з США
  • Створення Робочої групи щодо Ірану
  • Ізоляційно-санкційна політика щодо Ірану
  • Ліквідація ядерної програми ІРІ.
  • Ліквідація ракетно-балістичної програми

 

Незважаючи на прагнення Трампа підвищити роль Америки та дискваліфікувати Іран з регіональної та міжнародної арени, у його політиці можна помітити низку прорахунків. Тому наступним етапом дослідження є визначити слабкі сторони політики США щодо Ірану. Чи не найбільшою слабкою стороною є відсутність тісних контактів з іншими державами регіону. США підтримують тісні зв’язки зі своїми союзниками: Ізраїль, КСА, ОАЕ. Однак, немає політичного впливу на держави, які чи ненайбільше постраждали від ІДІЛ. Штатам варто було скористатися цією можливістю і встановити хоча б мінімальний зв’язок. Це б дозволили протистояти Ірану,  оскільки ті вже підписали з Сирією військову угоду про співпрацю, що означає розміщення іранських військових баз в Сирії.

Жорстка позиція США щодо Ірану, яка відображена у Стратегії Національної Безпеки та в риториці президента, де Іран визначають як загрозу, унеможливлює покращення відносин. Відповідно до стратегії та нової санкційної політики, США принаймні у короткостроковій перспективі не планують змінювати тенденції у відносинах з Іраном, тобто політика відкритої конфронтації цілком задовольняє Штати. Така політика дозволяє Ірану сприймати США також як загрозу, що стає причиною зростання напруги у регіоні.

Окрім цього, слабкою стороною політики США є відсутність дипломатичних, економічних, політичних контактів і небажання їх встановлення чи налагодження відносин. Лише нещодавно була створена Робоча група щодо Ірану, ефективність якої ще досить складно проаналізувати. До того моменту взагалі не існувало жодного структурного механізму, який би приділяв увагу розробленню іранського напрямку американської зовнішньо політики. Це є великим прорахунком. На державному офіційному рівні необхідно було підтримувати відносини, щоб не лише за допомогою санкційної політики впливати Іран. Тобто до відносин з Іраном потрібно підійти більш комплексно, щоб унеможливити регіональне лідерство ІРІ.

Як зазначалося раніше Трамп чи найбільше з усім президентів критикував Іран й інструментами його критики були не лише його промови. У соціальній мережі Twitter розгорнувся словесний бій між Трампом та представниками іранського уряду. Досить часто можна помітити, що Трамп чи ненайбільше критикує уряд Ірану, називаючи конкретні імені представників уряду. Зрозуміло, що така постійна критика уряду, погрози сприяють лише загостренню конфронтації. Якби президент намагався уникати такої риторики ймовірність діалогу і мінімальних поступок ІРІ могла б бути вищою.

Тому враховуючи аналіз політика США, до слабких сторін відносимо такі чинники:

 

  • Відсутність тісних контактів з іншими державами регіону.
  • Визначення ІРІ як загрози
  • Відсутність дипломатичних, економічних, політичних контактів.
  • Негативна риторика президента.

Третім етапом SWOT – аналізу є виокремлення можливостей. Зокрема, у цій частині дослідження сконцентруємо увагу на можливостях, які можуть використати Штати для просування своїх інтересів у регіоні у тому числі у відносинах з Іраном. Враховуючи той факт, що США вийшли з ядерної угоди, є можливість укласти нову угоду з ІРІ на вигідних умовах для усіх сторін. Водночас, президент зазначав про високу ймовірність укладення нової угоди. Враховуючи складність відносин між США та ІРІ, можна узгодити тимчасовий план дій, який сприятиме врегулюванню лише нагальних питань з уникненням найбільш суперечливих проблем. Однак, щоб такий розвиток подій став можливим Штатам потрібно також піти на низку поступок на які вони не погодяться. Тому ймовірність реалізації цього плану на даному етапі досить низька. Окрім того, сам Іран не дуже погодиться на переговорний процес,  оскільки держава з такими жорсткими принципами введення зовнішньої політики не поступиться Штатам, які намагаються знизити її вплив в регіоні. Максимум, на що готові були піти іранці по тій же ракетній програмі – односторонньому зменшити дальність їх систем, щоб вони не загрожували для Європи. ІРІ пропонують в рамках багатосторонньої угоди по суті відмовитися від ракетного озброєння, але при цьому ніхто не згадує про ракетні арсеналах Ізраїлю і Саудівської Аравії, які є головними противниками Ірану. І цей фактор також необхідно врахувати Америці. Переговорний процес був в би можливий за умови якби США не вийшли з ядерної угоди. Тобі на основі попередньої угоди можна було б підписати більш адаптовану до інтересів США.

У частині про слабкі сторони, ми зазначили, що Трампа обрав неправильну стратегію щодо Ірану. Тому відповідно він має можливість змінити свою тактику щодо Ірану хоча б на короткострокову перспективу. Використати м’який тиск у відносинах з Іраном та скористатися елементами човникової дипломатії. Жорстка позиція США та агресивна риторика президента провокує уряд Ірану до відновлення та розбудови ядерної та ракетно-балістичних програм, який цим хоче підтвердити, що США не зможуть їх налякати чи примусити змінити розвиток цих програм. Тому США на чолі президентом самі того, не бажаючи стають ідеологічним каталізатор активізації ядерної та ракетно-балістичних програм Ірану. У даному випадку Штати можуть використати абсолютно інший підхід до Ірану. Не так часто згадувати про жорстокість іранського уряду, хаосу, який він, уникати таких висловлювань, але санкційний пакет при цьому розширювати. Іран, зрозуміло, буде продовжувати свою ядерну політику. Однак, відсутність політичної напруженості допоможе сторонам встановити мінімальний контакт. Спільним знаменником співпраці може бути боротьба з ІДІЛ. Оскільки нещодавно під час параду щодо річниці ірако-іранської війни, було розстріляно понад 20 людей, а відповідальність за це теракт взяла на себе ІДІЛ, то на фоні цього можна знаходити точки дотику і налагоджувати контакт, хоча б через треті сторони. Окрім того, США варто залучитися підтримкою ЄС, станом на сьогодні позиція щодо Ірану, у них суттєво різниться, що робить стратегію США не такою ефективною. І дозволяє іншим учасниками Спільного плану дій створювати коаліцію проти США, що негативно впливає на імідж і роль Америки.

Також одним із вдалих інструментів є посилення човникової дипломатії. Накладення санкцій з боку США завдасть збитків іранській економіці, однак, не настільки потужних яких би хотіли американці. Тому механізм човникової дипломатії із залученням третіх держав дозволить також послабити економічну спроможність ІРІ. Зокрема, обмежити зв’язки в енергетичній сфері, тобто за допомогою тиску та пропозицій змусити Індію, Китай та Південну Корею відмовити від іранської нафти. Санкційна політика, яку США застосовує проти Ірану фактично не діє на треті країни, оскільки вони її просто порушують. Цим самим Штати втрачають свій авторитет у світі.

Якщо США не можуть досягнути домовленості щодо ядерного питання, можливо його варто відкласти на друге місце і сконцентрувати увагу на інших проблемних питаннях. Врегулювання сирійського, ізраїло-палетинського, єменського конфліктів. Зокрема, Штати можуть обміняти послаблення санкцій щодо Ірану на зниження рівня підтримки Іраном різних військових угрупувань на території Сирії, Ємену, Палестини. Відкритим питанням залишається чи погодиться на це Іран.

Сьогодні відносини США та Ірану не знаходяться у кризовій ситуації принаймні для Ірану. Фактично ІРІ виграє це протистояння, тому Америка повинна використати усі оптимальні варіанти та можливості покращення свого становища в регіоні і збільшення ролі голосу США у відносинах з Іраном. Відповідно, ми виокремили можливості, якими можуть скористатися президент Трамп:

 

  • Створити та підписати нову угоду
  • Застосувати м’який тиск у відносинах з Іраном
  • Використати елементи човникової дипломатії
  • Врегулювати регіональні конфлікти

Останнім етапом SWOT – аналізу є визначити загрози, тобто чинники, які заважають реалізації політики щодо Ірану. Незважаючи на всі спроби Штатів змінити ситуацію на свою користь, уникати загроз або робити вигляд, що їх не існує, насправді наразі перед Америкою виникло кілька реальних проблем, які її потрібно вирішити.

Після фактичної ліквідації Ісламської Держави, майже усі держави регіону були розгромлені і неспроможні запустити державний механізм. Ірак, Сирія, Афганістан дуже близько до статусу failed states. Ємен, Ліван, Ізраїль та Палестинська держава мають конфлікти різного характеру, які підривають економічну та політичну стабільність. Враховуючи такий геополітичний розклад та зниження кількості гравців, боротьба за регіональне лідерство розгорілася між двома потугами регіону: Саудівської Аравії, яку підтримують Штати та Іраном, який фактично є фінансовим джерелом усіх конфліктів. Іран дестабілізує ситуацію та контролюючи різні терористичні угрупування, зокрема, надає фінансову підтримку Хуситам в Ємені, Хезболлі в Лівані, ХАМАСу в Палестині, організації Бадр в Іраці, розмішує свої військові об’єкти в Сирії та Іраці. Така політика дозволяє впливати та керувати усім регіоном, що є основною загрозою для США та їх союзників. Незважаючи на жорстку позицію, санкційну політику Штати програють у цьому, оскільки загроза на разі надходить не тільки від Тегерану, а й від території на яких знаходяться підконтрольні Ірану угрупування. Зокрема, прикладом цього може бути те, що США закриває своє консульство в іракському місті через те що працівникам консульства загрожує небезпека з Іранської сторони, які вже обстрілювали консульство декілька тижнів тому.

Довгий час сильною стороною американської політики залишалася міжнародна підтримка, однак сьогодні це вже не так. Після того як США наклали санкції у ЄС заявили навіть про створення інституції Special Purpose Vehicle (SPV), яка буде працювати в обхід американським санкціям, щоб зберегти Іран як важливого експортери нафти. Але, на жаль, відсутній механізм роботи цієї інституції. На міждержавному рівні з Іраном найбільше співпрацювала з Францією, але відносини припинилися після жорсткої політики 2012 р. Тому наразі ЄС працюють над поверненням європейських компаній на іранський ринок. Французький Total був першою західною компанією, яка після майже десяти років повернулася до Ірану, у партнерстві з CNPC – компанією Китаю та іранською PetroPars для розробки газової галузі  Південного Парсу. Однак, Total уже повинні були вийти з угоди через санкції США як Китай викупив контрольний пакет акцій у Франції 50 % і тим самим компанія продовжила брати участь у реалізації проекту. Однак є чинники, що можуть перешкоджати налагодженню енергетичних контактів, а саме дипломатична напруженість. Зокрема, Данія звинуватила Іран у підготовці теракту на її території, у спробі вбивства  лідера данського підрозділу ASMLA, які боряться за незалежність провінції Хузестан. Крім того, дипломатичні конфлікти сталися з Німеччиною, Бельгією, Францією, коли були затримані дипломати та громадяни Ірану у спробі вчиненні терактів на території держав ЄС. Але такі політичні курйози вплинуть, але не завадять посиленню енергетичного співробітництва.

Всупереч санкціям США, Індія та Китай продовжують активні торговельні відносини з Іраном в енергетичній сфері. Зокрема, незважаючи на «поради» США зупинити купівлю нафти в Ірані, Індія шукає альтернативні варіанти. Оскільки для Індії співпраця з Іраном у нафтовій сфері не скільки питання ресурсів, а все – таки питання політичного впливу в регіоні. Індія вела переговори з Іраном щодо будівництва нафтопроводів та залізничних колій. Така політика Індії дозволить їм перемогти в геополітичному плані Пакистан, з якими у них давні суперечки, утвердитися в Афганістані. Для Ірану це означатиме повернення того історичного торгового шляху до Індії. Тому, якщо все-таки Делі погодяться виконувати санкції США це зовсім не означає, що вони не знайдуть альтернативних шляхів купівлі енергоносіїв в Ірану, найкращим варіантом якого являються бартерні поставки.

Китай продовжує купувати іранську нафту, адже незважаючи на санкції США, Китай прийняв танкери у своєму порту. Причиною цього є торговельна війна з США, після того як США скоротили поставки нафти до Китаю, у них не має іншого варіанту як налагоджувати відносини з Іраном у цій сфері. Тому Китай і є найбільшим імпортером іранської нафти і буде ним залишатися відповідно до комерційних угод, які уклали уряди обох країн.

Окрім того, на іранський ринок вийшли і російські нафтові компанії. «Зарубежнефть» та NIOC підписали два десятирічні контракти і будуть розробляти нафтові родовища. Ці контракти також має політичне значення, оскільки це перші контракти між Іраном та російською компанією. Вакуум, створений відсутністю західних компаній, є головною причиною сильної російської присутності на іранському енергетичному ринку. Також Росія сприятиме створенню механізму, який дозволить обходити американські санкції. Іран буде поставляти свою нафту через Каспійське море на російські нафтопереробні заводи. А після цього нафта продаватиметься на міжнародному ринку як російська.

Окрім цього, відносини між США та країнами, які підпадають під санкційний список США щодо Ірану перетворюються на різновид торговельної війни, оскільки Міжнародний суд зобов’язав США зняти частину санкцій з ІРІ. Тобто варто зазначити, що на сьогодні міжнародна спільнота не підтримує політику США щодо Ірану, що лише сприяє економічному зростанню Ірану. Охарактеризувавши геополітичну ситуацію у якій опинилися відносини США та Ірану варто виокремити основні загрози, що заважають США впливати на політику ІРІ. Зокрема, до таких загроз відносимо:

 

  • Лідерство Ірану
  • Поширення ісламської революції
  • Активізація конфліктів
  • Зросте протистояння між США та міжнародною спільнотою
  • Зростання економічної спроможності Ірану.

Усі вище перераховані фактори сприяють зростанню роль Ірану в регіоні, а отже зменшенню впливу США, що свідчить про не ефективно обрану стратегію США щодо ІРІ та вказує на те, що США потрібно змінювати інструменти та механізми своєї взаємодії з Іраном.

Не зважаючи на введення другого пакету  санкцій  6 листопада, президент США у своєму звернені вчергове закликав Іран до переговорного процесу, але на нових умовах. Відповідно до нових санкцій Іран вже відключили від системи SWIFT. Ситуація на міжнародній арені загострюється з кожним днем у якому Іран, досягає більше успіхів, ніж прорахунків.

Охарактеризувавши політику США щодо Ірану за допомогою SWOT – аналізу, необхідно зазначити, що незважаючи на застосування Америкою усіх механізмів та інструментів, щоб послабити роль Ірану, вона все-таки певною мірою програє це суперництво. Хоча кількість сильних сторін перевищує слабкі сторони політики, однак суть не в кількості, а в якості. І в якісному підході Штати реалізують свою політику щодо Близького Сходу на досить низькому рівні. Окрім цього, Америці варто розширити кількість інструментів впливу на політику Ірану і залучитися підтримкою міжнародної спільноти. Також, інший аспект, який ставить під сумнів стратегію Америки є кількість загроз, яка постійно зростає і Штати, які нічого з цим не можуть зробити. Тобто, незважаючи на прагнення лідерства у регіоні, на цьому етапі Америці потрібно докласти ще багато зусиль і вирішити низку проблем. Передусім, варто змінити стратегію поведінки або просто її трансформувати у правильному напрямку, адже без підтримки міжнародної спільноти у короткостроковій перспективі Штатам буде досить складно досягнути бажаного результату у відносинах Іраном.

 

Список літератури

1.    Іран звинувати США в підготовці державного перевороту [Electronic source] // ТСН. – 2018. –Access mode: https://tsn.ua/svit/iran-zvinuvativ-ssha-v-pidgotovci-derzhavnogo-perevorotu-1203462.html.
2.    Remarks on the Creation of the Iran Action Group [Electronic source] // The US Department of State. – 2018. – Access mode: https://www.state.gov/secretary/remarks/2018/08/285183.htm.
3.    Katzman K. Iran Sanctions [Electronic source] / Kenneth Katzman // Congressional Research Service. – 2018. –Access mode: https://fas.org/sgp/crs/mideast/RS20871.pdf.
4.    Iran Says Maintain Military Presence in Syria Despite US Pressure [Electronic source] // VOA. – 2018. – Access mode: https://www.voanews.com/a/iran-says-maintain-to-military-presence-in-syria-despite-us-pressure/4547575.html.
5.    A new deal is the only way for the US and Iran to move forward [Еlectronic source]. – 2018. – Access mode: https://www.trtworld.com/opinion/a-new-deal-is-the-only-way-for-the-us-and-iran-to-move-forward-19249.
6.    Белесков H. Иранский пасьянс Дональда Трампа и почему он не сойдется [Електронний ресурс] / Белесков. – 2018. – Режим доступу до ресурсу: https://www.liga.net/politics/opinion/iranskiy-pasyans-donalda-trampa?fbclid=IwAR2IWGd3VXfFH2ZJPfA2dHfbQBWU3BNArW9ydarqwneO84FoueWjtoj32UM.
7.    Теракт в Ірані: кількість жертв досягла 29 осіб [Eлектронний ресурс]. – 2018. – Режим доступу до ресуру: https://ua.korrespondent.net/world/4014409-terakt-v-irani-kilkist-zhertv-dosiahla-29-osib.
8.    U.S. Policy Toward Iran: Strategic Options Report of the Task Force on Managing Disorder in the Middle East [Electronic source] // Bipartisan Policy Center. – 2018. – Access mode: https://bipartisanpolicy.org/wp-content/uploads/2018/05/BPC-National-Security-Strategic-Options-on-Iran.pdf.
9.    США закриває консульство на півдні Іраку через напади бойовиків [Електронний реурс] // Громадське. – 2018. – Режим доступу до ресурсу: https://hromadske.radio/news/2018/09/29/ssha-zakryvaye-konsulstvo-na-pivdni-iraku-cherez-napady-boyovykiv.
10.    EU seeks to bypass US sanctions on Iran with trade finance tool [Electronic source] // Financial Times. – 2018. – Access mode: https://www.ft.com/content/04ef404e-b826-11e8-b3ef-799c8613f4a1
11.    Iran Sanctions at the Halfway Point [Електронний ресурс] // CSIS. – 2018. – Режим доступу до ресурсу: https://www.csis.org/analysis/iran-sanctions-halfway-point.
12.    Tarzi A. Sanctioning Iran, Developing Relations with India, and the New Economic Order [Electronic source] / Amin Tarzi // FPRI. – 2018. – Access mode: https://www.academia.edu/37470501/Sanctioning_Iran_Developing_Relations_with_India_and_the_New_Economic_Order.
13.    Tan F. China defies U.S. pressure as EU parts ways with Iranian oil [Electronic source] / F. Tan, C. Aizhu // Reuters. – 2018. – Access mode: https://mobile.reuters.com/article/amp/idUSKCN1L51GB.
14.    Росія допоможе Ірану обійти санкції США – ЗМІ [Електронний ресурс] // Європейська правда. – 2018. – Режим доступу до ресурсу: https://www.eurointegration.com.ua/news/2018/10/15/7088194/?fbclid=IwAR2ACjE15sX7wWZzlUYmaSyDQA0XuqhOFubIaJOU5fhCluJFtmkJk34Akmg.
15.    International court of justice orders US to lift new Iran sanctions [Electronic source] // The Guardian. – 2018. – Access mode: https://www.theguardian.com/world/2018/oct/03/international-court-of-justice-orders-us-to-lift-new-iran-sanctions.

 

Автор: Марина Якимчук, студентка-магістр факультету Міжнародних відносин Національного Університету “Острозька академія”