Військовий аналітик Том Купер: Українська війна або оперативна обстановка на фронті

Пропонуємо чергову порцію аналітики від Тома Купера про війну росії в Україні в редакторському перекладі Сергія Чернявського.

Пройшло більше тижня з моменту мого останнього звіту/оновлення, тож настав час для ще одного. Перш ніж я почну, кілька відповідей на «найбільш часті питання».

Чи рівні російських втрат прийнятні для Путіна?

Немає жодних обмежень. Змиріться і прийміть це, будь ласка: йому начхати на те, скільки людей загине на цій війні. 

Він цинічний настільки, що рано чи пізно почне хвалитися «спустошенням російських в’язниць від найгірших людських покидьків»… адже на цій війні гине дуже багато ув’язнених, завербованих Вагнером… стурбуює Путіна лише той випадок, якщо вони (втрати) почнуть викликати серйозні внутрішні хвилювання проти нього. 

Алє прямо зараз російська публіка знаходиться «у світлових роках» від цієї точки і я не бачу, щоб це змінилося найближчим часом.

Чи можлива додаткова мобілізація росіян?

З огляду на російські втрати останніх двох місяців це не тільки «можливо», та навіть «ймовірно». 

Однак, з причин, які викладени в одному з моїх попередніх звітів (будь ласка, перевірте останні 3–4 пости), це нічого не змінить у цій війні. Одна лише чисельність військ не може перемогти поєднання вогневої могутності, точності та маневреності, якою володіє ЗСУ. 

Звичайно, останнього недостатньо, щоб повністю розгромити росіян і вигнати їх із країни, так скажимо, за кілька тижнів; однак цього достатньо, щоб тримати ВСРФ під контролем, тому що воні втратили всю свою «якість» (або щось таке).

 

Чи такий поганий моральний дух російських військ, як це говорється в Україні та Заході?

Запитували про це вже як мінімум три-чотири рази, але знову якщо запитали: так, бойовий дух російських військ поганий. 

Це дуже погано: набагато нижче за прийнятний рівень в Україні та/або на Заході.

Однак у Росії це просто не має значення: росіяни досить фаталістичні, щоб продовжувати боротися, і в них так багато військ, що не має значення, чи відмовляються воювати цілі батальйони, чи вони залишають свої позиції і тікають.

Мало того, Україні все ще не вистачає артилерії та боєприпасів, щоб по-справжньому зламати бойовий дух Росії, так що Росія ще далека від того, щоб зазнати достатньо втрат, щоб це змінилося.

Якщо є проблеми з розумінням цього: поясню інакше. Уявіть, що, ця війна – 100-поверховий хмарочос, і проходження через нього можна порівняти з переходом з нульового на сотий поверх, підіймаючись його щаблями.

Зараз ми десь на 20 поверсі, рухаємось до 21…. Тепер у вас є картина.

Вивели Росгвардію з України? Не отримав жодної інформації щодо цього.

Був би дуже здивований, якби це колись сталося: у Путіна достатньо своєї «преторіанської гвардії» (особисті охоронці імператора Римської імперії – прим.С.Ч) усередині Росії, щоб тримати ситуацію під контролем.

ПОВІТРЯНА / РАКЕТНА ВІЙНА

Останніми днями в Україні було відносно «спокійно».

За винятком Сумської та Харківської областей, за якими кожного божого дня наноситься близько 20 ударів із реактивних систем залпового вогню (типу БМ-21, БМ-27 та БМ-30).

У Херсоні теж немає спокою: інфраструктура та житлові будинки щодня зазнають сильних обстрілів, а жертв сотні: лише за 25 грудня тут не менше 15 убитих та понад 55 поранених. На сході України промислове підприємство в Краматорську було вражене трьома ракетами С-300 (шанувальники Путіна стверджують, що вони використовувалися для ремонту пускових установок M142 HIMARS і що дві установки були знищені, і, таким чином, «дуже мало залишилось HIMARS в України міф залишається в силі ») … і 25 грудня по Авдіївці було випущено до шести ракет.

При цьому попри двогодинну повітряну тривогу в Україні 25 грудня великомасштабної атаки з використанням балістичних/крилатих ракет не було.

Однак не сумнівайтеся: російський оборонний сектор працює «повним ходом» над виробництвом нових «Іскандерів», «Калібрів» і крилатих ракет, і найближчими днями вони знову завдадуть удару (припустимо, 30 або 31 грудня, або 1 січня, наприклад).

У свою чергу, ЗСУ продовжує завдавати ударів у глибину позицій росіян. 24 грудня M142 HIMARS ЗСУ завдали удару по аеродрому Хаковка (Генштаб-Україна повідомляє про втрати в 150 росіян); 25 грудня ЗСУ завдали удару по чотирьох російських польових штабах; та 26 грудня ще удар по дев’яти.

Минулої ночі українці знову завдали ударів по авіабазі Енгельс під Саратовом із безпілотників Ту-141/143.

«Клоуни в Москві» заявили, що один безпілотник був збитий на підльоті до Енгельса близько 01:35 за місцевим часом.

Ураїнці стверджують, що інший потрапив до місцевого «центру управління». «Клоуни в Москві» зрештою визнали 3-4 жертви; також інші джерела, посилаючись на російські соцмережі, заявляють про 5–7 пошкоджених Ту-95, 17 убитих та 26 поранених.

Повинен зізнатися, мені важко довіряти чомусь подібному: ті Ту-95МС, які ще були в строю, були виведені на авіабазу «Українка» (Амурська область) понад тиждень тому.

ФСБ опублікувала короткий звіт, згідно з яким вона знищила «чотирьох українських диверсантів» у Брянській області, у Росії.

Імовірно, вони були озброєні «вибухівкою американського виробництва» та «автоматами SIG MPX».

Цим можна пояснити принаймні деякі стихійні пожежі або випадки «куріння» в Російській Федерації за останні кілька місяців: з іншого боку, надто багато було знайдено того, що «зроблено в США», і на мій погляд, через це звучить як звичайна путінський пропагандистський смітник…

ПОВІТРЯНА / РАКЕТНА ВІЙНА

Останніми днями в Україні було відносно «спокійно».

За винятком Сумської та Харківської областей, за якими кожного божого дня наноситься близько 20 ударів із реактивних систем залпового вогню (типу БМ-21, БМ-27 та БМ-30).

У Херсоні теж немає спокою: інфраструктура та житлові будинки щодня зазнають сильних обстрілів, а жертв сотні: лише за 25 грудня тут не менше 15 убитих та понад 55 поранених. На сході України промислове підприємство в Краматорську було вражене трьома ракетами С-300 (шанувальники Путіна стверджують, що вони використовувалися для ремонту пускових установок M142 HIMARS і що дві установки були знищені, і, таким чином, «дуже мало залишилось HIMARS в України – міф залишається в силі ») … і 25 грудня по Авдіївці було випущено до шести ракет.

При цьому попри двогодинну повітряну тривогу в Україні 25 грудня великомасштабної атаки з використанням балістичних/крилатих ракет не було.

Однак не сумнівайтеся: російський оборонний сектор працює «повним ходом» над виробництвом нових «Іскандерів», «Калібрів» і крилатих ракет, і найближчими днями вони знову завдадуть удару (припустимо, 30 або 31 грудня, або 1 січня, наприклад).

У свою чергу, ЗСУ продовжує завдавати ударів у глибину позицій росіян. 24 грудня M142 HIMARS ЗСУ завдали удару по аеродрому Хаковка (Генштаб-Україна повідомляє про втрати в 150 росіян); 25 грудня ЗСУ завдали удару по чотирьох російських польових штабах; та 26 грудня ще удар по дев’яти.

Минулої ночі українці знову завдали ударів по авіабазі Енгельс під Саратовом із безпілотників Ту-141/143.

«Клоуни в Москві» заявили, що один безпілотник був збитий на підльоті до Енгельса близько 01:35 за місцевим часом.

Ураїнці стверджують, що інший потрапив до місцевого «центру управління». «Клоуни в Москві» зрештою визнали 3-4 жертви; також інші джерела, посилаючись на російські соцмережі, заявляють про 5–7 пошкоджених Ту-95, 17 убитих та 26 поранених.

Повинен зізнатися, мені важко довіряти чомусь подібному: ті Ту-95МС, які ще були в строю, були виведені на авіабазу «Українка» (Амурська область) понад тиждень тому.

ФСБ опублікувала короткий звіт, згідно з яким вона знищила «чотирьох українських диверсантів» у Брянській області, у Росії.

Імовірно, вони були озброєні «вибухівкою американського виробництва» та «автоматами SIG MPX».

Цим можна пояснити принаймні деякі стихійні пожежі або випадки «куріння» в Російській Федерації за останні кілька місяців: з іншого боку, надто багато було знайдено того, що «зроблено в США», і на мій погляд, через це звучить як звичайна путінський пропагандистський смітник…

БИТВА НА ДОНБАСІ

Що б там не відбувалося, Путін і Суровікін продовжують намагатися зберегти ініціативу на Донбасі, особливо в районі Бахмута та Авдіївки. Відповідно, минулого тижня з’явилося кілька відео, на яких видно, як російські потяги везуть важку техніку та ще більше особового складу в Україну.

Куп’янськ-Сватове… 21 грудня сили 92-го мех, полку імені Кастуся Калиновського та батальйонів «Омега» та «Хартія» пробили російські рубежі та закріпили Підкуйчанськ. Це порівняно незначне просування змусило росіян кинути майже всю 4-ту та 47-му гвардійські танкові дивізії зі Сватового на лінію фронту та  як повідомляється   вивести свій місцевий польовий штаб із цього міста до Луганська. Проте повідомлення про те, що українці звільняли Кривошиївку та/чи Коломийчиху одночасно, виявилися неправдивими.

Креміна… Далі на південь, між 21 і 26 грудня, українці  під проводом 25-ї ВДВ перетнули трасу Р-66 у кількох точках на ділянці між Площанкою та Житлівим (це на південь від Сватового та на північ від Креміні).

  При цьому деякі українці почали заявляти, що «Креміна – практично наша». 

Ну, вибачте, не так швидко: наразі немає підтвердження того, що українським військам вдалося досягти будь-якого з додаткових сіл поблизу. Навпаки, ВСРФ проводять локальну контратаку десь у районі Креміні, що змушує 95-ю повітряно-десантну передислокувати частину своїх засобів і завдати удару силою.

Соледар… Минулого тижня російські зробили все можливе, щоб завершити завоювання Яківлівки та пробити передній край 10-ї гірничострілецької бригади. З 24 грудня остання, посилена частинами 17-ї танкової бригади, зробила кілька локальних контратак, заявивши, що відновила частину позицій, але, наскільки я знаю, Яковлівка тим часом повністю перебуває під контролем росіян. 

Потім «Вагнер» розпочав атаки з Яківлівки на північний Соледар, поєднуючи їх з атаками з Нової Кам’янки та Бахмутського.

Артилеристи 10-го гірничо-стрілецького полку перезаряджають свої БК

Бахмут… минулого тижня або близько того росіяни підтягли підкріплення в район АЗС на південь від Підгородного, а потім спробували пробити звідти трасою М-03 у північно-західному напрямку та північний Бахмут. Без жодного успіху.

У свою чергу, українці скористалися можливістю витіснити росіян із східної околиці міста, тому війська 54-ії мехбригади змогли зняти себе на захопленій російській позиції.

З південного боку ПВК «Вагнера» та 58-а мотострілецька бригада ВРРФ повернулися в південну частину Досвідченого, і їх фанати стверджують, що 59-а мотострілецька бригада ЗСУ втратила 185 військовослужбовців убитими та пораненими, в основному від своєї самохідності. 

Судячи з випусків Генштабу України, зеки та ВРРФ зазнають втрат у 400–600 військовослужбовців    вбитими, пораненими тощо. З огляду на відео такого роду, або як це…. ну нічого дивного…

Вид з іншого боку лінії фронту (включаючи наявність ТОС-1 у районі Бахмута):

Напрямок Горлівка-Донецьк… Минулого тижня росіяни атакували майже по всій ширині цієї ділянки лінії фронту, від Нью-Йорка на півночі, через Новобахмутівку, Красногорівку, Кам’янку, Опитне та Водяне до Пісків та Невельського. Наскільки я знаю, без позитивних результатів. Подібне стосується їхніх атак на Красногорівку, Побєду, Новомихаліївку, аж до району Вугледар.

Район Вугледар-Павлівка є найкращим прикладом некомпетентності Путіна і Суровікіна: спочатку вони втратили відбудовану 155-у гвардійську морську піхотну бригаду, не зумівши закріпити Павлівку, а вже потім  «кілька днів тому».

Відправили 36-та мотострілецька атакувати Вугледар з південного сходу. Яке ж було здивування, що остання атака була відбита з чималими втратами, а деякі російські ЗМІ натякають, що в бойові дії ось-ось будуть залучені основні бойові танки Т-14 «Армата».

Джерело: 20 хвилин

Популярні публікації