Вірменія, яка отримала шанс: 100 днів прем’єрства Пашиняна

17 серпня на головній площі  Єревану було людно. Лідер весняних протестів, які в Україні часто називали «вірменським майданом», Нікол Пашинян в цей день зібрав своїх прихильників, щоб прозвітувати про результати перших 100 днів свого прем’єрства.

Чого вдалося досягнути Вірменії за ці 100 днів? Які реформи розпочато, а які відкладено на майбутнє? Спробуємо об’єктивно оцінити позитивні зрушення, які можуть стати запорукою модернізаційного ривка Вірменії, та проаналізувати причини перешкод, які стоять на заваді цьому.

Перемога перша: довіру повернено

І прихильники, і критики Пашиняна в один голос заявляють, що новий прем’єр-міністр зміг повернути довіру населення до колись тотально корумпованої держави, і зробити так, щоб у суспільній свідомості  поняття «влада» та «корупція» перестали бути синонімами. Кримінальні справи, відкриті проти колишніх перших осіб держави, мільйони доларів несплачених податків, які повернуті державі, а також постійна комунікація прем’єра з населенням стали тим кредитом довіри, який в майбутньому може бути використаний задля реалізації непопулярних реформ. Звичайно, у цьому питанні, як часто буває на пострадянському просторі, не могло обійтися без краплі зради. Критики Пашиняна закидають йому, що наразі жоден топ-чиновник з когорти тих, проти кого було висунуто звинувачення, не покараний, і в такому разі не можна говорити про успіхи у плані боротьби з корупцією. Однак, заради справедливості, варто відзначити, що опір неформальних корупційних мереж, якими була пронизана Вірменія впродовж періоду незалежності, подолати впродовж такого короткого періоду часу вкрай важко. В цьому випадку Україна може бути яскравим прикладом того, наскільки життєздатними можуть бути корупційні мережі, та як вдало вони, за потреби, можуть бути інкорпоровані у нові вертикалі влади. Набагато важливіше у випадку боротьби з корупцією заручитися підтримкою суспільства, яке має стати надійним союзником антикорупційної політики, бо лие в такому випадку вона отримає шанс на успіх. І у цьому плані у Пашиняна, наразі, проблем немає.

Перемога друга:  державу збережено

Безперечною перемогою Пашиняна вірменські аналітики називають збереження держави як такої. Десятиліття правління клептократичного режиму, де корупція підміняла собою систему управління, фактично, знищували державу зсередини, перетворюючи її на територію, розділену між правлячими угрупуваннями. Тому прийшовши до влади Пашинян був змушений використовувати ті інституції, які залишились йому у спадок – армію, поліцію, податкові органи, які вдалося зберегти у функціонуючому стані, і в цьому, безперечно, його заслуга. Вірменія уникла економічної кризи, внутрішньої дестабілізації або ж війни, хоча такі сценарії розвитку подій на пострадянському просторі є цілком типовими і розглядались аналітиками, як можливі варіанти розвитку ситуації. Безперечно, попри стабілізацію ситуації у державному апараті Пашинян має багато невирішених наразі проблем, пов’язаних, в першу чергу, з неефективною координацією між інституціями, засиллям старих кадрів та відсутністю довгострокової стратегії розвитку та реформ держапарату. Зрозуміло, що без достатньої політичної підтримки та команди, яка буде в змозі реалізовувати намічені цілі, досягнути їх буде неможливо. Тож тепер на порядку денному стоїть питання позачергових виборів, які мають стати наступним етапом оновлення політичної системи та дати відповідь на питання, чи достатнім кредитом довіри володіє діючий прем’єр.  

Перемога третя: геополітичний вектор збережено     

Під час квітневих протестів, очолюваних Пашиняном, досить гостро стояло питання майбутнього геополітичного вектору Вірменії. Багато оглядачів розглядали можливість переорієнтації країни та її виходу із зони впливу Росії. В умовах перманентно спалахуючого конфлікту з Азербайджаном щодо Нагорного Карабаху така геополітична переорієнтація виглядала досить ризикованим кроком. Тому, як і очікувалось, після зміни влади у Єревані Пашинян заявив про збереження геополітичного положення Вірменії, демонстративно провівши першу офіційну зовнішньополітичну зустріч у статусі прем’єр-міністра саме з  Путіним. Згодом він неодноразово проводив переговори з представниками ЄС та НАТО, однак російський вектор наразі залишається пріоритетним і цілком раціональним вибором Єревану, зважаючи на ті геополітичні умови, в яких знаходиться країна.

Зважаючи на те, що Росія, Туреччина та Іран, в оточені яких знаходиться Вірменія, перебувають в умовах гострого конфлікту зі Сполученими Штатами, переорієнтація зовнішньополітичного вектору Вірменії в короткостроковій перспективі виглядає малоймовірною. Хоча й збереження «теплих» відносин із Росією, які сконцентровані навколо корупційних схем, над знищенням яких працює Пашинян, стоїть під загрозою. Вибір між геополітикою та оновленням політичної системи може стати однією з головних проблем команди Пашиняна і дорого коштувати країні.

Замість висновку

У своєму виступі 17-го серпня Пашинян заявив, що Вірменія вступає в новий етап, головним елементом якого є форсаж реформ, які відкриють нове, друге дихання для країни. Судячи з його слів, перехідний період перших 100 днів завершено, і країну чекає тотальна модернізація. Чи буде вона успішною, покаже час, але, зважаючи на успішно закладений фундамент, перспективи у Вірменії є. Залишилось не втратити шанс.

Автор: Мозоль Михайло, експерт Фонду громадської дипломатії