Як Польща ледь не стала єдиною країною Європи, яка провела вибори в епідемію?
Автор: Владислав Сердюк, Фонд громадської дипломатії

Цілком очевидно, що пандемія коронавірусу поставила під загрозу безліч подій й процесів різного роду, зокрема політичного. Так і питання проведення виборів президента Польщі тимчасово «зависло в повітрі», оскільки ні партія влади, ні МОЗ, ні будь-хто взагалі не могли однозначно відповісти, чи відбудуться вибори? Замість цього в Польщі виникло безліч спекуляцій з цього приводу, й мова зайшла навіть про можливий розкол правлячої партії.

Чому варто було відмовитися від проведення виборів?

Здається, що відповідь очевидна – епідемія коронавірусу ставила під загрозу здоров’я та життя безлічі виборців, а карантин унеможливлював ведення кампанії опозиційними кандидатами. Тут важливий акцент саме на «опозиційних кандидатах», оскільки в Анджея Дуди під час кампанії ситуація була більш ніж відмінна. Головним чином, з двох причин: по-перше, Дуда продовжував з’являтися в ЗМІ завдяки своїй активності на поле битви з коронавірусом, а по-друге, оскільки чинний президент асоціюється у виборців з урядом й депутатами «ПіС», то будь-які дії партії влади (як позитивні, так і негативні) практично безпосередньо перекладаються на підтримку Дуди.

Варто відзначити, що уряд Польщі досить своєчасно відреагував на загрозу, що виходить від пандемії, а також від кризи, спровокованої міжнародним локдауном. «ПіС» прийняли законопроект для підтримки бізнесу й населення, які постраждали від коронакризи. Обсяг допомоги склав близько 45 млрд. євро.

Не дивно, що в парі опитувань рейтинги Дуди підскакували навіть до + 50%. Це давало йому надію на перемогу в першому турі. Ситуація у опозиції складалася протилежним чином – опоненти чинного президента все ніяк не могли намацати дно. Екс-кандидатка в президенти від «ГП» Малгожата Кідава-Блоньска, яка закликала своїх виборців бойкотувати вибори, але сама не відмовилася від участі в них, в один момент опинилася з підтримкою на рівні 2%. Саме це й стало причиною, по якій в «ГП» зважилися на зміну й висунення Тшасковського в кандидати в президенти, що виявилося вірним рішенням, якщо вірити нинішнім соціологічними опитуваннями, де мер Варшави набирає близько 26-27% в першому турі й, навіть, перемагає Дуду у другому.

Коли опозиція зажадала скасувати вибори, перші особи партії влади практично одноголосно говорили, що причин для такого сценарію немає. Лише міністр вищої освіти Ярослав Говін, який згодом пішов у відставку, пропонував «ПіС» піти на компроміс з опозицією й відкласти вибори.

Качинський не хотів скасування виборів з цілком очевидних причин й головним чином, звичайно, мова йшла саме про впевнену перемогу Дуди, яка не ставила б під загрозу всю правлячу вертикаль. Тому в «ПіС» придумали ідею про часткове проведення заочних виборів – поштою. Це, вважали в «ПіС», допомогло б уберегти старше покоління виборців. Законопроект про часткове заочному голосуванні винесли разом з проектом про фінансову підтримку поляків, та його навіть встиг підписати Дуда, проте опозиція й далі наполягала на тому, що інші виборці все одно будуть під ударом.

Тому в «ПіС» вирішили модернізувати законопроект й дозволити голосувати поштою всім громадянам Польщі. Сейм прийняв закон на початку квітня, й поки він був «заморожений» в Сенаті, контрольованому опозицією, вся країна бурхливо його обговорювала. «ПіС» потрапили під шквал критики з безлічі причин: починаючи від звинувачень в «узурпації влади» й закінчуючи розмовами про те, що пошта Польщі банально не впорається з таким обсягом роботи. Деякі експерти з конституційного права Польщі й зовсім говорили, що вибори, якщо вони відбудуться у вигляді, запропонованому «ПіС», не можна буде вважати волевиявленням.

Також безліч соціологічних опитувань показували, що населення Польщі, незважаючи на високу підтримку влади й «ПіС», виступало проти проведення виборів 10 травня в будь-якій формі. Це обіцяло неприємності для правлячої партії, адже низька явка на виборах могла поставити крапку в питанні про легітимність результатів такого волевиявлення.

Але в «ПіС» все одно продовжували твердити, що вибори відбудуться в конституційний термін й поштою. Правляча партія чекала початку травня, коли Сенат (який, нагадаю, контролюється опозицією) повинен був «завалити» законопроект й повернути його в Сейм, де «ПіС» простою більшістю голосів подолали б вето верхньої палати.

Однак удар прийшов звідки не чекали. Ярослав Говін, навіть незважаючи на те, що спочатку йому не вдалося переконати керівництво «ПіС» перенести вибори, поставив Качинському ультиматум і заявив, що його депутатська група (партія «Згода») не голосуватиме за законопроект про заочні виборах, якщо партія влади не відмовиться від ідеї їх проведення 10 травня.

Після цього в Польщі почалися цілком обґрунтовані розмови про внутрішній розкол в партії влади, а іноді навіть і про можливість проведення дострокових парламентських виборів разом із президентськими. Аргументом в даному випадку виступало те, що в уряду Моравецького «більше не було» більшості в парламенті. Однак в «ПіС» все ж зуміли домовитися. 6 травня між Качинським та Говіним був підписаний договір, в якому говорилося, що президентські вибори відкладаються на іншу дату, а депутати зі «Злагоди» проголосують за законопроект про заочні вибори. Договір став результатом роботи п’яти чоловік: Ярослава Качинського, Ярослава Говіна, Матеуша Моравецького, Ядвіги Емільович та Марчина Очепи.

Яка ситуація зараз?

Цілком очевидно, що епопея з президентськими виборами в Польщі відбувалася на тлі корона вірусного карантину й кризи, через що поляки почали виходити на протести. Мітинги проходили один за іншим й протестували різні групи людей: від шахтарів до підприємців. Однак реакція польського уряду на мітинги виявилася невідповідною. Поліція жорстоко розганяла протести, а відео з цими самими «разгонами» заполонили інтернет та ЗМІ, що зовсім не грало на руку «ПіС». Людей затримували без розбору, а тому під «роздачу» одного разу навіть потрапив опозиційний сенатор Яцек Бурий, який вів стрім в Facebook прямо з поліцейського автозаку.

Не менш цікавий інцидент, який буквально підірвав польський інформаційний простір й вдарив по рейтингах «ПіС» та Дуди, пов’язаний з обвинуваченням уряду в цензурі, а також з темою несправедливості.

10 квітня лідер «ПіС» Ярослав Качинський відвідав могилу матері, а також символічну могилу свого брата, який загинув в Смоленській авіакатастрофі. Варто зазначити, що на той момент в країні діяли жорсткі карантинні обмеження та Качинський їх порушив своїм візитом.

В рамках відповіді польський музикант Казимир Сташевський записав пісню під назвою «Твій біль краще, ніж мій» й потрапив в громадський «нерв». Пісня зайняла перше місце в чарті «Польського радіо». Однак потім її видалили з ефіру. У «Польському радіо» заявили про «маніпуляції з кількістю голосів». Пізніше чимала частина журналістів звільнилися з медіа, пояснивши це тим, що маніпуляції не було, а реальна причина видалення пісні з ефіру, отже, всім зрозуміла. Ситуація вкрай швидко почала набирати обертів й навіть вийшла за межі Польщі.

Уряд «Права і Справедливості» почали звинувачувати в цензурі і це вкрай різко позначилося на рейтингах Дуди, які в один момент просіли до 39%.

Більш того, розмови про цензуру в ЗМІ явно мобілізували опозиційний й ліберальний електорат, що демонструвалося зростанням рейтингів у Рафала Тшасковського й Шимона Головні.

Ще в першій половині травня можна було припускати, що перемога Анджея Дуди на виборах президента Польщі – це більш ніж вирішене питання. Однак розгін мітингувальників, а, точніше, неадекватна реакція на акції протесту, а також «чорний лебідь», яким виявилося небажання влади слухати критику з боку інтелігенції, зробили результат виборів менш однозначним. Як я вже говорив вище, той факт, що Дуда пов’язаний з «ПіС» є палицею з двома кінцями.

2 червня Сейм Польщі прийняв законопроект про частково заочні вибори й, навіть, врахував частину правок, запропонованих Сенатом. В той же день ввечері президент Анджей Дуда підписав цей законопроект. Тепер вибори в Польщі відбудуться в гібридній формі: виборці голосуватимуть на звичайних виборчих дільницях, але, подавши заявку, вони зможуть проголосувати заочно (поштою). На наступний день, 3 червня, спікер Сейму Ельжбета Вітек оголосила, що вибори президента Польщі відбудуться 28 червня.

При цьому участь Тшасковського у виборах все ж залишалося під питанням, оскільки, за правилами, він повинен був зібрати 100 тисяч підписів до 10 червня. Таким чином, у нього фактично був лише тиждень на збір підписів для висунення кандидатом в президенти. Як відомо, підписів багато не буває, адже десь не читається «ім’я», а десь «сам підпис». Тому, щоб допомогти Тшасковському, а, точніше, забезпечити рівні можливості для всіх кандидатів в цих виборах, видання «Gazeta Wyborcza» опублікувала на своєму сайті форму для збору підписів, яку міг роздрукувати кожен бажаючий і, зібравши підписи, подати її в ЦВК на користь Тшасковського. Більше того, в п’ятницю «GW» у всіх своїх друкованих матеріалах розмістила цю саму форму. Свої дії вони не вважають агітацією, а лише інструментом, що забезпечує рівні умови для всіх кандидатів. І вже в п’ятницю ввечері ЗМІ повідомили неофіційну інформацію про те, що Тшасковський зібрав понад 100 тисяч підписів. Цей факт можна оцінити в якості першої перемоги мера Варшави в передвиборній гонці.

Тут варто відзначити рівень мобілізації електорату «Громадянської платформи» та Тшасковського, а також громадянського суспільства в цілому, яке заявило, що в країні є очевидні наступу на демократію. На користь Тшасковського підписи в Брюсселі навіть збирав особисто екс-прем’єр Польщі Дональд Туск, при цьому не втративши можливості звинуватити «ПіС» в нечесному веденні передвиборної кампанії. Тим самим Туск зробив невеличкий вклад у передвиборну кампанію мера Варшави.

Що далі?

На сьогоднішній день можна узагальнити ситуацію наступним чином: Дуда утримує рейтинги на рівні близько 40% підтримки, що є не таким вже й поганим результатом. Однак ці цифри дають зрозуміти, що будь-яка помилка «ПіС» або особисто чинного президента може виявитися «фатальною» й безповоротно погіршити ситуацію для Дуди.

Його основний опонент – Рафал Тшасковський – утримує підтримку на рівні 25-28% голосів. Тшасковський показав вкрай активну передвиборчу кампанію, в якій взяли участь навіть представники польського громадянського суспільства (що, загалом-то, є «заслугою» «ПіС»). Ситуація, що склалася на цих виборах, демонструє, що основна боротьба в Польщі продовжує розгортатися між двома політичними силами. При цьому чималий рейтинг Шимона Головні (антисистемного кандидата) є ознакою наявності «втоми» від вже звичного для Польщі конфлікту між «ПіС» та «ГП».

Рейтинги Шимона Головні (13-16%), здається, слід розглядати не тільки через призму його особистої заслуги в цьому, а й появи на політичній арені в «потрібний» момент, коли громадяни Польщі, очевидно, хочуть продемонструвати необхідність появи альтернативи й висловити свій протест. Головня, як уже говорилося раніше, переміг в будь-якому випадку, адже йому вдалося перестрибнути в цій гонці мастодонтів польської політики. Тих, хто прийшов в неї вже давним-давно.

Не менш цікавим є рейтинги Владислава Косиняк-Камиша, який ледве-ледве набирає 7-10% в першому турі, однак має можливість перемогти Дуду в другому. По всій видимості, команді Дуди варто звернути увагу саме на цей факт, що при наявності альтернативи, опозиційний електорат готовий об’єднуватися навіть навкруги не «свого» кандидата, але аби не дати можливості зайти чинному президенту на другий термін.

Як би це не звучало, але опозиційні польські політики мають рацію в тому, що президентські вибори-2020 року – це визначення долі всієї Польщі до 2023 року. Це рішення не тільки на користь того чи іншого кандидата, але й вираз підтримки / протесту влади «ПіС». Перемога Дуди означатиме продовження консолідованого правління «Права і Справедливості», а, найголовніше, – легітимізацію такого правління з боку суспільства. Відсутність більшості в Сенаті глобально не впливає на владу «ПіС», а лише уповільнює політичний процес.

З цієї ж точки зору праві й політики «ПіС», які говорять, що програш Дуди відкине Польщу до деякого хаосу (без зайвої драматизації). Перемога практично будь-якого опозиційного кандидата призведе до початку нового політичного сезону в Польщі, де ми зможемо спостерігати за перманентними конфліктами «зверху». Уряд «ПіС» буде змушене узгоджувати свої дії з президентом (опозицією), а це неминуче призведе до конфліктів й значно занурить польську владу у внутрішній порядок денний.

Не менш важливо й те, що програш Дуди означатиме наявність запиту в польському суспільстві на зміни. Питання лише в тому, в яких сферах? Ймовірно, що не в соціальній політиці «ПіС», яка була сприйнята в суспільстві більш ніж позитивно. При цьому «ПіС» так і не вдалося досягти значних успіхів, наприклад, в охороні здоров’я, обороні чи екології.

Якщо говорити про зовнішньополітичний аспект результатів цих виборів, то Україна кардинально відчує на собі зміни влади в Польщі лише в тому випадку, якщо президентом стане відверто «євроскептичний» або «проросійський» (якщо дивитися з точки зору звичної класифікації для українського інформполя) кандидат, чого на цих виборах статися не повинно. Перемога Дуди несе для України більше прогнозовану ситуацію в Польщі. Його програш, очевидно, змусить зовнішньополітичне відомство України (звичайно, за умови, що нам це взагалі цікаво) детальніше вивчати внутрішню ситуацію, щоб розуміти розклад сил та порядок денний Польщі.

Популярні публікації