Саміт Україна-ЄС: як Європа обмежує поле діяльності для України
Автор: Антон Найчук, директор Фонду громадської дипломатії

Оцінюючи результати Саміту Україна-ЄС, варто об”єктивно зазначити, що з огляду на існуючі політичні конфігурації захід не міг стати майданчиком для прийому фундаментальних рішень чи досягнення безпрецедентних дипломатичних проривів. Кадрові зміни в керівних інстанціях ЄС та триваючий в Україні електоральний цикл формалізували подію, перетворивши її на своєрідний ритуал офіційного підтвердження євроінтеграційних спрямувань України.

Політичний статус Дональда Туска та Жана-Клода Юнкера не викликає жодних сумнівів, проте терміни їх каденції збігають кінця, разом з можливостями ефективно впливати на поглиблення двосторонього співробітництва з Україною. Не зважаючи на оптимістичні заяви дипломатів про значні успіхи взаємодії між офіційними Брюсселем та Києвом, українському керівництву необхідно бути готовим до нових прагматичних підходів з боку ЄС у формуванні політики на українському напрямі. З високою вірогідністю наступний Саміт не відзначатиметься такою невимушеною і спокійною атмосферою, а, замість декларацій про ефективне реформування від України, вже чекатимуть демонстрації практичних успіхів.

У ході заходу європейські партнери анонсували готовність виділити українській стороні другий транш макроекономічної домоги у розмірі 500 млн євро за умови виконання Україною рекомендацій МВФ, проведення митної і адміністративної реформ та впровадження ефективних механізмів перевірки декларацій.

Переклад твердження з дипломатичної мови спонукає до наступних висновків: ЄС прив’язує грошові надходження до динаміки виконання Україною взятих на себе зобов’язань, що остаточно обмежує поле для будь-яких маневрів. Інвестиції за результат; Володимиру Зеленському дають своєрідний випробувальний термін, щоб він міг підтвердити оголошений курс на європейську інтеграцію реалізацією очікуваних ініціатив. Поки що, сторони підписали ряд договорів про надання коштів в рамках європейських програм антикорупційної, культурної та технічної домоги у розмірі 60 млн. євро. Додаткової уваги заслуговує правильний політичний крок Володимира Зеленського, який відвідав Станицю луганську разом з Дональдом Туском. Нажаль, він не спонукає керівництво окупаційних адміністрацій пришвидшите відведення військ і не переконає Російську Федерацію відступити з Донбасу. Проте, дії Президента є чіткий диплмоматичний сигнал європейським партнерам про наміри активізувати процес мирного врегулювання ситуації на сході України та бажання забезпечити виконання мінських домовленостей.

Традиційно не обійшлось без політичного скандалу. Інцидент з Іваною Климпуш-Цимцадзе, яку не пустили взяти участь у заході, виглядає більшою мірою як специфічний, але «позитивний» меседж від пана Гройсмана до новообраного президента. Показово, що прем”єр-мінстр Володимир Гройсман зайняв сторону «Слуги народу», що дає підстави розмірковувати над новими політичними союзами в українській політиці. Шкода, що міжнародна політика стала полем для політичної конкуренції і зведення рахунків.

Тект опублікований на ФактиICTV

Популярні публікації