Які зміни можуть відбутися в Румунії після президентських виборів?
Автор: Олександр Гнидюк, експерт Фонду громадської дипломатії

У сусідній Румунії завершилась президентська виборча кампанія, яка, згідно з результатами екзит-полів, засвідчила впевнену перемогу чинного глави держави Клауса Йоганніса, якого підтримали 62,8% громадян. Найближчим переслідувачем стала експрем’єрка з табору соціал-демократів Віоріка Денчіле, яка набрала вдвічі меншу кількість голосів (близько 33,5%).

Чому такий великий розрив?

Результати виборів стали цілком передбачуваними, зважаючи на послаблені позиції соціал-демократів та неприховану відданість Денчіле колишньому лідеру партії Лівіу Драгні, який відбуває покарання за корупційні дії та неправомірне використання владних повноважень. Віоріка Денчіле втратила значний відсоток підтримки через корупційні скандали навколо соціал-демократів та поразку на останніх виборах до Європейського парламенту. Більше того, в парламенті оголосили вотум недовіри до уряду лівих, що спровокувало відставку Денчіле з посади прем’єра. Її наступником став соратник Йоганніса з Націонал-ліберальної партії Людовік Орбан, який вже неодноразово зазначав на тому, що вони планують створити альянс з президентом і максимально відтіснити від влади соціал-демократів.

Загалом, Клаус Йоганніс провів достатньо виважену кампанію, в основі якої знаходився один, але дуже популярний в суспільстві меседж – боротьба з корупцією. К. Йоганіс послідовно критикував діяльність попереднього уряду та намагання соціал-демократів протягнути суперечливу реформу юстиції, яка повинна була послабити покарання для топ-корупціонерів і спровокувала багатотисячні протести. Політика Йоганніса знайшла схвалення й у Брюсселі, що, у свою чергу, дозволило отримати впевнену підтримку від майже мільйона румунських громадян, які проживають за кордоном (Йоганніс отримав 93,9% голосів від представників діаспори).

Ще один фактор успіху для Йоганніса полягав у тому, що він зміг мобілізувати власний електорат краще, ніж це зробила його опонентка. Зокрема, під час голосування спостерігалась більша активність жителів великих міст у порівнянні з мешканцями сільської місцевості. Клаус Йоганніс отримав перемогу в більшості територіальних округів і заручився підтримкою представників практично всіх соціальних груп, за виключенням людей віком за 60 років. Це стало основним індикатором успіху для націонал-лібералів.   Результати голосування засвідчили певний ріст апатії до політичної системи, адже половина громадян залишилися осторонь виборчого процесу (офіційна явка склала близько 50% виборців, що є найнижчим показником з моменту падіння соціалістичного режиму). Головна причина полягає у кількості політичних криз, які відбулись в країні протягом останніх років і знизили довіру до всіх державних інститутів. Загалом, кампанія пройшла достатньо спокійно, особливо порівнюючи з українською.

Однак потрібно розуміти, що боротьба на цьому не завершується, адже на 2020 рік заплановані парламентські вибори, які зможуть кардинально змінити теперішній розподіл сил. Все буде залежати від ефективної роботи уряду Л. Орбана в умовах існування доволі жорсткої опозиції лівих, на чолі з соціал-демократами. Цілком прогнозовано, що Віоріка Денчіле спробує використати власну парламентську фракцію для гальмування реформістських устремлінь опонентів. Дещо подібне «провернув» Йоганніс після розпаду правлячої коаліції у серпні, коли блокував будь які призначення зі сторони соціал-демократів до того моменту, поки не дотиснув парламент на предмет відставки уряду Денчіле.   

Офіційному Києву потрібно уважно слідкувати за політичними тенденціями в Бухаресті та налагоджувати конструктивну комунікацію з чинним президентом, зважаючи на існування певних ризиків на рівні двосторонніх відносин, які можуть погіршити й без того складне геополітичне становище України. Варто зосередитись на поглибленні економічної складової та реалізації спільних інфраструктурних проектів, що дозволить нарешті вийти на рівень прагматичного партнерства, зважаючи також на посилення союзу між Москвою та Будапештом.    

Популярні публікації