SOCAR, ГУАМ та Нагірний Карабах: результати візиту Зеленського до Азербайджану
Автор: Олександр Гнидюк, експерт Фонду громадської дипломатії

Володимир Зеленський відвідав Азербайджан з робочим візитом та провів ряд зустрічей на найвищому державному рівні. Зокрема, мова йде про президента Азербайджану Ільхама Алієва та прем’єр-міністра країни Алі Асадова. Цей візит набув додаткової актуальності після чергових переговорів в рамках ГУАМ, які пройшли минулого тижня в Києві. Український прем’єр-міністр Олексій Гончарук тоді відзначив, що сторони намагаються домовитись про створення зони вільної торгівлі та розвиток транзитних маршрутів, які мають посприяти збільшенню торгівельних перевезень між визначеними державами.

Подібну тезу продовжив Володимир Зеленський під час зустрічі з Ільхамом Алієвим, який закликав азербайджанську сторону інвестувати в інфраструктурні проекти на території України та розширювати формат двосторонньої співпраці.

Перспективний напрямок, на думку українського президента, полягатиме у створенні Транскаспійського транспортного коридору, який зможе стати повноцінною логістичною артерією між Європою та Азією. Особливо в контексті багатообіцяючих китайських інвестицій в межах концепції «Один пояс, один шлях».  Український президент згадав про успішне функціонування залізничного коридору «Баку – Тбілісі – Карс» (з’єднує Туреччину, Азербайджан і Грузію) та «Вікінг», який можна вважати аналогічним проектом за участі України (залізничний транспортний коридор між Литвою, Республікою Білорусь та Україною).  В цьому контексті Володимир Зеленський спробував дати більш ніж чіткий сигнал – Азербайджан може стати рушійною силою в реалізації цього проекту на рівні держав-членів ГУАМ. Більше того, саме до Азербайджану перейде головування в ГУАМ у 2020 році, що додає певного символізму цій ідеї.

Зрозуміло, що до цього часу ГУАМ нагадував скоріше мертвонароджене утворення, яке намагались використовувати всі без виключення українські президенти, починаючи з Леоніда Кучми, задля задоволення власних «геополітичних амбіцій». Теперішня ситуація дещо відрізняється від попередніх через розширення списку спільних територіальних претензій названих країн в бік Росії – Придністров’я в Молдові, Абхазія і Південна Осетія в Грузії, Крим і Донбас в Україні та Нагірний Карабах для Азербайджану, де чітко прослідковується військово-політичний тиск Москви відносно Баку в контексті членства Вірменії в ОДКБ.

Саме тому існуюча геополітична ситуація підштовхує сторони до вироблення рішень, які дозволять розраховувати на конкретний результат. Зеленський також обговорював з Алієвим можливість запуску так званого Південного газотранспортного коридору, який може значно розширити транзитний потенціал України та зменшити енергетичну залежність від Росії. Не приховує власний інтерес в реалізації цього проекту й Олександр Лукашенко, який продовжує вести певне протистояння з Володимиром Путіним, де одним з ключових факторів залишається ціна на російські енергетичні ресурси для офіційного Мінську в рамках так званого податкового маневру. Білоруси можуть стати ще одним партнером для України та Азербайджану, що позитивно вплине на покращення двосторонніх відносин з нашим північним сусідом. Зрозуміло, що оцінювати перспективи ГУАМу досить важко, зважаючи на геополітичний вплив Кремля, але потрібно чітко визначити, що реалізація спільних економічних проектів може принести значні дивіденди та підвищити суб’єктність як всієї організації, так й кожного окремого її члена.

Ще один важливий аспект виступу Володимира Зеленського стосувався сфери безпеки. Якщо точніше, то саме умовного порівняння військового конфлікту на Донбасі з проблемою Нагірного Карабаху. Далі пряма цитата:

«Важлива тема сьогоднішньої бесіди – це забезпечення регіональної та національної безпеки. Передусім йдеться про війну на сході України та нагірно-карабаський конфлікт. Ми незмінно підтримуємо одне одного в питаннях відновлення суверенітету та територіальної цілісності наших держав у межах міжнародно визнаних кордонів. Ми продовжимо спільну роботу в цьому напрямі як у двосторонньому форматі, так і в рамках міжнародних організацій», – йдеться у тексті заяви, розміщеної на офіційному сайті Офісу Президента.

Подібний меседж точно не залишиться поза увагою офіційного Єревану та може спровокувати черговий дипломатичний скандал. Зрозуміло, що Вірменію не можна віднести до числа стратегічних партнерів України, але потрібно враховувати всі існуючі ризики та, якщо вже до того справа дійшла, витискати максимальну вигоду з подібних заяв.

Також сторони обговорили можливості збільшення товарообігу між Україною та Азербайджаном в перспективі наступних декількох років. Нагадаю, що показники двосторонньої торгівлі у 2019 році зупинились на позначці у 900 млн. доларів, що аж ніяк не можна вважати серйозним показником. І це при тому, що торгове сальдо аж ніяк не на користь України.  Однак Володимир Зеленський багато говорив про інвестиції в українську економіку та навіть  з позитивом згадав про вихід на український ринок азербайджанського мобільного оператора Bakcell, який викупив Vodafone Україна в російського МТС.

Інвестиції – це звичайно добре, але чи все так просто виглядає насправді? Після придбання компанії азербайджанцями український Vodafone став частиною групи NEQSOL Holding. Найцікавіше те, що, за великим рахунком, немає жодної інформації про власника цієї компанії. Звичайно, азербайджанці можуть бути реальним гравцем на ринку телекомунікаційних послуг, але, все ж таки, угода залишається доволі сумнівною, зважаючи на відвертий інтерес росіян та прогнозовані спроби приховати власну активність в стратегічних секторах української економіки.

Ще один цікавий аспект азербайджанських інвестицій, з високою ймовірністю, стосуватиметься не транзиту енергоресурсів, а саме розробки українського шельфу Чорного моря в межах ділянки «Дельфін».

На розробку цієї ділянки претендувало одразу декілька компаній, серед яких варто виокремити й підконтрольну азербайджанській SOCAR Caspian Drilling International Ltd, яка зберігає достатньо високі шанси на успіх після «заморозки» результатів конкурсу, який оголошувався ще урядом Володимира Гройсмана. Натомість, новий прем’єр Олексій Гончарук скасував результати конкурсу та рішення попереднього уряду про розробку цієї ділянки шельфу на умовах угоди про розподіл продукції. За таких  обставин Caspian Drilling International Ltd зможе «знайти» додаткові можливості для отримання відповідної ліцензії на розробку українського шельфу. І в цьому контексті на особливу увагу заслуговує постать кінцевого бенефіціара можливої угоди. Caspian Drilling International Ltd активно пов’язують з Вагітом Алієвим, власником російської енергетичної корпорації «Лукойл».

Тому потрібно чітко визначати, де закінчуються можливості й  починають виникати конкретні загрози. Українська сторона зацікавлена у поглибленні партнерських відносин з Азербайджаном, але це повинно реалізовуватись відповідно до чітких домовленостей та встановлених правил гри на найвищому державному рівні. Безумовно, Україна зацікавлена у створенні спільних логістичних проектів, поглибленні енергетичної співпраці та виході нашого ВПК на азербайджанський ринок, але це потрібно робити виходячи з прагматичних розрахунків, які повністю відповідають нашим геополітичним інтересам.

Популярні публікації