П’ять здивувань війни: як українці здійснили те, що вважалось неможливим

П’ять прикладів, коли українські бійці довели, що неможливо це не про Україну.

Зпочатку вторгнення РФ українські захисники не просто утримують навалу рашистів, які кратно переважають у кількості живої сили та техніки й роблять це так, що просто пишуть історію військової справи.

Defense Express зібрав п’ять прикладів того, коли Сили оборони України здійснили те що вважалось неможливим.

Строки опанування озброєння

Зараз це вважається чимось самим по собі зрозумілим, союзники передають Україні якусь зброю, бійці ЗСУ пускають її у справу. Все логічно, зрозуміло, можна навіть побідкатись, що якось надто довгі строки деякі країни ставлять для, наприклад, опанування PzH 2000 – цілих 40 діб.

Але у більшості випадків мова йде про декілька тижнів для того, щоб опанувати високоточний HIMARS, навчитися експлуатувати новітній ЗРК NASAMS, провести експрес-підготовку артилеристів на гаубицях стандарту НАТО та безліч інших ситуацій.

Водночас не варто забувати, що окрім навчання використання зброї вкрай важливо навчитися її експлуатувати та обслуговувати. Й тут ЗСУ змогли за мінімально можливий час розгорнути цей базис з підтримки іноземної техніки, ремонтувати її безпосередньо в Україні й лише для серйозного «заводського» відновлення чи капітального ремонту відправляти її за кордон.

Наприклад, США просто створили центр «дистанційного ремонту», фактично колл-центр, де американські фахівці лише консультують українських бійців у випадку потреби й замовляють необхідні комплектуючи через внутрішню логістичну мережу армії США.

Для розуміння контрасту, необхідно просто нагадати про деякі розмови весною, мовляв, західна зброя занадто технологічна для того, щоб її опанувати за декілька тижнів.

Як тобі таке, Ілоне Маску

Артилерійський вогонь вкотре довів те, що від його ефективності залежать будь-які дії, як наступ, так і оборона. Й цілком логічним засобом підвищення його результативності є коригування вогню з БПЛА та взагалі створення розвідувально-ударних контурів.

В теорії все просто – оператор БПЛА бачить ціль, розриви та як у кіно передає «200 лівіше», чи там «переліт 100». В кіно нічого складного, все просто, але тепер наступна ситуація. У небі висить Bayraktar TB2, на острові в гирлі Дунаю стоїть українська САУ «Богдана» та має знищити позиції армії РФ на острові Зміїний.

Оператор БПЛА за сотні кілометрів на іншому боці країни, прямий зв’язок з артилерією неможливий, бо його запеленгують. Для вирішення цієї ситуації країни витрачали шалені гроші, створювали спеціальні переносні термінали, які мають отримувати зображення з БПЛА за шифрованим каналом, розгортали мережі автоматизованого управління військами.

Що зробили українські бійці – взяли з собою антену Starlink й просто на позиції отримували у режимі онлайн зображення з монітора оператора Bayraktar TB2 через звичайний месенджер.

Західні ракети під крилом радянських машин

Чи можливо інтегрували американську ракету до радянського винищувача? Станом десь на 2021 рік відповідь більшості фахівців була б однозначна: без значної модернізації із високовартісною заміною бортових систем – навряд.

Відповідь України: дайте протирадіолокаційні AGM-88 HARM – ми їх інтегруємо до МіГ-29, необхідний лише ось такий «перехідник». Як це було зроблено й досі можливо робити припущення. Наприклад, завдяки штатному пілону, в якому міститься все необхідне для пуску ракети та завантаження даних щодо цілі ще на землі, чи власних алгоритмів наведення ракети.

Але у будь-якому випадку – це зміна парадигми та уявлення щодо сумісності діаметрально протилежних систем озброєння. Й це відкриває можливий шлях до інтеграції й інших ракет повітряного базування західних зразків, що значно розширює можливості Повітряних Сил України.

Знищити флагман

Україна, якщо брати світову історію військово-морської справи, природно не часто пише в ній нові сторінки. Але за останні 9 місяців зробила це вже вдвічі. Перший раз у середині квітня ударом берегового ракетного комплексу «Нептун» по ракетному крейсеру, флагману Чорноморського флоту РФ, «Москва».

Саме тоді вперше в історії протикорабельним береговим комплексом було уражено найбільший корабель – ракетний крейсер. Вперше в історії таким шляхом було уражено флагман флоту. Й вперше такий удар був результативним. Це був перший випадок знищення взагалі флагмана з часів Другої Світової війни та першим випадком знищення ракетного крейсера.

Окрім епітетів «вперше» є ще один епітет «востаннє» й «поставити крапку». Бо з величезною долею вірогідності саме «Москва» буде останнім кораблем у класі крейсер, який буде знищено під час війни.

Справа в тому, що крейсери вже виходять з морської арени й залишаються у строю лише у США та РФ, а основними кораблями з ракетним озброєнням вже давно є есмінці та менші за класом кораблі. Саме тому удар українського «Нептуна» цілком поставив крапку в історії такого класу кораблів, як крейсер.

Удар у сердце

Другий випадок, коли Україна вписала себе в історію військово-морської справи у цьому році: атака морських дронів-камікадзе по кораблях у надзахищеному місці будь-якого флоту – бухті. 29 жовтня Україна атакувала кораблі РФ у окупованому Севастополі саме таким озброєнням.

Був уражений, як мінімум, фрегат «Адмирал Макаров», який зараз формально вважається флагманом Чорноморського флоту РФ, а також «Адмирал Эссен», а також морський тральник.

Чи були до цього морські дрони – так, чи йшли в інших країнах експерименти зі створення морських дронів-камікадзе – напевно так. Але саме український дрон-камікадзе, розроблений та вироблений в Україні, вперше атакував ворога у його бухті чим довів ефективність всього вектора розвитку цих засобів ураження.

Й звісно все це не все, є й багато інших прикладів, наприклад збити крилату ракету з ПЗРК, чи знищити вертоліт у польоті з протитанкового ракетного комплекса «Стугна», а ще більше прикладів неодмінно буде згодом.

Джерело: DEFENSE EXPRESS.

Популярные публикации