Російський газ в Молдові: зрада чи перемога молдавського уряду
Автор: Антон Найчук, директор Фонду громадської дипломатії

Молдова отримає російський газ – таким результатом завершились складні переговори у Санкт-Петербурзі. Маневри з пошуком альтернативних маршрутів забезпечення власних потреб не дозволили офіційному Кишиневу відмовитись від російського газу, а небажання втрачати прибутки – не дали «Газпрому» підстав відмовитись від ще одного споживача.

Врешті решт, сторони знайшли компроміс й підписали протокол з планом дій, який навіть було вирішено опублікувати урядом Молдови. Та чи настільки все взаємовигідно, як здається на перший погляд й про що ж було домовлено насправді. Розберемо ключові положення.

1. Тривалість контракту 5 років, а вартість газу становитиме 450 доларів за тисячу кубометрів. Інтерес «Газпрому» було враховано і Молдова пішла на підписання довготривалого договору. В Молдові анонсували, що ціна на газ для них становитиме вдвічі менше від ринкової, що на перший погляд виглядає «перемогою».

Проте, ключовий інтерес направлений до формули її розрахунку, яка виступає комерційною таємницею. По усіх ознаках в «Газпром» домовились піти на поступки та надати можливість формування ціни за наступною схемою: 1 і 4 квартал – 70% ціноутворення прив’язано до вартості нафти, а 30% – до спотів, 2 і 3 квартал – 30% до нафти і 70% до спотів.

Якщо дійсно так, то на найбільш пікові етапи закупівель (пізня осінь – зима) газ для Молдови буде дешевший, що дозволить балансувати бюджет. І дійсно, на перший погляд Молдова виторгувала бажану скидку. Проте, прив’язка до цін на нафту несе в собі ризики. І ключовий з них – прогнози на подальше зростання. За таким негативним сценарієм, ціна може легко піднятись до 600 доларів за тисячу кубометрів, що також менше за ринок, але вже виглядатиме не так переможно.

2. Молдова погодилась на компенсацію боргів перед «Газпром». Ледь не ключова суперечка стосувалась саме вказаного пункту. Молдова не погоджувалась з боргом, а в Росії говорили про необхідність його сплати. В результаті, суперечки дійшли логічного кінця – гроші будуть повернені. Не було б таких гарантій – не підписали б контракт.

Тепер залишається лише узгодити всі технічні моменти й деталі. Розуміючи, що принцип «за борги платять тільки слабаки» не підійде, Молдова спробувала вийти достойно з ситуації. Саме тому, виникла ідея з проведенням аудиту. Він і має визначити скільки й у якому розмірі має заплатити Молдова.

Слід очікувати, що раніше оголошена Росією сума – у розмірі 709 млн. доларів, плюс-мінус і стане кінцевим вердиктом. Адже, результати аудиту затверджуватиме компанія «Молдова-Газ», де ключовий пакет власності знаходиться у «Газпромі».

Звичайно, Молдова може розраховувати на реструктуризацію боргу і затвердження графіку виплат, проте це не відмінятиме потреби в пошуку коштів для перекриття витрат. Можливу вже у цьому випадку, партнери з ЄС проявлять більш гнучку позицію та надаватимуть фінансову підтримку офіційному Кишиніву. Карти вже на руках у Майї Санду і домовлятися доведеться їй, на відміні від переговорів з Росією, де президент успішно дистанціювалась.

3. Політичний підтекст. До самого кінця здавалось, що Росія не піде на поступки, поки до переговорів вимушено не приєднається Майя Санду. Ще більше говорили про політичні вимоги за контракт. Про те, що Росія вимагає від Молдови зупинити рух в напрямку європейської інтеграції та рухатися в бік «євразійських просторів». І все ж практика, виявилась більш прагматичною. Політика хоч і не далеко, але відійшла на другий план. Комерційний інтерес зіграв більшу роль для «Газпром», але все ж політичні моменти не варто виключати.

Не треба забувати, що у ході складних перемовин в Росію двічі приїзжав віце-прем’єр Влад Кульмінський, який опікується питаннями Придністров’я. Він проводив зустрічі з «куратором» молдавського кейсу в Кремлі – Дмитром Козаком і тут політичні моменти не могли пройти стороною. Річ у тім, що молдавська сторона давала обіцянки Росії – не допустити економічної блокади Придністров’я. Один з елементі такого «недопущення» – доступ придністровських автомобілів (в першу чергу пасажирських і торгівельних перевезень) до міжнародних транспортних сполучень. Адже, з 1 вересня Україна заблокувала проїзд на власну територію авто на придністровській реєстрації, а уряд Молдови ніяк не пришвидшує видачу нейтральних номерів. І таких моментів як цей ще багато, про що і наголошують у Придністров’ї, шукаючи підтримку у Кремлі.

Після «газових домовленостей» варто очікувати більшої поступливості уряду Молдови у зазначених питаннях і активізації діалогу між Кишинівом і Тирасполем.

Окрім перерахованих положень домовленостей, в протоколі, ще є багато технічних моментів, серед яких неможливість накладання санкцій на «Молдова-Газ», зібрання міжурядової комісїі, підписання енергетичної угоди. Проте, всі вони похідні ключових домовленостей. Молдова убезпечила себе від енергетичної кризи і отримала газ по прийнятній ціні. Росія зберегла ще одного «газового» клієнта, отримає від нього компенсацію боргів і забезпечила системне постачання енергоносіїв в підконтрольне Придністров’я.

 

Матеріал розміщений на LB

Популярные публикации