Глухий кут на кордоні

Як питання з кордоном в Ірландії затягує переговори по Брексіт і яким буде новий режим?

20-річчя угоди Страсної п’ятниці,якому вже пророчать стати новим початком старого протистояння, зустріло Ірландію на порозі відновлених протиріч щодо кордонів.

Починаючи з березня 2017 року, коли розпочався перший раунд переговорів по виходу Великої Британії з Європейського Союзу, питання нового режиму кордону між Північною Ірландією та Республікою Ірландія був одним з ключових на порядку денному, нарівні з виплатами Британією її фінансових зобов’язань перед Союзом (що можуть досягти близько 50 млрд євро) та «перехідним періодом» до реального виходу.

На сьогодні прикордонний режим між двома Ірландіями керується договором Страсної п’ятниці (Белфастський договір) 1998 року, який не лише зупиняв 30-річну криваву ворожнечу, але й створював нові формати співпраці між двома країнами, такі як спільна ірландсько-британська рада та безліч цільових комісій для точкової співпраці. Фактично, за цим договором, жодних бар’єрів для перетину кордону з обох сторін не існувало.

Публікація чорнового варіанту договору між ЄС та Британією стала майже переломним моментом в питанні кордону. По своїй суті, він пропонував залишити Північну Ірландію, на відміну від усієї іншої території Британії, в складі митного союзу та єдиного ринку в обхід загальних домовленостей по виходу Сполученого Королівства з Європейського Союзу. Цей документ отримав шквал критики від британських владних кіл та міністра закордонних справ Боріса Джонсона, який наголошував на тому, що зараз питання кордону стало питанням політичного порядку, за допомогою якого ЄС не бажає відпускати Британію з єдиного ринку, і тому пропозиція ЄС по новому режиму перетину кордону – це нонсенс. Його підтримав сер Джефрі Дональдсон, голова Демократичної Юніоністської Партії Північної Ірландії, який називав його «прямим порушення договору Страсної п’ятниці».

Така очікуваназустрічна пропозиція Лондона, озвучена з певним запізненням, стала певним розчаруванням для переговірників з Європи. За найкращим сценарієм британців, на кордоні в Ірландії зберігався статус-кво і жодні нововведення Брексіту не мали його стосуватися. Фактично націлена більше на внутрішню аудиторію (особливо на північних ірландців), ця програма не додавала жодного конструктиву у переговори, які довгий час не могли зрушити з місця. Зі сторони Лондона, однак, цей формат чітко вписувався в нову політику прем’єр-міністра, яка воліє і надалі залишати Британію єдиною і сильною.

Варіантів для врегулювання питання небагато. Так як ні ЄС, ні Велика Британія не виявили бажання поступатися та приймати пропозицію протилежної сторони в повному обсязі, необхідна розробка компромісного варіанту. По суті, цей варіант передбачатиме створення нового формату функціонування кордонного та транскордонного режиму співробітництва. Цей формат апріорі буде двостороннім для Ірландії та Великої Британії, адже створення нової форми існування кордонів, відмінної від режиму ЄС-Британія, не буде сприйнятим ні в Брюсселі, ні в Лондоні. Не варто чекати ініціативи Даунінг-стріт в цьому ключі, адже статус-кво цілком влаштовує британську верхівку, а пропозиції ЄС, на їх думку, націлені на «підрив конституційної єдності Британії». Ірландія, як незалежний гравець, також не має суттєвих заперечень проти існуючої системи, однак як член Європейського Союзу готова до змін і в цілому підтримує саму ідею створення нового прикордонного режиму — хоча і брати повну відповідальність за це її керівники не готові.

Реальний Брексіт вже був відстрочений так званим «перехідним періодом» на два роки. Чи досить буде цих двох років для формалізації питання ірландського кордону — покаже лише час. Залишається лише вірити, що перші слова договору, підписаного у Белфасті 20 років тому, стануть провідною ідеєю і нової домовленості: «Ми, … віримо в те, що цей договір є історичною можливістю почати наші відносини з чистого аркуша».

 

Автор: Олександр Краєв, студент ІМВ Київського національного університету  ім. Тараса Шевченка