Саміт НАТО та «український фактор»

В підготовці до чергового саміту НАТО будуть розглядатися ключові проблеми в сфері безпеки та шляхи захисту військово-політичних інтересів держав-членів. Цьогорічний саміт матиме пріоритетне значення щодо розуміння системи міжнародних відносин та безпеки в перспективі наступних декількох років. Адміністрація Трампа продовжує обраний курс, який фактично змінює базові правила партнерства з Європою та обмежує посягання Вашингтону на глобальне лідерство. Європа починає грати більш самостійну та прагматичну партію, що ставить під питання довгостроковий розвиток Європейського Союзу та перспективу будь якого розширення. Тому для України все більш актуальним залишатиметься питання стосовно збереження принаймні існуючого рівня підтримки від Західного світу. Перспектива повноцінної інтеграції до НАТО та ЄС стає все більш примарною, що вимагає переосмислення характеру співпраці.

Ще один негативний фактор спричинений «токсичними» діями Угорщини відносно України. Незважаючи на те, що рівень двосторонньої комунікації між Угорщиною та Україною залишається напруженим, погрози офіційного Будапешту щодо блокування подальшої співпраці між Україною та НАТО викликають незадоволення з боку багатьох членів Альянсу. Зокрема, заступник держсекретаря США Джон Салліван висловив незадоволення від дій угорської сторони і назвав їх «маніпулятивними». Зазначу, що Віктор Орбан намагається використати українське питання з подвійною користю. З одного боку угорський лідер продовжує відверто підігрувати В. Путіну та створює сприятливий інформаційний фон для Кремля, а з іншого – шляхом шантажу намагається виторгувати зустріч з Д. Трампом та перейти до прямого діалогу з Вашингтоном.

Цьогорічний саміт потрібно розглядати в розрізі наглядної ілюстрації нових реалій. Д. Трамп встиг шокувати світову спільноту інформаційними закидами відносно виводу американських солдат з Німеччини. Розраховувати на «велику катастрофу» все ж таки не варто, але подібні заяви вплинуть на переосмислення військової доктрини ЄС. Меркель висловилась про те, що Європа повинна переглянути концепцію свого захисту не виходячи за межі НАТО. Однак, з абсолютною впевненістю можна стверджувати про серйозну кризу системи, яка матиме негативні наслідки.

Ще один важливий кейс стосуватиметься ситуації на Близькому Сході. Загострення протистояння між США та Іраном спричинило конфлікт Вашингтону з лідерами ЄС та може суттєво вплинути на ситуацію в Леванті. Американці спробують досягти часткового компромісу з лідерами Німеччини та Франції відносно подальших дій. Однак, перспективи значного прориву достатньо примарні, що змусить Європу та США вибудовувати суперечливі комбінації з Кремлем. В цьому аспекті Д. Трамп свідомо використовує фактор зустрічі з В. Путіним для продовження своєрідного «політичного шантажу». Ситуація виглядає так, що у випадку відсутності компромісу щодо близькосхідної політики з ЄС, американці активізують переговори з Кремлем. З високою імовірністю можна визначити, що Путін погодиться піти на компроміс з Трампом щодо спільної позиції по Сирії. Більш складним для обох сторін стане іранська тема. Америка пішла на загострення стосунків з Тегераном та прагне максимально «ізолювати» регіональний вплив Ірану. Це можливо забезпечити у випадку продовження економічного тиску на Іран, який в свою чергу може призвести до зниження ціни на нафту, що не відповідає інтересам Росії. Більше того, американці також зацікавлені у підвищенні ціни на енергоресурси та збільшенні власно експорту. Залишається відкритим питання наскільки далеко Путін та Трамп зможуть просунутись у вирішенні цієї проблеми, але багато буде залежати від результатів саміту НАТО та персональних домовленостей Трампа з Макроном та Меркель.

Загалом, Д. Трамп переслідуватиме дві головні цілі під час роботи саміту та всього європейського турне:

1. Покращення діалогу з Т. Мей та зміцнення англосаксонського союзу.

 – Подібний аспект актуалізується у зв’язку з загостренням внутрішньо-політичної кризи в Британії через переговори з ЄС, які спричинили відставку міністра з питань Brexit Девіда Девіса та глави МЗС Бориса Джонсона. 

2. Прямий діалог між США та Росією на найвищому рівні.

 – Вирішення конфлікту у Сирії (цілком вірогідно, що Трамп після зустрічі з Кім Чен Ином намагатиметься досягнути значного прогресу у вирішенні сирійського конфлікту, та, можливо, україно-російського протистояння. Впливові американські експертні центри наголошують на тому, що американський президент розпочинає підготовку до чергової виборчої кампанії, де ключовими факторами стануть успіхи на міжнародній арені та конструювання образу «миротворця»).

 – Компроміс з Путіним цікавий для Трампа з точки зору початку торгової війни з Китаєм. Вірогідність різкого прогресу між Москвою та Вашингтоном залишається низькою через настрої політичних еліт у США, але цей фактор буде використаний для тиску на ЄС та КНР.

Додам, що на саміті буде обговорюватись питання щодо надання членства в НАТО для Македонії. Зважаючи на масові акції протесту та загрози для збереження тамтешньої політичної системи, питання щодо повноцінного членства Македонії у НАТО має вирішитись позитивно. Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг продовжує підтримувати входження Македонії до складу Північноатлантичного альянсу. Більше того, переговори про можливе членство у НАТО ведуться також з Боснією та Герцеговиною. Відповідно до інтересів НАТО, «балканське питання» має вирішитись в перспективі наступних 5-7 років. За найбільш сприятливого сценарію, до складу структури увійде Сербія, що суттєво обмежить ризики ескалації військових конфліктів в регіоні.

Отже, результати роботи саміту дозволять прийти до розуміння нових геополітичних реалій та визначать майбутнє політико-економічного союзу між США та ЄС. На саміті також обговорять українське питання, але російсько-українське протистояння будуть розглядати в комплексі питань щодо політики на російському напрямку.

 

Автор: Олександр Гнидюк, Фонд громадської дипломатії

Популярні публікації