Загрозливі тенденції міжнародної кризи для України: чи подолаємо ми економічні наслідки коронавірусу?
Автор: Антон Найчук, директор Фонду громадської дипломатії

Багатостраждальна українська економіка входить в новий етап грандіозних випробувань. Епідемія коронавірусу штовхає міжнародні ринки в період турбулентності, часові рамки якого поки важко спрогнозувати. Епіцентр кризи дрейфував з КНР в саме серце Європи, де починають приймати екстрені заходи захисту. Матимуть вони деструктивний вплив й на економічні показники. Оскільки ЄС виступає основним торгівельним партнером України варто очікувати, що кризові явища в Італії чи Німеччині матимуть наслідки як на національному рівні в Нацбанку, так й у більш побутовому вимірі, до прикладу в одному з обмінників Києво-Святошинського району. Що ж очікує українську економіку та чи здатна українська влада обмежити наслідки?

18 березня на засіданні уряду новоспечений прем’єр-міністр України Денис Шмигаль доручив міністерству економіки розробити можливі сценарії розвитку ситуації в умовах розгортання коронавірусу. Парадоксально, але такі дії викликають занепокоєння. По-перше, з моменту призначення 5 березня очільник уряду не приділяв значної уваги існуючій загрозі? Чому такі рішення приймаються особисто ним тільки зараз? Чи профільні міністерства були атрофовані на період перезавантаження уряду? По-друге, а які напрацювання були залишені попереднім кабміном Олексія Гончарука? Вони не задавались питанням дослідження можливих варіантів розвитку подій чи прийняли рішення не передавати свої напрацювання наступникам? Питання звучить риторично. По-третє, реакція Верховної Ради стосовно поширення вірусу в Україні на створення умов для переведення в режим карантину носили хаотичний підтекст? Оскільки, як парламент може протидіяти кризі, якщо в уряді не мають сценаріїв її подальшого розгортання? На жаль, поки що влада не продемонструвала чіткого плану дій і високо рівня компетенції. А деструктивні сценарії починають розвиватись на наших очах.

Закрита Європа. ЄС перекриває кордони на 30 днів і велика кількість українських трудових мігрантів повернулась в Україну. Зараз відсутні гарантії того, що загальноєвропейський карантин не буде продовжено на триваліший проміжок часу. Варто визнати, що провідним джерелом надходжень валютних коштів в українську економіку давно виступають представники трудової міграції (тільки у 2019 році за різними підрахунками вони перевели біля 12 млрд. доларів). В умовах європейської кризи даний потік буде суттєво обмежений, якщо взагалі не перекритий на невизначений термін.

Падіння виробництва. Скорочення виробничих потужностей та об’ємів імпорту з європейськими країнами вдарить і по Україні. На фоні падіння цін на енергоносії очікується жорстке просідання вартості залізної руди й сталі, що має важливе місце в структурі українського експорту. Можна очікувати зростання рівня безробіття та збільшення дефіциту торгівельного балансу України. У разі додаткового вжиття з боку ЄС протекціоністських мір для захисту власних виробників і споживачів в умовах епідемії, продаж української продукції в країни Європи може скоритись й у інших позиціях, зокрема в сфері АПК та харчової промисловості. За даними міністерства економіки загальний показник експорту Україною товарів і послуг в 2019 році знаходився на рівні 63,7 млрд. доларів. При цьому, в країни Європи він становив 37,7%, тобто майже 24 млрд. доларів. Навіть мінімальна втрата європейських ринків негативно відобразиться на валютних надходженнях в бюджет, особливо якщо зважати, що ми і так імпортуємо більше ніж продаємо (за даними профільного міністерства 67,3 млрд. доларів у 2019 році).

Вихід спекулятивного капіталу. Продаж облігацій державного займу під неймовірні по європейськими мірками відсотки привів в українську економіку спекулянтів, які під приводом нібито зарубіжних інвесторів наживались на недалекоглядній політиці попереднього уряду. За різними підрахунками доля так званих спекулянтів на рику українських облігацій досягала позначки у 4 млрд. доларів. В умовах кризи важко очікувати їх бажання зберегти свої вкладення в Україні, що спонукає їх якнайшвидше вивести власний капітал, а українська економіка отримає ще один удар.

Невизначеність з кредитом МВФ. Українське керівництво покладає особливі сподівання на реалізацію програми кредитування з боку МВФ у розмірі 5,52 млрд. доларів у період трьох років. Проте, Офісу Президента поки не вдалось продавати через здавалось би лояльний парламент два ключові закони – про ринок землі та неможливість повернення збанкрутілих банків на ринок (іншими словами унеможливлення відновлення контролю І.Коломойського над Приватбанком). В існуючих обставинах, конкретика щодо часу і об’ємів виділення першого траншу відсутня.

В Офісі Володимира Зеленського неозброєним оком помітне занепокоєння із зазначеного приводу і одним з механізмів нівелювання критичних наслідків просідання економіки стало розпорядження знайти кошти у міжнародних донорів для підтримки України у боротьбі з коронавірусом. Основну увагу в цих пошуках в черговий раз акцентовано на МВФ, адже інститут готовий виділити 1 трлн. доларів на підтримку країн, що постраждали він глобальної епідемії. Проте, поки що відсутня деталізація з приводу критеріїв для виділення коштів. Поки ж ми не маємо гарантій щодо надання нам допомоги.

Окрім того, сподівання на нові запозичення як ключовий засіб реакції на виклики зовсім недалекоглядна стратегія. Якщо врахувати, що у 2020 році Україна змушена повернути МВФ 1,354 млрд. доларів (280 мільйонів з цієї суми – відсоткові платежі). Враховуючи усі обставини, виникає логічне запитання: якщо виникають проблеми з виділенням нових траншів, може українському керівництву варто розпочати перемовини про списання існуючих? Аргументованість української позиції виражалась би у мінімальній прогнозованості наслідків та тривалості міжнародної економічної кризи та загрозі оголошення Україною дефолту по зовнішнім зобов’язанням з урахуванням форс-мажорних причин. Чому б не спробувати використати складну ситуацію як шанс суттєво скоротити зовнішній борговий тягар держави, замість того, щоб надалі збільшувати його?

Звичайно, такі дії на міжнародному переговорному майданчику мають супроводжуватись мобілізацією усіх ресурсів для утримання економіки на плаву, зокрема реального зменшення навантаження на малий і середній бізнес як драйверів, що створюють для України додану вартість, стимулювання компаній-експортерів задля скорочення дефіциту зовнішньо-торгівельних операцій і приваблення додаткових валютних надходжень в бюджет.

В Нацбанку можуть стільки завгодно апелювати до золотовалютних резервів в орієнтовному розмірі 26 млрд. доларів (до 80% яких у цінних паперах), проте тільки утримання валютного курсу на теперішньому рівні може душе швидко «висушити» не достатню велику подушку безпеки.

Відновлення КНР. На фоні загострення кризи в Європі простежується сприятлива динаміка відновлення виробничих потужностей в Піднебесній. За різними підрахунками в КНР уже виходять на показники 80-85% від докризового рівня й пік епідемії позаду. Не можна виключати сценарій, за якого, зважаючи на тривалу соціальну й економічну кризу в Європі, китайське керівництво спробує прагматично обіграти ситуацію для отримання геополітичних преференцій.

В чому підтекст? Для прикладу, після оголошення надзвичайного стану керівництво Сербії напряму звернулось за фінансовою допомогою до китайських партнерів. Поки не зрозуміло, які масштаби збитків понесуть країни Південної та Центрально-Східної Європи і чи зможе ЄС чи інші міжнародні донори забезпечити належний рівень грошової підтримки для європейських держав, які найбільше постраждають від впливу епідемії та не матимуть змоги вийти із кризи за рахунок внутрішніх ресурсів. В таких обставинах китайське керівництво може задатися питанням: а чи не поширити власний вплив в Європі шляхом економічної підтримки таких країн як Україна, Сербія, Угорщина і т.д, що в перспективі дозволить не тільки спробувати витіснити з регіону США, але створити додаткову конкуренцію і ЄС. Чи піде Китай на такі рішучі кроки залежить від політичної волі керівництва та темпів відновлення китайської економіки.

Україна знаходиться на порозі непередбачуваних змін архітектури міжнародних відносин й майбутні події стануть не тільки тестом на зрілість українського керівництва, але й продемонструють стійкість нашої держави в критичних обставинах.

Популярні публікації