Як вирватись з лещат “русского мира” або про що хоче домовитись Лукашенко в Україні?

Сьогодні в Київ прибуде з офіційним візитом президент сусідньої Білорусі, який перебуває в надзвичайно складних політичних умовах, зумовлених зовнішнім тиском з боку Росії. Конфлікт Лукашенка з Путіним викристалізувався ще взимку і не втрачає обертів. Спільні військові навчання не що інше, як спроба встановити повний контроль над територією країни та залишити військові формування РФ на регулярній основі. Абсолютно зрозуміло, що подібні дії визначають нівелювання реальної суб’єктності Лукашенка та фактичну втрату всіх залишків незалежності.

О. Лукашенко оголосив про бажання відвідати Україну та обговорити довгострокову стратегію двостороннього співробітництва. Переговори спрямовані на активізацію регіональної співробітництва виходячи з протиріч в економічній співпраці з Москвою. Керівництво Білорусі намагається диверсифікувати економіку на користь ЄС та КНР для того, щоб заручитися гарантіями стабільності та протидіяти можливим гібридним загрозам з боку РФ.

Білорусь намагається вибудувати дворівневу систему стабілізації ризиків для країни. Перший рівень включає в себе подальші переговори з КНР, які спрямовані на використання Білорусі в форматі транспортного майданчика для реалізації китайських товарів на ринках ЄС.

Другий рівень передбачає взаємодію з Республікою Азербайджан, Іраном та Туркменістаном в енергетичному секторі з залученням України. Білорусь намагається інтенсифікувати співробітництво з Україною в контексті побудови потужної транзитної системи, яка дозволить експортувати нафтопродукти з Азербайджану та Ірану. Свідченням цього є укладання відповідних контрактів між РБ та азербайджанською компанією SOCAR. За рахунок нафтопроводу Одеса – Броди, Україна може транспортувати до Білорусі значну частину сировини. Лукашенко планує використати дану можливість для заповнення Мозирського НПЗ, потужності якого дозволяють переробляти 31 млн. тон нафтопродуктів на рік. Актуальним в даному контексті залишається надзвичайно висока частка експорту білоруських нафтопродуктів на ринок України, яка складає 69% від загального використання, що на 34% більше ніж у 2015 році. В цьому полягає багато в чому рівнозначна залежність від конструктивної співпраці між країнами.

Отже, ключовими аспектами у переговорному процесі України з Республікою Білорусь стане:

  • координація зусиль зі стримування Росії в регіоні;
  • заручення політичною підтримкою від уряду України, для поглиблення економічної та політичної співпраці з ЄС;
  • взаємодія в рамках забезпечення транзиту енергоресурсів з Азербайджану через територію України до Білорусі.

    Визначу, що перший чинник є системоутворюючим, оскільки актуалізує наступні. Білорусь надзвичайно потужно інтегрована в Російську систему координат і можливість прямого конфлікту між режимами співмірна з політичним суїцидом для Лукашенка. Однак, Олександр Григорович має чітке розуміння реальності, яка диктує ризиковий порядок денний для його країни, що змушує його вдаватися до політики балансування. Саме Україна, незважаючи на всі існуючі проблеми, може виступити лобістом Білорусі для ЄС, що становить важливу складову для подальшого існування держави. Україна також зацікавлена в підтримці та співпраці з білорусами, бо це дозволить зменшити загрозу військової інтервенції з великої частини північного кордону та, в разі реалізації транзиту сировини в обхід Росії, звільнитися від енергетичної залежності з боку Москви.

    Автор: Гнидюк Олександр

 

Популярні публікації