Чи вдасться Трампу оговтатись після жахливого дня імпічменту та дебатів демократів?

Автор: Владислав Фарапонов, експерт аналітичного центру «Ad astra», студент університету Wright State University (США)

В Конгресі триває другий тиждень публічних слухань свідків по справі імпічменту Трампа. У вівторок давали покази Курт Волкер –  колишній спецпредставник Держдепу щодо України, член ради з питань нацбезпеки Александр Віндман, помічниця віцепрезидента Майка Пенса Дженніфер Вільямс та Тім Моррісон – радник Трампа у раді з нацбезпеки щодо Росії.

Останні три були свідками тієї розмови Трампа і Зеленського 25 липня, що відразу підвищило градус дискусії в комітеті з питань розвідки Конгресу. Усі вони є одними з небагатьох прямих свідків, які як і решта, отримали свої виклики повісткою, оскільки Білий дім заборонив будь-яку співпрацю зі слідством. Отже, бажання давати свідчення вже демонструє їх потенційну незгоду з діями або бажанням Трампа «відбілити» власне ім’я.  

Дипломатія залишає прогалини в пам’яті

Курт Волкер як дипломат, який першим давав свідчення за зачиненими дверима, а також першим подав у відставку після оприлюднення скарги на дії Трампа, опинився у незручному становищі. Як виявилось, свідчити першим не тільки непросто та незвично, а іноді навіть небезпечно. Подальші свідчення Джорджа Кента – заступника держсекретаря Помпео та Білла Тейлора – виконуючого обов’язки американського посла в Україні не збігались повністю з показами Волкера.

Курт Волкер продемонстрував свій надзвичайно високий рівень дипломатичності, намагаючись ухилитись від прямих питань щодо зустрічей, які передували розмові 25 липня. Дипломат брав участь у зустрічі між Олександром Данилюком (тодішнім радником Зеленського) та Джоном Болтоном (тодішнім радником Трампа з питань нацбезпеки, який відмовився давати свідчення Конгресу. Раніше Волкер заявляв, що він не може підтвердити факт обговорення розслідувань «Байденів та Бурізми» і «втручання України в американські вибори 2016» саме на цій зустрічі.

Після того як були оприлюднені покази інших свідків, стало зрозуміло, що Волкер, просто оминув деталі, або не зміг пригадати всі подробиці величезної кількості подій, в яких він брав участь.

В цілому, з показів Волкера випливає, що на імпічмент більше заробив Рудольф Джуліані, а не Дональд Трамп, оскільки сам Волкер не був настільки наближений до Трампа, як наприклад Гордон Сондленд –посол США в ЄС. Отже, негативний для Волкера насамперед досвід спілкування з колишнім мером Нью-Йорка та особистим адвокатом Трампа Джуліані, поки що вирішив долю слухань колишнього спецпредставника Держдепу в Україні. На відміну від показів очільника американського посольства в Києві Тейлора, який вів детальні нотатки, та власне представив їх Конгресу, Волкер як і Сондленд такого не робили, що власне і зумовило більш детальні питання конгресменів до них обох, але Волкер – кар‘єрний дипломат та військовий, тому знав як уникнути незручних відповідей на незручні питання членів комітету Конгресу.

Уродженець Києва завдав першого удару по Трампу, який продовжив  посол США в ЄС

Дуже емоційними виявились покази підполковника Олександра Віндманда, який керує напрямком роботи Ради з питань нацбезпеки США щодо Євразії та Східної Європи. Віндман – не просто людина, яка все своє життя присвятила служінню Америці, а й також є ветераном армії США, він здобув «пурпурове серце» за поранення у війні в Іраку, більше того, він є іммігрантом з СРСР.

Коли Віндману та його брату-близнюку, який теж працює в Білому домі, було 3 роки, їх батько вирішив покинути Радянський союз, та переїхати до Нью-Йорку. Ця історія стала дуже популярною серед американських ЗМІ, незалежно від партійних уподобань, та символізує здатність кожного знайти і реалізувати «американську мрію».

Своє вступне слово підполковник Віндман закінчив такими словами:

«Dad, my sitting here today, in the US Capitol, talking to our elected officials, is proof that you made the right decision forty years ago to leave the Soviet Union… Do not worry, I will be fine for telling the truth».

«Батьку, те, що я сиджу в будівлі Капітолію, даю свідчення перед нашими високопосадовцями, є доказом правильного рішення покинути СРСР 40 років тому… Не хвилюйся, зі мною все буде добре, адже я кажу правду». До цих слів ще не один раз повертались конгресмени, адже вони хотіли упевнитись, що Віндман не є саме тією особою, яка подала скаргу на Трампа.

Свідчення Віндмана по змісту склали враження найбільш підготовлених до слухань, прийманні він знав, чого очікувати від конгресменів з обох партій. Наприклад, на питання Джима Джордона, який поступово стає «зіркою» республіканців, чому інші працівники Білого дому могли певною мірою негативно відгукнутись про Віндмана, тоді американець українського походження дістав окремий аркуш, та зачитав їхні попередні схвальні відгуки про себе.

Віндман став чи не єдиним свідком, публічні свідчення якого переривав його адвокат. Це було викликано спробою республіканців у комітеті розвідки (яких 9 проти 13 демократів) змусити Віндмана чітко пояснити, з ким він обговорював розмову 25 липня між двома президентами. Відповідь, яку почули всі, задовольнила усіх, крім Адама Шифа – голови комітету розвідки, ініціатора імпічменту. Оскільки Віндман сказав, що про цю розмову поза Білим домом він говорив зі своїм братом-близнюком та ще однією особою з розвідки. Нагадаю, що саме людина, яка залишається анонімним скаржником, є колишнім або чинним працівником саме органів розвідки. Отже, Адам Шифф – єдиний, хто знає ім’я цієї особи вже майже 100 днів. Це поки єдиний аргумент республіканців щодо можливих порушень процедури демократами.

Посол США В ЄС Сондленд більше не друг Трампу

У середу слухання тривали з 9 ранку до 6 вечора, і центральною фігурою на цих слуханнях став безперечно посол США при ЄС – Гордон Сондленд.

По-перше, він був і залишається чинним дипломатом, це вже робить його особливим, адже більшість високопосадовців, які потрапили до скандалу «Українагейт», втратили свої посади, або добровільно подали у відставку. По-друге, він, очевидно, був найбільш наближеною та довіреною особою президента Трампа серед усіх дипломатів та чиновників. На користь цього є два простих аргументи: він пожертвував найбільше грошей на передвиборчу кампанію Трампа, зокрема 1 млн дол на інавгурацію свого «боса», як Сондленд назвав Трампа. Також від посла Тейлора всі дізнались про зустріч між паном Сондлендом та членом команди Тейлора в Україні Девідом Холмсом в Києві на наступний день після розмови 25 липня.

Тейлор засвідчив, що Сондленд зателефонував Трампу прямо з ресторану в Києві та президент настільки голосно кричав у слухавку, що підлеглий Тейлора міг почути голос свого президента. І саме тоді Трамп сказав, що його не цікавить доля України, натомість необхідні для Білого дому розслідування стоять у пріоритеті.

Після цього, о 10 ранку за Вашингтоном, прозвучала фраза, яка визначає долю імпічменту на 99%: мало місце «quid pro qou», тобто послуга за послугу. Це означає, що фінансова допомога Україні була заморожена особисто Трампом до тих пір, поки українська сторона не оголосить публічно готовність розслідувати справу «Бурізми» та «українського втручання» у вибори 2016 року в США. Відповіді на це питання вже достатньо для оголошення імпічменту прийманні за статтею про зловживання владою президентом Сполучених Штатів.

Дебати щодо імпічменту перейшли з Конгресу до штату Джорджія

Столиця штату Атланта приймала вже 5 раунд дебатів демократів під час праймеріз, це був другий раунд після старту процедури імпічменту, тож саме з позицій 10 лідерів перегонів  щодо імпічменту і розпочали.

Першою взяла слово Елізабет Воррен і заявила, що не так важливо що заявив Сондленд напередодні, а треба також подивитись як він став послом США в ЄС. В цьому вона очевидно має рацію, оскільки Сондленд став послом без дипломатичного досвіду, лише завдяки своїй рекордній пожертві кампанії Трампа.

Піт Бутіджідж – ветеран війни в Афганістані, християнин нетрадиційної сексуальної орієнтації заявив, що конституційний процес, на відміну від дій президента, має бути поза політичними перипетіями між двома партіями. Піт Бутіджідж дуже близький станом на зараз до перемоги в «кокосах» (партійних зборах) в Айові, які стартують вже у лютому та праймеріз (попереднє голосування) у Нью-Гемпширі. За всю історію праймеріз демократів, той кандидат, хто перемагав на праймеріз, у цих двох штатах, той завжди вигравав праймеріз всередині Демократичної партії.

Що стосується загальної атмосфери, на відміну від усієї серйозності моменту в політичній історії США, кандидати витратили багато часу на гумор, та глузування один з одного. В цьому особливо виокремились колишній віцепрезидент Джо Байден, та сенаторка із Каліфорнії Камала Харріс.

Джо Байден, прізвище якого звучить зараз у Конгресі частіше за прізвище президента Трампа, може занести собі в актив дебати в Атланті. Байден вносив необхідний конструктив у дискусію, демонстрував здатність мислити стратегічно, наприклад заявив, що: «Окрім перемоги над Трампом у 2020, демократам треба ще здобути Більшість у Сенаті». Також Байден сам підняв питання міжнародної політики, оскільки лише він з усіх кандидатів має досвід такого рівня. Конкретно Байден наголосив на необхідності врегулювання ситуації в Китаї щодо Гонконгу, в Україні, а також звернув увагу на порушення прав людини у Саудівській Аравії. Байден сказав, що зі слухань в Конгресі він зробив один висновок: «Коли на Донбасі гинуть люди, Трамп не хоче бачити мене своїм опонентом, а тим паче президентом, так само як і Путін».

Берні Сандерс – рекордсмен за кількістю років, проведених у Сенаті США та найбільш віковий кандидат, який нещодавно переніс інфаркт, також не може не занести собі цей вечір в актив. Сандерс так само як і Байден заявив, що якщо на порядку денному лише імпічмент, програють всі, а демократи найбільше.
Берні Сандерс на відміну від двох попередніх раундів дебатів виглядав дуже впевнено, та схоже, його риторика щодо Трампа як найбільш корумпованого президента в історії, нарешті для нього, знаходить своє справжнє відображення.

Камала Харріс – прокурор зі штату Каліфорнія вчергове намагалась підняти расове питання, і вступити в діалог саме з Джо Байденом, який наголосив, що він користується чи не найбільшою підтримкою саме через афроамериканського населення. Камала Харріс в черговий раз заперечила цей факт, але до таких обопільних заяв від цих двох кандидатів американське суспільство звикло, тому в черговий раз «електоральні бали» за цю частину дебатів дістаються Трампу.

Попри все, що відбувається в Конгресі, та неминучий імпічмент у Палаті Представників, демократи так і не знайшли сильного кандидата, який зміг би перемогти Трампа.

Популярные публикации