Яким буде майбутнє Ізраїлю без «Короля» Бібі?

Автор: Владислав Фарапонов, експерт аналітичного центру «Ad astra», студент університету Wright State University (США)

Сучасна політика Держави Ізраїль нерозривно пов’язана з Беньяміном Нетаньягу, так само як і він з нею. У більшості випадків персона доки ще чинного прем’єр-міністра асоціюється з єврейською державою на міжнародній арені, чого не скажеш на 100% про внутрішню політику Ізраїлю, що насамперед викликано успішними соціально-економічними реформами та водночас складним геополітичним становищем. Попри це Беньямін Нетаньягу обіймає посаду прем’єра рекордні 13 років, перевершивши навіть першого прем’єра та засновника Ізраїлю Давида Бен-Гуріона. Очевидно, такий рекордний термін у владі рано чи пізно закінчиться, і цілком можливо, що після остаточного висунення звинувачень у корупції, парламентські вибори цієї осені стали останніми для найбільш досвідченого та відомого політика Ізраїлю.

Феномен «Короля Бібі»

Нетаньягу зі своєю партією «Лікуд» вперше переміг на виборах в Ізраїлі у 1996 році, здолавши тоді партію майбутнього президента Шимона Переса лише з перевагою в один відсоток. Згодом Нетаньягу поступово став культовим ізраїльським політиком, зокрема і завдяки своїй послідовній  позиції щодо Палестини.

Держава Ізраїль, яка історично з перших днів свого існування має дуже непрості відносини зі своїми сусідами, все частіше стає предметом заголовків світових ЗМІ. Одна з основних причин – активна і водночас послідовна позиція адміністрації Дональда Трампа у розв’язанні арабо-ізраїльської проблеми. Ізраїль став регіональним лідером (не лише політичним, а й вагомим економічним та технологічним центром) попри свою невелику територію саме за час правління «короля Бібі», як назвало Нетаньягу видання «The Economist» у квітні.

В кінці вересня громадяни держави Ізраїль знову прийшли на виборчі дільниці для участі в других позачергових виборах за останні пів року. Перші вибори пройшли на початку квітня 2019 року. Зважаючи на те, що у листопаді 2018 у відставку подав міністр оборони Авігдор Ліберман (лідер партії «Наш дім Ізраїль»), протестуючи проти перемир’я з терористичним угрупуванням «ХАМАС», що діє в Секторі Гази. Він заявив, що «припинення вогню одночасно зі спробами прийти до врегулювання в Газі – це капітуляція перед терором». Також не менш важливою причиною тоді стало бажання Бібі ухвалити закон про призов до армії Оборони Ізраїлю ортодоксальних євреїв. Внаслідок цієї урядової кризи, спричиненою відставкою впливового міністра, Нетаньягу обійняв також і посаду міністра оборони, поєднуючи її з кріслом прем’єра.

«Ліві» та «праві» між Бібі та Бені

Протягом тривалого часу до попередніх виборів у квітні Нетаньягу відстоював позицію, що лише його партія «Лікуд» може не допустити створення «лівого» уряду. Лівими він називав своїх головних конкурентів – трьох колишніх керівників Генштабу на чолі з Бені Ганцом, який керував армією під час масштабної операції у секторі Гази 5 років тому і зараз є лідером альянсу «Кахоль-Лаван», що перекладається як «біло-сині», символізуючи прапор Ізраїлю. Загалом, Ганц і Нетаньягу ідеологічно суттєво майже не відрізняються: обидва підтримують політику Трампа, прагнуть зближення з Росією для вирішення конфлікту в Сирії та беззаперечно підтримують анексію Голанських висот. Навіть якби перемогла партія Ганца, то у зовнішній політиці суттєвих змін навряд чи можна було б очікувати. У квітні визначальною була підтримка партій правого спрямування, які більше симпатизували Нетаньягу, але зараз ситуація дещо змінилась, саме завдяки нездатності Бібі сформувати уряд навесні.

Навесні Нетаньягу вдалось перемогти на виборах, хоча і з мінімальним результатом в один голос, але вага одного голосу в Кнесеті (парламент) надзвичайно висока, адже зі 120 місць навесні партія Нетаньягу отримала 36 при 35 у пратії Ганца, натомість, як цього разу 33 мандати отримав «Кахоль-Лаван» Ганца, а «Лікуд» Бібі лише 31. Така відносно невелика підтримка кожної з партій пов’язана насамперед з неможливістю отримати більше, ніж 60 мандатів, якщо у виборах беруть участь близько 40 партій, а населення складає приблизно 9 млн. Можливо, та мінімальна перемога певною мірою відтермінувала оголошення звинувачень в корупції Нетаньягу, які пролунали зараз. Конституційні закони, які замінюють Конституцію, передбачають значно більші повноваження прем’єра порівняно з посадою президента. Тим не менш, саме президент Ізраїля пропонує лідеру партії, що здобула більшість голосів сформувати коаліцію, а отже і уряд. Зважаючи на тривалі та мало успішні коаліційні перемовини, уряд сформовано не було. Саме тому на вересень було призначено нові позачергові вибори.

Make America Israel great again?

Очевидно, найбільше на результати обох виборів із зовнішніх гравців вплинув Білий дім, а точніше – саме характер відносин між Трампом і Нетаньягу. За останні декілька років відносини США та Ізраїлю не бачили такого зближення як зараз. Ізраїль остаточно закріпився в фарватері політики США в регіоні та перетворився на чи не найбільшого союзника Вашингтона загалом. Це приклад того, як можна реалізовувати свої геополітичні амбіції руками наддержави, витрачаючи мінімум ресурсів.

Визнання Трампом суверенітету Ізраїлю над Голанськими висотами не могло не позначитись на електоральних уподобаннях  більш ніж 6 млн ізраїльських виборців. Безпрецедентне рішення може стати точкою неповернення у процесі  врегулювання конфліктних відносин між Сирією та Ізраїлем. І те, що на демонстраціях на підтримку Нетаньягу люди виходили з плакатами Трампа, ще раз підтверджує важливість США для Ізраїлю. Загалом, складається враження, що всі передвиборчі заяви Нетаньягу адресовані ізраїльтянам і Трампу особисто, на беззаперечну підтримку якого Бібі сподівається попри будь-які звинувачення з боку прокуратури.

Небачені Голанські висоти між Тель-Авівом, Вашингтоном і Дамаском

Коли у грудні 2017 року Дональд Трамп закликав лідерів усіх держав слідом за ним «визнати реальність» і оголосив про перенесення посольства США з Тель-Авіва до Єрусалима, здавалось, що це остання червона лінія, яку могли перейти тільки США і лише за адміністрації Трампа, адже до цього всі президенти відтерміновували будь-яке рішення по цьому питанню. Згодом визнання анексії Голанських висот Ізраїлем та його суверенітету над цією територією стало громом серед ясного неба. Голанські висоти – височина на межі гірського кордону Ізраїлю з Сирією, цю територію Тель-Авів отримав внаслідок «Шестиденної війни», як багато хто вважає, що незаконно. Держсекретар США Майк Помпео декілька разів пояснював чим відрізняється анексія Криму Росією та Голанських висот Ізраїлем, наголосивши, що в міжнародному праві існує доктрина, яка це детально пояснює, однак що це за доктрина так і не назвав.

З огляду на це, черговий раз виникає питання про особливе «трампівське» міжнародне право та його тлумачення. Помпео заявив, що Ізраїль здобув контроль над Голанами, відповідаючи військовою операцією на агресивні дії Сирії, а Крим було незаконно анексовано як невід’ємнучастину території суверенної України. Вашингтон продовжує наголошувати, що жодні кордони суверенної держави не можна змінити силою. Не дивно, що такі дії та слова Сполучених Штатів продовжують викликати когнітивний дисонанс у різних столицях.

Голани – це надзвичайно важливий символ як для Ізраїлю, так і для Сирії. Для Ізраїлю – це символ лідерства й сили в регіоні, складної історичної долі єврейського народу, який змушений був силою зброї «виривати» для себе територію для побудови своєї держави; для Сирії – це питання престижу й історичної справедливості, адже до Шестиденної війни саме Дамаск контролював цю територію. Зараз же на найвищій точці Голанських висот працює спостережна місія ООН. Проте, здається, зовсім скоро над цим місцем буде піднятий ізраїльський прапор

Непохитний авторитет лідера з підтримкою Білого дому

В останні роки популярність Нетаньягу дещо зменшилась, у першу чергу через корупційні скандали, які минулого тижня знайшли своє офіційне підтвердження. Попри відчутну підтримку з боку Трампа, саме своїми власними необачними діями протягом тривалого прем’єрського терміну Нетаньягу може поховати власну політичну кар’єру.

Попри те, що партія Нетаньягу не здобула більшості мандадітів на виборах, президент Ізраїлю Реувен Рівлін знову звернувся саме до досвідченого Бібі з проханням сформувати уряд. Після тривалих, але знову  невдалих переговорів, можливістю сфорувати коаліційний уряд не скориствався і опонент Нетаньягу – Бені Ганц із «Кахоль-Лавану». Зараз мандат на формування нового кабінету міністрів отримав сам Кнесет, якщо раптом і цього разу компроміс не буде знайдено, на Ізраїль чекають треті поспіль позачергові парламентські вибори. Сценарій третіх виборів поспіль є абсолютно реальним, і на жаль, після двох попередніх люди не знають відповіді на прості питання: хто переміг, хто програв, та що буде далі.

Секрет успіху Нетаньягу полягав в його рішучій готовності давати відпір сусідам свого народу, безпосередньо це стосувалось палестинців, а отже і Йорданії, де проживає велика їх частина. Нетаньягу вдалось стати тим лідером єврейської держави, який забезпечує відносну безпеку для своїх громадян, і це стало надзвичайно важливим фактором його попередніх перемог на виборах. Але найбільше позиції Бібі підігравали Сполучені Штати. З перших днів свого існування Держава Ізраїль оточена ворогами, які природньо прагнуть знищення свого небажаного сусіда. Річ у тому, що порядок денний Нетаньягу, на жаль, вже вичерпаний для нього самого. Мир на Близькому сході так само далекий, а позиція Ізраїльського лідера за підтримки США стає ключовою в регіоні. Перед виборами восени Нетаньягу обіцяв анексувати західний берег ріки Йордан, і теж саме виголошував раніше. Звичайно, це викликало моментальне загострення ситуації. Безперечним «козирем» для Бібі стала особиста позиція Трампа, адже президент США обіцяв оприлюднити власний план саме після виборів в Ізраїлі у вересні, що вже неофіційно дістав назву «угода століття», але цього досі не сталось.

Попри непрості часи у Вашингтоні, адміністрація Трампа продовжує підтримувати позицію Ізраїлю проти Палестинської адміністрації, та визнала поселення, що будував та будує Ізраїль такими, що відповідають міжнародному праву, про що заявив Держсекретар Майк Помпео.  У свою чергу з боку США це також крок, який розрахований на внутрішню аудиторію, оскільки в Америці існує серйозне єврейське лобі, підтримку якого Трамп не може дозволити собі втратити на фоні можливих загроз його переобранню після імпічменту в Палаті Представників. Це очевидно ставить або одну, або три крапки у спробах сторін прийти до так званого «two state solutions». З кожною заявою чиновників із Вашингтону, сценарій щодо створення Палестини стає менш вірогідним, а схоже Нетаньягу все ж завершує активну фазу своєї політичної кар’єри на Землі Обетованій. Як і належить політику його рівня, він заявив, що не піде у відставку добровільно, а якщо обвинувачення не будуть передані в суд найближчим часом, то Бібі має шанси продовжить боротьбу, можливо і на третіх поспіль виборах до Кнесету.

Корупційні звинувачення не ставлять хрест на кар’єрі політика

Минулого тижня генпрокурор Авіхай Мандельбіт оголосив, що незабаром прем’єр-міністру буде оголошено підозру у скоєнні  злочинів за трьома різними справами. Це так звані справи 4000, 2000 та 1000.  прем’єру будуть пред’явлені «звинувачення у хабарництві, шахрайстві і обмані громадської довіри». Протягом  2017-2018 років слідчі 12 разів допитували Нетаньягу в його резиденції в Єрусалимі за цими трьома справами. У лютому 2019 року Мандельбліт заявив, що має намір взяти рекомендації поліції і висунути звинувачення, а також призначив дату для обов’язкових за законом досудових слухань. 7 жовтня в Єрусалимі завершилися тривали чотири дні досудові слухання, в ході яких адвокатам Нетаньягу була надана можливість переконати Мандельбліта в необхідності висувати звинувачення.

Нетаньягу раніше неодноразово відкидав всі висунуті проти нього звинувачення в корупції і зловживаннях. У рамках справи «4000» слідство вважає, що Нетаньягу надавав телекомунікаційної компанії «Безек» преференції, в обмін на позитивне висвітлення діяльності його кабінету пов’язаним з нею інформаційним порталом «Уалла!». У справі «1000» звинувачення в шахрайстві й зловживанні громадською довірою пов’язані з отриманням незадекларованих подарунків від двох бізнесменів: ящиків шампанського і сигарет.

Зважаючи на досвід Нетаньягу, якщо справа не буде розглядатися судом, він, звичайно, зможе подолати негативний імідж, який йому створили опоненти та прокуратура. Набагато важливішим є питання чи не вичерпав Бібі свій порядок денний в політиці Ізраїлю за майже 25 років? Якщо все ж відбудуться нові вибори, та «Лікуд» не набере більше голосів за своїх конкурентів, Нетаньягу перестане буде лідером партії, а отже і втратить будь-які шанси знову очолити уряд. Беззаперечно, Нетаньягу вже посідає чільне місце в історії Держави Ізраїль, Близького сходу та світової політики в цілому попри будь-які скандали та результати виборів.

Популярные публикации