Результати саміту G20 в Японії: які тенденції варто врахувати Україні
Автор: Антон Найчук, директор Фонду громадської дипломатії

Саміт G20, який відбувався 28-29 червня 2019 року у Японії, мав важливе значення в контексті необхідності світових лідерів узгодити власні позиції з приводу численних проблемних аспектів у сфері економічної взаємодії, безпекового партнерства та політичного співробітництва. Попри все, захід не став місцем ухвалення двосторонніх чи колективних домовленостей та деталізації дорожніх карт з врегулювання принципово важливих питань, проте визначив контури подальшого перебігу процесів, які матимуть як глобальне значення, так і можуть окремо відбиватися на українських національних інтересах.

Значна увага була зосереджена навколо торговельної війни між США і КНР, загострення якої несе в собі загрозу дестабілізації фінансових ринків та провокування нової хвилі економічної кризи. Певна хаотичність зовнішньої політики Дональда Трампа поряд зі стабільністю геополітичного світогляду китайського лідера Сі Цзіньпіня збалансувались у сприятливому проміжному результаті, що дає підстави для продовження двосторонніх перемовин. Американський президент вирішив не впроваджувати нові тарифи на китайський імпорт в об’ємі 235 мільярдів доларів та анонсував можливе пом’якшення санкцій проти китайського телекомунікаційного гіганта Huawei. Зважаючи на непередбачуваність американської адміністрації в Піднебесній обережно сприйняли поступки з боку Трампа, пообіцявши продовжити роботу над збільшенням закупівель американської продукції та скороченням негативного торгового сальдо. Надіслані з обох боків сигнали засвідчують готовність до пошуку нових компромісів. В контексті хиткої української економіки, спроба Китаю і США відмовитись від нового етапу загострення протистояння, має позитивне значення, оскільки відтерміновує ризик глобальних фінансових потрясінь.

Не можна залишати поза увагою і дискусії між США і Японією про потреби у зміні чинного двостороннього договору про безпеку. Для України питання взаємодії між Вашингтоном і Токіо у сфері безпеки має опосередковане значення, але ситуація змінює низка дипломатичних аспектів, що можуть актуалізувати наш інтерес. За ініціативи Японії ведуться активні перемовини з приводу відновлення суверенітету над Курильськими островами, які перебувають у складі Російської Федерації. Одна з головних вимог Кремля – заборона розміщення військових баз США на зазначених землях у разі повернення до їх до складу Японії шляхом включення окремого пункту у безпековий договір. Саме тому, будь-які зміни в американо-японському безпековому договорі поряд з готовністю Сіндзо Абе ініціювати надходження додаткових інвестицій в російську економіку (як виконання іншої умови для російської поступливості), можуть як пришвидшити, так і уповільнити процес реінтеграції островів. В контексті українських інтересів, зважаючи на фактор анексії Кримського півострова, прогрес у перемовинах між Москвою і Токіо з приводу спірних територій стануть небезпечним прецедентом. На даний момент, Трамп відмовився від розмов про будь-які зміни, швидше за все, виторгувавши певні економічні преференції з боку Японії. Проте, продовження діалогу між Володимиром Путіном і Сіндзо Абе з приводу визначення можливих модальностей врегулювання питання, можуть нести в собі певну небезпеку.

Серед геополітичних питань особливу увагу у ході саміту було привернуто до Північної Кореї та Ірану. У першому випадку, з високою ймовірністю, вдалось досягти відносного порозуміння. За кулуарними рекомендаціями Сі Цзіньпіня, Дональд Трамп полетів в демілітаризовану зону для зустрічі з Кім Чин Ином, адресувавши сигнал про бажання відновити перемовини. З «іранським кейсом» вийшло по-іншому. Європейський політичний істеблішмент на чолі з Ангелою Меркель і Емануелем Макроном підтвердили власну прихильність до існуючої ядерної угоди з Іраном, сформувавши опозиційний табір противників ескалації ситуації навколо Тегерану.

Водночас, бажаний feedback американський президент міг отримати від російського колеги. Їх зустріч тривала понад годину та справила позитивне враження на американського президента. Схожість інтересів з приводу якнайшвидшого завершення операції зі стабілізації в Сирії, бажання обмежити влив Ірану на Башара Асада та протидіяти експортним можливостям Тегерану в енергетичному секторі, а також прагненням Дональда Трампа реалізувати свій план загального миру на Близькому Сході, можуть стати дієвою платформою для спільного консенсусу. Обговорювали сторони й українське питання, проте із менш однозначними контурами для компромісу. Американський лідер спростував наявність розмов про звільнення українських моряків. Спільних заяв про врегулювання ситуації на Донбасі помічено не було, що спонукає два висновки: українське питання обговорювалось виключно у формалізованих дипломатичних рамках або Дональд Трамп не хотів провокувати конфлікт на фоні важливіших кейсів. Зважаючи на прагматичний підхід теперішньої американської адміністрації зростають загрози щодо готовності Дональда Трампа залишити на периферії тему анексії Криму. Більше того, зростає ймовірність визначення сфери впливу Росії в регіональних масштабах, куди, на жаль, входить і Україна. З огляду на насичений порядок денний та невеликі часові рамки спілкування, важко очікувати, що сторонам вдалось досягти принципових домовленостей та узгодити подальші дії на українському напрямі. Саме тому, в української дипломатії ще є час для того, щоб попрацювати над формуванням  власної суб’єктивності та розробити конкретний плану дій.

В загальному, японський саміт ще більше продемонстрував залежність авторитету та місця держави на міжнародній арені від можливості залучатись до розв’язання актуальних питань регіонального характеру та створення «доданої вартості» для впливовіших акторів. Якщо українське керівництво має намір бути в тренді та не прагне спостерігати за подальшими самітами з телевізійних екранів,  необхідно виробити власні пропозиції з врегулювання бойових дій на Донбасі та знайти теми, які можуть бути цікаві в економічному плані для США, Франції чи ФРН.

Популярні публікації