Результати саміту G20 та початок світової економічної кризи: що чекає на Україну?
Автор: Олександр Гнидюк, експерт Фонду громадської дипломатії

Минулого тижня пройшов саміт очільників держав G-20, який став чітким тригером того, що глобальна економічна система входить в черговий період турбулентності. Розпочинається нова масштабна криза, яка, за своїм розмахом, може перевершити аналогічні процеси 2008-2009 років. Найбільш потужні держави починають прораховувати різні сценарії розвитку ситуації та варіанти реакцій на них, які дозволять мінімізувати потенційні збитки для власних економік. У фінальному комюніке було заявлено, що країни Великої двадцятки виділять 5 трлн доларів для подолання економічних наслідків, спричинених коронавірусом.

Також було домовлено про координацію спільної роботи з Міжнародним валютним фондом, ВОЗ та Світовим банком в контексті підтримки економік, які розвиваються.  Зокрема, мова йде про відтермінування виплат за кредитними зобов’язаннями, реструктуризацію боргів та визначення переліку найслабших економік, яким будуть надаватись нові кредити за пільговими умовами. Вже згодом директорка-розпорядниця МВФ Кристаліна Георгієва заявила про початок світової рецесії, яка стане індикатором майбутньої кризи.

В такому випадку потрібно констатувати, що українська економіка, вже традиційно, підходить до економічної кризи в абсолютно не підготовленому вигляді та лише з однією стратегією – отримати черговий транш від міжнародних фінансових інституцій, який дозволить перекрити соціалку та залатати окремі дірки в бюджеті.

Саме тому необхідно розуміти, яким чином зміниться світова кон’юктура та на що реально може розраховувати Україна в нових умовах.  По-перше, переможцями в цій грі стануть ті країни, які зможуть вийти з кризи з мінімальними втратами. Визначена ситуація спровокує новий розлом на геополітичній карті світу та призведе до перерозподілу існуючих сфер впливу. По-друге, зросте ймовірність появи додаткових зон ризику – Латинська Америка, Африка чи Близький Схід. Постане реальна загроза дестабілізації політичної ситуації у цих регіонах під впливом економічних факторів, які призведуть до серйозної кризи, наслідки якої можуть створити додаткові проблеми для ряду найбільш потужних гравців – ЄС, США, КНР.

А це, в свою чергу, призведе до того, що питання підтримки України відійде на задній план, як мінімум, в перспективі наступних декількох років, поки ключові центри сили будуть зосереджувати власні ресурси для протидії наслідкам економічної кризи.

Український фактор

Цілком зрозуміло, що наша країна вже зіштовхувалась з серйозними викликами по ряду напрямків – війна, економіка та система охорони здоров’я. І поки, в порівняні з іншими європейськими державами, офіційна статистика захворюваності на коронавірус в Україні ще залишається достатньо низькою, а війна, на жаль, перетворилась в довготривалу загрозу, наша економіка знаходиться в критичній ситуації та може спровокувати колапс всього державного механізму.

Ключова проблема полягає у тому, що Україна так і не змогла переорієнтувати власну економіку в напрямку збільшення частки виробництва товарів з високою доданою вартістю. Ми залишаємось в ролі сировинної економіки, яка надзвичайно сильно залежить від коливань на світових ринках. До прикладу, за підсумками кризи 2009 року ВВП України зменшився на 14,8%. Вийти з цієї ситуації та відновити втрачені позиції вдалося лише у 2012 році.  Наступний етап просідання української економіки відбувся у 2014-15 роках, у зв’язку з військовим конфліктом та втратою територій. Хоча з 2016 року ми спостерігаємо позитивну динаміку росту ВВП, але за останні 4 роки  ми так і не наблизились до докризових показників.

За оцінками різних аналітичних центрів бюджет на 2020 рік, в залежності від тривалості карантину, суттєво недоотримає від податкових надходжень. Теперішній дефіцит бюджету у 96 млрд гривень, з високою ймовірністю, подвоїться. Також не варто забувати про 3,5 млрд доларів, які Україна повинна виплатити зовнішнім кредиторам до кінця року. Навіть за умови отримання нової програми кредитування від МВФ українська економіка за результатами поточного року може просісти на -10%, і це далеко не найгірший з можливих сценаріїв.

В цій, безумовно складній ситуації, необхідно акумулювати всі внутрішні ресурси для стабілізації економіки та використати їх з максимальною користю. Необхідно також вести перемовини про реструктуризацію боргових зобов’язань та отримання нових траншів від міжнародних фінансових інституцій оскільки, в нинішніх умовах, без відповідної підтримки українська економіка ризикує скотитися до рівня Венесуели.

Однак, найбільш важливо, щоб наш уряд зробив правильні висновки та спромігся провести необхідні реформи, які дозволять зміцнити власну економіку та розробити довгострокову стратегію розвитку держави.

Популярні публікації