Все, що треба знати про перший день публічних слухань по справі імпічменту Трампа
Автор: Владислав Фарапонов, експерт аналітичного центру «Ad astra», студент університету Wright State University (США)

Вчора ввечері за українським часом у Конгресі стартувала наступна фаза процедури імпічменту чинному президенту Трампу в нижній палаті Конгресу. Резолюція, яку ухвалили демократи рівно два тижні тому на Хелловін, формалізувала весь процес, та дозволила опонентам Трампа допитати дипломатів перед усім світом у прямому ефірі. Тепер процедура імпічменту формалізована, має свій порядок і правила. Зараз право викликати свідків отримали і однопартійці Трампа — республіканці. Слухання навряд чи змінять думки американців щодо дій та слів президента або імпічменту в цілому, але електоральний шоу-тайм у США за рік до виборів вже розпочався.

Дипломати проти депутатів, або як слухання (не) впливають на імпічмент.

У середу давали свідчення Білл Тейлор — тимчасовий повірений у справах США в Україні та Джордж Кент — чинний помічник Державного секретаря Майка Помпео. У п’ятницю буде свідчити колишній посол США в Україні Марі Йованович. Вільям Тейлор поки став ключовим свідком серед чинних дипломатів, які давали свідчення перед членами Палати Представників без присутності преси, а отже саме його публічних показів демократи чекали найбільше. З огляду на стратегію демократів і Шифа зокрема, було дуже доречно запросити саме цих свідків одночасно, оскільки свідчення кожного з них доповнювали одне одного, та часто питання лунали до обох дипломатів по черзі.

В цілому процедура на відкритих свідченнях була дуже схожа на слухання в комітетах, адже спочатку по 45 хвилин мали Шиф та його заступник Голдман, а всі члени більшості в комітеті отримали лише по 5 хвилин на репліки та питання, і лише потім слово могла отримати республіканська меншість. Дуже цікаво, що у комітеті не одного Шиффа називають безпосереднім ініціатором і натхненником імпічменту. Це також стосується і Даніеля Голдмана, який став членом комітету відносно нещодавно, та ставив доволі різкі питання свідкам Тейлору та Кенту. Наприклад, у статті авторитетного журналу New Yorker від 5 березня є теза, що Шифф найняв Голдмана саме для проведення розслідування проти Трампа. Незрозуміло лише про яке розслідування йдеться, адже тоді робота комісії Мюллера була завершена, та Шифф не мав жодного відношення до цього. Це все наштовхує на думки, що все ж імпічмент був добре спланований демократами заздалегідь.

Під час усіх відкритих слухань демократи в комітеті розвідки будуть мати першочергове право на запитання свідкам, так само як і під час слухань за зачиненими дверима. Члени цього комітету серед демократів представляють штати, в яких Трамп не має серйозного рівня підтримки зараз, або в яких Трамп взагалі програв у 2016 році.

Вже відомі свідчення зазвучали з іншою інтонацією

Не варто було очікувати кардинально нових свідчень, адже якби покази були змінені, це означало би порушення попередньої присяги в комітеті. Але не обійшлось і без окремих цікавих нюансів. На щастя, тепер весь світ знає імена Президента України, генерального прокурора, деяких колишніх депутатів (Лещенко зокрема), але на жаль, у не дуже позитивному контексті згадували цих осіб конгресмени. Іміджевої шкоди Україні нанесли як демократи, так і республіканці характером своїх запитань.

Не менш важливо, що у той час як члени Палати Представників давали  свої суб’єктивні оцінки українській владі як нинішній, так і попередній, сумнівались у необхідності фінансової та політичної підтримки Україні, не знайшлось людини, яка би змогла виправити конгресменів, та запевнити, що в тонкощах української внутрішньої політики вони не орієнтуються на такому рівні як Тейлор чи Кент. Тейлор зокрема і так намагався пояснити конгресменам важливість непохитності підтримки України, але ряд членів комітету продемонстрували цілковите нерозуміння ситуації в українсько-російських відносинах. Член комітету від Огайо Джим Джордан назвав повіреного у справах США в Україні “зірковим” свідком для демократів, натомість як Тейлор запевнив усіх, що він себе таким не вважає, та готовий свідчити лише як дипломат, який 50 років віддано служить Америці.

Провокації та “полювання на відьом” у Конгресі США

Тейлор завдяки своєму досвіду намагався дипломатично відійти від прямих питань щодо участі Трампа в самому quid pro quo. Іноді демократи ставили дуже прямі питання, які непрямо випливали із відповідей дипломата, щоб виглядало, що сам Тейлор прийшов до тих чи інших висновків.

Риторика демократів в цілому дедалі більше змінюється впродовж епопеї з імпічментом. Спочатку це була раціональна критика Трампа (у зовнішній політиці, зокрема), тепер же лідери праймеріз, наприклад, всі виголосили однакові звинувачення Трампу. Це робить самих демократів більш вразливими в очах виборців та демонструє, що вони, можливо, не здатні вести конкурентну боротьбу на ідеологічному фронті, тому вдались до таких екстраординарних методів, що дають Трампу можливість нагадувати постійно про “Найбільше полювання на відьом в історії США”.

З іншого боку, більш, ніж місяць від оголошення старту процесу імпічменту президента у нижній палаті продемонстрував, що республіканці не мають єдиної позиції та стратегії захисту власного президента, а також найбільш гострою для них є відсутність чітко виражених лідерів в обох палатах Конгресу. І відсутність стратегії щодо імпічменту певною мірою розвалює обидві партії зсередини, а отже і політичну систему загалом.

Часто демократи провокували Тейлора на оціночні судження дій Трампа, відповідно до інформації, якою володіє дипломат, і якою він добровільно поділився. З показів Тейлора стало ще раз зрозуміло, наскільки йому небайдужа Україна, можливо, навіть на рівні із США. Цікаво, що Шифф змушував Тейлора зачитувати вголос власні повідомлення Курту Волкеру та Гордону Сондленду. З цих повідомлень стало зрозуміло, що сам Білл Тейлор співпрацював більше з Олександром Данилюком, а Курт Волкер з Андрієм Єрмаком.

Інтерв’ю CNN вартістю кілька сотень мільйонів доларів для держави, що веде боротьбу з агресією

На думку очільника американського посольства в Києві, його нічним жахом було б, якщо нова українська влада погодилась би на умову отримання допомоги від США шляхом публічного виголошення готовності проведення необхідних розслідувань через інтерв’ю або виступ на CNN, та зрештою все одно не отримала б фінансову допомогу. Тейлор ще раз наголосив, якщо Трамп або його адвокат Джуліані вважали, що Україна їм щось повинна, то це не так.
Мабуть, єдиною тезою, яка прозвучала вперше, стала важлива деталь зустрічей американського посла в ЄС Гордона Сондленда з одним з підлеглих Тейлора в Україні. Сондленд, який є також і найбільшим донором Трампа у минулій президентській кампанії, зустрічався з працівником посольства США в Києві, у той час, коли Тейлор разом із Волкером були на Донбасі.

Прямо під час цієї зустрічі Сондленд зателефонував президенту Трампу, і дипломат, який сидів поруч, зміг почути слова Трампа про те, що його більше цікавлять розслідування щодо Байденів та “українського втручання” у вибори в США 2016 року, ніж доля України як партнера Сполучених Штатів. Про це Тейлору стало відомо тільки нещодавно, тому раніше він цього не міг сказати. На відміну від Тейлора, Джордж Кент, наприклад, нічого не знав про нібито “українське втручання” і так званий “Краудстрайк”, тобто сервери, які нібито працювали на демократів, до оприлюднення транскрипту розмови між двома президентами 25 липня.

Треба також розуміти, що всіх дипломатів, які так чи інакше потрапили до скандалу, в США узагальнено називають “кар’єрними”, оскільки всі вони віддали все своє життя Сполученим Штатам на дипломатичній та/або військовій службі. Працівники Держдепу, наприклад Курт Волкер та Марі Йованович вже поплатились певною мірою своєю кар’єрою, оскільки обидва покинули свої посади, а отже збереження власного імені стане першочерговим завданням для них.

Чи здатні слухання змінити суспільну думку?

Що стосується двох протилежних таборів, то демократи сподіваються від імпічменту отримати ще більшу публічність, та переконати тих американців, які не визначились зі своїми електоральними вподобаннями, що їхній президент використовував свою посаду задля шантажу. На їхнє переконання фінансова допомога Україні була заморожена через спроби  обміняти її на розслідування дій свого можливого опонента на наступних виборах Джо Байдена та інформацію про нібито “втручання України” у вибори 2016 року, що означає послуга за послугу, тобто quid pro quo.

Для демократів, звичайно, бажаним результатом було б фактичне видворення президента з Білого дому шляхом успішного голосування в Сенаті в 67 голосів від 100. Як максимум вони б хотіли  відкрити кримінальну справу проти Трампа. Такий можливий розвиток подій остаточно вирішив би їхню головну проблему — неучасть Трампа у наступних виборах. Зважаючи на те, що реальних опонентів Трампу всередині республіканської партії очевидно нема, він як і належить чинному президенту користується першочерговим правом на повторну президентську номінацію на праймеріз.

Оскільки демократи мають більшість лише в нижній палаті Конгресу, а Сенат підконтрольний республіканцям, сподіватися на підсумковий успіх їм не доводиться. Ситуація, в яку демократи загнали самі себе з імпічментом своєму найбільш запеклому опоненту, може зіграти й проти них самих.

У свою чергу, однопартійцям Трампа слід нарешті почати діяти. Відсутність стратегії республіканців у боротьбі з демократами протягом більш, ніж місяця дає про себе знати. Фактично Трамп самотужки вів боротьбу на кілька фронтів: проти лідерів демократів на праймеріз, проти Адама Шиффа — голови конгресового комітету з розвідки, а також Ненсі Пелозі — спікера Палати Представників. Попри те, що конгресмени-республіканці перебувають у меншості, їхнє головне завдання зараз — зберегти хоча б існуючий рівень підтримки Трампа, а це можна зробити лише шляхом безпосередніх контактів з виборцями та публічним “захистом” Трампа.

Важливо розуміти, що під імпічментом мається на увазі все що відбувається зараз і подальше голосування у Нижній палаті бодай за одну статтю по імпічменту. Так званий судовий процес буде мати місце у Сенаті, і лише якщо Сенат визнає президента винним, після цього проти нього можуть порушити кримінальну справу.

Обидві партії часто вдаються до порівнянь попередніх процедур імпічменту минулого століття. Це стосується імпічментів Біллу Клінтону 1998-1999 рр та Річарду Ніксону 1972-1973 рр, який пішов у відставку перед очевидною загрозою імпічменту. Щодо кейсу Клінтона, то за словами того ж Джо Байдена, тодішній президент не втратив народної підтримки внаслідок скандалу із Монікою Левінскі. Тому після голосування у нижній палаті, імпічмент не мав підтримки в Сенаті.

Річард Ніксон внаслідок “Уотергейтського” скандалу втратив саме народну підтримку, попри те, що Сенат тоді був за республіканцями, так само як і зараз. Це змусило Ніксона піти у відставку добровільно. Це дає підстави вважати, що імпічмент із політично-правової процедури перетворився на електоральні змагання обох партій за рік до реальних виборів.

Надзвичайно важлива місія лежить на сенаторах-республіканцях, які мають запевнити американців, що саме вони виступають гарантом збереження посади Трампу, і що вони не будуть підтримувати імпічмент у верхній палаті.

Зважаючи на характер та зміст відкритих слухань під час першого дня, вони навряд чи вплинуть на думку конгресменів чи сенаторів щодо імпічменту, так само як і громадян. Прихильники Трампа розцінюють це як “полювання на відьом”, а противники чекають результативного голосування від демократів у нижній палаті Конгресу. Імпічмент може навпаки активізувати електорат Трампа, а також розчарувати тих виборців, які не визначились зі своїми електоральними вподобаннями.

Для “справжнього” імпічменту, який призвів би до відставки президента, хоча б 22 із 53 республіканців-сенаторів мають зрадити свого президента і Республіканську партію. На сьогодні шансів провести голосування у Сенаті демократи відверто не мають, а це робить імпічмент виключно політичною процедурою, метою якої є дискредитація Трампа на виборах президента наступного листопада.

Популярні публікації