Як зараз розвиваються стосунки між Варшавою та Москвою, наскільки держава готова до проведення виборів, що відбувається зі рейтингами кандидатів та до чого слід готуватися Україні – про це читайте в інтерв’ю з експертом Фонду, магістром політології, випускником Опольського університету Владиславом Сердюком.

– На початку травня президент Дуда заявив про будівництво газопроводу «Baltic Pipe», який може суттєво вдарити по енергетичним інтересам Росії у Європі. Згодом було прийнято важливий документ – Стратегію національної безпеки Польщі, де Росії відводиться роль «головної загрози». З чим пов’язане таке різке загострення відносин між Варшавою та Москвою і яким чином це відповідає інтересам України?

– Ця ситуація почала загострюватися іще 2008 року, коли трапилася агресія на Грузію зі сторони Росії. 2014 рік – це також момент відкритої агресії Росії в сторону України – окупація Криму, незавершена війна на Донбасі. Це вагомі аргументи для того, аби з обережністю ставитися до Росії.

Також варто зазначити поведінку РФ як бізнес-партнера на прикладі газових стосунків. Адже Росія використовує газ виключно в політичних цілях. Польща намагається зайняти місце геополітичного лідера в регіоні Східної Європи, а такий лідер повинен бути незалежним від інших – тому вона диверсифікує постачання газу. Ймовірно, що буде перегляд домовленостей задля більш вигідних умов. Польща буде намагатися домовлятися з Росією на рівних, якщо буде домовлятися загалом.

Причина загострення двосторонніх стосунків між Москвою і Варшавою – це суперечка через політику пам’яті. Росія продовжує дотримуватися позиції, що Радянський союз 1939 року прийшов звільняти Польщу. Тому він мав можливість лише «вдертися в Польщу». Те, що Польща реагує на це заперечливо, знаходить підтримку і в інших країнах Східної Європи. Держава знайшла зручний час для того, аби вести гостру політику стосовно Росії. І така політика знайде підтримку в країнах Прибалтики й Україні.

Чим більше у нас буде такої підтримки – тим краще. Питання лише в тому, що зовнішня підтримка не повинна компенсуватися незалежністю на користь іншого геополітичного гравця.

– Як Ви можете оцінити теперішній рівень двосторонніх відносин між Україною та Польщею?

– Нейтрально. Україна при президенті Порошенко відверто зайшла в кут у стосунках з Польщею, тому що гуманітарна політика обох країн була конфліктна. Україна прославляла тих, кого в Польщі вважали злочинцями. Країни не хотіли дійти до консенсусу. З 2016 року – відношення різко погіршилося, вони були у стані «неоголошеної війни».

Президент Зеленський вийшов з цього кута, проте поки не можна сказати, що стосунки пішли в правильному річищі. Ми маємо статус стратегічного партнерства, ми не конфліктуємо, є позитивна динаміка у відношеннях президентів. Зеленський зустрічається з Дудою, вони розмовляють і стверджують, що все добре.

Вагоме значення у цих стосунках відіграють українські мігранти. Якби не вони – стосунки могли б бути ще більш в’ялими, ніж вони є наразі. І також варто підкреслити, що головні причини конфлікту, які засновуються на історії – ще не закриті. Якщо наступна влада повернеться на ті самі рейки, по яким їхав Порошенко в історичній політиці, і партією при владі залишиться партія Право і Справедливість (консервативна політична партія Польщі – прим. авт.) – то ці конфлікти повернуться. Тобто зараз вирішені лише наслідки, не причини.

– Як Ви оцінюєте ініціативу «Трьох морів» – це перспективне об’єднання, чи, скоріше, намагання ряду держав підвищити власний регіональний статус?

– 2019 року Чапутович (Яцек Чапутович – польський політичний і державний діяч, – прим. авт.) сказав, що Тримор’я – це виключно інфраструктурний проєкт. Додав, що його не варто розглядати з геополітичної позиції. Однак ми розуміємо, що там, де є економіка – там є і політика. Це нероздільний ланцюг. Якщо у країн Тримор’я будуть власні економічні інтереси – то вони будуть їх разом активно захищати й на загальноєвропейській арені.

Що стосується входження України в це об’єднання – то поки що немає перспектив, оскільки Тримор’я – це інтеграційний проєкт для країн Європейського союзу. Тут необхідно дати чітку відповідь, тому що це часте питання.

– Уже призначили дату президентських виборів. На Вашу думку, чи впорається Польща з поштовим голосуванням?

– Більш ніж. Навіть якби вони погодилися провести вибори у травні, пошта Польщі впоралася би з цим обсягом роботи. Тут усе просто – вони не мали іншого виходу. Зараз буде певна гібридна форма – за бажанням виборець зможе проголосувати особисто або заочно. Це робиться задля того, аби вибори можна було назвати виборами. Був такий погляд, що заочні вибори не можна було назвати конституційними – тобто дефінітивно вони не підпадали. Те, що частина людей піде голосувати до скриньок – дозволяє запобігти непорозумінь.

– Що відбувається з рейтингами влади, адже окремі соціологічні дослідження демонструють падіння показників підтримки чинного президента?

– Річ у тім, що все відбувається в межах допущеної соціологічної похибки у 2- 3%. Рейтинг Дуди зараз утримується на рівні близько 41-42 % (+-3). Грубо кажучи, наразі досить легко зрозуміти, які перспективи у Дуди. Точно так само, як і зрозуміти перспективу Тшасковського (Рафал Тшасковський – кандидат на посаду президента від Громадянської коаліції – прим. авт.). Під час карантину у Дуди були такі показники, які могли б дати йому перемогу іще в першому турі. Відповідно, у порівнянні з тими показниками, сьогодні його рейтинг не такий високий, однак якщо подивитися на соціологічні дані до карантину – вони були приблизно такі ж самі.

Зараз залишилося 2 тижні до виборів. Щодня проводиться кампанія, щодня шанс зробити помилку дуже високий, а будь-яка помилка наразі буде обходитися дуже дорого. Тобто чим більше факапів – тим більше падінь. І це падіння буде дуже стрімким.

Сьогодні чітко зрозуміло, що у другий тур виходить Дуда і Тшасковський. Ми бачимо, що в Польщі продовжується основна боротьба між двома партіями – «Право і Справедливість» та «Громадянська платформа» (польська ліберально-консервативна політична партія, – прим. авт.). Опозиційні кандидати, у яких деякою мірою відрізняються політичні погляди, все одно готові об’єднуватися проти Дуди.

Якщо ПіС не буде помилятися – можливо, до 28 червня (день проведення виборів президента в Польщі – прим. авт.) ситуація з рейтингами Дуди не сильно зміниться. Однак нещодавно трапилася така історія – депутат партії «Право і Справедливість» Пшемислав Чарнек заявив, що представники сексуальних меншин «не рівні нормальним людям». І якщо це вдаряє по рейтингам ПіС, то це однозначно допомагає опозиції знаходити додаткові аргументи для мобілізації свого електорату. Адже тут дуже важливий момент того, хто і як зможе мобілізувати свій електорат, заставити його проголосувати. І ПіС, якщо не відлякують свій електорат, то роблять усе можливе, аби опозиційний електорат цього дня піднявся і пішов голосувати проти. Тому, чим більше буде таких непередбачливих рухів зі сторони партії влади, тим гірше для Дуди, і тим краще для опозиції.

У Дуди дискримінаційний підхід до кампанії, у Тшасковського – інклюзивний, і це йому сильно може допомогти. Тому що так він притягне до себе адекватних людей від інших політичних сил. Дискурс Дуди, який стає все гострішим – не грає на руку ПіС, тому що партія себе позиціювала як помірна та адекватна політична сила. У партії ПіС є поняття «нормальної людини» – «той, хто відповідає традиційним цінностям». Це і є приклад дискримінаційної поведінки.

– Наразі уже відомо, як може себе поводити Анджей Дуда, у випадку перемоги, щодо України. А от чого варто очікувати від нового кандидата, якого висуває «Громадянська коаліція» – Рафала Тшаковського?

– Зараз складно сказати, проте в загальному «Громадянська платформа» позитивно ставиться до України, і так було завжди. Питання в тому, як вони розглядають майбутні стосунки з РФ – це досить важливо. Якщо переможе Тшасковський – ситуація дещо зміниться, тому що у ПіС не вийде самостійно вести державну політику, у тому числі й зовнішню – оскільки їм доведеться координувати свої дії з президентом. Адже у ПіС немає такої більшості в сеймі, аби побороти президентське вето. Думаю, що стосовно України – це будуть лише позитивні зміни таких двосторонніх контактів. Тільки важливо, аби Польща не встряла у внутрішніх конфліктах, а це цілком реально.