Виборча кампанія та перспективи «демократизації» Казахстану

Транзит влади 

Після розпаду СРСР в Казахстані сформувалась авторитарна політична система на чолі з незмінним лідером Нурсултаном Назарбаєвим, який навіть отримав статус батька нації – «Єлбаси». Після майже 30-ти річного правління здавалося, що Назарбаєв вдасться до традиційного для багатьох держав Середньої Азії принципу передачі влади представникам своєї родини, але сталося дещо інше.

Новим очільником країни у 2019 році був обраний тодішній голова Сенату Касим-Жомарт Токаєв в результаті так званого транзиту влади, який запустився через формальне самоусунення Назарбаєва на користь Токаєва, а легітимізувався через перемогу останнього на дострокових президентських виборах з результатом у «скромні» 70% голосів. Однак реальні повноваження Токаєва на той момент були суттєво обмежені через збереження величезної частини впливів Назарбаєвим особисто та представниками його клану, який  в опозиційних медіа називали «сім’єю».

В результаті транзиту Назарбаєв зберіг за собою статус голови реформованої Ради Безпеки, що фактично переводило його статус у площину гаранта або балансира з величезною кількістю повноважень, а на пост спікера Сенату було обрано дочку першого президента – Даригу Назарбаєву, яка стала одним з найбільш яскравих представників «сім’ї». Дарига Назарбаєва мала величезні політичні амбіції та прагнула зайняти пост батька, але відверто програла боротьбу в середині еліт оскільки навіть суто формальне призначення жінки лідером азійської держави з переважною більшістю мусумальнського населення було визначено тамтешніми елітами доволі ризикованим кроком.

Таким чином Касим-Жомарт Токаєв став другим лідером держави в новітній історії, але реальний статус «спікера Назарбаєва» йому виявився не до вподоби, що стало зрозуміло практично одразу й призвело до прогнозованого протистояння з «сім’єю». 

Перший президентський термін Токаєва та «січневі» протести

У 2019 році Касим-Жомарт Токаєв розпочав серйозну кадрову чистку в намаганні позбутися людей Назарбаєва практично одразу після обрання на посаду президента Казахстану, що своєю чергою призвело до загострення протистояння. Токаєв усунув з посади державного секретаря Марата Тажина (куратора ідеологічного блоку й радника Назарбаєва з політичних питань – аналог Владислава Суркова у РФ), замість якого був призначений лояльний Токаєву Кримбек Кушербаєв.

Адміністрацію Президента РК очолив Єрлан Кошанов, який раніше працював у канцелярії Токаєва періоду його перебування на посаді прем’єр-міністра. А на посаду заступника прем’єра, на той час Аскара Маміна, було призначено Романа Скляра. Скляр повинен був балансувати позиції Нурсултана Назарбаєва в Уряді, який зберігав практично цілковитий контроль над Маміним. Для підсилення позицій Романа Скляра на посаду керівника Канцелярії прем’єр-міністра Аскара Маміна було призначено ще одного соратника Токаєва Галимжана Койшибаєва. Тоді як очільником МЗС став Мухтар Тлеуберді, ще одна людина з оточення Токаєва. Подібні пертурбації були характерні для більшості інституцій починаючи з національного, закінчуючи усіма регіональними рівнями.

Це супроводжувалось подекуди гучними як для Казахстану корупційними скандалами та кримінальними провадженнями, що в період з кінця 2019 до початку 2022 року перетворилось у систему своєрідного двовладдя, яка характеризувалась протистоянням двох найбільших кланів – Назарбаєва та Токаєва.

У 2021 році ситуація загострилась максимально, а в країні фактично розпочався розширений аналог XX з’їзду КПРС 1956 року, де Микита Хрущов виступив з критикою культу особи Сталіна. По суті те ж саме почав робити Токаєв через підконтрольні медіа, які продукували сотні матеріалів про корупцію найвищих посадових осіб епохи Нурсултана Назарбаєва, а лозунгом нової влади фактично стало: «не так, як при Назарбаєві».

В кінцевому це спричинило зростання напруги в середині суспільства між прихильниками Назарбаєва та Токаєва, що призвело до справжнього вибуху у січні 2022 року. Тригером послужило значне підвищення вартості пального, що спричинило масові протести по всій території держави. Однак також очевидним є те, що представники клану Назарбаєва намагалися всіляко підтримати мітингувальників усіма можливими засобами. Фактично соціальні протести послугували приводом для Токаєва до цілковитої зачистки «сім’ї», що й було втілено на практиці. Ключовий удар відбувся по «Єлбаси», його дочці Даризі Назарбаєвій, племіннику екс-президента та за щасливим збігом заступнику керівника КНБ РК (Комітету національної безпеки Республіки Казахстан) Самату Абішу, якого звинуватили у підготовці протестів у Алма-Ати, найбільшому місті Казахстану. Під так звану «зачистку» потрапили усі найбільш впливові чиновники та політики, які зберігали лояльність до клану Назарбаєва.

Для стримування ситуації в середині Казахстану Токаєв навіть звернувся по ситуативну допомогу до Кремля, після чого РФ під прикриттям ОДКБ вперше в історії направила російський миротворчий контингент з метою боротьби проти безладдя. Насправді про активне використання підрозділів ОДКБ/РФ у боротьбі з протестувальниками не йдеться – це була більшою мірою демонстрація підтримки Токаєва для прихильників «сім’ї» та особисто Нурсултана Назарбаєва. Згодом контингент було виведено, в тому числі через тісні взаємовідносини Токаєва з лідерами КНР та Туреччини – Сі Цзіньпіном та Реджепом Ердоганом відповідно, але сам факт залучення іноземних силовиків залишив величезний осад серед казахів.

Разом з тим, вірні Токаєву люди отримали більше повноважень й остаточно закріпили за собою владні повноваження де-факто. Єрлан Кошанов, який раніше очолював Адміністрацію Президента, був обраний головою Мажилісу (нижня палата парламенту РК). Після згаданих протестів, Касим-Жомарт Токаєв формально очолив панівну партію «Нур Отан» замість Нурсултана Назарбаєва, змінивши її назву на «Аманат». Проте майже одразу Токаєв передав повноваження голови партії тому ж таки спікеру Мажиліса Єрлану Кошанову, який остаточно перетворився в одну з найбільш впливових політичних фігур в Казахстані. Роман Скляр став першим заступником прем’єр-міністра тоді як вакантне крісло голови Уряду отримав Аліхан Смаілов, екс-очільник Міністерства фінансів РК.

Згодом Касим-Жомарт Токаєв ініціював референдум про правки до Конституції, який мав більше демонстративний характер. Повномасштабна війна Росії проти України та потужна міжнародна підтримка відкрили можливості для офіційної Астани (столиці повернули стару назву замість Нур-Султану) провести зміну геополітичного курсу – це вимагало економічних реформ та принаймні формальної лібералізації режиму. 

 Чого очікувати від президентських виборів?

 В середині жовтня завершилась реєстрація кандидатів на посаду президента й дано старт передвиборчій кампанії, яка завершиться через місяць – 20 листопада. Вже зараз можна зазначити, що у виборах формально візьмуть участь одразу шість кандидатів – чинний глава держави Касим-Жомарт Токаєв, Жигулі Дайрабаєв, Мейрам Кажикен, Нурлан Ауесбаєв, Каракат Абден та Салтанат Турсинбекова.

Якщо Токаєв особливого представлення вже не потребує, то по решті кандидатів пропоную пройтись детальніше:

  • Жигулі Дайрабаєв – голова Асоціації фермерів Казахстану. Представляє Народно-демократичну партію «Ауил» (у перекладі з казахської – «село»), хоча не так давно перебував у парвлячій партії «Аманат». На останніх парламентських виборах у 2021 році партія «Ауил» отримала найвищий показник підтримки за увесь період існування – 5,2%, але цього не вистачило для подолання 7% прохідного бар’єра та проходження до парламенту.
  • Мейрам Кажикен – представляє Республіканське об’єднання профспілок «Аманат» (суто формальний кандидат).
  • Нурлан Ауесбаєв – активіст, який відомий тим, що вимагав відновити пам’ятник Володимиру Леніну в Астані, а на торішніх парламентських виборах політична сила, яку він представляє (Загальнонаціональна соціал-демократична партія) просто відмовилась від участі у кампанії, хоча незалежні соціологічні дослідження засвідчували реальні шанси на проходження до парламенту. При чому на цих виборах Аусбаєв вважається єдиним частково-опозиційним кандидатом.
  • Каракат Абден – одна з двох жінок, які беруть участь у виборах. Представляє Національний альянс професійних соціальних робітників Казахстану, про який практично нічого не відомо навіть у самому Казахстані. У 2019 році видала скандальну книгу «Ти – казашка. Гордись!», в якій закликала жінок краще вчитися веденню домашнього господарства, щоб зберігати традиційний сімейний уклад.
  • Салтанат Турсинбекова – друга жінка, яка балотується на пост президента. Заступниця голови Національної комісії у справах жінок і сімейно-демографічної політики при президенті РК К.Ж. Токаєві. Представляє Республіканське громадське об’єднання «Казахські матері – шлях до традицій».

Загалом, президентські вибори в Казахстані більше нагадують відвертий фарс, без найменшого натяку на конкуренцію. Усі п’ять зареєстрованих опонентів Токаєва – це абсолютні ноунейми, про яких навіть не було відомо широкому загалу. Говорити про те, що бодай один з них зможе набрати принаймні 5% – не доводиться (хоча навіть такий результат для кожного зі згаданих опонентів Токаєва буде фантастичним). 

Тому 20 листопада чекаємо на впевнену перемогу чинного очільника Казахстану Касим-Жомарт Токаєва з орієнтовним показником «підтримки» у 90% голосів, не менше. 

Джерело: East European Council.   

Популярні публікації