Сестри по нещастю, або чому потрібно розвивати україно-молдовські відносини.
Тарас Сафонюк, експерт Фонду громадської дипломатії

У Молдови з Україною більше спільного ніж здається на перший погляд. В обох країнах є потужні проросійські політичні сили, які виступають в ролі п’ятої колони. В обох країнах є конфлікти спровоковані Росією із залученням проксі сил Москви, в нас анексія Криму та Донбас, в Молдови – Придністров’я. Обидві країни переживають політичну та конституційну кризи, прагнуть приєднатись до ЄС та НАТО і мають одні з найнижчих економічних показників в Європі. Подібні проблеми повинні зближати Київ та Кишинів для спільного пошуку їх вирішення, зокрема, обмінюючись досвідом та розширюючи міжнародну співпрацю. Однак, Молдова, як і Румунія, в минулому була часто поза увагою України в контексті зовнішньополітичної співпраці.

Враховуючи те, що попередній президент Молдови Ігор Додон був відвертим проросійським президентом, який фактично визнавав приналежність Криму Росії, то очевидно, що в розрізі російсько-українського конфлікту говорити про добро сусідні відносини Києва і Кишиніва було складно. Але зараз ситуація кардинально змінилась. У 2020 році на президентських виборах перемогла Мая Санду, після чого двосторонні стосунки між Україною і Молдовою почали теплішати.

Під час зустрічі Зеленського і Санду лідери держав обговорили ряд болючих та важливих питань і діалог з Молдовою став набувати нових змістовних форм. Зокрема були порушені такі теми:

– Утворення президентської ради – спільного координуючого органу на рівні лідерів країн, які будуть періодично зустрічатися та досягати домовленостей в контексті основних питань, які виникатимуть.

– Взаємна підтримка у питаннях регіональної безпеки. Зокрема, мова іде про підтримку на міжнародному рівні територіальної цілісності держав.

– Відкриття між Києвом і Кишинівом повноцінної магістралі з новим мостом через Дністер для скорочення шляху.

– Експорт електроенергії до Молдови з України.

– Дністровський гідровузол та комплекс інших аспектів, враховуючи екологічний і питання власності та демаркації відповідних ділянок кордону.

– Мовне питання та питання національних меншин в обох державах для врегулювання їх на паритетній основі.

Окремо, Мая Санду відмітила – Крим український, що, безумовно, позитивно було прийнято Києвом. Однак, президентка Молдови зіткнулась із рядом проблем в середині своєї країни на шляху зближення з Україною. Наявність потужної проросійської фракції «Партія соціалістів Молдови» (ПСРМ), яка очолювала парламент, фактично оголосила війну Маї Санду. Партія Додона має своїх людей на чолі силових відомств та значний контроль в медіапросторі. Рішенням парламенту Санду навіть намагались позбавити  контролю над Службою інформації та безпеки. Пізніше Конституційний Суд Молдови визнав це рішення не конституційним. Проводячи паралель з Україною, якщо, звісно, таку паралель можна проводити, то Конституційний Суд Молдови став подібним інструментом, як РНБО в Україні у президентських руках в контексті боротьби з проросійськими силами. Ігор Додон намагався здійснити «конституційний переворот», але безуспішно. Однопартійці Додона склад Конституційного суду. Однак, Санду не дозволила Конституційному суду розпочати роботу у зміненому складі та добилася скасування у суді усіх рішень ПСРМ. На даний момент кульмінацією протистояння президента Молдови та парламенту став розпуск законодавчого органу.

Для України є надзвичайно важливим перемога партії Санду на майбутніх виборах і подальший тиск на проросійські сили у сусідній країні. Поки Москва матиме такий вплив на Молдову, який мала за президентства Додона та який досі доволі потужний, то це, певним чином, буде служити і бар’єром на шляху європейського майбутнього України. Окремо, позбутись проросійську налаштовану владу на південно-західному кордоні є елементом і національної безпеки нашої держави, зважаючи на агресію з боку РФ.

Заснування у 1997 році ГУАМу – регіонального об’єднанням України, Азербайджану, Грузії та Молдови нічим корисним з практичної точки зору не закінчилось. У спільному комюніке ішлось про політичне зближення й практичне співробітництво між країнами та, фактично, все це було профанацією. Цікаво, що з часом всі країни ГУАМу отримали конфлікт з Росією і мають у зв’язку з агресією РФ окуповані території. І хоча ГУАМ став політично не успішним проєктом, наявність в державах європейсько орієнтованої влади і подібні проблеми, які загрожують національній та регіональній безпеці створюють можливість і необхідність побудови нових міжнародних платформ, проєктів та інших міжнародних майданчиків. Тому перспектива зближення України з Молдовою досить висока.

З розвиток економічних зв’язків між країнами Східної Європи Молдова може стати корисним союзником України в регіоні. Та для  ефективного співробітництва в майбутньому, Києву є важливим ліквідувати будь-яку загрозу з боку південно-західного кордону та сприяти зміцненню зв’язків із антиросійськими політичними силами. Прихід до влади в Молдові проросійських сил становить певну загрозу національні безпеці Україні з цілком об’єктивних причин. На це Київ мусить зважати і працювати в напрямку зближення з Кишинівом та залучення Молдови до власних майбутніх міжнародних проєктів.

Популярні публікації