Російський північно-африканський гамбіт

Останній рік був визначальним для Близького Сходу. Події у регіоні, пов’язані з численними збройними конфліктами, призвели до кардинальної зміни балансу сил та піднесення двох політичних гравців – Росії та Ірану. А тлі останніх подій у Сирії, Кремль суттєво посилив свої позиції у Леванті та фактично почав диктувати умови миру в односторонньому порядку. Військова операція РФ у Сирії викинула за борт Саудівську Аравію, Ізраїль, Йорданію і Катар – головних союзників США у конфлікті.

Але окрім активної відкритої інтервенції Росії у Леванті, Москва проводить ще одну – вже не таку явну, приховану – кампанію в іншому регіоні, який теж надзвичайно важливий для США та їхніх союзників – Північна Африка. Проникнення російського впливу у п`яти переважно арабських країнах Північної Африки (Алжир, Туніс, Марокко, Лівія, Єгипет) триває вже протягом кількох років. Користуючись хаосом, який породила зміна адміністрації у США та непевна політика Дональда Трампа на Близькому Сході, Росія намагається заповнити вакуум влади собою та повернути вплив, який Кремль мав ще за радянських часів. Ключовим пазлом у цій схемі став багаторічний союзник США – Єгипет, з яким у Росії нині складаються доволі непогані відносини.

Російсько-єгипетське зближення розпочалося одразу після військового перевороту в Каїрі 2013 року, коли до влади прийшов нинішній президент Абдель-Фаттах Ас-Сісі. Розпочалося воно з безпрецедентного посилення рівня зв’язків між двома країнами у жовтні того ж року, коли міністр закордонних справ Єгипту та міністр оборони РФ уперше з 1970-х років здійснили спільний візит до Каїра. Також сторони уклали великий збройний контракт на суму в 3 млрд. доларів. Єгипет закупив у Росії винищувачі МіГ-29, гелікоптери Мі-35, новітні ЗРК, проти корабельні ракети для берегової охорони та протитанкові гранатомети. Для обох країн ця угода стала чи не найпершим великим контрактом за останнє десятиліття, адже Єгипет традиційно вважався стратегічним союзником США на Близькому Сході. Що є трапилося між ними?

Проблема захована у 2011 році, коли в Єгипті спалахнула антиурядові протести на хвилі так званої «арабської весни». Тоді США відверто «злили» свого союзника – тодішнього президента Єгипту Хосні Мубарака – та стали на бік демонстрантів. Після перемоги на нових виборах ісламіста з руху «Брати-мусульмани» Мухаммеда Мурсі, відносини між США та Єгиптом погіршилися, оскільки Мурсі розгорнув різку ісламізацію країни. До того ж, Мурсі підтримував Катар, але проти нього виступила Саудівська Аравія – ще одна союзна США держава у регіоні. Відповідно, після військового перевороту 2013 року, США вже не мали вибору, окрім як обмежити рівень контактів з Єгиптом через придушення протестів новою владою. Крім того, Мухаммед Мурсі, хоча й був небажаною фігурою у регіоні, був демократично обраним президентом, а отже Вашингтон мав публічно засудити переворот, хоча він й був фінансований Саудівською Аравією.

Коли США заморозили стосунки з Каїром, їхнє місце поспішила зайняти Росія. У часи «холодної війни» Єгипет був для Москви головним ланцюгом в її близькосхідній політиці, до моменту, коли у 1970-х роках єгипетська влада на чолі з президентом Анваром Саддатом не почала рухатися в орбіту США. І ось, через багато років, російське керівництво знову отримало можливість затягнути Єгипет до свого регіонального та глобального антиамериканського блоку. А реалізували цю можливість через кілька спільних точок дотику.

По-перше, зближення Єгипту та Росії відбулося по ситуації у Лівії. І Росія, і Єгипет у цьому конфлікті підтримують одного й того самого гравця – генерал-фельдмаршала Халіфу Хафтара та його проурядове об’єднання «Лівійська Національна Армія», яке воює з ісламістами і терористами «Аль-Каїди». У лютому цього року Росія допомогла Єгипту доставити у лікарні поранених бійців ЛНА, а пізніше низка ЗМІ повідомила про те, що офіційний Каїр розгорнув військову базу біля східного кордону з Лівією для підтримки Хафтара, а росіяни відправили на цю базу обмежений військовий контингент.

Другим пунктом співпраці стала Сирія. Єгипет довгий час вважався дружнім сирійській владі на чолі з президентом Башаром Асадом. Однак після усунення від влади у 2011 році Хосні Мубарака, в Єгипті настав період ворожого ставлення до Дамаска. Новий президент Мухаммед Мурсі публічно виступив за повалення влади Башара Асада та почав фінансувати ісламістів з руху «Брати-мусульмани», які воювали у Сирії і представником якого він сам був. Відповідно, після військового перевороту 2013 року, зовнішня політика Єгипту щодо Сирії знову зазнала змін. Президент Абдель-Фаттах Ас-Сісі – ставленик генералітету – був більш прихильним до уряду Башара Асада та всіляко придушував ісламістські виступи у себе в країні. На цьому тлі Москва й розпочала будувати дружні стосунки з новою єгипетською владою. У тому ж році Єгипет і Сирія відновили дипломатичні відносини, а незабаром спецслужби обох країн провели цілу низку нарад і консультацій у Дамаску та Каїрі за посередництва Росії. У листопаді 2016 року президент Абдель-Фаттах Ас-Сісі заявив в інтерв’ю португальським ЗМІ, що «Єгипет підтримує національні армії у багатьох країнах, наприклад у Лівії, Сирії та Іраку». Це була перша публічна заява єгипетського лідера на підтримку уряду Башара Асада. Тим самим Єгипет увійшов до вісі «Росія-Іран-Сирія» у межах конфлікту. Більше того, Єгипет почав підтримувати російські проекти резолюцій щодо Сирії та голосувати проти інших – західних.

Такий демарш Каїра негативно сприйняли їхні головні спонсори у Саудівській Аравії. В Ер-Ріяді цей крок розцінили як зближення Єгипту з їхнім кровним ворогом – Іраном. У тому ж році Саудівська Аравія скоротила нафтові поставки до Єгипту на невизначений термін. Ер-Ріяд вважає, що Каїр «зрадив» їхні інтереси, адже з 2013 року королівство «влило» в слабку єгипетську економіку понад 25 млрд. доларів, і ці інвестиції вони б хотіли захистити. Утім проблема у тому, що для Єгипту Іран – не є загрозою у регіоні. Головного ворога вони вбачать в ісламістах – тих же «Братах-мусульманах», у яких з єгипетською владою багаторічний конфлікт. Якщо Саудівська Аравія зосереджена на протистоянні з Іраном, то Єгипет – на війні з терористами «Ісламської держави», ісламістами «Братів-мусульман» і іншими угрупованнями, які фінансуються країнами Затоки. На цій розбіжності й грає нині Росія, намагаючись відтягнути Єгипет з про-саудівського в проросійський табір. Останнім трендом є намір російським дипломатів втягнути Єгипет до міжнародних переговорів в Астані в Казахстані по ситуації в Сирії. Зараз ситуація в країні вирішується в межах трикутника «Росія-Іран-Туреччина». Кремль планує долучити до цього формату ще двох союзників США на Близькому Сході – Йорданію і Єгипет.

По-третє, громадська думка всередині Єгипту диктує керівництву розвивати тісніші стосунки з Росією, аніж із Саудівською Аравією. Стрімкий розвиток двосторонніх відносин у торгівлі зброєю та ядерній промисловості зумовили зростання популярності іміджу Москви в Єгипті. І навпаки: негативна репутація Саудівської Аравії, збройні сутички між військами та ісламістами у 2013-2014 роках у Єгипті залишили в пам’яті людей погані спогади про внесок нафтових монархій у стабільність країни. Саме антагонізм з боку населення й стали тим фактором, який змусив Єгипет відмовитися від плану Саудівської Аравії здійснити наземну військову інтервенцію на боці ісламістів на півночі Сирії спільно з Туреччиною, Катаром, ОАЕ і Суданом. Офіційний Каїр тоді відмовився це робити.

Іншим важливим фактором для російсько-єгипетських відносин стала економічна співпраця. Хоча Росія не має стільки ресурсів, щоб покрити дефіцит бюджету у Єгипті, але їхня допомога, на тлі відсутності підтримки з боку Ер-Ріяда та Вашингтона, є значною. До того ж, Росія, на відміну від США, не вимагає від Каїра політичних реформ чи припинення переслідування опозиції та ісламістів. Відсутність такого подразника у стосунках лише сприяє розвитку відносин між двома країнами. Хоча, варто зазначити, що й адміністрація Дональда Трампа останнім часом відмовляється від перманентного тиску на Єгипет з вимогами послабити «гайки» та припинити порушувати права людей.

Якщо підсумувати, то на сьогоднішній день відносини між Росією і Єгиптом розвиваються на наступних засадах:

1.    Боротьба з тероризмом (ісламісти, «ІД», «Аль-Каїда»)

2.    Спільні енергетичні проекти (ядерна енергетика)

3.    Підтримка Халіфи Хафтара у Лівії.

4.    Підтримка Башара Асада у Сирії.

5.    Політичні та дипломатичні зв’язки в умовах відсутності американського впливу.

6.    Торгівля зброєю.

7.    Нафта.

Загалом, для Єгипту відносини з Росією – це альтернативна розваленим відносинам зі Сполученими штатами. Утім, це не означає, що Каїр повністю переорієнтується на Москву. Стратегічний альянс зі США та їхня щорічна військова допомога привертають увагу єгипетських військових більше, аніж російська зброя. Але неефективність адміністрації Дональда Трампа і невизначеність його стратегії по Близькому Сході лишає чимало поля для маневру російської дипломатії. Нині Кремль намагається втягнути Єгипет у свій, новий порядок регіональної безпеки, в якому США та Саудівська Аравія перебувають за бортом. Якщо їм це вдасться, Єгипет стане ключовою ланкою для РФ у розбудові нового порядку денного на Близькому Сході.

Автор: Ілія Куса, експерт-міжнародник
  

 

Популярні публікації